«У бій ідуть комарі і кліщі». Анатомія російського фейку про «американські біолабораторії»

У сьогоднішній війні росія воює проти нас не тільки зброєю, що вибухає і вбиває.

Не меншу увагу країна-агресорка приділяє тій зброї, яка покликана зламати волю українців до опору і зруйнувати солідарність демократичного світу з Україною.

Для цього в москві створюють численні фейки про те, начебто Україна чи то вже має, чи то активно створює зброю масового знищення: чи то ядерну, чи то біологічну, чи то самостійно, чи з допомогою зловісних «англо-американців». А отже, за маніпулятивними меседжами із рф, «київський режим» нібито небезпечний для всього світу, тому росія веде проти нього «військову спецоперацію».

Відтак одним із найважливіших навиків споживачів новин і в Україні, і в усьому демократичному світі має стати вміння розрізняти російські фейки. А обов’язком експертів — вчасно розвінчувати ту маячню, яку невтомно генерують у москві. У газеті «Україна молода» у рубриках «Думай!» та «Читай. Аналізуй. Розумій» не раз розбирали російські пропагандистські маніпуляції. Тепер ітиметься про черговий фейк із рф — про діяльність «секретних американських біолабораторій в Україні».

Про біологічну зброю

Нещодавно, 18 липня, в міноборони ерефії відбувся брифінг начальника військ рхб захисту збойних сил росії генерал-лейтенанта ігоря кирилова — як було оголошено, з приводу документів, що висвітлюють військово-біологічну діяльність США на території України та інших країн. Головною метою організаторів заходу було довести: попри те, що президент Річард Ніксон ще в 1969 році оголосив про припинення Штатами в односторонньому порядку роботи над створенням біологічної зброї, реально такі роботи були не тільки продовжені, а й перенесені на територію інших країн.

Основну увагу генерала кирилова було приділено роботам військово-медичних установ США щодо комарів і кліщів, які є збудниками таких небезпечних інфекцій, як лихоманка долини Ріфт, Західного Нілу та денге. Згідно з твердженнями російського високопосадовця, до таких робіт начебто причетна ще й компанія «Оксітек», підтримана фондом Білла та Мелінди Гейтсів. Була відзначена зловісна роль ще однієї компанії, «Метабіоти», начебто пов’язаної (а як же інакше!) з самим Гантером Байденом.

Зрозуміло, що в усьому світі сьогодні ведуться роботи з небезпечними патогенами. Вони абсолютно необхідні для створення засобів боротьби з хворобами, викликаними цими патогенами. Саме такі дослідження врешті-решт дозволили зробити те, що раніше здавалося неможливим: упродовж лічених місяців розробити декілька дієвих вакцин проти Covid-19 і зупинити пандемію, що викликала в багатьох майже містичний страх, зберігши при цьому мільйони людських життів.

Ніяких доказів того, що військові медики США та пов’язані з ними установи досліджують патогени саме з метою створення біологічної зброї, очікувано наведено не було. Не вважати ж за доказ повідомлення про те, що африканських комарів виявлено в Європі (на жаль, зміни клімату і в Україні перемістили багато видів комах, характерних раніше тільки для Причорномор’я, на широту Полтавщини й Черкащини). Або епатажні заяви кандидата у президенти США Роберта Кеннеді-молодшого (який відомий, зокрема, своєю войовничною «антиваксерською» позицією, що дає вичерпне уявлення про нього як про експерта в царині біобезпеки).

Врешті-решт і російська дезінформація про українську ядерну програму, яка начебто здійснювалася з 1994 року і на момент повномасштабного вторгнення перебувала на завершальній стадії створення чи то уранової, чи то плутонієвої бомби, і фейки про плани України створити «брудну» бомбу, і «вкидання» про радіозабруднення половини Європи після вибуху британських танкових снарядів зі збідненим ураном під Хмельницьким теж не містили під собою жодної фактографічної основи. Її, схоже, росіяни сьогодні вже й не потребують — бо вона тільки обмежуватиме політ їхньої вільної фантазії.

