Політ хворої фантазії: чому рашисти знову заговорили про «захоплення» Харкова

У стані кремлівських ботів кілька днів поспіль триває неабияке по­жвавлення.

За їхніми даними, ще трішки — і рашистське 100-тисячне військо знову захопить Харків.

Цього разу через повторний наступ у районі Куп’янська, де окупанти сунуть танковою армадою і стріляють із далекобійних артилерійських систем.

Як любив повторювати їхній покійний прем’єр Віктор Черномирдін, ніколи такого не було — і ось сталося знову. Причому кацапи захоплюватимуть місто, жителі якого, за більш ранніми даними тих же інсайдерів, давно вимерли від радіації, отруєної води, голоду, холоду і укусів комарів, що вирвалися на волю з американських біолабораторій під Мерефою. Коли саме має відбутися окупація, не так і важливо, адже вона здатна вбивати і без чітко окреслених термінів.

Сто разів переможений залізобетон

Теперішні запеклі бої в районі Куп’янська традиційно супроводжуються атакою армії рашистських ботів. У їхній паралельній інформаційній реальності окупанти так активно йдуть уперед, що місцеві чиновники від страху накивали п’ятами і їм на заміну вже підібрали найманців з числа любителів «русского міра». А далі, за тією ж версією, автоматично спрацює ланцюжкова реакція, яка призведе до падіння Харкова.

Аби приземлити політ захмарних фантазій, начальник Куп’янської міської військової адміністрації Андрій Бєсєдін провів днями робочу нараду з керівниками структурних підрозділів, де спростував поширені вигадки. «Можу всіх запевнити: наші військові стоять на захисті нашої землі, — сказав він. — І роблять усе можливе для нашої Перемоги».

А двома тижнями раніше жителів регіону довелося заспокоювати голові Харківської ОВА Олегу Синєгубову, оскільки фейкарі на болотах вигадали, без перебільшення, епічну історію. За їхньою версією, колони ПВК «Вагнер», які йшли на москву, різко завернули до Білгорода і, перетнувши кордон з Харківщиною, захопили деокупований у вересні Вовчанськ та почали бій за раніше звільнене від них село Руська Лозова. Мовляв, ніякого бунту пригожина не було.

Поки всі слідкували за Ростовом, його головорізи реалізовували хитру «многоходовочку» разом з військом кадирова, яке теж увійшло на територію області. Протистояти цій навалі фактично нікому, оскільки 92-га ОМБр, яка захищала Харків, нібито вже розформована через великі втрати на фронті.

Причому фейкове «все пропало» сталося не лише тут, а й у сусідніх Сумах, тому влада обох обласних центрів буцімто вже почала готувати ці міста до здачі ворогу й активно перевозить ліквідні підприємства углиб країни.

Звісно, евакуація проводиться в атмосфері повної секретності, аби запобігти паніці. Але хтось із учасників процесу все ж вибазікав таємну інформацію російському пропагандисту Олександру Сладкову, що працює на «Вєсті. ВГТРК». Саме він і організував кілька постів у своєму телеграм-каналі, не надто переймаючись доказами озвучених «фактів».

Цікаво, що навіть зараз у Харкові можна знайти людей, які тривожно вірять цим «страшилкам», хоча їхня кількість, за даними соціологів, помітно зменшилася. «За півтора року повномасштабного вторгнення українці так чи інакше адаптувалися до війни, — прокоментував ситуацію харківський психотерапевт Максим Жидко. — Тепер на тлі інформації про посилення наступу на Україну з боку рф людям вже не так страшно, як у лютому минулого року».

Самі ж фейки про чергове захоплення територій, на думку фахівця, з’являються невипадково, оскільки кожна конкретна військова операція завжди супроводжується інформаційно-психологічним тиском.

«Якщо ми не хочемо бути жертвами ІПСО (інформаційно-психологічної спецоперації. — Ред.), то нам треба критично ставитися до джерел і не поширювати ці чутки, — радить Максим Жидко. — Коли ми думаємо про можливий наступ, треба розуміти, де ми в цих думках. Тобто про що ми думаємо. Тому що є такі речі в житті, які ми можемо контролювати, а є такі, які не можемо контролювати».

За його словами, українці, скажімо, можуть зібрати тривожну валізу і розробити сценарій власної поведінки на той випадок, якщо москалі таки посунуть уперед. Треба також узяти волю в залізний кулак і внутрішньо заспокоїтися.

«Головне — ми можемо контролювати себе, — каже він. — Ми можемо контролювати турботу про себе. Зараз я б сказав так: чим більша у вас тривога з приводу можливого посилення наступу, тим більше приділіть часу та уваги собі та близьким».

Комунальні страждання

Організувати у Харкові якусь серйозну проблему рашистським пропагандистам не так уже й складно. Недавно, наприклад, якийсь нібито таємний голова ОСМД поширив у соцмережах повідомлення про те, що вода з міського водопроводу сильно отруєна амонієм, тому непридатна для приготування їжі.

«Це добрі знайомі з МНС скинули, — пише анонім. — Інфа перевірена. Розсилайте всім. Це вам не жарти».

Новина справді почала гуляти інтернетом навіть після того, як комунальні служби її повністю спростували. Той факт, що харків’яни для приготування їжі вже давно купують артезіанську воду, логічне мислення увімкнув не всім. У принципі, страх слабкодухих і довірливих громадян зрозуміти можна, адже приблизно у той же час кремлівські боти влаштували мозкову атаку у формі «токсичної хмари з аміаку».

