Блуд «активних операцій»: чому в Україні почались політичні атаки проти Залужного?

Американські друзі України розводять руками: а що відбувається, чому на видатного воєначальника сучасності, генерала, командувача Збройними силами України Валерія Залужного почались якісь безглузді політичні атаки всередині України?

Оприлюднена одна з причин нападок — провалений літній контрнаступ — лише спусковий гачок для початку відкритого цькування генерала.

Нагадаємо, в останніх інтерв’ю та есе британському виданню The Economist Валерій Залужний чесно визнав усі промахи і як людина, котра живе війною і опікується максимальним збереженням своїх солдатів та ресурсу, поставив перед політиками питання руба: в нас позиційна війна, тому нам потрібно або якісну нову зброю для нового прориву, або шукати можливості припинення військових дій.

Тож сама по собі відвертість та ясність суджень генерала стала останньою краплею загострення переполоху в ОП через те, що Залужний проявив і свої якості політика.

Отже, щодо літнього наступу. Уже постфактум, з позиції сьогоднішніх днів, очевидно, що головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний обрав оптимальну стратегію і зробив неймовірну річ, котру, гадаємо, мало хто подужав би на його місці, за комбінації такого тиску з боку союзників і вітчизняних політиків.

Відвести котел

Улітку де-факто Залужний опинився у вкрай непростій ситуації. Нагадаємо, одразу після визволення Херсона ексголова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі переконував свого приятеля, головнокомандувача ЗСУ, в необхідності помиритися з росією. Між ними тоді пробігла кішка, але згодом Міллі таки дав зброю для ЗСУ.

Тож Україна сказала «ні» перемовинам, путін і собі відповів — «ні».

На той момент колективному Заходу здавалося, що зброї, котру він дає Україні, буде достатньо. А виявилось не так. Особливо після того, коли російські війська напередодні анонсованого літнього контрнаступу України поміняли тактику оборони.

І українським військам після кількаденного наступу за підручником НАТО довелося самим перейти до оборони. Якби Залужний продовжив контрнаступ, як від нього вимагали, втрати українських військових разом з усім військовим спорядженням могли б бути колосальними.

Зважаючи на те, що росіяни на той момент уже серйозно підготувались, та враховуючи їхню велику перевагу в чисельності, влітку обрана Залужним тактика не призвела до ще серйознішого й трагічного для нас перелому.

Адже тоді завданням добре підготовленої до стратегічної оборони російської армії було стояти і чекати, доки українська армія підійде, нахромиться на передбачений кацапами кілок, згорить у їхньому казані та витратить усю західну зброю.

Однак Залужний, чітко оцінивши можливості обох сторін, повернув хід війни в не вигідний оркам бік. Він не виправдав очікувань багатьох розігрітих піаром українців, але найважливіше, що він не виправдав очікувань окупантів.

Адже в жовтні достатньо озброєні московити збирались у новий наступ на Україну. І цей план орків Залужний успішно зірвав, незважаючи на політичний тиск усередині країни, а іноді й Заходу.

Отже, літня ситуація на фронті була вкрай несприятливою для нашого контрнаступу, бо в російської армії була відчутна перевага, котру Залужний своєю тактикою звів до нуля.

Водночас завищені очікування та невдачі літнього наступу стали пусковим сигналом політичних розборок, у тому числі й у стані західних союзників.

Мережа — антиЗалужний

Що відбувається сьогодні довкола постаті Залужного? Хто ці люди, котрі кажуть, що Головнокомандувач не пред’явив перед ясними очима нардепів, офісу президента, уряду план дій на наступний рік, тому його треба відправити у відставку?

То, може, саме тому він не ділиться планами, що дуже добре знає цю всю ницу публіку й хто за нею стоїть?

Як відомо, вище керівництво України сором’язливо, майже як повії на окружній, промовчало про увесь цей політичний брудний блуд довкола популярного воєначальника.

Нагадаємо про закиди одіозного народного депутата Євгена Шевченка, котрого видворили з провладної фракції «Слуга народу», але котрий позиціонує себе як людина, дотична до Головного управління розвідки Міністерства оборони.

В одному з інтерв’ю він сказав, що не варто із Залужного робити месію, мовляв, генерал узагалі робить не те і зависоко себе оцінює. І загалом, за словами Шевченка, Залужний не є великим полководцем.

«Скажіть, ці всі місяці піарити контрнаступ, а потім піти в лоб туди, де росіяни чекали нас, — прямо туди, на мінні поля і загородження, у цей бетон. І це — геній полководницької думки? Це Суворов чи що? Досить робити нам месій та ідолів. Ми самі створюємо когось, а потім не хочемо визнавати, що король насправді голий. Правильно робить президент, коли не погоджується із Залужним. Я згоден з ним, тому що президент — реаліст», — видав далеку від реалій війни думку нардеп Євген Шевченко.

