Нас не обдуриш! Громадська організація з Тернополя допомагає освоювати медіаграмотність старшим людям

Однією з найбільш вразливих аудиторій щодо неправди та маніпуляцій, які так чи інакше поширюються у медіа та соцмережах, є літні люди.

По-перше, тому, що це покоління виховувалось і формувалось у безумовній довірі до засобів масової інформації.

Тож тепер їм дуже складно повірити в те, що улюблений телеканал, приміром, перекручує новини, а газета, яку вони передплачують все життя, «махлює» з політичною рекламою.

По-друге, це аудиторія, що на сьогодні ще найменше охоплена медіаосвітою (хоча зрушення в цьому плані відбуваються). 

Бо якщо для молоді, приміром, в навчальних закладах вводяться спеціальні курси, і такі ж успішно впроваджуються для людей окремих професій, як-от журналісти, бібліотекарі чи педагоги, то людям старшого покоління найчастіше немає де брати таку інформацію у простій і зрозумілій для них формі. Або ж вони не розуміють її важливості і необхідності.

Багато з них уже навчилися користуватися комп’ютером та інтернетом, спілкуватися у фейсбуку чи обмінюватися повідомленнями і фото у Viber, Whatsapp.

Однак відрізняти правду від фейків і маніпуляцій та протистояти потужному потоку дез­інформації їм непросто.

І маніпулювати їх свідомістю найлегше…

Зважаючи на таку ситуацію, активісти громадської організації «Тернопільський прес-клуб» ще кілька років тому вирішили змінити її на користь громадян старшого покоління, яке до того ж залишається дуже активним на виборах.

Поширення та популяризація медіаграмотності є одним з напрямків роботи цієї ГО в рамках проєкту «Сприяння медіареформам та розвитку регіональної журналістики» за підтримки «Медійної програми в Україні».

Тож було започатковано низку просвітницьких заходів з медіаграмотності, розрахованих саме на цю категорію населення. У першому такому взяли участь члени тернопільської громадської організації «Турбота про літніх», і йшлося на ньому про основні правила безпечного споживання інформації з телебачення та газет.

Відтак пресклубівці налагодили співпрацю з Тернопільським міським територіальним центром соціального обслуговування населення, тож учасниками таких заходів стали відвідувачі центру у віці 60+.

«Проблема цих людей мені близька і зрозуміла, – каже експертка Тернопільського прес-клубу з питань медіаграмотності Світлана Мичко.

–  Моя мама на пенсії вже дуже давно, однак вона активно цікавиться новинами і в газетах, і по телевізору, і політикою цікавиться теж. Я роблю все, щоб її життя було максимально комфортним, тож аж ніяк не хочу в чомусь обмежувати, але водночас не раз наполягала, щоб вона перемкнула канал чи взагалі не дивилася якусь передачу.

Я розумію, що вона має право вибирати, що дивитися, але мені дуже образливо і боляче, коли я бачу, що вона слухає відверту брехню чи хтось з екрана нахабно маніпулює нею. Я категорично проти, щоб мою маму обманювали чи засмучували нечесні політики, пропагандисти чи журналісти, які заради грошей йдуть на компроміс із совістю.

І точно так само мені б хотілося допомогти захистити від маніпуляцій і всіх інших літніх людей. Саме тому я взялася за те, щоб пояснювати їм непросту ситуацію в інформаційному просторі та те, як кожний може зробити її більш безпечною для себе. Ця тема досить обширна і подекуди складна, але моє завдання  – коротко і доступно пояснити основне».

Діапазон тематики просвітницьких заходів Тернопільського прес-клубу з медіаграмотності дуже широкий. Для прикладу, на них ішлося про те, хто є власниками найпопулярніших українських телеканалів, як це впливає на зміст ефірів та якими бувають телевізійні маніпуляції.

Про специфіку передвиборчої агітації в пресі та до чого взагалі потрібно бути уважним, читаючи газети. Про те, що таке інформаційні «вкидання», хто такі тролі та боти, як ведеться інформаційна війна і як від неї захищатися тощо.

Про специфіку функціонування соцмереж (зокрема фейсбуку) з їхніми «інформаційними бульбашками», тролями, ботами і таким іншим. Про те, чому не можна беззастережно довіряти інформації в різних месенджерах, навіть якщо її надіслала ну дуже авторитетна кума чи подруга, котрій ви вірите, як собі.

А ще слухачі отримують практичні рекомендації щодо того, яким медіа можна і варто довіряти. Також їх інформують про спеціальні програми та інтернет-ресурси, які допомагають убезпечитись від неправди та дізнатися правду – сайти, де можна знайти повну об’єктивну інформацію, наприклад, про діяльність чинних депутатів Верховної Ради та джерела фінансування партій, перевірити «порядність» кандидатів та їхні заяви, ознайомитися з коротким фаховим аналізом перед­виборних програм тощо.

З війною в інформаційному просторі додалося проблем, пов’язаних з ворожими фейками та пропагандою, тож останній недавній захід будувався з акцентом на важливість медіаграмотності саме у воєнний період.

Опитавши присутніх щодо того, де саме передусім вони читають, слухають та дивляться новини, Світлана Мичко розповіла про основні способи маніпуляції та дезінформації, які можуть застосовуватися на телебаченні, новинних сайтах та у соціальних мережах, як розрізняти фейкові новини та пропаганду.

Присутні ознайомилися з «білим списком» новинних сайтів за результатами останнього дослі­дження Інституту масової інформації. На прикладі одного з таких – «Української правди» – спікерка  показала і розповіла, як мають виглядати новинні повідомлення від ЗМІ, яке працює за професійним стандартами і якому можна довіряти.