Фейкмейкери з росії брешуть про Україну

Звісно, такий інформаційний продукт не буде сприйнятий кимось із серйозних експертів. Але для внутрішньої ерефівської аудиторії він цілком згодиться, ще раз показуючи, що недарма владімір владіміровіч перетворює країну на обложену фортецю. Та й на Заході завжди знайдуться чи то «корисні ідіоти» (з кола крайніх правих чи лівих усіх штибів), чи то й просто проплачені агенти, які охоче підхоплять ті або інші російські вигадки. А потім якийсь черговий генерал кирилов гордо наводитиме на своєму брифінгу в москві скани з їхніх публікацій на доказ власної респектабельності...

Тому я не намагатимуся далі коментувати боротьбу кирилова з військово-медичними установами США: розумному читачеві матеріалів брифінгу зі схильністю до елементарного аналізу все має бути зрозумілим і так, навіть якщо цей читач і не має спеціальної медико-біологічної освіти. Тим більше, що докладніший аналіз цих фейків можна знайти за посиланнями https://istc.int/ISCT_RF_Disinformation_Press_Release та http://www.stcu.int/documents/stcu_inf/STCU_Russian_Disinformation_Fact_Sheet.pdf.

А от простежити, як російські фейкмейкери намагаються прив’язати до американських біолабораторій Україну, цікаво й повчально. Насправді на весь чималий текст релізу брифінгу https://z.mil.ru/spec_mil_oper/brief/briefings/more.htm?id=12472965@egNews слово «Україна» згадано лише тричі (плюс четвертий раз у назві). Є посилання на начебно надані раніше «документальні свідчення участі співробітників Науково-дослідного інституту сухопутних військ США імені Волтера Ріда у збиранні біоматеріалів від населення України та військовослужбовців ЗСУ в період 2014-20 років».

Згадано про якийсь датований 2015 роком виявлений росіянами на «визволених територіях» (тобто на окупованих українських землях) документ, який начебто стосується клінічних досліджень медичних засобів протидії вірусним лихоманкам.

Нарешті, під кінець зазначається, що активну участь у цій діяльності брали «співробітники Українського науково-технологічного центру та інших підрядних організацій міністерства оборони США».

Перші два твердження сенсу коментувати немає — з причини їхньої абсолютної бездоказовості. Навіть якщо росіяни і продемонструють якісь папірці з цього приводу, то їхню вагу зрозуміє кожний. А ось твердження щодо УНТЦ було підкріплено спеціальним слайдом, де зазначено головних фігурантів (із зазначенням місць проживання!), серед яких автор упізнав і себе.

І ось саме цей слайд дає прекрасний матеріал для того, щоб продемонструвати, як насправді виготовляються російські фейки.

Через УНТЦ профінансовано проєкти на майже 400 млн доларів

Троє перших зображених на слайді осіб (Брайан Меффорд, Марина Антонова і Тарас Бик) представляють невідому мені компанію «Вуден Горс Стретеджіс». Ця консалтингова фірма, згідно з самим текстом релізу бріфінгу, супроводжує діяльність не УНТЦ, а зовсім іншої організації — Міжнародного науково-технологічного центру (МНТЦ) зі штаб-квартирою в Астані. Але яка споживачеві фейків різниця — УНТЦ чи МНТЦ, Україна чи Казахстан?..
Проте для того, щоб зрозуміти справжній стан справ, цю різницю знати таки потрібно.

Отже, УНТЦ — це міжнародна міжурядова організація, яка діє відповідно до угоди від 25 жовтня 1993 року й повноправними учасниками якої на сьогодні є США, Європейський Союз та Україна. В роботі УНТЦ (без права ухвального голосу) беруть також участь Грузія, Молдова та Азербайджан.

