Слово, страшне для кремля: у надважливу боротьбу з пропагандою рф мають включитися загальнонаціональні друковані ЗМІ

У нашій ще одній лінії фронту — боротьбі з російською пропагандою — на передові позиції проблем виходить відсутність взаємодії держави з друкованими ЗМІ.

А саме вони наразі могли б відіграти одну з ключових ролей у битві за правду та уми українців.

Понад півтора року повномасштабної війни переконали навіть скептиків у тому, що росія використовує дезінформацію як важку зброю проти України та світу.

Вкотре зазначимо, що російські пропагандисти за кілька років до початку вторгнення почали нав’язувати фальшиві наративи про Україну.

Брехня російських ЗМІ про війну продовжує вводити в оману громадян рф, виправдовуючи страшні злочини російської армії.

Та ще небезпечніше, що під впливом російської пропаганди опинились мешканці прифронтових територій України. Сигнали російських ЗМІ перекривають українські радіо- та телехвилі.

Скажімо, на Луганщині вздовж лінії розмежування протягом п’яти років лунають сигнали всіх сепаратистських FM-радіо та телебачення.

Звісно, весь цей час Україна намагалася змінити ситуацію, і певних результатів досягла. Проте, якщо порівняти ці результати з фінансовими витратами, заходи з розповсюдження українського сигналу достатньої ефективності не дали.

Наприклад, вежа на так званій Лисичанській горі справді перекриває до 50 км, однак її сигнал усе одно не досягає Луганська. В Станиці Луганській також українського телебачення немає.

Ворожий сигнал продовжує дурманити свідомість людей, які живуть на всій прифронтовій українській території.

Якщо говорити про методику, то пропаганда російських ЗМІ спрямована на засмічення мізків населення і викликає сильні емоції та низькі інстинкти.

У росії давно працюють за теорією так званого емоційного інтелекту. Підняти оцей глибинний пласт психіки допомагає те, що всі російські ідеологічні програми та проєкти мають державне асигнування.

Ми ж в Україні, на жаль, протягом останніх 20 років не бачили інтересу держави до підтримки національних патріотичних ЗМІ.

Емоційний мозоль Другої світової

Отже, про прифронтові території. Наприклад, у травні вороги поширили фейкові фото з «продуктовими наборами» для ветеранів Другої світової Чернігівщини, котру вони обстрілюють без перерви, від імені голови Чернігівської ОВА В’ячеслава Чауса. Про це повідомив Центр протидії дезінформації при РНБО України.
    

Зазначається, що цей «продуктовий набір» путіністи активно критикували за бідність та примітивність і висвітлювали як неповагу до ветеранів.

До набору були прикріплені вітальні листівки, в яких гасло «Слава Україні!» рашисти прирівняли до вітання «Хайль Гітлер», проводячи аналогію між нацистами й українцями.
    

«Насправді це фото є постановочним і має на меті дискредитувати місцеві органи влади», — зазначили в ЦПД РНБОУ.
    

Нещодавні ж три фейки, що можуть впливати на свідомість, запущені московитами, стосувалися взаємин України зі США та буднів української армії.
    

Фейк перший: російський посол у США А. Антонов, коментуючи договір про стратегічне наступальне озброєння, заявив: «США розв’язали проти рф гібридну війну, мета якої — завдати росії стратегічної поразки. Реальна мета США — досягти доступу на російські бази СНО».
    

Друга маніпуляція: російський пропагандист-воєнкор О. Сладков заявив: «Головний наш (росії. — Ред.) помічник — командування ЗСУ. Воно дарує нам свій наступ (бойовий суїцид)».
    

Третій фейк: російський телеграм-канал «Женщина с косой» написав: «Узимку Україну очікує ще жорсткіша мобілізація, ніж зараз».

Фейкова пропаганда воює з реальністю.

Рай для путінських пропагандистів

Окремо варто зазначити про теле­грам-канали. На думку експертів неурядової організації «Детектор медіа», рай для російської пропаганди серед соціальних мереж — телеграм.
    

«Росіяни його люблять за анонімність, можливість не показувати своє реальне ім’я, дані й те, що в телеграмі можна назватися будь-ким», — пояснює медіааналітик «Детектор медіа» Ярослав Зубченко.

За його словами, головний кремлівський пропагандист соловйов, якого заблокували всі соціальні мережі, залишається дуже активним у телеграмі, бо може там погрожувати та брехати.
    

Тривожить те, що телеграм надзвичайно популярний в Україні, хоч насправді цей канал — інструмент війни і зброя в руках росії.
    

Звісно, щоб здолати рашистську пропаганду, потрібно дати Україні зброю, перемогти путінську росію, і тоді кремлівська пропагандистська машина розвалиться сама.

Росія заблукала у своїй винятковості

Боротися з російською дезінформацією Україна та ЄС почали ще 2014 року. Проте й українські, і європейські експерти визнають, що перший раунд цього протистояння з кремлівськими ЗМІ, армією російських тролів і фальшивих акаунтів у соцмережах, які курирує фсб, Захід тоді програв. Однак боротьба триває, і наразі ми маємо певний досвід і розуміння, що і як потрібно робити.
    

Але вочевидь ще не все. Адже ми боремося не просто з наративами кремля чи російських пропагандистів, а з глибоко вкоріненою помилковою концепцією росії та її ролі у світовій політиці.