Та сформувалася над трубопроводом, який, за їхньою версією, розбомбили ВСУ. Остання новина особливо цинічна, бо цей вкрай небезпечний для екології і здоров’я людей об’єкт атакували саме неадекватні орки.

Кав’ярня з військовим інтер’єром.
Фото KHARKIV Today.

Ще одне комунальне страждання було влаштоване через цвинтарну тему, яка свідчить про те, що московські ботоферми ретельно відслідковують місцеві новини або мають у Харкові своїх інформаторів. У липні міськрада прийняла рішення закрити кладовище по вулиці Франка, 43 через відсутність там вільних місць.

«Це територія села Федорці за аеропортом, що стала містом у 2012 році, — пояснили ситуацію в Харківському антикорупційному центрі. — До приєднання нових територій у місті завше функціонує один цвинтар. Так відбувається і зараз. Тобто для поховань відкрите 18-те кладовище, тому закриття невеликого сільського об’єкта не впливає на ситуацію в мільйонному місті».

Але зовсім по-іншому цю новину розповсюдили дрібні московські біси. «Цього разу закривається кладовище по вулиці Франка, — протрубили вони. — Місцева влада заборонила хоронити навіть попіл після кремації. А враховуючи, що хунта масово відправляє чоловіче населення на забій під Бахмут, Запоріжжя та інші напрямки, можна очікувати, що тіла зов­сім не будуть прибирати з поля бою або пропонуватимуть родичам розвіювати прах над річкою».

І ще одна страшна історія. Кілька місяців тому не в тік-тоці з телеграмом, а в ТАСС з’явилася інформація з посиланням на неназване, але «обізнане» джерело про нібито підготовку Україною «провокації» з вибухом сховища з відпрацьованим ядерним паливом, аби звинуватити у цьому рашистів. Самі відходи, за даними аноніма, завозяться від ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут» та з Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б. І. Вєркіна.

«Звинувачення російських пропагандистів — не що інше, як цинічна, відверта брехня і хвора фантазія, — прокоментували фейк у Державній інспекції ядерного регулювання України. — У Харкові немає ядерних реакторів взагалі, і в згаданих інститутах зокрема, так само, як немає і ніколи не було сховища з «відпрацьованим ядерним паливом».

Критична маса абсурду

Нерідко фейкарі так завзято перевантажують простір своєю брехнею, що примітивно спалюються на дрібницях. В Україні вже, мабуть, важко знайти користувача інтернету, який би не посміявся над постом «немає сечі терпіти ці борошна».

Але видають себе кремлівські містифікатори і в менш помітних «ляпах». Скажімо, у своїй брехливій інформації вони називали виконавців «виконювачами», слово «приховуються» заміняли на «переховуються», президента Зеленського охрестили Аліксандровичем і навіть допустили такий переклад, як «українці хочуть світу, а не війни».

І все ж найпримітивніше ботоферми ганьбляться в оцінці психології українців. Нещодавно, наприклад, вони з обуренням повідомили про те, що фактично у центрі Харкова відкрилася кав’ярня «Паломник», названа на честь бійця спецпідрозділу KRAKEN Андрія Авілова, який мав однойменний позивний.

Він героїчно загинув 7 вересня минулого року, звільняючи Балаклею. Ця новина неабияк збурила інформаційний простір русні. Пропагандисти звинуватили військових в піарі на імені покійного та нафантазували про їхню втечу з фронту.

А ще вони зчинили галас із того приводу, що у Харкові «відкрито прославляють нацизм». Тобто в «русском городє» такого не може бути в принципі, аби хтось увічнив пам’ять воїна, який віддав життя за Україну. У їхній реальності харків’яни повинні вірно чекати з півночі визволителів і відверто боротися із ЗСУ.

Насправді ж кафе з позивним свого сина відкрила мама Андрія — Олена. Замість звичних для таких закладів картин і квітів інтер’єр тут прикрашають маскувальні сітки, військові артефакти, а також портрети хлопців із KRAKEN, які віддали своє життя за визволення Харківщини.

Вона розповіла, що вперше на війну 18-річний Андрій добровільно поїхав разом з «Правим сектором» у 2014 році, як тільки вступив до юридичного університету. Воював у пекельних Пісках. Потім повернувся додому, завершив навчання, але замість юрис­пруденції планував закінчити магістратуру за військовою спеціальністю. А ще хотів відкрити власне кафе.

Бажання сина реалізувала його мама. «Після загибелі Андрія я зрозуміла, що треба підтримувати його мрію, — повідомила вона KHARKIV Today. — Для мене це стало мобілізаційним фактором. Я почала шукати оголошення і швидко знайшла приміщення».

Відкрилася кав’ярня 7 лютого. Тепер сьомого числа кожного місяця сюди незмінно приходять побратими з KRAKEN, а також родичі тих військових, які загинули одночасно з Андрієм. На честь «Паломника» тут готують однойменну спеціальну каву — дуже міцну і солодку, як любив він сам. Словом, кремлівським ботам так і не вдалося створити пристойну страшилку про «нацистів». Повірити у цю маячню можуть сьогодні хіба що невиправні любителі «русского міра», число яких тане з кожним днем.