Розвал зернової угоди: путін підставив Сі?

У геополітиці глобалізованого світу кожен сам за себе.

Це заздалегідь програшна модель для країн-нехижаків, вони опиняються в позиції тих, кого використовують.

І що ще найгірше в такому варіанті, що кермують тут диктатори й негідники. Для України така тенденція найприкріша, бо нові тренди задає її кат — путін.

Він руйнує світовий порядок, котрий склався за останні 30 років. І всі інші, окрім України, інфантильно чекають, чим усе закінчиться. От, скажімо, сюжет щодо розвалу чорноморської зернової ініціативи.

Вихід рф із так званої зернової угоди — це ризик голоду на глобальному Півдні, підвищення цін та всі супутні проблеми, котрі можуть виникнути в африканських країнах.

Зазначимо: щодо експорту українського зерна африканським країнам, то останні зацікавлені більше в тому, щоб ціни на їжу на світовому ринку були стабільні, а не в поставках винятково української продукції.

Однак нещодавно Африканський Союз під час форуму в Санкт-Петербурзі закликав негайно відновити зернову угоду, що була припинена за наказом кремля. Своєю чергою президент рф наплів про «традиційні цінності», які об’єднують росіян і африканців, а також пообіцяв пробачити борги.

Китайська ціна плАчу

Отже, головним бенефіціаром зернової угоди виявився Китай. Він купував понад третину всієї продукції, що надходила коридором чорноморської ініціативи.

А в цій скандальній ситуації роzzія створила КНР певні проблеми. По-перше, одразу ж зросли світові ціни на зерно. По-друге, Китай уже не має тих обсягів продукції, на котрі розраховували не лише китайські споживачі.

А що не менш важливо — «горять» контракти на переробку зерна в Туреччині та поставки борошна. Через це Китай несе колосальні збитки перед контр­агентами, а Анкара — перед Пекіном. Тепер КНР необхідно в авральному порядку заміщувати цю продукцію іншими товарами з інших ринків.

Ідея збереження чорноморської зернової ініціативи вважалась одним із пріоритетів китайської зовнішньої політики. Вона також зазначена серед пунктів китайського мирного плану. Напередодні відмови рф від чорноморської зернової ініціативи міністерство іноземних справ Китаю говорило про те, що країна зацікавлена в її продовженні.

Однак Піднебесна промовчала, коли росія заявила про вихід із зернової угоди. То що, КНР була в темі й таємно схвалила такий крок?

Агресор нищить українські порти

Німецьке видання Die Welt зазначає, що навіть зараз Китай продовжує тиснути на російське керівництво, щоб путін змінив своє рішення щодо зернової угоди. Але глава російської держави невблаганний.

Він не лише відмовився від участі в чорноморській зерновій ініціативі, оголосив про морську блокаду України, а й, як бачимо, намагається знищити українську портову інфраструктуру.

Майже щоночі минулого тижня рашисти бомбардували Одеський порт. І нещодавно, вперше за весь період так званої великої війни росії проти України, рф атакувала дунайські порти неподалік кордону з Румунією. А саме порти на Дунаї були одні з небага­тьох альтернативних маршрутів постачання українського зерна.

Отже, президент російської федерації налаштований знищити як український агросектор, так і можливості постачання Україною сільськогосподарської продукції в інші країни. Тієї самої продукції, в котрій зацікавлена Китайська Народна Республіка.

А на засіданні Ради Безпеки ООН, присвяченій краху чорноморської зернової ініціативи, до західних країн, котрі різко засудили російське політичне керівництво за піратські дії, приєдналась, ледь не вперше з 24 лютого 2022 року, Піднебесна.

Заступник постійного представника КНР при ООН Єн Шуан заявив, що Китай зацікавлений у тому, щоб чорноморська зернова ініціатива не припиняла свого функціонування. За словами китайського дипломата, необхідно підтримати продовольчу міжнародну безпеку та пом’якшити продовольчу кризу, особливо в країнах, котрі розвиваються.

А Китай не той

Як бачимо, Китаю не вдається переконати російську федерацію. Певним чином на Заході прорахувались, вважаючи, що лідер КНР Сі Цзіньпін може мати серйозний вплив на путіна.

Очевидно, коли йдеться про принципові для росії питання, наприклад у питаннях протистояння з Україною, путін просто не звертає увагу на свого китайського колегу. Так само, як і на турецького.

Днями російський диктатор проігнорував прохання президента Туреччини Реджепа Ердогана обговорити можливість повернення москви до зернової угоди. І якщо чорноморська зернова ініціатива не буде продовжена, а все вказує саме на це, в Китаї можуть значно зрости ціни на продовольчі товари, загостритися соціальні проблеми.

Імовірно, це можна було б вважати ударом у спину китайському керівництву, але водночас така ситуація може й Пекін стримати від низки геополітичних задумів.

Проте це лише вершина айсберга. У темних водах геополітики, якщо подивитись із точки зору керівництва КНР, росія грає на боці Заходу так само, як і Китай, коли намагається відновити зернову ініціативу.

Але прорахувався не лише Захід, а й сам Сі Цзіньпін, вважаючи, що може мати достатньо серйозний вплив на президента росії. А твердження, що співпраця Китаю та росії — це не рівноцінна взаємодія, що росія — «васал» Китаю, на повірку виявилось помилковим.

