Гра міжнародних наперсточників: «Наша — не наша війна»

Ритуальні хороводи Америки-Європи довкола війни в Україні — санкції, котрі москва дуже вдало обходить; розтягнуті на місяці обіцянки надати Україні необхідну ще позавчора зброю — здається, повинні б уже закінчитись.

Хочеться, аби хоч війна в Ізраїлі виштовхала світових лідерів із дитсадівського менталітету ігор у пісочниці.

Вони, нарешті, мають зрозуміти, що саме Україна, як ніхто до цього, стримує агресора й захищає увесь демократичний світ.

Ізраїлю, за всієї поваги, такий глобальний розмах навряд чи під силу.

А в тому, що на нашій планеті в ХХІ столітті спалахнула ще одна жорстока заруба з тисячами людських жертв, винні і світові лідери.

Отже, Ізраїль сам себе переоцінив, і ледь не найкраща у світі ізраїльська спецслужба пропустила перші потужні удари.

Вся ізраїльська преса зосереджена, з одного боку, на безпрецедентній жорстокості палестинських терористів, а з другого — на приголомшливому провалі спецслужб, військового і політичного керівництва, які допустили терористичне вторгнення, що вже призвело до загибелі тисячі громадян.

Виявляється, що одна з найдосконаліших глобальних воєнних систем, яка постійно модернізується в Ізраїлі з 1948 року, не здатна вчитися навіть на своїх трагічних помилках. Не кажучи вже про досвід російського вторгнення в Україну.

6 жовтня 1973 року подібне сталося саме у святий для юдеїв день — Йом-Кіпур. Коли весь Ізраїль занурився в молитви, на нього напали Єгипет і Сирія. І шок скував воєнно-політичне керівництво.

Світ лихоманить від ХАМАСу

Сьогодні ж усе покотилось далі по світу. У Франції оголосили режим терористичної загрози через убивство мусульманським підлітком шкільного вчителя.

У німецькому Регенсбурзі місцевий житель скинув з мосту 20-річного сирійця через сварку про ситуацію на Близькому Сході.

У Китаї невідомі напали на ізраїльського дипломата, завдавши ударів ножем.

У США в багатьох містах пройшли акції мусульман на підтримку ХАМАСу та «Хезболли».

Власне, в Америці ця історія також давня і зав’язана на відомих американських політиків. Американське інформаційне джерело Federalist вважає, що над ізраїльськими атаками витає привид глибоко вкоріненої антиізраїльської ідеології  колишнього президента США Барака Обами й що він досі має вплив на американську політику на Близькому Сході.

Видання нагадує, що Обама в часи свого президентства намагався послабити Ізраїль та посилити Іран як регіонального гегемона. Що його адміністрація свого часу тиснула на Ізраїль.

Це притому, що в міжнародному співтоваристві Іран сприймається як світовий терорист.

Барак Обама по сьогоднішній день не висловив жодної думки щодо терористичних атак ХАМАСу.

Federalist робить закид і чинному президенту США Джо Байдену, звинувачуючи його політику в тому, що в ній проглядається обамівська тенденція.

Окрім своїх традиційних претензій, атака ХАМАСу на Ізраїль водночас є спробою Ірану послабити Єрусалим та розірвати його нещодавні договори з арабськими країнами.

Наразі в Україні, окрім співчуття мешканцям Ізраїлю, ведуться аналітичні штурми того, як ця ситуація на Близькому Сході вплине на допомогу Україні від Америки.

Військове керівництво США висловлює занепокоєння щодо можливості постачати зброю одночасно Ізраїлю та Україні. Скажімо, наразі як Україна, так й Ізраїль потребують 155-міліметрових артилерійських снарядів.Для того, аби наростити кількість боєприпасів, необхідні додаткові кошти, котрі може виділити Конгрес США.

Низка американських ЗМІ повідомляє, що США нібито вже вичерпує запаси зброї. І ці процеси необхідно коригувати, бо чим далі, тим складніше задовольнити всі потреби.

Історія конфлікту Ізраїль—ХАМАС

Наприкінці 30-х років ХХ сторіччя і у євреїв, і в арабів, котрі проживали в Палестині, виникла ідея поділу країни. Причому в обох сторін був різний на це погляд.

Очільник першого уряду Ізраїлю Давид Бен-Гуріон був прихильником розділу і хотів, щоб євреї мали державу на будь-якій території. А тодішня прем’єр-міністр Голда Меїр вважала, що треба залишати єдину територію.

Палестина тоді була під британським протекторатом, і з цієї території було виділено адміністративну одиницю, яка зараз називається Йорданським Хашимітським Королівством.

У 1948 році на тлі відповідальності європейських народів за Голокост було ухвалено рішення про поділ, який єврейська спільнота Ізраїлю визнала, а арабська — ні.

Під час першої війни (1947—1949 рр.) створили кордони, котрі окреслили Ізраїль як незалежну державу. Дві території, що були важливі для створення нової арабської держави Палестина — Сектор Гази та Західний берег річки Йордан — перейшли під контроль, відповідно, Єгипту та Йорданії.

Однак ніякої арабської держави там не створювалося. А арабські лідери були впевнені, що їхню державу слід створювати на всій території Палестини після вигнання звідти єврейського населення.

Черговий конфліктний 1967 рік довів, що Сектор Гази і Західний берег річки Йордан будуть контролюватись Ізраїлем, а не Єгиптом та Йорданією. Тоді арабський світ завдав по Ізраїлю серйозного політичного удару — було створено Організацію визволення Палестини.

