Отже, у світі кількість гострих безпекових питань стрімко зростає, а надійних рецептів для їх вирішення або немає, або їх чомусь неможливо узгодити.
Наразі в міжнародній політиці все виглядає так, що колективний Захід, який створив антипутінську коаліцію і став на бік України, намагається настолочити вже обома ногами на ті ж граблі, які в 30-х роках минулого століття привели його до Другої світової війни.
Незважаючи на те, що президент російської федерації владімір путін поставив за мету знищити Українську державу, припинити існування українського народу як самодостатнього етносу, Захід демонструє невпевненість. Він почав коливатися між сепаратним миром і підтримкою України.
Кремль стабільний — курс на війну
Тим часом наприкінці січня путін заявив про план війни в новій каденції: «Вона (війна. — Ред.) продовжиться для створення демілітаризованої зони з урахуванням радіусу враження іноземних систем дальнього пуску, які можуть використовуватися українською владою. Російська армія буде відсовувати кордони так, щоб захистити життєво важливі об’єкти в російських містах».
Недвозначне послання диктатора ерефії. Росія продовжить війну з метою утримання і посилення контролю над територією для створення «демілітаризованої зони» в межах від 300 км, якщо йдеться про можливості ракети ATACMS; а потужності інших систем ураження — SCALP та Storm Shadow — змушують рф зазіхати на український простір протяжністю 400—500 км.
Декотрі аналітики схильні вважати подібні послання завуальованою пропозицією до мирних переговорів, мовляв, путін готовий відмовитись від радикалізації цілей, денацифікації, демілітаризації, позаблоковості, та він пропонує шукати компроміси в обмін на припинення воєнної підтримки Києва. Але факти — річ уперта, а конкретні вчинки кремля дуже розходяться з характером подібного підтексту.
Новий агресивний дзвін московії
Нещодавно росія заявила про намір вийти зі складу парламентської асамблеї ОБСЄ. Держдума і рада федерації повинні були ухвалити відповідне рішення до кінця лютого. Про це повідомив спікер держдуми рф в’ячеслав володін.
Парламентську асамблею ОБСЄ він назвав «абсолютно несамостійною політизованою організацією, що танцює під дудку Вашингтона», а росія, мовляв, ще й чи не найбільше грошей туди платить.
Нагадаємо, у грудні 2023 року рф, обстрілявши Нижній Дунай, повелася так, аби її вигнали з Дунайської комісії.
Напередодні того росію виключили з Ради Міжнародної морської організації.
Ще раніше рф спровокувала Раду ООН з прав людини, аби також її не обрали постійним членом і вперше в історії виключили з Виконавчої Ради Агентства ООН з питань освіти, науки і культури.
Також у лютому 2023 року Міжурядова комісія з фінансового моніторингу (FATF), яка займається боротьбою з відмиванням злочинних доходів, безстроково призупинила членство росії.
І це далеко не повний перелік організацій, які не бажають працювати з рф.
Але радіти цьому нічого. Варто пригадати, що перед початком Другої світової у 1933 році гітлерівська Німеччина вийшла з Ліги Націй і почала послідовно порушувати і руйнувати обмеження та домовленості Версальського договору (документ, що в 1919 році офіційно завершив Першу світову війну), який усе ще був чинним.
А в 1935 році жителі регіону Саар, який протягом 15 років перебував під протекторатом Ліги Націй, проголосували за приєднання до Німеччини.
Нагадаємо, Ліга Націй — перша міжнародна міждержавна організація, заснована на Паризькій мирній конференції у 1919-1920 роках. Вона створювалась з метою розвитку співробітництва, досягнення миру і безпеки між народами.
На практиці основними завданнями були дотримання прав національних меншин і вирішення територіальних конфліктів у світі після Першої світової війни. Такі неоптимістичні аналогії мали б спонукати світ до твердої, рішучої, колективної відсічі послідовнику гітлера — путіну, нехай і на українській землі, але всім разом.
Натомість війна росії проти України й НАТО так і залишається головною і найскладнішою проблемою глобальної безпеки та найкривавішим головним болем Києва.
Рішень не видно, але пошуки виходів, викликів і проблем можуть вказати шлях. Уже очевидно, що просто вирівняти ресурсний баланс, у якому Україна і Захід не програють росії, недостатньо.
Західні союзники мають вирішити перевагу України у високотехнологічних і передових озброєннях, повністю усвідомлюючи, що тільки загроза воєнної поразки або воєнне виснаження, рівноцінне їй, може зупинити війну кремля і створити умови для мирних переговорів на справедливих умовах.
Але для цього багатьом треба знайти мужність відмовитися від «червоних ліній» для допомоги Україні. Очевидно й те, що війна живе винятково в голові російського президента. Не буде цієї голови — війна припиниться.
Жоден із західних лідерів, політологів і філософів, близьких до них, про це на загал не говорять. Однак допускають загибель опозиціонерів режиму путіна, як-от Олексія Навального.
