У процесі боротьби: відроджені з руїн росії держави мають ядерно роззброїти москву

Поневолені москвою народи, котрі все ще входять до складу так званої російської федерації, мріють і дуже сподіваються на швидке наближення перемоги України й власне визволення з-під убивчого гніту тиранії кремля.

Про це свідчить восьмий форум Ліги вільних народів постросії «Глобальні переваги PostRussia», котрий проходив нещодавно в два етапи — спочатку в Лондоні (Велика Британія), а потім у Парижі (Франція).

Усьому прогресивному світу зрозуміло: росія не лише прагне підкорити сусідні держави, а й провадить політику геноциду національних меншин на своїй території.

Волга крові

До Форуму в різних містах вільного світу пройшли акції татарського народу Республіки Татарстан під назвою День Пам’яті. Його приурочили пам’яті захисників Казані, котрих жорстоко вбили московити.

Документальні джерела свідчать, що це був геноцид і знищення переважної частини цього народу.

«Очевидці описували гори обезголовлених тіл жінок, стариків, дітей на вулицях міста, а вода у Волзі (Ідел) була червоного кольору від крові, — пише український активіст, котрий брав участь у Дні Пам’яті в Стамбулі, Павло Железняк. — Дітей пропускали під голоблями возів, і тим, хто не підходив за зростом, відрубували голови...

Путінська росія та її пропагандисти люблять підміняти назви, де війни називають спецопераціями, вбивства та геноцид — захистом, а свою аргесивну експансію, котра ламає людські життя, — «русской вєсной» або «русскім міром».

От і щодо Казанського геноциду 1552 року в путінської банди є назва — підкорення. Підкорення Казані, Сибіру, Далекого Сходу і Кавказу.

У світлі сучасної, але все ще середньовічної політики кремля, що явно деградував, відкотився назад у своєму історичному розвитку, — замість покаяння, котре, можливо, могло б примирити нації, та визнання права на саморозвиток інших народів, російська верхівка просто заборонила народу Татарстан мати національну пам’ять.

І тепер День Пам’яті називається проявом екстремізму, а зрадник інтересів республіки та свого народу раїса (президент) Рустам Мінніханов дозволяє кремлю пригнічувати його народ, руйнувати культуру, традиції і віру. Для чого? Для обезличення своєї нації, її русифікації та перетворення на незрозумілий народ під назвою «росіяни».

Такий народ ніколи не стане російським, але перестане бути татарським, якутським, чуваським тощо».

Імперію зла мають розвалити
тюрки рф

Яскраво виступив на форумі в Лондоні прем’єр-міністр уряду незалежного Татарстану у вигнанні Рафіс Кашапов, котрий наразі мешкає в Англії.

«Татарстан — потужна республіка, де є великі заводи, фабрики і де видобувають газ, нафту та інші природні ресурси. Також потужний економічний потенціал має і сусідня з нами Республіка Башкортостан.

Я закликаю британських і світових політиків, громадських діячів, ЗМІ підтримати не лише татарський народ і Татарстан, а й усі інші поневолені московією народи Ідель-Уралу, Сибіру, Карелії, Калмикії, Кавказу та багатьох інших, — звернувся до світу Рафіс Кашапов. — Останнім часом лише з Татарстану до москви у вигляді податку відправлено 1,24 трлн рублів. Але й це ще не трагедія...

Значно гірше те, що з Татарстану разом із представниками інших колонізованих народів відправляють чоловіків знищувати українців, сирійців, грузинів, молдован, естонців, чеченців, африканців...

Тобто представники колонізованих народів беруть участь в окупаційних війнах у різних країнах світу. Цього не повинно бути! Тому Європа, США, Канада, всі демократичні держави повинні нас підтримати.

Водночас хочу зазначити, що після початку російсько-української війни активувався тюркський світ на чолі з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом. Наші представники, громадські активісти ведуть відповідну роботу з турецьким урядом. Вони просять активізації тюрків росії, в тому числі у республіках Поволжя (Татарстан, Башкорто­стан, Чувашія).

Ми, тюрки рф, повинні докласти всіх зусиль для розвалу російської імперії. Інакше для нас — тюрків, фіно-угрів та інших народів — не буде свободи.

Якщо ці республіки стануть вільні, то й народи Мордовії — ерзя, мокшани — також зможуть створити свої республіки», — констатував Рафіс Кашапов. — Ми сподіваємось, що в майбутньому республіки Ідель-Уралу стануть незалежними державами й також житимуть, як країни Європи».

Без’ядерне майбутнє

«Держави, які виникнуть на руїнах росії, відмовляються від ядерної зброї», — про це їхні представники заявили на форумі Вільних народів постросії.

Така декларація значною мірою вгамовує побоювання декого, що розпад москвоцентричної держави може, як деякі боялися 30 років тому, призвести до «Югославії з ядерною зброєю», і таким чином відкриває шлях для цих нових країн отримати підтримку від інших держав світу.

Але, на жаль, пакт не вирішує проблеми фундаментально. Враховуючи позицію нинішнього російського уряду та його ймовірного наступника у формі дер­жави, що базується в центрі нинішньої російської федерації, вільні народи рф мають визнати, що деколонізація нинішньої росії вимагає денуклеаризації (ядерного роззброєння) москви ще до того, як вони досягнуть своїх основних цілей.