Відтак надала і перелік корисних інтернет-ресурсів, які допомагають виявляти та розвінчувати фейки (зокрема проєкти «По той бік новин», «Без брехні», «Як не стати овочем»), поінформувавши про особливості кожного з них.

Дізналися слухачі і про фактчекінгову діяльність власне Тернопільського прес-клубу, за результатами якої можна слідкувати на сайті громадської організації під відповідною рубрикою. З особливою цікавістю слухали присутні інформацію про правила безпечної поведінки у месенджерах, якими активно користується переважна більшість з них.

До речі, пресклубівці зазначають, що під час таких зустрічей слухачі завжди задають дуже багато запитань і часто емоційно дискутують, що свідчить про їхній неабиякий інтерес до тематики.

«Частина людей приходить і вдруге, – каже Світлана Мичко, –  таких просимо розповісти, чи змінилося якось їхнє споживання інформації після отриманих раніше знань. І ми дуже раді чути, що позитивні зміни відбуваються в усіх. Хтось, приміром, змінює сумнівні джерела на надійні, хтось починає дивитися теленовини на різних каналах, щоб мати змогу порівнювати і отримувати більш об’єктивну картину, ще хтось – стає обережнішим і менш довірливим у соцмережах».

На основі акумульованих матеріалів Тернопільський прес-клуб видав буклет під назвою «Не давайте себе дурити». Адресований він передусім літнім людям і містить короткі універсальні поради для захисту від шкідливої інформації.

У виданні дуже коротко і доступно викладено ази медіаграмотності. І кожний з його підрозділів присвячений певній сфері –  телебаченню, інтернету, газетам тощо. Подається перелік корисних ресурсів та інструментів, з допомогою яких, приміром, можна перевіряти інформацію чи продовжувати медіаосвіту.

Наклад першого видання буклету становив 1 тис. примірників, які було безкоштовно поширено серед тернополян пенсійного віку. А в перспективі громадські активісти планують оновити його (адже ситуація в інформаційному просторі й медіасфері змінюється), доповнити та перевидати додатковим накладом.

Насамкінець – кілька відгуків тих, хто був учасником просвітницьких заходів з медіаграмотності, проведених Тернопільським прес-клубом.

Тарас Гудима:

 – З великим задоволенням і цікавістю слухав про те, кому належать телевізійні канали, і як це впливає на глядачів, як орієнтуватися у величезному потоці інформації, як впливають заголовки і чому не можна читати тільки їх. Зацікавився книгами Оксани Мороз, про яку раніше не чув, і котра 20 років варилася в тій маніпуляційній кухні, а тепер відкриває людям її секрети, щоб рятувати їх від брехні.

На жаль, час нашого заняття пролетів так швидко! Ще хотілося б побільше дізнатися про те, що відбувається у фейсбуці, і як захищатися від дезінформації там. До цього часу я черпав інформацію в основному з телебачення і газет, а після цієї розмови хочу добре освоїти інтернет та фейсбук, але вже вміючи оцінювати інформацію звідти критично й аналізувати її.

Любов Ковальчук:

   – Зустріч тривала півтори години, і було настільки цікаво, що ми навіть попросили журналістку, яка проводила з нами цей захід, продовжувати такі і надалі. Тому що сьогодні  було піднято дуже багато важливих питань, які неможливо висвітлити повністю за такий короткий час.

Тому, я думаю, наступного разу ми будемо розглядати окремі аспекти ширше. Багато про що я дізналася  вперше, наприклад, про інтернетних тролів, тобто раніше я, звичайно, чула про них, але не знала, що це таке насправді. Цікаво було почути про те, як «затягують» на сайти, які є неправдиві і непотрібні.  Раніше я сама іноді заходила на такі через рекламу, яка заманює, приваблює, а потім звідти складно навіть вийти. Сьогодні  ж ми переконалися, що найкраще оминати їх взагалі.

Валентина Бобко:

 – Бесіда дуже цікава, інформація дуже потрібна. І не тільки таким людям, як ми, а й середнього віку, і молодим теж. Тому що всі повинні вміти розрізняти, яка інформація правдива, а якій не можна довіряти. Це дуже важливо! Бо якщо людина починає довіряти неправдивій інформації, то це погано не тільки  особисто для неї, а й в плані її впливу на оточення.

Найгірше, мабуть, якщо людина ще й активно поширює неправдиву інформацію, навіть не спробувавши її перевірити. А для літніх людей дуже важливо, наприклад, знати, як правильно орієнтуватися в новинах, які з них є об’єктивні і наскільки правильно відображають нашу реальність ті чи інші джерела інформації.

Зацікавили пояснення щодо соціальних мереж. Ми дізналися,  як  саме там з’являється і поширюється неправдива інформація. Але щодо цього у нас ще є багато запитань, бо ми лише вчимося зараз цими мережами користуватися, і не все ще нам вдається і зрозуміло.

Ольга Петрівна:

   – Почули  багато цікавого і корисного. Звичайно, кожна людина передусім сама вирішує для себе, читати щось чи не читати, довіряти чи не довіряти. Але після сьогоднішньої розмови ще раз переконалася, наскільки важливо, щоб людина вміла аналізувати отриману інформацію і завжди  задумувалася, наскільки вона правдива. Наша лекторка дуже дохідливо все пояснила. І особисто я тепер вже буду більше уваги звертати на те, що і як висвітлюється, і намагатися дотримуватися тих порад, які сьогодні почула.

Світлана БОРИСЕНКО