Кільцева чинної влади: опозиція Польщі на низькому старті наведення порядку в країні

Дивний політичний період настав для світу: зірковий час для клоунів і диктаторів.

Польська опозиція на чолі з Дональдом Туском назвала клоунадою все те, що наразі відбувається у процесі створення нового польського уряду.

І ця клоунада безпосередньо негативно впливає на Україну та українців.

Отже, 27 листопада президент Польщі Анджей Дуда прийняв присягу нібито нового уряду, представленого членом партії «Право і справедливість» (ПіС) Матеушем Моравецьким.

Це вже третя каденція чинного глави уряду. Сподіваємось, вона незабаром закінчиться.

Як ми вже зазначали раніше, в уряду опозиційних сил немає жодних перспектив бути провладним, оскільки опозиція набрала більшість голосів, і тому більшість із польського сейму є саме опозиційною. За таких умов, зрозуміло, уряд не може бути сформований меншістю.

Але тим часом діє «новий» уряд «старих» облич усе тієї ж провладної більшості міністрів, котрі переходять від одного міністерського крісла до іншого. Тобто команда залишилась тією, яка була.

Щоправда, є сподівання, що цей безлад у польському уряді триватиме недовго — до середини грудня. Але за цей короткий час, що залишився, уряд Моравецького прагне створити якнайбільше проблем для наступників.

Конфедераційне Фаберже

За безладом, котрий панує сьогодні в польському політикумі, стоїть права партія «Конфедерація». Це — ті ж яйця, тільки в профіль. Тобто, кишенькове утворення правлячої партії «Право і Справедливість», на котру покладено місію виконувати брудну роботу так, щоб вона не псувала міжнародний імідж офіційної Польщі.

Бо якби чинна польська влада своїми руками витворяла те, що робить їхня ручна партійка, то Євросоюз попрощався б з ПіСом дуже швидко.

А те, що відбувається зараз, це просто спроби затягнути час перед тим, як передати владу новому легітимному уряду, який має бути ефективним і зможе, дуже на це сподіваємось, нормально керувати країною.

Тому що наразі Польща заблокована та паралізована для якихось ефективних рішень. І українці дуже гостро відчули це на собі. Ми як ніхто це бачимо й розуміємо, через ситуацію, що склалася на польсько-українському кордоні.

Те, що президент Польщі Анджей Дуда підтримує ігри Моравецького зі створення цього фейкового уряду, який, як заявила польська опозиція, навряд чи зможе протриматись протягом двох тижнів, ще раз вказує на подвійні стандарти та нечисті ігри очільника Посполитої.

Нагадаємо, що Анджей Дуда сам походить із партії «Право і Справедливість». І те, що він двічі перемагав на президентських виборах від цієї партії, можливо, й спонукає його підтримувати саме її і грати в ігри за сценарієм ПіСу.

Водночас може бути, що Дуда є одним із режисерів цього ганебного для такої країни, як Польща, гамбіту. Коли каденція нового опозиційного уряду вже почалась, а попередники, зубами вчепившись у владні крісла, намагаються кермувати процесами в Польщі.

Хоча, з точки зору здорової політики, в цього уряду немає майбутнього. І все, що вони витворяють, — це спроба затягнути час, щоб винайти якийсь одноколісний політичний велосипед і далі балансувати в тій же колії.

ПіС на Україну

Те, що відбувається, ще більше погіршує стан України й негативно впливає на неї. Передусім через важку ситуацію на польсько-українському кордоні. За неї наразі ніхто не може взяти на себе відповідальність, бо, по суті, немає уряду.

Немає міністра інфраструктури й транспорту. Немає дієвого прем’єр-міністра, який міг би адекватно реагувати на всі виклики.

Тому українські далекобійники в жахливих умовах просто стоять на кордоні. Дехто з них уже там навіть із життям розпрощався.

Проросійські польські страйкарі, котрих захищає все ще чинна польська влада та поліція, блокують наших перевізників.

То що ж насправді роблять польські страйкарі, котрі виступають проти рішень Європейського Союзу (і в пакеті, можна вважати, й проти України) на трасі? Чому вони мітингують не у Варшаві або, ще краще, — не в Брюсселі?
Бо саме на українсько-польському кордоні їхня політична окружна? Там їм світоглядно ближче й зручніше?І загалом, ставлення чинної польської влади до українців просто вбиває. Можна було на цих сотнях кілометрів, де українські далекобійники проходять штучно створене владою Варшави пекло, розставити «швидкі допомоги», підвозити гарячу їжу, забезпечити питною водою?..

Польські водії — театр абсурду

Після повномасштабного нападу росії на Україну ЄС відкрив свої кордони з Україною для перевезення гуманітарних, військових і зернових вантажів.

Однак цей сценарій усе менше подобався політичним міжнародним гравцям, і вони вирішили на тлі зменшення військової допомоги Україні від США, збільшення обстрілів окупантами її мирної території — розчавити країну, котра мужньо зносить усі знущання кровожерливого кремля, ще й тут, на польсько-українському кордоні.