Ця заява з’явилась 14 листопада. А напередодні, 10 листопада, керівник офісу президента України Андрій Єрмак заявив у інтерв’ю Наталії Мосейчук на телеканалі «1+1» , що у президента Володимира Зеленського та генерала Валерія Залужного єдина позиція — перемогти в цій війні. І між Залужним та Зеленським ведеться постійний діалог.

Між рядками цих уже звичних для влади вивертів слід читати: план з дискредитації головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного запущено в дію.

Цікаво, чи узгоджував Євген Шевченко свою оцінку з керівником ГУРу Кирилом Будановим? Військовий експерт Дмитро Снєгирьов зазначає, що подібна заява — не просто словосполучення, це спецтермін, який підпадає під класифікацію «активних операцій».

«Цей термін означає проведення спецслужбами певних заходів в інформаційному просторі країни з метою формування громадської думки, — пояснює Дмитро Снєгирьов. — Отже, громадську думку почали формувати в бік наявності конфлікту інтересів між політичним і військовим керівництвом».

Варто звернути увагу на ще одну деталь згаданого інтерв’ю Єрмака. На запитання Наталії Мосейчук, чи збирається Зеленський заміняти Залужного на когось іншого, глава ОП сказав, що не чув про це і в нього немає такої інформації.

Тоді цікаво, хто ж уповноважував нардепа Шевченка до подібних заяв? І взагалі, його заява має тягнути за собою якісь правові наслідки? Адже він, порушуючи закон, ставить під сумнів фаховість українського офіцера вищої ланки.

Також неможливо оминути в його інтерв’ю ще й те, що неабияк різонуло слух. Це згадка про російського полководця Суворова. Дуже доречно й логічно. То що ж і хто там у світогляді українського розвідника?

Нагадаємо, сам глава ГУРу Буданов казав, що його відомство користується послугами Шевченка. Не будемо зараз аналізувати двозначність фрази «користуємось послугами», хоча чомусь виникають аналогії з важкими буднями трударів з окружної.

Ще один рупор дискредитації Залужного, нардеп Мар’яна Безугла, також на декілька статей наговорила. Зоряний час депутатки, котра пройшла до Верховної Ради України як волонтер від столичної Оболоні, настав тому, що ніхто, окрім цієї волонтерки, не взявся дискредитувати ні ЗСУ, ні Залужного.

Щоправда, завдяки їй рівень парламентаризму сягнув дна.

Політичний генералітет

А тепер про політичні пристрасті в середовищі військових.

Якщо говорити про період повномасштабного вторгнення, то єдиний генерал, котрий реально, відкрито зайшов у політику, — це генерал Буданов. Усі решта військових керівників — ні.

Водночас в Україні є достатньо впливові люди, котрі хочуть, щоб не Буданов, а саме Залужний, враховуючи авторитет, котрий він має сьогодні у суспільстві, пішов у політику.

Найімовірніше, офіс президента підкосила популярність Залужного, що її демонструють соціологічні опитування. Вони підживлюють відчай чинної влади від усвідомлення, що якщо Валерій Залужний вирішить піти в політику, він може створити найпотужнішу політичну силу.

Отже, ОП намагається випередити події, робить помилки й демонструє таким чином свої страхи всьому світу.

Водночас Банкова може прискорити реалізацію своїх жахливих марень, якщо звільнить Залужного. Адже тоді він, не чекаючи закінчення війни, зможе розпочати політичну діяльність. Якщо, звісно, в нього є таке бажання.

У будь якому разі всі прекрасно розуміють, що Залужному під силу змінити владу: її мораль, сутність і примітивний світогляд. Тому програма влади наразі читається легко.

«Частина перша — дискредитувати Залужного. Частина друга — посадити. Про останнє ми також усе знаємо. Були відповідні публікації, котрі ніхто не спростовує», — каже громадський діяч Карл Волох.

Скажімо, саме Валерія Залужного і Сергія Наєва намагаються зробити винними у втраті півдня України. Тобто, все перевертається з ніг на голову. Так і працюють політичні замовлення.

І хоча до виконавців цієї місії з дискредитації Залужного ні довіри, ні поваги немає, але, на жаль, нашим суспільством доволі легко можна маніпулювати й вводити необхідні наративи. Вибори президента 2019 року це прекрасно продемонстрували.

Однак в офісі президента не враховують одну важливу річ: інколи люди набувають такого авторитету, що будь-яка спроба лити на них бруд не дає жодних результатів, бо до них це лайно не прилипає.

Навпаки, це лише зміцнює постать, котру цькують на замовлення. І чим більше буде нападок на Залужного, тим більше зростатиме його популярність. А от той, хто ллє бруд, зазвичай сам опиняється у лайні.

Обличчя нашої влади, як у краплині води, проявляється у ставленні до генерала Залужного та військових. Наразі налаштовує вона сама проти себе і народ, і військо.

Бо ж заздрість і дріб’язковість, що притаманні нашій владі, не роблять їй честі. А довіру народу генерал Залужний заслужив на полі борні. Адже всі прекрасно розуміють, що саме Валерій Залужний є тією людиною, котра фактично вже два роки рятує країну.