І зовсім не тому, що росія –така вже сильна країна. КНР втратила критичний вплив на значно слабшу й залежнішу від іноземної допомоги країну — Корейську Народно-Демократичну Республіку. У своїх геополітичних планах нинішній глава КНДР Ким Чен Ин практично не зважає на керівництво Китаю, хоча чималою мірою залежить від допомоги Пекіна.

Однак і у випадку з Північною Кореєю, і з росією Пекін не спішить демонструвати, що він фактично втратив вирішальний вплив на вчинки й дії авторитарних керівників цих держав. Бо якщо це продемонструвати відкрито, якщо виступити з відвертою заявою — осудом дій або президента рф, або лідера КНДР, — то вийшло б, що Сі помилився і переоцінив свій вплив на політичне керівництво росії.

А ми ж знаємо, що Сі Цзіньпін, з точки зору логіки китайського політичного режиму, ніколи, жодним чином не помиляється, тому навряд чи Китайська Республіка відмовиться від декларативної стратегічної співпраці з росією і від підтримки цієї країни.
Але свій камінь для путіна за пазухою Сі Цзіньпін, звісно, вже тримає.

Економічний спрут

Публічні заяви офіційного Китаю здебільшого не збігаються з його реальною поведінкою. Не забуваймо, що Китай дав добро на війну росії проти України. І західні ЗМІ пишуть про безкінечні ешелони зброї для рф через Казахстан.

Сі може домовитися з путіним про прийнятні ціни на зерно і лише зображати стурбованість та протиріччя, щоб приховати поставки зброї на рф. Головне для Китаю, щоб вартість зерна не піднімалась, аби не зростали ціни на інші продукти харчування.

Водночас Пекіну необхідна лояльність західних лідерів. Одна з причин — аби на нього не тиснули з приводу китайської агресії щодо Тайваню.

На певний період путін створив проблеми для Китаю. Але це не вперше. Понад рік тому він вихвалявся, що китайські бізнесмени в нього в руках і він їх контролює. Після цієї заяви зник китайський бізнесмен Джек Ма — засновник компаній Алібаба, Taobao (китайський аналог eBay), Alipay та Ali Mama.

Джек Ма став першим бізнесменом Китаю, чиє фото було опубліковано на обгортці журналу Forbes. У квітні 2021 року Bloomberg оцінював статки підприємця в 51,5 млрд доларів. До нього Сі мав претензії за непокірність. Та й зараз зникають китайські бізнесмени, а втручання рф у китайські будівельні компанії взагалі призвело до краху.

Як далі діятиме Китай — залишається відкритим питанням. Але все очевидно. Не виняток, що москва може шантажувати Піднебесну зерном. Знову ж таки, задля збереження поставок зброї.

Зробити з ерефії злидня

Можливо, Китай зміг би економічно швидко зробити з ерефії злидня, перетворивши рубль на туалетний папір, і з самим цим папером створити проблеми. І вже точно міг би вплинути на те, щоб росія не отримувала зброю і товари подвійного призначення. Але зараз у Китаї рецесія, будь-який тиск вимагає додаткового навантаження на його економіку.

Тому в КНР можуть засуджувати припинення зернової угоди, але це просто слова. Бо розрахунок зовсім в іншому. І навіть не в нафті та газові справа. Пекін зумів диверсифікувати свою нафтогазову потребу таким чином, що він тепер не дуже й залежить від росії.

Путін потрібен Сі як більш грізний пес, ніж лідер КНДР, котрий постійно тявкає на Захід, що і є частиною плану Піднебесної. Тому, щодо нинішнього інциденту, звісно ж, він не приведе до згортання економічних взаємин рф із Китаєм.

Росія, окрім того, що, можливо, вже запропонувала зерно за прийнятну для КНР ціну, спробує компенсувати завданий збиток за рахунок зниження цін на енергоносії. А ще пробиватиме свій, більший, ніж зараз, вплив на країни Африки.

Америка цей шанс проґавила, й не один раз. Колись Бушу-молодшому, коли він був президентом США, пропонували зайнятись африканськими країнами, він відмовився. Також була надія і в часи президентства Барака Обами, але й він проігнорував.

Потім Африку взялись контролювати голландські євреї. Однак щось пішло не так, і тепер Китай контролює 80% Африки. У перспективі на цьому тлі може бути серйозне зіткнення КНР та рф. Але наразі будуть домовленості.

А тим часом, окрім росії, економічні проблеми Китаю створила й Америка. А це вже на руку рф. За наявності колосальних виробничих потужностей внутрішній ринок КНР дуже ослаб, безробіття, завислі цінні папери США, дикий профіцит, пусті міста.

Китай гарячково обирає росію важелем впливу на США, як і для США росія є важелем проти Китаю. Тому путін дихатиме рівно настільки, наскільки йому дозволяють розбіжності двох великих країн. І для них таке протистояння набагато важливіше, ніж зерно та жителі України.

От нещодавно президент США Джо Байден підкинув проблемку КНР, заявивши про намір поставити партію зброї Тайваню. Тенденція подальшого послаблення Китаю вочевидь триває... Можливо, Пекін перестане кидати свою зброю на росію, бо в самого визрівають нові проблеми.

Отак опосередковано Захід, імовірно, певним чином унеможливлюватиме втілення хижацько-загарбницьких планів москви щодо України.