Підозріло. Може, тому, що канцлер ФРН Олаф Шольц, який із традиційного меркеліанського бюрократичного політика перетворився на одного з глобальних лідерів, категорично виступив на зустрічі з президентом США Джо Байденом проти пропозиції Ентоні Блінкена висунути Урсулу фон дер Ляєн на пост Генсека НАТО? Про що мріє Україна. Через її антиросійську позицію.
Виявляється, що «вона надто критично налаштована до росії, що в довгостроковій перспективі може призвести до негативних наслідків».
І, як пишуть німецькі ЗМІ, між рядками меседжів Шольца читається потреба посилення пошуку компромісів для завершення війни дипломатією. Також світові ЗМІ закидають Шольцу, як і Байдену, можливі домовленості з путіним.
То зупинка воєнної допомоги Україні й створення ситуації, при якій неможливо планувати як мінімум наступальні операції, аби звільнити окуповані території, є узгодженим або стихійним примусом змусити Київ пом’якшити свою позицію для переговорного процесу з москвою?
Усе вказує на це, але оголосити подібний план ніхто не наважується.
Американське інформаційне агентство Bloomberg ще на початку січня повідомило, що минулорічного 16 грудня в Саудівській Аравії відбулась таємна зустріч між Україною, G-7 і представниками країн глобального Півдня «для підтримки своїх умов проведення мирних переговорів з росією».
Водночас Держдеп заперечує, що Байден тисне на Україну, схиляючи її до переговорів з росією щодо припинення війни.
Проте сліди спроб знайти відправні точки для початку переговірного процесу для завершення війни в Україні з’являються все частіше.
Скажімо, на останніх глобальних міждержавних тусовках, як-от Мюнхенська безпекова конференція, путіна не критикували й утримувались від акцентів його характеристики як агресора та воєнного злочинця.
Вочевидь, світові лідери намагаються усунутися від рішення щодо політико-юридичних наслідків легітимності його чергового обрання главою рф. І це також схоже на те, що з ним збираються вести переговори про мир.
Кремлівський шантаж із космосу
Додаткову нестабільність у настрої світу додала інформація голови комітету розвідки Конгресу США Тернера про нову загрозу росії з космосу. Одразу ж лідери обох партій у Конгресі взялися аналізувати й оцінювати черговий ядерний шантаж кремля.
Американські видання The Washington Post, ABC News, The New York Times не просто повідомили тривожну інформацію про «нові спроможності росії» використання в космосі енергії від ядерних вибухів для виведення з ладу супутників США і їхніх союзників, а й забили на сполох через те, що нібито на цей час США не мають можливості протистояти такій зброї та захистити свої супутники.
Водночас спікер Майк Джонсон заявив, що знає про це ще з січня, але тривоги в нього це не викликає.
Американські ЗМІ оприлюднили подробиці «протисупутникової зброї», над якою працює росія. Військові космічні експерти називають її ядерною ЕМІ.
Цей вид зброї створює імпульс електромагнітної енергії і такий потік високозаряджених частинок, котрі навіть в умовах космосу здатні вивести з ладу супутники, що обертаються навколо Землі.
Як пояснили джерела CNN, США роками відстежували зусилля росії з розробки протисупутникової зброї, зокрема й ЕМІ. І от нещодавно американська розвідка дізналась, що росія справді досягла прогресу в розробці ядерного електромагнітного імпульсу.
Зброя потенційно може знищити цілі групи малих супутників, наприклад Starlink компанії SpaceX, що їх використовує Україна у війні з росією.
Також розвідка США припускає, що теоретичне застосування такої зброї для рф буде крайнім заходом, бо зачепить і її супутники також.
Туман путіна
Отже, війна в Україні була і стала ще більшим основним викликом путіна, який він хоче подолати. Його переконання в успіху ґрунтуються на тому, що росія повністю й успішно перезавантажила економіку і фінансову систему для ведення тривалої війни, а Україна цього не зробила.
Розрахунок Києва на всеосяжну й абсолютну допомогу союзників не виправдався. Навіть якщо союзники повернуть попередні обсяги воєнної допомоги Україні, то вікно можливостей росії посилювати свою перевагу буде відкрите ще 2-3 місяці.
Російська армія володіє ініціативою, вона зосередила на ключових напрямках потужні угруповання живої сили, бронетехніки, артилерії та авіації і нарощує штурми українських позицій.
Вона прагне добитись хоч і незначних успіхів, які, за визначенням українських експертів, зможуть створити окупанту стратегічну перевагу на одному або двох напрямках.
Обрання путіна президентом на наступні шість років ні в кого в світі не викликає жодних сумнівів.
Очільник кремля почувається досить комфортно, впевнено і жодним чином не сумнівається в своєму праві розширення ерефії через воєнну агресію та повний злам світового порядку.
І таке право йому все ще надає боягузливий, інфантильний колективний Захід.