УНТЦ було початково створено для того, щоб у роки колапсу економіки не дати вмерти науці в пострадянських країнах (а заодно платити гідні гранти для подальшої дослідницької роботи в Україні тим ученим, що були залучені до колишніх радянських військових програм і до яких тоді виявляли пильну увагу диктаторські режими на кшталт Лівії, Північної Кореї, Іраку та Ірану, що бажали мати свою зброю масового знищення).

Ті «військові учені» вже здебільшого завершили активну діяльність суто з вікових причин. Але й сьогодні УНТЦ залишається важливим інструментом міжнародного науково-технічного співробітництва та найбільшим зовнішнім донором української науки за всю її історію.

Всього через УНТЦ профінансовано проєкти на майже 400 млн доларів, з них 90% пішли на підтримку українських науковців (решта 10% припали на Грузію, Азербайджан та Молдову). Це фінансування істотно зросло після початку повномасштабного вторгнення: 26 млн доларів у 2022 році і очікувані рекордні майже 40 млн доларів — у цьому.

Важливо, що фінансують проєкти УНТЦ саме структури США та ЄС (Україна лише надає та утримує офіс для розміщення організації). Супровід діяльності УНТЦ як міжнародної організації здійснює Міністерство освіти і науки України.

Роком раніше з такою ж метою було створено і МНТЦ — зі штаб-квартирою в москві. У 1990-ті ця організація буквально врятувала багатьох російських учених від голодної смерті (всього МНТЦ профінансував у росії наукові проєкти на суму понад 1,5 млрд доларів).

Але путін, прийшовши до влади, негайно звинуватив МНТЦ у шпигунстві й у 2015 році врешті-решт вигнав з росії (змусивши паралельно вийти з Центру і лукашенкіську білорусь). Прихистив організацію в Казахстані прагматичний Нурсултан Назарбаєв (тепер вона зосередила діяльність на країнах Центральної Азії та Закавказзя). Звідти росіяни послідовно й досі намагаються її «викурити» як «американського агента».

Додатковий інструмент — сприяння нерозповсюдженню ядерної, хімічної та біологічної зброї

Явно під впливом москви різні проросійські сили в Україні організовували кілька разів «антишпигунську істерію» і проти УНТЦ. Але навіть режиму януковича вистачило клепки не різати курку, яка несла золоті яйця для хронічно недофінансованої української науки.

Останню хвилю такої істерії здійняли незадовго перед повномасштабним вторгненням депутати забороненої нині ОПЗЖ, які подали написаний російськими замовниками грізний запит щодо тих-таки «американських біолабораторій», адже цю тему (як і тему «ядерної програми України») розробляють у москві вже давно й послідовно.

Фейки про біологічну зброю розганяють з росії.
Фото з сайту defence-ua.com.

Троє інших осіб, зображених на слайді, справді мали (чи досі мають) стосунок до діяльності УНТЦ — хоч і виконували (чи виконують) при цьому зовсім інші функції, аніж повідомляють супровідні нотатки російського міноборони. Один з них, Микола Лубів, і зараз успішно працює в УНТЦ на посаді першого заступника виконавчого директора.

На чолі УНТЦ стоїть Адміністративна рада з представників сторін. ЄС у ній традиційно представляє чиновник Єврокомісії високого рівня, США — теж високого рівня чиновник Держдепу, Україну — заступник керівника органу влади, який відповідає в уряді за науку.

Тому з 2010 року членом цієї Адмінради від України справді був відомий учений-матеріалознавець (на вирощених у його Інситуті сцинтиляційних матеріалів у Харкові кристалах для детекторів було відкрито в ЦЕРНі бозон Гіггса!) Борис Гриньов як перший заступник голови тодішнього Держінформнауки, а з 2015-го по 2019 рік — я як профільний заступник міністра освіти і науки України з питань науки. (І сьогодні ці обов’язки виконує також такий самий профільний заступник міністра Денис Курбатов).