Тому для боротьби з цією складною проблемою необхідно мобілізувати всі можливі ресурси, щоб не тільки реагувати на російську дез­інформацію, а займати активну позицію.

Водночас боротьба з такою багаторівневою загрозою, як російська пропаганда, потребує не лише спільних зусиль західних країн та України, а й істотних фінансових витрат.
    

Чимало експертів зазначали, що росія витрачає на свою агресивну пропаганду величезні кошти порівняно з тими обсягами, які надає на боротьбу з дезінформацією ЄС.
    

А тим часом нам треба розвиватися і робити все, щоб вплинути на суспільну думку в рф і допомогти людям, яких дебілізують протягом останніх 20 років, протверезіти та розплющити очі.
    

Складність боротьби з російською дез­інформацією полягає в тому, що Захід намагається розвінчати її за допомогою правдивої інформації, підтвердженої фактами, які дають змогу зробити правильний висновок.
    

Те, що робить росія, — це орвелівські твердження, згідно з якими, мир — це війна.
    

У російських наративах реальний стан речей настільки спотворено, що навіть експертам важко зрозуміти, з чого почати їх спростовувати. Скажімо, твердження росії про її легітимні безпекові інтереси. Хибність цього судження для нас настільки очевидна, що неясно, якого викриття воно потребує.

Міноборони на варті пропаганди

Заступниця міністра оборони України Ганна Маляр повідомляла, що Міноборони ретельно стежить за тим, як ворог воює проти України на інформаційному полі. Вона на реальних прикладах розвінчала дві основні тези, які останнім часом намагаються просувати російські пропагандисти.
    

«Перша — це про нібито великі втрати особового складу ЗС України. Така інформація спрямована на те, щоб, з одного боку, деморалізувати українське військо, і з іншого — навпаки, підняти дух ворожого війська, — каже Ганна Маляр.

— У цій ситуації варто зауважити: по-перше, під час війни жодна зі сторін не оприлюднює точних даних своїх втрат, адже ворог по них орієнтується й може коригувати свої плани, в тому числі припускати та прораховувати наші плани.

Нині ми можемо говорити лише про співвідношення, яке з початку війни 2014 року і вже під час широкомасштабного вторгнення 2022 року було таким: кількість загиблих з українського боку значно або набагато, або в декілька разів була нижчою, ніж втрати ворога.

Наприклад, якщо говорити про зону відповідальності оперативно-стратегічних угруповань військ «Хортиця», то там ворогів загинуло майже у дев’ять разів більше, ніж наших військовослужбовців.

Або на південному напрямку ворогів загинуло у 5,3 раза більше, ніж українських воїнів. Життя наших воїнів для нас найцінніше і є пріоритетом під час планування воєнних операцій.
    

Другий наратив, який поширюють росіяни, аби дискредитувати військову допомогу Україні, стосується дискредитації бронетехніки «Бредлі», яку надають нам партнери. Але є фото БМП «Бредлі» (M2 Bradley), в яке влучив снаряд РСЗВ «Град».

Однак екіпаж успішно евакуювався і продовжує нині виконувати завдання на іншій техніці. Пошкоджений «Бредлі» вже у ремонті. Заявлена виробником бронемашина має непересічну бойову живучість. «Бредлі» допомагає зберегти найцінніше — життя наших військовослужбовців», — розмовіла Ганна Маляр.

Що протиставити?

Отже, ні для кого не секрет: російська пропаганда діє потужно, не шкодуючи ніяких засобів, за принципом організованої злочинної групи, до якої залучено державні органи і ЗМІ рф.
    

Протидіяти засміченню росією мізків українців, протистояти подібній диверсії, навчити людей відрізняти правду від брехні ми мусимо все активніше й навіть агресивніше.
    

Так, і РНБО, і Міністерство оборони спростовують маніпуляції та фейки. Але ці відео, інтернет-повідомлення не доходять до прифронтових територій, сірих зон, де російські сигнали потужніші, ніж українські.
    

Тому вочевидь необхідно поширювати на прифронтових територіях нашу друковану продукцію. Бо того, що ми будемо тут, у тилу, переповідати одне одному, недостатньо.
    

Скажімо, чому б для оприлюднення переліку найсвіжіших російських фейків, маніпуляцій з їх спростуванням дер­жавним органам влади не укласти угоду з патріотичним українським друкованим виданням, як-от «Україна молода»?
    

Дуже важливо в цій ситуації, що друкованим ЗМІ не страшні відсутність світла та інтернету в їхніх читачів, бо це те, що можна читати і при свічці, і вдень.
    

Ну а для розповсюдження цих газет можна і треба було б задіяти Укрпошту, вольовим рішенням держави, вивівши її таким чином зі стану анабіозу.
    

Загалом, роль друкованих ЗМІ в нашій ситуації мала б зростати ще в 2014 році. Тоді ж потрібно було міняти законодавство в частині ролі держави у взаємовідносинах із засобами масової інформації, в частині функціоналу держави в спілкуванні із засобами масової інформації, у фінансуванні патріотичних національних ЗМІ.
    

Бо якщо держава прагне зберегти, повернути свої землі, які тепер топчуть російські солдати, і людей, то повинна насамперед опікуватись інформаційною політикою, що базується на національній ідеї.
    

Варто ще раз наголосити: це завдання держави.