Віддайте, бо вам воно не треба: центральна і місцева влади сперечаються про «зайві» гроші в регіонах

Війна наповнила місцеві бюджети, але це ненадовго — питання щодо доцільності пріоритетних видатків місцевих бюджетів уже постало.

Якщо у 2022 році багато хто перебував у ступорі щодо варіантів витрат, то у 2023 році капітальні витрати зростають і за підсумками року можуть бути на довоєнному рівні.

У бюджетному кодексі визнано кілька основних джерел доходів у місцеві бюджети: податок на доходи фізичних осіб, або ПДФО (18%), податок, який іде із заробітних плат, і він ділиться між місцевими і державним бюджетом.

Це основна частинка якраз бюджетних доходів місцевих громад. Ще одне важливе джерело — це єдиний податок, «спрощенка», на яку минулого року була пільга для першої і другої груп.

Крім цього, ще податок на майно або податок на землю. Це — основні податки.

Мати військових у громаді — вигідно

Під час повномасштабної війни громади опинились у дуже різних станах. Ті громади, в яких зареєстровані військові частини чи навчальні центри, стали краще почуватися. У них більше доходів від ПДФО, тому що з військових сплачується цей податок, і зрозуміло, що частина йде в державу, частина йде в громаду, де зареєстровані ці суб’єкти.

Відкриті дані порталу  Open Budget  свідчать, що у 2023 році 53% всіх видатків державного бюджету (745 млрд грн) — це витрати на військових. Майже половина цієї суми — грошове утримання. Виплати військовим генерують величезну суму ПДФО, яка залишається в регіонах. У той час, як у 2022 році сукупні доходи всіх місцевих бюджетів у середньому впали на 5% (до 555 млрд грн), у деяких громадах надходження суттєво зросли.

Доходи громад зростають не лише завдяки військовим виплатам. Ще одне джерело надходжень місцевих бюджетів — внутрішньо переміщені особи. Цим можна пояснити зростання ПДФО на заході України і рівномірне, але впевнене зменшення вздовж лінії фронту, звідки виїхала чи залишилася без роботи суттєва частина населення.

Де густо, а де й пусто

Існують територіальні громади, де частка військового ПДФО становить 5-10%, та інші, де вона сягає 30-40%. Наприклад, Міжнародний центр миротворчості та безпеки, більш відомий як Яворівський військовий полігон, розташований за 30 км на північний захід від Львова. У 2022 році доходи місцевої громади від ПДФО зросли вп’ятеро: з 205 млн грн до 1,2 млрд грн. Загальний бюджет Яворівської громади у 2022 році зріс утричі  — до 1,5 млрд грн. Або, наприклад, доходи Дачненської сільської територіальної громади на Одещині, які вчетверо перевищують витрати.

По окремих громадах цифри щодо профіциту справді вражають, але це переважно громади в окупації, на деокупованих територіях або громади, які постійно обстрілюють. Наприклад, бюджет окупованого Маріуполя, який за обсягами профіциту — другий після Києва. За п’ять місяців надходження Маріупольської міської територіальної громади досягли майже двох мільярдів гривень. Притому видатки в них невеликі — 300 мільйонів.

Влада Маріуполя працює на виїзді, вони сплачують окрему підтримку громадянам з Маріуполя, які стали ВПО, натомість у них залишаються досить високі доходи. Окремі бізнеси не змінили місце реєстрації і сплачують податки, а отже, традиційно великі профіцити у міст-мільйонників.

Не мовчіть!

На сьогодні десь понад 900 громад з 1 тис. 50 є профіцитні. Загальний обсяг накопиченого профіциту з початку року становить до 60 мільярдів гривень. Але використовувати накопичений профіцит грошей громади не поспішають.

По-перше, це стандартна ситуація для України, коли громади намагаються економити кошти, побоюючись неочікуваних обставин.

По-друге, зараз діє постанова Кабінету Міністрів, через яку не все, на що місцеві органи влади хочуть спрямувати гроші, зараз можна здійснити — ДКСУ не проводить дуже багато платежів. Фінансування саме для розвитку громад зараз — дуже складний процес. Наприклад, громада, яка хотіла б добудувати амбулаторне приміщення, не може це зробити. Але якщо в амбулаторії, яка вже була, знесено дах, це можна профінансувати.

Олександра Бетлій, економістка Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, вважає: «Велика проблема у тому, що в нас провальні державні комунікації, як на центральному, так і на місцевому рівні. Але просто треба пояснювати... Всі розкритикували київську владу за перекладення бруківки на дорозі біля ЦУМу, яка аж потім пояснила, що там багато машин ламали колеса. Місцеві органи влади також повинні освоїти розуміння того, що це не просто я як господар щось там роблю. Мені потрібно пояснити, чому я приймаю ці рішення».

На що витратити «зайві» гроші?

Зараз дуже багато людей донатять, і, відповідно, виникає питання, чи справді держава не має на це коштів, чи вона їх неефективно витрачає, і чому місцеві органи влади, маючи величезний профіцит, не можуть купувати озброєння.

