Глобалісти затягують війну? Якою була мета візиту до Києва держсекретаря США Блінкена

Велика екзистенційна проблема росіян — існування поруч з нею цивілізованої альтернативи росії, України, не має бути вирішеною на користь агресора, інакше від такого жбурляння каменюки кола по воді почнуть зносити всі демократичні конструкції.

Власне, ерефія вже це демонструє. А з нас спали рожеві окуляри — даремні сподівання, що НАТО нарешті зрозуміє, що нас у свою родину потрібно було прийняти ще на початку повномасштабного вторгнення і всім миром задушити цю кацапсько-окупантську наволоч.

Пряме зіткнення з НАТО?

А от заяви топового мокшанського ненависника України, пропагандиста кремлівського карлика путіна — соловйова — про те, щоб знести країни Балтії, бо нібито звідти, а не з України на їхній Псков прилетів дрон, — не агонія, не раптове запаморочення.

А реальні наміри москви, висловлені одним з ідеологічних лайнометів. Бо, як водиться в авторитарних країнах, об’їзд теми спочатку роблять штатні пропагандисти. І, напевне, є у путіна й у тих, хто за ним стоїть, реальне бажання воювати з НАТО.

Жага прямого зіткнення вже на рівні не розмов, а дій: кілька спроб москви викликати бодай якусь реакцію НАТО — дронами в Румунії та ракетами в Польщі.

Але ж для країн НАТО є буфер між ними й агресором, тобто Україна. А те, що в України вже не вистачає людського ресурсу й заплановано мобілізувати на фронт хворих, то міжнародного шерифа — НАТО — проблеми індіанців не хвилюють.

Тож Україна зразка 2014 року була лише приводом, обрамленим кремлівською брехнею.

Якби Альянс по-дорослому поставився до біди України ще 9 років тому, то сьогодні, напевне, вже було б покінчено з цією неадекватно-агресивною країною. Зі значно меншими людськими та інфраструктурними втратами, які переживає сьогодні Україна.

Так, завдяки Україні НАТО вивчає слабкі місця росії, але й вона вивчила слабкі місця Альянсу. І знаходить нові підтвердження їм своїми провокаційними діями.

Альянс своєю нічим не виправданою, убивчою для України стриманістю, інертністю, відстороненістю вочевидь дав росії таку можливість.

Глобалісти невдоволені путіним, але…

Водночас з’являються чергові замальовки з розряду конспірології про функціонування між— та наддержавної структури, котра й ініціює, і заправляє всіма глобальним процесами, як-от війнами.

Про світове залаштункове життя, котре зацікавлене в тривалій війні в Україні й непрограшу росії, найвідвертіше і найгучніше наразі говорять лише американські журналісти українського походження.

Отже, російсько-українська війна створює дуже привабливу перспективу для різновекторних світових гравців.

Версій використання потужним впливовим міжнародним кланом нашої трагічної історії чимало, й усі вони вказують, що ця тема суперечлива у стані глобалістів.

Нещодавно в обгортці російсько-української війни пересічних обивателів мокші через різні інформканали годували негативною оцінкою міжнародної групи впливу щодо діяльності путіна.

Але не розв’язаним жахом проти України, ні, навпаки — сповільненими реакціями й діями щодо нищення Української держави.

Оприлюднене невдоволення спрямоване на промивання мізків російським обивателям, чимала кількість котрих молиться на свого монстра. Ймовірно, так фанів пуйла готують до його заміни.

Міжнародні центри сили, міжнародні фінансові інтернаціонал-банкстери розробили модель переходу до нового світового економічного устрою, так званого посткапіталізму. Ця нова версія капіталізму передбачає більш вишукану в своїй жорстокості форму експлуатації.

Саме ця група глобалістів вважає путіна гальмом росії. Мовляв, у їхньому сценарії глобалізації світу, нового вектору розвитку капіталізму, росія з путіним — слабка ланка. Бо, нібито воюючи із Заходом, ерефія водночас і дослухається до Заходу.

Глобалісти — за скорочення населення

Банкстери підтримують розвиток оновленої системи на основі руху від одного технологічного правила до іншого. І сьогодні завдання — в переході на 6-7 економічних укладів, але в існуючому типі поділу праці. Оскільки Європа й передусім Британія займають домінуючі позиції, то їхня модель й залишається в основі.

Уже й концепцію розроблено, взято курс на збереження екології, бо Природа мстить людству не по-дитячому. Також скорочення населення — ковід, інші епідемії, штучний голод і війни — їхня тема. Основу ж життєзабезпечення має становити штучний інтелект.

Цю групу банкстерів називають іще групою Ротшильда (європейська династія банкірів та громадських діячів).

До речі, одному з них, засновнику та президенту Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) Клаусу Швабу на одній із тусовок (форумі) глобалістів у Давосі президент ерефії владімір путін, потискаючи руку, пообіцяв не підвести.

Це було до повномасштабного вторгнення. Що саме малось на увазі — не оприлюднювалось, але нам уже зрозуміло.

