Зеленський&Залужний: розбіжності чи спільна міжнародна медійна операція?

Історія повернулася в арсенал політики. Це означає, що можливе збільшилось, а неможливе зменшилось у своїх варіаціях.

Чергові стаття та інтерв’ю у впливових іноземних виданнях — матеріал в американському журналі Time про президента України Володимира Зеленського й інтерв’ю головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного британському часопису The Economist — викликали в Україні черговий суспільний резонанс, активізувавши внутрішні дискусії й вивівши їх на широку публічну площину.

Резонанс значно більший, ніж був після попередніх синхронних публікацій про обох керівників — держави та бойових дій — в іноземних ЗМІ.

Так проблеми у відносинах між президентом і головнокомандувачем Валерієм Залужним стали однією з головних політичних тем останнього тижня, що їх достатньо розгойдали російські ІПСО.

В основі останніх публікацій лежить суть оцінки воєнних спроможностей і перспективи війни в Україні — у формулі як розбіжностей, так і узгодженої взаємодії між президентом і головкомом.

Залужний — політик

Нагадаємо, анонімні джерела в офісі президента в коментарі журналу Time заявили, що Зеленський, буцімто, «сліпо вірить» у перемогу в той час, коли контрнаступ «безнадійно провалився», мовляв, загалом влада не задоволена результатами контрнаступу.

Володимир Зеленський не може змиритися з провалом контрнаступу, як його бачили в ОП, і продовжує наполягати на його розвитку, незважаючи на загрозу зменшення військової допомоги союзниками.

Після цього в британському The Economist Валерій Залужний зазначив, що ситуація на фронті складна і може зайти у глухий кут.

А ще його текст багато хто в Україні прочитав як меседж Залужного своєму політичному керівництву — як воно йому набридло і як він хоче, щоб воно перестало «компостувати» йому мізки.

Загалом Валерій Залужний констатує тупик позиційної війни рівних спроможностей і пропонує змінити її стратегію, в основі якої — маневрова високотехнологічна війна.

Через декілька днів у інтерв’ю американському телеканалу президент заперечив слова генерала, сказавши, що все не так погано і ситуація «не патова».

І в той час, коли головнокомандувач добивається невеликих локальних успіхів на півдні й лівому березі Дніпра, путін намагається замкнути кліщі навколо Авдіївки, безпосередньо атакуючи вже коксохімічний комбінат.

Це все виглядає як повтор операцій у Маріуполі з «Азовсталлю», Соледарі й Бахмуті.

Цензурованість подій, фактів війни на найбільш складних і важких для ЗСУ напрямках не дозволяє зробити жодних оцінок, але вимушене визнання втрати територій, важливих опорних вузлів і об’єктів свідчить про серйозні проблеми управління війною.

Напевно, цікавим є питання, чи побачили ми в цьому інтерв‘ю Залужного-політика. На наш погляд, — так, він тут проявився як політик.

І, як раніше говорив Валерій Залужний, він розраховує, що й після війни буде зайнятий, оскільки його бачення перемоги не обмежується повним відновленням територіальної цілісності України.

Зазначимо, що головнокомандувач помірковано публічний, хоча воєначальник таким і має бути. Але коли Залужний з’являється в інформаційному просторі, — однозначно робить краще для України. Результати цього інтерв’ю ми теж побачимо незабаром.

А тим часом...

Конфлікт на користь ворогів?

Володимир Зеленський звільнив командувача Сил спецоперацій Віктора Хоренка. Сам Хоренко, Залужний і весь Генштаб дізналися про це з новин у медіа.

6 листопада в будинку помічника Залужного Геннадія Частякова вибухнула граната — він загинув. Граната була в пакеті з подарунком на день народження Частякова.

У соціальних мережах з’явилась версія, що все це — спланована операція саме проти Залужного.

7 листопада ввечері народний депутат від «Європейської Солідарності» Володимир Ар’єв написав у Facebook, що міністр оборони Рустем Умєров попросив президента звільнити Залужного.
Уже через 20 хвилин Ар’єв видалив цей пост і назвав його помилкою.

Письменник Андрій Кокотюха на своїй сторінці у фейсбуці написав, що вірить видаленій інформації Ар’єва.

«Про наміри Зеленського не повірю лише в одному випадку. Якщо це буде така інформація: «Зеленський звільнив Єрмака і став головним свідком у його кримінальній справі та на суді». Уся інша інформація про наміри Зеленського варта уваги. Він — на мою думку — здатний на це. Він ... залежний від рейтингів. Любитель форм замість змісту. Я довіряю Валерію Залужному і вірю в бажання Єрмака знищити його руками й ротом Зеленського», — написав Андрій Кокотюха.

Водночас чинні посадовці вважають розгойдування теми конфлікту між Зеленським та Залужним штучним, російським ІПСО та роботою на руку ворогу.