Ну не може Фастівська громада купити танк, навіть якщо дуже хочеться і є в наявності кошти. Тому що оборона і безпека — це функція саме держави. Громада може купувати оснащення для своєї тероборони — це ті зміни, які було внесено на початку повномасштабного вторгнення.

І на місцевому рівні органи влади повинні пояснювати своїм громадянам, що вони можуть купити, що не можуть, щоб знівелювати цей хейт, який, у принципі, є безпідставний.

Громада може частину грошей спрямувати в державний бюджет як субвенцію, яка цілеспрямовано витрачатиметься саме на озброєння. Однак і тоді державний бюджет буде ніби фінансувати це озброєння. Питання в тому, наскільки фінансово грамотні люди в громадах, чи вони взагалі про це знають і чи готові вони це робити.

Профіцитні кошти не списуються, не зникають і можуть витрачатися потім, після деокупації, для повернення громадян і відбудови. Громади тримають кошти на рахунках у держказначействі і також можуть купувати ОВДП чи розміщувати гроші в банках та принаймні частково рятувати від інфляції... Але практично ніхто цього не робить.

Олександра Бетлій наголошує: «Нам зараз треба говорити з місцевими бюджетами, заохочувати давати субвенцію в державний бюджет на озброєння. Якщо ні, то нехай вкладають у ті самі ОВДП».

Доходи, які зараз мають громади, є тимчасові, але підходів, методології та інструментів для визначення пріоритетів видатків місцевих профіцитних бюджетів практично не існує. Тут уже, що називається, кожен діє на свій хлопський розум, вирішуючи, що насамперед — медицина, освіта, дороги чи субвенції державі.

Нагадаємо, що, згідно з Бюджетним кодексом, зарплата лікарям та вчителям платиться з державного бюджету, але відповідальність за розвиток шкіл та лікарень лежить на місцевих органах влади. Здатність місцевої влади розпоряджатись коштами значно відрізняється.

Серед керівників громад є ті, хто виявляє ініціативу та бере на себе відповідальність, однак також ми бачимо приклади бездіяльності й паралічу. Багато місцевих органів влади бояться ДАСУ, які не реформовані і діють за старою схемою: крок уліво — крок управо розглядають як злочин.

Віддайте, бо вам воно не треба

Центральну владу дратує, що, за великим рахунком, місцева влада може витрачати кошти на будь-які цілі. Голова парламентського комітету з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха пропонує або обмежити закупівлі місцевою владою товарів та послуг, якщо вони не критично необхідні, наприклад, для оборони, відновлення енергетики та інфраструктури (уряд має сформувати перелік КВЕДів товарів, які будуть обмежені для закупівлі), або забрати військову складову ПДФО з місцевих бюджетів і направити її до державного.

Начебто, ми могли б уникнути переміщення грошей з однієї кишені в іншу й не думати про профіцит. Але деякі громади, якщо забрати цей військовий ПДФО, стануть жорстко дефіцитні.

Олександра Бетлій: «Є громади, де точно це є обґрунтовано... Наприклад, на півночі Київщини ПДФО дуже скоротився, тому що люди поїхали, бізнеси досі зруйновані і громади рятуються оцим військовим ПДФО. Є громади, які рятуються ПДФО через те, що приїхало дуже багато ВПО, які не познаходили ще роботу, але їх громади частково підтримують. Тому тут, знову ж таки, немає універсального підходу. Мені здається, що на тому етапі, який сьогодні є, в нас якраз можливе ПДФО, і його варто залишати, але потрібно розмовляти більше з громадами з приводу того, що їм можна робити».

Інший варіант від влади — зобов’язати місцеві органи самоуправління спрямовувати до 50% доходів на потреби оборони. Експерти одностайні: треба знайти рішення, як краще організувати дотацію вирівнювання бюджетів громад (це складний тест-механізм, який зараз рахується від ПДФО).

Безумовно, влада не наважиться докорінно перекроїти бюджетну систему і звузити можливості місцевого самоуправління, адже міжнародні партнери вважають реформу децентралізації однією з найвдаліших у нашій країні за останні десять років і уважно за цим спостерігають. Очевидно тільки те, що помилкові рішення будуть, але інакше ми не навчимося самоврядування.

Владу потрібно контролювати

Також зрозуміло, що до війни значна частина суспільства жила тривалий час у негласному консенсусі. Ви нас не чіпаєте, а ми не цікавимося, як ви використовуєте ті крихти податків, які ми платимо.

Нарешті всі зрозуміли, що в нас є місцеві бюджети, а є державні, з’явилися питання, на що витрачаються кошти на місцях, і головне — як будемо змінювати процедури вже за мирних часів і контролювати, куди і як витрачаються кошти.

Ви можете заходити, дивитися, цікавитися видатками вашої громади, ви можете навчатися, шукати інформацію про те, як територіальні громади розпоряджуються коштами, яка загалом ситуація, які бюджети це роблять. Чим більше освічених громадян ставлять запитання, тим більш підзвітною стає влада, навіть під час війни.

Дані щодо публічних фінансів залишаються відкриті. По громадах можна дивитися всі транзакції. Просто зайдіть на edata.gov.ua, spending.gov.ua, open budget.gov.ua — і там є всі дані щодо громад.