Україна підтримує, але її не підтримали

Ми не можемо обійти увагою, що події в Ізраїлі мають не дуже для нас приємні паралелі зі згаданим 1948 роком, відколи й триває то в активній, то в пасивній фазі терористична війна між євреями і арабами.

У той час в Україні УПА вела національно-визвольну боротьбу, метою якої було відновлення української державності. Ця битва українського народу проти московії за власну ідентичність триває і досі, а офіційний Ізраїль постійно робить заяви, спрямовані проти Степана Бандери та УПА.

Хоча ще в 1921 році під час організації національного підпілля на окупованій радянськими військами території України Симон Петлюра та Юрко Тютюнник спиралися і на сіоністські організації.

Сьогодні нашу національно-визвольну боротьбу проти росії офіційний Ізраїль не підтримав, проте допоміг москві обходити міжнародні санкції.

А ще в той час, коли інструктори ПВК «Вагнер», за даними українського Центру національного спротиву, готували ХАМАС до атаки на Ізраїль, останній передавав росії технології виробництва БПЛА — «Орлан», «Ланцет», «Форпост», у яких наразі знаходять ізраїльські компоненти.

Що ще важливо знати про Ізраїль у контексті тероризму? В липні 2022 року сенат США одноголосно схвалив резолюцію, яка закликала Байдена оголосити росію державою-спонсором тероризму за її дії в Чечні, Грузії, Сирії та Україні.

Але Байден відмовився, мовляв, це «завдасть шкоди нашому стратегічному партнеру — Ізраїлю». Адже тоді США має автоматично ввести санкції проти Єрусалима, за те, що він допомагає росії обходити санкції США.

«Якщо ви розглядатимете ці події в контексті не тероризму, а національно-визвольної боротьби, то неодмінно зайдете в глухий кут. Ба більше, вас самого неодмінно назвуть нацистом, фашистом і терористом, — іронічно зауважує політичний експерт Микола Чорний. — А якщо ви поставите запитання, чому ізраїльтяни проголосили Ізраїль «національною єврейською державою» і не є при цьому нацистами, то вас, до того ж, назвуть антисемітом. Тому, коли у вас з’являться сумніви і ви почнете розбиратися, хто в тому давньому конфлікті семіт, а хто антисеміт, хто терорист, а хто фашист і нацист, то неодмінно виявиться, що нацист і антисеміт — це ви».

Іронія іронією, але реальність така, яка є.

14 жовтня, за дві години до евакуації українців із Сектору Гази, МЗС Ізраїлю відкликало дозвіл на вивезення наших співгромадян. Посол України в Ізраїлі Корнійчук надіслав офіційну ноту протесту. Чимало українців з небезпечних територій усе-таки вдалось вивезти.

Тухес Бібі?

Наразі перед Ізраїлем — чимало викликів. Нинішнього прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньяху намагаються порівнювати з Голдою Меїр. Мовляв, вона також свого часу «провтикала» початок війни й у квітні 1994 року подала у відставку, побувши на своїй посаді після чергових виборів усього один місяць.

Зараз у такій ситуації опинився чинний прем’єр-міністр Нетаньяху, але в порівнянні з Голдою він давно вже вийшов за рамки єврейських законів Галахи.

Ізраїльське суспільство поки що не відволікається на внутрішньополітичну політику і не шукає винних. Український досвід підказує: коли перший шок пройде, процес може піти.

Бібі, як його називають в Ізраїлі, у владі трохи менше путіна — 16 років. Йому висунуто серйозні звинувачення в хабарах і шахрайстві. Не виключено, що, саме захищаючись, він прагнув скасувати функцію Верховного суду контролювати уряд, чим викликав серію масових протестів по всій країні.

Одночасно Бібі так-сяк веде складну дипломатію, ризиковано балансуючи між протилежними сторонами світових політичних процесів.

Намагаючись унеможливити радикалізацію терористичних організацій у Палестині й Сирії, він не менше 15 разів відвідував владіміра путіна, демонстративно граючи його відданого прихильника.

Зовсім не виключено, що путін, приймаючи в москві великі делегації ХАМАСу, переконав Нетаньяху, що він контролює ситуацію, а наміри ворогів Ізраїлю — цілком мирні. І Єрусалим повівся — розширив бізнес із Палестинською автономією.

Ізраїльська преса підкреслює пихату самовпевненість прем’єр-міністра стосовно неможливості нападу ХАМАСу на Ізраїль в існуючих умовах.

Палкі прихильники Ізраїлю кажуть, що Єрусалим не допомагав Україні, тому що не міг дозволити собі відкриту конфронтацію з московією. При тому є очевидним: росія та іран давно вже домовилися, як діятимуть далі проти України та Ізраїлю.

Чи далеко до початку Третьої світової війни? Вона вже почалась. Ще у 2008 році, коли московські війська окупували Грузію. І тоді просунуті країни не завдали собі клопоту мислити глобальніше й діяти відповідальніше.

Імовірно, ті, хто пише сьогодні міжнародні правила гри, прагнутимуть якнайшвидше погасити ці, як вони називають, воєнні конфлікти, в ситуації нових пожеж.

Скажімо, чи не є натяком Києву на перемовини з московським агресором висловлене побоювання Америки щодо неможливості надавати достатньо воєнної допомоги Україні та Ізраїлю?

Хоча самі провідні країни можуть страждати від погромів і терористичних актів прихильників ХАМАСу, при цьому й далі діятимуть на догоду міжнародним терористам — москві та тегерану.

Ні, в сучасному світі немає справжнього, політично відповідального лідера. З обох боків Землі — наперсточники.