Тому як сумлінний учасник усіх засідань Адмінради УНТЦ упродовж майже п’яти років можу відповідально засвідчити: там ніколи й близько не йшлося про підтримку якихось робіт, пов’язаних із «секретними біолабораторіями». І не могло йтися за визначенням: наші партнери з ЄС і США постійно розглядали УНТЦ зокрема ще й як інструмент сприяння нерозповсюдженню ядерної, хімічної та біологічної зброї.

Фінансування УНТЦ якихось таємних проєктів поза віданням Адмінради і поза затвердженим нею бюджетом так само абсолютно виключене: Центр регулярно проходить процедуру прискіпливого міжнародного аудиту.

Про зниження загрози чуми

Звісно, серед численних підтриманих УНТЦ наукових проєктів були й роботи медико-біологічного спрямування. Але вся інформація щодо них розміщена на сайті організації http://www.stcu.int, і їхня цілком мирна спрямованість настільки очевидна, що навіть пильні очі аналітиків московського міноборони змогли зачепитися тільки за дві назви.

Борису Гриньову інкриміновано підтримку в 2014 році проєкту Р-609 «Зниження загрози африканської чуми свиней за рахунок епіднагляду в Україні». Насправді з того ж сайту УНТЦ можна довідатися, що виконувала цю роботу не якась «секретна біолабораторія США», а цілком відкритий Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини НААН у Харкові, і спрямовано його було саме на вирішення цієї критично важливої для українського сільського господарства проблеми.

Ще кумедніша ситуація вийшла з інкримінованою мені роботою «Новітні підходи до ефективної інактивації резистентних до ліків мікобактерій туберкульозу». Її актуальність зрозуміла вже з назви — адже з’являється дедалі більше резистентних до традиційних препаратів форм туберкульозу, які дуже складно лікувати.

Але саме цей проєкт, де заявниками був зоряний, як на мене, колектив науковців з Інституту клітинної біології НАН у Львові, Інституту біохімії імені Олександра Палладіна НАН у Києві та Національного університету «Львівська політехніка», на жаль, з певних незалежних від українських учених причин так і не було профінансовано та виконано...

Отже, те, що в москві нас із Борисом Вікторовичем Гриньовим названо сьогодні «кураторами реалізації військово-біологічної програми США в Україні», можна, звісно, вважати компліментом нашій громадянській позиції з інших питань — але найменшого фактичного підґрунтя таке твердження під собою не має.

Реально мені й без того є чим пишатися за роки перебування на посаді члена Адмінради УНТЦ. Ще в 2008 році я з допомогою міністра Івана Вакарчука зумів вирішити питання про стаціонарний офіс для УНТЦ в кампусі КПІ (до того для організації орендували приміщення в приватних осіб — переплачуючи, як годиться, втридорога).

У 2015 році було остаточно врегульовано правові питання діяльності УНТЦ в Україні (з ініціативи МОН Верховна Рада ратифікувала Протокол про внесення змін до Угоди про створення УНТЦ від 1997 року, яким Швецію як первісного співзасновника УНТЦ замінив ЄС), а до виконання наукових проєктів УНТЦ вперше залучено наукові команди університетів України (доти таке співробітництво здійснювалося лише установами НАН).

Мабуть, є чим пишатися й Борису Вікторовичу — він сприяв тому, що організація збереглася в ті роки, коли впливові агенти росії на рівні керівництва українського уряду та спецслужб рішуче вимагали її закриття.

Сподіваюся, що великі можливості УНТЦ і далі повною мірою використовуватимуть уже наші наступники — це особливо важливо, коли українська наука зазнала у війні великих втрат: людських, матеріальних, фінансових. І коли радіаційні, біологічні та хімічні загрози насправді суттєво зросли — навіть без використання зброї масового знищення...

А технологія російських фейків і надалі залишатиметься, мабуть, примітивно-брутальною: брехати якомога більше й зухваліше — і щось та й залишиться. Однак ці фейки потрібно аналізувати і спростовувати, бодай для того, щоб їх не ретранслювали на Заході в респектабельних ЗМІ вже згадані «корисні ідіоти» й проплачені агенти.