Самозахист не для кожного? Чому МВС не хоче давати українцям зброю

Переважна більшість українців хоче отримати законне право на володіння, носіння та застосування короткоствольної зброї для самозахисту.

Дві петиції з понад 25 тисячами підписів до двох президентів України та проведене навесні 2022 року в застосунку «Дія» опитування за ініціативою тодішнього міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського (в якому взяли участь рекордні 1,7 млн осіб) показали: 59% респондентів виступають за легалізацію зброї.

До речі, 10 років тому право на зброю, за даними соціологічної групи «Рейтинг», підтримували лише 13% українців.

Україна залишається єдиною країною в Європі, де досі не врегульовано питання вогнепальної зброї для цивільних. Зброя в країні є, кількість її невпинно зростає, а рушниця, яка висить на стіні, як відомо, стріляє.

За даними МВС, на початку 2021 року в Україні налічувалося понад 1,3 млн одиниць легальної вогнепальної зброї.

Нелегальної — у 3-4 рази більше, стверджує швейцарська компанія Small Arms Survey.

І навіть страшно припустити, скільки нелегальної зброї на руках у населення станом на початок 2024 року.

В парламенті обговорення питання щодо легалізації зброї ставили на порядок денний іще з 1990-х, після початку російсько-української війни 2014 року питання самозахисту активізувалося з новою силою.

І тільки 23 лютого 2022 року, за шістнадцять годин до повномасштабного вторгнення рф в Україну, у першому читанні Рада ухвалила законопроєкт «Про право на цивільну вогнепальну зброю», який депутати підтримали за умови, що там не буде короткого ствола.

Це був кепський документ авторства МВС: він не давав громадянам права володіти, носити та застосовувати короткоствольну зброю для самозахисту, а під час воєнного стану забороняв носіння цивільної вогнепальної зброї за межами місця зберігання усім, крім військових і силовиків.

Експерти, учасники ринку, Українська асоціація власників зброї, громадські діячі почали подавати через депутатів правки. До другого читання законопроєкт дійшов майже через два роки — наприкінці грудня 2023-го з’явилася доопрацьована редакція документа.

Але на суспільство знову чекало розчарування. В процесі підготовки законопроєкту до другого читання народні депутати запропонували понад 700 правок. Як наслідок — у документі з’явилося ще більше обмежень.

Дискусії щодо легалізації зброї, як і два роки тому, точаться насамперед про короткоствольну вогнепальну нарізну (пістолети, револьвери). Інші види зброї, крім автоматичної (мисливська гладкоствольна чи нарізна, цивільні карабіни), дозволені в Україні давно.

Депутати пропонують дозволити легально купувати українцям вогнепальну короткоствольну зброю лише через п’ять років після закінчення воєнного стану, і лише тим, кому виповнилося 30 років та хто має не менше п’яти років досвіду легального володіння іншим видом зброї.

Усі обмеження не стосуватимуться травматичної вогнепальної зброї, якою можна володіти з 25 років і носити в будь-яких місцях, крім зон, вільних від зброї.

Проте, на думку керівника Української асоціації власників зброї Георгія Учайкіна, за відсутності права громадян на короткоствольну зброю використання травматичної зброї несе в собі загрозу.

«В Ізраїлі травматичних пістолетів не існує, бо в країні, де йде війна, будь-який пістолет сприймається як бойовий і на демонстрацію такої зброї у відповідь може прилетіти справжня куля», — пояснює Учайкін.

Законопроєкт також зобов’язує інформувати про переміщення зброї. Якщо власник захоче поїхати з нею в іншу область, то про це обов?язково слід повідомляти Національну поліцію.

«Це взагалі нелогічно. Щоб перевозити карабін по всій країні, нікому не потрібно повідомляти. Чому ж тоді така вимога є до пістолетів?» — зауважує співавтор документа Олександр Федієнко.

Та навіть у такому варіанті законопроєкт має примарні шанси з’явитись у сесійній залі. Партія «Слуга народу» — одна з небагатьох, яка обіцяла на виборах ухвалити «Закон про зброю» — від цього питання фактично відсторонилася.

Ігор Фріс, народний депутат України, один з ініціаторів законопроєкту, пише у фейсбуці: «Години роботи робочої групи з проєктом від комітету. Бій за кожну правку. Домовленість, що під час війни короткостволи — лише вдома. Крок назад. Складний, але крок. Ніби погодили. І тиша. Не виносять до зали. Кожне пленарне засідання я прошу винести закон. Кожне. Потім окреме голосування в Раді щодо зобов’язання комітету розглянути і винести в зал. Такого ще не було в практиці парламенту... Приходить міністр і валить усю домовленість».

МВС намагається не дозволити прийняти закон, яким можна було б надати громадянам право на володіння, носіння та застосування зброї для самозахисту, переконані активісти руху за легалізацію зброї.

МВС хоче залишити за собою монопольне право регулювати обіг зброї через власні накази, а зброя самозахисту залишиться лише для «обраних» — тих, кого нагородить нею влада, наполягає голова наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін.

Її, відповідно до фінальної версії законопроєкту, можна буде отримати з 18 років і носити у будь-яких місцях, крім зон, вільних від зброї. За оцінками Української асоціації власників зброї, зараз в обігу перебувають 60-65 тис. одиниць лише нагородної зброї.

Олександр Федієнко зазначає, що значна частина правок, які ускладнюють доступ громадян до зброї, була вимогою МВС.

Наприклад, законопроєкт дозволяє майбутнім законним власникам короткоствольної зброї носити її лише вдома, за місцем зберігання або під час занять зі стрільби. Тобто володіти можна, носити — ні.

Ба більше, за носіння власної зареєстрованої зброї пропонується запровадити кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі до трьох років.

«На мій погляд, немає логіки щодо заборони носіння зброї. Якщо ми дозволяємо людям тримати її вдома, то давайте дозволимо і носіння. Пістолет для цього і передбачений, щоб захищати себе. В МВС — старі радянські рудиментні наративи, що люди перестріляють одне одного, що на вулиці почнеться стрілянина», — вважає Федієнко.

Крім того, відомо, що злочини, вчинені із застосуванням зареєстрованої зброї, значно легше розслідувати.

«Це пропозиція Міністерства внутрішніх справ, з якою я категорично не погоджуюся. Ми намагаємося відстояти те, що в нас стан війни. Боятися того, що, як вони кажуть, люди можуть перестріляти одне одного, безглуздо. У нас стільки нелегальної зброї, що легалізація «короткоствола» ніяк не вплине на погіршення криміногенної ситуації. Але вони вважають так, і нам їх не вдається переконати», — додає співавтор законопроєкту.

Після початку великої війни кількість нелегальної зброї у злочинців зросла, стволів на чорному ринку стало ще більше, а от вилучення — на рівні довоєнних років: Національна поліція у 2023 році вилучила близько 5 тис одиниць вогнепальної зброї.

Чи з’явиться в законослухняних громадян право на самозахист? Із законопроєктом у нинішньому вигляді — ні. Георгій Учайкін, який послідовно лобіює легалізацію короткоствольної зброї, категорично проти ухвалення законопроєкту в запропонованій до другого читання редакції.

«Ми докладемо зусиль, щоб голосування в такій редакції не відбулося. Якщо вони проголосують у такому вигляді, я прогнозую шалений попит на пістолети на чорному ринку. Люди, які роками чекали адекватного закону і розраховували, що держава дозволить легально купити зброю, підуть на чорний ринок», — каже він.

Тож обираємо: адекватний закон чи чорний ринок зброї?