Нетлінні обереги: книжкою про збережені вишиті українські символи зачитуються Європа і весь світ

Лесю Воронюк із Чернівців знають, без перебільшення, мільйони українців.

Це вона ще студенткою 17 років тому ініціювала проведення Дня вишиванки і надалі постійно, цілеспрямовано та дієво, разом з іншими креативно утверджує основоположне значення для нації — а отже кожного з нас — мови, народних традицій і ремесел.

Тому вдягання вишитого одягу в третій четвер травня й інші дні хоч би де то було для дуже багатьох людей стало ознакою стилю та внутрішнього вибору, а не бездумного «треба».

Цього року Леся Воронюк і Володимир Щибря, директор Центру фольклору та етнографії Університету імені Тараса Шевченка, видали унікальну двомовну збірку — державною й англійською — «Нетлінні».

Передували їй тримісячні дослідницькі експедиції, в яких зібрали понад 350 зразків вишитих і тканих синьо-жовтих узорів, тризубів, Шевченкових заповітів — збережених у дуже складному для української державності періоді початку—середини ХХ століття.

Найщемливіші з цих історій із багатьма фото вцілілого спадку стійкості українців у часи російсько-радянського терору — близько 200 — вміщені у виданні на понад 350 сторінках. Його представили багато разів в Україні, презентації вже відбулися в Німеччині, Чехії та Польщі, а замовляють книгу на адреси кількох континентів.

Те, що світ таким чином дізнається правдиву історію про нашу країну, особливо важливо тепер, коли 10-й рік точиться російсько-українська війна, з яких із 24 лютого 2022 р. — повномасштабно, зі скиданням на наші території тисяч смертоносних ракет і масовим застосуванням іншої зброї.

Старовинну вишивку з державною символікою Леся Воронюк зі співзасновником Дня вишиванки Олександром Ткачуком уперше побачили, коли готували документальний фільм «Спадок нації», знятий у 2016-му. Коли загорілися бажанням зібрати історії дивом збережених таких сорочок, рушників та інших виробів, — сподівалися віднайти з пів сотні.

Натомість уже в повномасштабний період війни, коли росія намагалася знищити українську енергетичну систему, дослідили у 7 разів більше випадків у Тернопільській, Івано-Франківській, Львівській та Чернівецькій областях. Окремі експонати на опрацювання команді передали з Волині, Рівненщини, Полтавщини і Сумщини.

У виданні зібрано історії, які свідчать про укоріненість національної творчості, яку зберігали, ризикуючи, як найбільші скарби. Скажімо, Тризуб з ангелами 1940 року — вишита картина на подушку 16-річної Марії Чоп із Сокальського району Львівської області (з колекції Галини Ващук).

Юнка поповнила лави УПА, була зв’язковою, надавала медичну допомогу. Отримала псевдо Калина. Її НКВС заарештував 1946 року. Засудили до 5 років Воркути та Краснодарського краю. Реабілітована у 1991 році.

Пізніше з’ясується, що ангелів із Тризубом переправили в сусіднє село Спасів із Зубківа. Тільки у 2016-му на адресу доньки пані Марії Чоп прийшла посилка, в якій була ця картина...

Або тобівка 1930 року — невелика шкіряна чоловіча сумка на довгому ремені, інкрустована металевими елементами з тризубом із Верховини Івано-Франківської області (це там Сергій Параджанов знімав «Тіні забутих предків»).

Річ із родинної колекції Яциновичів-Драгомирецьких. Зі слів власника, належала партизанові, якого свого часу переховував його дід. З початку 1950-х років до 2010-го тобівку ховали від зайвих очей.

Сорочок у книзі, жіночих і чоловічих, зі схемами вишивок — 59. Ще нагрудного одягу — 4 позиції. Рушників — 60. Інших інтер’єрних та церковних речей — 23.

«Навіть у часи, коли українці тимчасово втрачали державність, завдяки мові, вишивці, родинним традиціям (тобто культурним кодам) удалося зберегти національну ідентичність та українське ядро, — констатує для всіх читачів «Нетлінних» ініціаторка й упорядниця видання Леся Воронюк.

— Саме завдяки йому наш народ зумів закумулювати всю внутрішню енергію та вкотре дати відсіч ворогу. І хоча ця війна насправді триває кілька століть, врешті українці завжди перемагали. Доводом цього є незалежна Україна 2023 року, яка стоїть і протистоїть росії».

«Нетлінні» — чи не вперше здійснене у широкому обсязі висвітлення тем сучасних державницько-громадянських практик використання (на рівні обрядовості та інших виявів культури повсякдення) у якості вишитої орнаментики державницьких атрибутів, символів та національно-маркованих текстів: тризуба як герба Української Народної Республіки (УНР) та зображення лева як герба Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР); синьо-жовтого прапора та комбінацій жовто-блакитних кольорів; рядків з державного гімну тощо, — коментує академік НАНУ Ганна Скрипник, директорка Інституту мистецтво­знавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського.

— До праці також залучено матеріал, пов’язаний з козацькою тематикою. Вдалою знахідкою укладачів альбому стали віднайдені ними артефакти, які візуалізують засобом технік народної вишивки національно значущі тексти: рядки з поезії Тараса Григоровича Шевченка, цитування духовного гімну України Олександра Кониського («Молитва за Україну»), релігійні слогани та вітальні гасла захисників незалежності нашої країни, заборонені в радянський період».

Олена Івановська, доктор філологічних наук, завідувачка кафедри фольклористики КНУ імені Тараса Шевченка і заступниця директора Інституту філології, називає книгу «Нетлінні. Українські державні символи у народній вишивці та ткацтві» етнографічним альбомом.

«Наш вибір бути українцями сьогодні захищають наші воїни світла, наші брати і сестри, наші чоловіки і сини... Честь їм і велика дяка. І незабутня пам’ять — героям, котрі поклали життя за українську державність, — коментує професорка. — Саме нашим воїнам ми завдячуємо тим, що на вільних від російських окупантів землях може тривати наукова робота з вивчення такого важливого і надзвичайно актуального питання: «Чиїх батьків ми діти?» (Тарас Шевченко).

Пані Олена акцентує, що в усі часи завжди було і є важливим одягнути свою другу натуру — національний одяг — й унаочнити ним себе перед іншими людьми. За допомогою барв і знаків-ідентифікаторів українського світу українці творили і творять неприступну ворогові територію свободи, гідності й закону предків.