Якщо цього не станеться, — імовірно, що ті, хто зараз володіє цією та іншою зброєю масового знищення, використають її проти будь-яких народів і регіонів, які прагнуть незалежності від центру, і що таке використання може спровокувати ширшу війну, що загрожуватиме виживанню не лише їм, а й усьому світу в цілому. Для такого побоювання та висновку, на думку низки європейських експертів, є кілька переконливих причин.

Отже, багато хто з тих, хто говорить про незалежність областей і республік у складі росії, ніби вважають, що від російської держави нічого не залишиться.

Але, навіть якщо більшість минулих завоювань цієї держави піде, російська держава, хоч і значно зменшена в розмірі, залишиться та намагатиметься використати ресурси, якими володіє, включно з ядерною та іншою зброєю масового знищення, щоб відновити частину чи все те, чим вона володіла.

«Це означає, що наближення розпаду російської федерації, ймовірно, нагадуватиме те, що сталося в 1918 році, а не те, що сталося в 1991 році, і цей раунд дезінтеграції закінчиться тим, що деякі народи, які зараз упевнені, що втечуть з обіймів центру, не зможуть це зробити», — вважає аналітик, письменник, фахівець з етнічних і релігійних питань у Євразії Пол Гобл.

Адже сьогодні світ зрозумів, що ще від зародження радянської держави і до епохи путіна офіційні особи були готові застосувати зброю масового знищення проти власного населення, як проти Тамбовського повстання робітників і селян наприкінці громадянської війни в росії. Бо вже й сьогодні вони говорять про готовність використання ядерної зброї на своїй території у разі будь-яких викликів.

Нещодавня пропозиція маргарити симоньян з Russia Today про те, що москва повинна розглянути можливість підриву ядерної бомби над Сибіром, є лише найобурливішою з цих ідей. Вона сказала, що це залякає Захід, але вона явно вигадала цю ідею не сама.

Адже загальновідомо, що такі речі обговорюються за лаштунками в москві, — й вона, й інші посадовці путіна хочуть залякати Захід не лише проти підтримки України, а й також проти підтримки будь-якого регіону чи республіки, які прагнуть вийти.

Така поведінка цілком узгоджується з думками особисто владіміра путіна, людини, яка часто посилалася на свій досвід у дитинстві, спостерігаючи, як поводиться загнаний у кут щур, щоб мати хоч якийсь шанс вижити.

Цей образ використовується, щоб виправдати агресивну поведінку, вірячи, що, лише атакуючи першими, вони мають шанс вижити, — хоча ця аналогія говорить про них більше, ніж про реалії ситуації, в якій вони опинилися.

Немає сумніву, що багато хто на Заході сприйме будь-яке обговорення згаданих ризиків як іще одну причину не розгойдувати човен і не прагнути розчленувати російську федерацію.

І багато впливових і офіційних осіб провідних країн стверджують, що, якщо ядерна країна з центром у москві залишиться, це становитиме постійну та потенційно смертельну загрозу для світу.

Європейські аналітики вважають, що, зайнявши позицію невідкладної денуклеаризації ерефії, вільні нації росії не тільки збільшать перспективи власного успіху, а й здобудуть підтримку серед тих на Заході, хто також виступає проти такої зброї, водночас розширюючи базу підтримки тих, хто прагне самовизначення.

Але є ще не менш важлива причина для націй і регіонів, що перебувають у складі російської федерації, вимагати від москви денуклеаризації. Вона полягає в тому, що багато прихильників незалежності регіонів і республік не усвідомлюють усієї складності шляху вперед.

Вони вважають, що кінець російської федерації буде таким, як кінець СРСР у 1991 році, коли ніхто не став на захист цієї імперії, а дозволив їй розпастися відносно мирним шляхом.

Таких прихильників дезінтеграції сьогодні мислити тверезо заохочують набагато чисельніші групи та політичні діячі на Заході, які підтримують їхні права, ніж ті, хто підтримували союзні республіки в їхніх прагненнях до незалежності 30 років тому.

«Немає жодних шансів, що буде ще одна промова — «котлета по-київськи», у якій американський лідер скаже неросіянам, словами президента США Джорджа Буша-старшого, що «прагнення до незалежності є формою самогубного націоналізму». Однак це не означає, що для досягнення успіху їм не буде необхідна підтримка. Дійсно, існує великий ризик того, що підтримки Заходом таких груп буде достатньою, щоб дозволити державі, що залишиться в москві, позначити їх пішаками Заходу, але недостатньою, щоб дозволити цим народам досягти своєї мети. Саме так сталося під час громадянської війни, коли більшовикам дозволили відновити значну частину імперії. Регіони й республіки, які прагнуть незалежності, повинні визнавати ці реалії», — вважає Пол Гобл.

Тобто час малювання картин красивого майбутнього закінчився, натомість настав період розробки стратегій для їх досягнення.

І серед найважливіших із них західний світ вбачає спільне зобов’язання щодо денуклеаризації не лише колонізованих москвою народів, а в першу чергу самої московії. Бо без ядерного «роздягання» москви, хоч би як важко воно далось, неможлива повноцінна деколонізація росії.