Отже, кожен просуває свій елемент згаданої концепції. Як країна, так і міжнародні організації.

МОЗ виконує свою роль: про ковід — оскомина набита.

МВФ, за деякими даними, також збирається змінювати свою систему під майбутні задачі нового капіталізму. І так далі…

Ерефія — сировинний придаток

Що ж росія? Вона вже напівколоніальна країна, бо залежить і від МВФ, і від Всесвітнього банку. Вона слухняно просуває порядок дня по всіх ключових позиціях. Санкції на неї мало вплинули. Так було задумано? А нинішнього літа торговельні оборудки ерефії через різні приховані схеми вийшли ледь не на рівень 2021 року.

Стає зрозумілим, чому ООН не має достатньо доказів того, що москва чинить геноцид в Україні?

Отже, за задумом глобалістів, росія як сировинна ніша має вийти з-під впливу Заходу, що зараз поступово відбувається, й у цій же ролі — сировинного придатку — лягти під Китай.

При цьому не формувати свій інтерес. Десь із 2027 року почнеться її розвал на окремі держави. Тобто в сьогоднішньому своєму вигляді рф доживає останні роки. І опертись немає на кого.

Єдиним союзником раші в євразійській зоні є білорусь. Вірменія почала дуже різко дистанціюватись і віддаватись Заходу й НАТО.

Однак при тому, що раші заборонено самостійно розвиватись, вона все ж виконує завдання впливової міжнародної секти банкірів — зменшення кількості населення, й не лише в Україні, Сирії, Грузії, а й у себе.

Диктатора путіна не довелось довго переконувати — нащадки Чингісхана генетично схильні до підкорення, знищення, завоювання. Путінська хвороблива мулька про відновлення СРСР і особлива «любов» до України стала результативним тригером. Водночас саме Путін ввійде в історію як той, хто розвалив росію.

Загалом, у московитів немає військово-політичної стратегії, а є реактивна поведінка — реакція на ті чи інші виклики.

Критики путіна в середовищі банкстерів звинувачують сьогоднішню його політику постійного спізнення. Скажімо, наприклад, що розірвання зернової угоди потрібно було зробити ще рік тому й саме тоді аграрно ослабити Україну. А так рф, мовляв, створила збройний хаб для України.

Щодо російсько-української війни, то ця впливова міжнародна група підтримує її чималу тривалість.

Україну аграрну зливають?

Отже, з огляду на таке панівне становище в керуванні світовим порядком залаштункових гравців і коливаються заяви та вчинки нібито союзників України. Під однією картиною два підписи: один лицьовий, під зображенням, інший — ззаду, реальний задум автора мазні.

От і останній візит в Україну державного секретаря США Ентоні Блінкена має підозри в характері подвійної гри.

Йдеться про нещодавні домовленості президента Туреччини Реджепа Ердогана та рф владіміра путіна щодо можливої поставки російського зерна в Африку через Туреччину.

Росія в обмін на поступки Заходу і зняття чутливих для неї аграрних і торгових санкцій рано чи пізно може погодитись на відновлення зернового морського коридору для України.

А перед цим невідновлювально до наступного сезону, руйнуючи порти та елеватори, ліквідовує конкурента на глобальному ринку і посилає в глибокий нокдаун аграрну економіку України.

На думку політика, юриста, колишнього першого заступника секретаря РНБО 2008—2011 років Степана Гавриша, виглядає так, що співучасником цього диявольського плану путіна може виявитись президент Туреччини Реджеп Ердоган.

Оскільки російське зерно постачатимуть із невідомим бонусом, турецькі мукомели робитимуть з нього борошно і продаватимуть «бідним африканським країнам». 

Заради цього в серпні в Будапешті й відбулася тристороння зустріч президента Туреччини Ердогана, Еміра Катару Тамім бін Хамад Аль Тані та особистого поручителя путіна, глави Татарстану Рустама Мінніханова.

По суті, це антиукраїнський проєкт, який уже почав реалізовуватися. Найнеприємнішим у ньому є той факт, що росія може постачати по цьому коридору крадене українське зерно. Зрозуміло, значно більше, ніж 1 млн тонн.

Російське дешеве зерно, демпінгуючи на аграрних ринках, завдасть іще одного важкого удару по покинутій урядом українській аграрній економіці.

Невідомо, як діятиме західна коаліція. Якби цей ультиматум, зухвалість та зневажання міжнародного права під виглядом допомоги бідним африканцям здійснював лише путін, то союзники України, ймовірно, на жодні поступки не пішли б. Але тепер на них тиснутимуть президент Туреччини та емір Катару від імені Ліги арабських країн і Африки.

Не виключено, що це одна з цілей офіційного приїзду до Києва Ентоні Блінкена.

Однак в України вже є можливість провертати ситуацію на свою користь, ламаючи плани тіньового, громіздкого, неповороткого, застарілого клану глобалістів, бо вони прорахувались в основному: в нас з’явилась сильна армія.