Головними дійовими особами призначили польських перевізників. Вони оголосили себе постраждалими від таких «несправедливих» дій ЄС і вийшли на страйк, блокуючи одразу декілька пунктів перетину кордону.
Блокування триває з 6 листопада. За останніми даними, в черзі в напрямку України стоять 2 тис. 500 вантажівок.

Українські водії називають себе політичними заручниками.

Куди йде інформація з польського кордону?

Отже, увесь цей незрозумілий політичний коктейль разом із польськими силовиками пропускає без тривалих затримок наші військові вантажі, котрі підраховуються дуже швидко, й росія за лічені хвилини може дізнаватись, скільки якої зброї та військової допомоги йде в Україну.

Також кремль може отримувати інформацію і про кількість гуманітарної допомоги. Яка хоч і не стоїть довго в черзі, але все ж затримується.

Критично, що гальмування на польському кордоні різних товарів та ліків для військових і медичного обладнання безпосердньо впливає на стан наших бійців.

Ну а затримка пального, особливо в цей зимовий період, коли ерефія знову активізувалась і почала атакувати українську енергетичну інфраструктуру, — взагалі треш.

Експерти вже повідомляють про дефіцит дизельного пального та газу в Україні, і доки кордон будуть блокувати, ця нестача лише зростатиме.

Масштаб проблеми розуміють і у високих київських кабінетах. Наприклад, заступник міністра інфраструктури України Сергій Деркач, який неодноразово відвідував своїх співвітчизників на прикордонному переході в Дорогуську, попередив про важкі наслідки блокади для України.

«Ми отримуємо через територію Республіки Польща близько 30 відсотків палива, необхідного для нашого енергетичного сектору», — наголошує український посадовець. — Якщо автоцистерни і далі стоятимуть у чергах, це може спричинити значні проблеми й призвести до паливної кризи».

З ким мріє спати Посполита?

Гадаємо, що найменше пересічним полякам та, зрозуміло, й українцям хотілося б, аби Україна ставала слабшою саме через Польщу.

Як показало останнє дослідження, 74% поляків впевнені, що війна росії проти України загрожує і суверенітету Польщі.

Тому ця переважна більшість поляків уболіває, аби в України було все, що потрібно для ефективної оборони й знищення ворога, щоб унеможливити подальше просування росії.

Інакше московити вийдуть на територію Польщі й усієї Європи.

Але сьогодні все виглядає так, ніби чинна влада Польщі робить усе, щоб путінські війська просунулись далі України.

І не варто тішити себе примарними твердженнями, що НАТО московитам цього зробити не дасть. Адже необов’язково ця агресія може бути прямою.

Як продемонструвала ерефія, це вже застарілі методи. Окупація може реалізовуватись у вигляді диверсій, гібридної війни або шляхом створення квазіреспублік на кшталт «ДНР» та «ЛНР» в Україні.

Паралельно з блокадними диверсіями проти України на кордоні офіційна Польща дорікає Україні ще й обсягом допомоги, що надала. Хоча казна її зовсім не збідніла від цього.

Бо справжню підтримку надавали пересічні поляки, а не польська влада. За офіційними допомогами українці проходять декілька кругів непорозумінь і принижень.

А якщо говорити про зброю, яку Варшава дала Києву, то просто таким чином країни-члени НАТО оновлюють свій арсенал, запаси зброї. Старе, що було виготовлене ще за часів СРСР, віддають в Україну, а натомість Альянс компенсує їм сучасними зразками озброєння.

Розчарування і роздратування

Ситуація стала ще напруженішою, коли двоє українських водіїв, які чекали в черзі, померли.

Президент України Володимир Зеленський також прокоментував кризу і закликав до послаблення напруги.

«Я думаю, що ми маємо дати нашим сусідам трохи часу, — вважає Зеленський. — Ми впораємося з цим».

Однак українських водіїв, яким тепер доводиться потерпати ще й через зимову холоднечу, такі заяви не втішають.

Польські перевізники також розчаровані своїми політиками. Хоча польсько-українські переговори офіційно ведуться на урядовому рівні, уряд, який поки що контролює консервативна партія ПіС, насамперед переймається тим, щоб запобігти передачі влади опозиції, намагаючись водночас не допустити внутрішніх конфліктів у правому таборі.

І хоча новий уряд буде сформований не раніше середини грудня, після попередніх недавніх переговорів польські страйкарі-водії заявили, що блокада триватиме принаймні до початку лютого.

У цій ситуації Україні залишається сподіватись, що 11-12 грудня уряду Моравецького буде висловлено недовіру й одразу до влади прийде опозиція на чолі з Туском та негайно ухвалить усі необхідні рішення, аби допомога й підтримка Україні йшла безперервно. Так, як і має бути, коли демократії об’єднуються для перемоги над спільним хижим ворогом.

Також Україна очікує, що політична сила під проводом Дональда Туска змінить вектор політики і стосунки між Україною та Польщею нарешті почнуть налагоджуватись.