Скажімо, голова Миколаївської ОДА та фаворит значної — поза межами Миколаївщини — частини України Віталій Кім заявив:

«Немає конфлікту між Зеленським та Залужним. Це ІПСО росіян. Можуть бути суперечки, як у жарті, що гуляє інтернетом, типу: «По якому місту сьогодні будемо лупити: по Севастополю чи Керчі?». Вважаю, човен конфлікту між ними розгойдується штучно тими політиками, котрі мають певні плани на своє майбутнє. Це політичні сили, котрі власні інтереси ставлять вище за державні. Ці люди в гонитві за своїми політичними цілями шкодять загальному інтересу як усередині держави, так і на міжнародній арені. Це політики, котрі сьогодні не приймають жодних рішень і не мають впливу на поточну ситуацію. Їм потрібно про себе якось нагадувати. Коли немає чим, то вони шукають зраду й штучно притягують резонанс, на котрий рефлексують люди. Замість того, щоб об’єднувати людей, вони тягнуть ковдру на себе. Це погано під час війни», — резюмував Віталій Кім.

Як Залужний рятує Зеленського

Помилково думати, що ми вже на 100% знаємо, хто такий головнокомандувач. Не знаємо, тож продовжуємо вивчати, з нетерпінням чекаючи нових подробиць та деталей його життя, характеру та світогляду.

І дійсно: про генерала Залужного знали, в основному, у військових та волонтерських колах, а з того чергового для України чорного дня він постав перед народом і ледь не моментально став його улюбленцем. Та нам цікава ще одна його особливість — уміння відкривати себе поступово.

Отже, по суті, останню медійну історію слід сприймати, як і попередню у The Washington Post, — тоді також було інтерв’ю Валерія Залужного, — як таку, що допомагає Зеленському тримати міжнародну спільноту в тонусі, аби та не втомлювалась від України.

Власне, в згаданому інтерв’ю для американського The Washington Post Залужний збалансував саміт НАТО у Вільнюсі, багато в чому врятувавши Зеленського перед нашими союзниками. Особливо тими, хто був не задоволений манерою посилів президента України перед самітом.

Так само й тепер, в інтерв’ю для британського  The Economist, головнокомандувач Залужний тонко підсилив невдоволення Зеленського, м’яко кажучи, недостатньою допомогою союзників. І також напередодні важливої для України зустрічі президента США Джо Байдена з лідером КНР Сі Цзіньпіном.

Валерій Залужний зробив низку відвертих, прямих та різких заяв, але хто йому що скаже? Людині, котра командує армією двадцять другий місяць поспіль. Єдиною армією, яка захищає всю континентальну частину НАТО.
Нагадаємо, теза про Крим із попереднього інтерв’ю стала хітом соціальних мереж.

«Як тільки у мене з’являться можливості, я робитиму щось. Мені плювати — мене ніхто не зупинить», — безапеляційно заявив Валерій Залужний.

Незважаючи на те, що деякі наші союзники вважають Крим дійсно «червоною лінією» для путіна й усіляко відмовляють нас за нього воювати, наполягаючи на політико-дипломатичному вирішенні питання півострова.
В останньому інтерв’ю він сказав, що план НАТО в Україні не спрацював. Що нам катастрофічно бракує зброї, яку наразі взагалі «зажали» союзники.

Однак суперечливою для суспільства, а не для президента стала теза про тотальну мобілізацію. І серед причин — вона спричинить затягування на фронт реально нездорових людей.

Саме через те, що військово-лікарські комісії можуть формально, поверхнево проводити ці огляди й давати висновки про придатність непридатних. І йдеться не про тих, хто має гроші, аби відкупитись.

А про тих, у кого справжні проблеми зі здоров’ям, але грошей немає. Чи не за їхній рахунок закривають зараз і робитимуть це надалі кількісні потреби мобілізації?

Ще років 20 тому в Україні педагоги й медики почали бити на сполох, що молоде покоління українців має чималі проблеми зі здоров’ям.

Нагадаймо про бум смертей на уроках фізкультури в школах.

Єдиний алгоритм

Однак наразі найважливіше для президента — діяти в єдиному алгоритмі з головкомом Залужним і Генштабом.

Зрозуміло, якби сьогодні США передали Україні хоча б пару сотень ОТРК ATACMS навіть першої модифікації дальністю до 165 км і близько тисячі бойових елементів М-74, то ЗСУ мали б усі можливості завдати паралізуючих ударів по росіянах.

До речі, військові експерти зазначають, що в Америці до 1997 року згаданих ATACMS було вироблено 1 тис. 650 одиниць­ і їх достатньо на складах Пентагону.

А близько тисячі ракет дальністю польоту до 300 км разом з модулем супутникової навігації змусили б росію хоча б перенести вглиб, подалі від України, всі воєнні аеродроми, пускові системи С-300 та дороговартісні системи ССО. Разом із командними пунктами, бойовими резервами, складами боєприпасів і палива.

В умовах зростання атак як на ЗСУ, так і на Україну загалом, не лише «Ланцетами», а й роями інших безпілотників-камікадзе, які полюють за українською артилерією, контрбатарейними системами, бронетехнікою і мобільними системами ППО, для української армії життєво необхідно отримати ці ATACMS.

Фахівці України та Британії вважають, що ATACMS у певних кількостях абсолютно точно здатні переламати хід війни. Як мінімум, позбавити російські війська не лише переваги в живій силі й бронетехніці, а й в оперативному маневрі. Головне, їх використання може в рази наростити летальність як штурмових підрозділів, так і готових до посилення наступу резервів.

На жаль, сьогодні ми виходимо з практики війни, для якої поствоєнні бюрократи пишуть цілу низку правил, що стають ратифікованими конвенціями, але які ніколи не виконуються і не будуть реалізовані. А у війні все вирішує сила зброї, що примножує захисну силу спротиву агресору.