«Криве» шило лізе з мішка НАТО: хто і чому блокує членство України в Альянсі

І напередодні липневого саміту НАТО у Вільнюсі, й у дні, коли він проходив, ще гостріше почало точити не дуже приємне враження щодо впливових персон цього світу.

Що вища міжнародна соціальна сходинка, тим цинічніший і вишуканіший рівень та ступінь брехні й маніпуляцій.

А коли починають розплутуватись декотрі політичні клубки, то стає ще очевидніше, як у цьому всьому павутинні сплелись інтригани. І всьому світу стає зрозуміло: так жити не можна.

Напевне, сьогоднішні керівники впливових держав, котрі заблокували наше членство в Альянсі, самі ще не усвідомлюють: після 12 липня 2023 року і в їхніх політичних долях починаються серйозні злами.

Можливо, це ще не буде відчутно в перші тижні. Але вони свого випробування і здачі іспиту Україною для переходу на вищий цивілізаційний рівень не пройшли.

І так і не зрозуміли, що звільнення усієї території України за відкритої, потужної, концентрованої, задекларованої членством НАТО підтримки зможе вирішити проблему воєн на всій планеті. Таким же незрозумілим є і їхній слід в історії.

Причина такого колективного міжнародного психозу — боягузтва перших персон — банальна: наразі у світі немає сильних лідерів на зразок Уїнстона Черчилля, Рональда Рейгана, Маргарет Тетчер, котрі взяли б на себе політичну відповідальність і надали такий необхідний Україні статус. І це бачить не лише Україна, а й увесь світ.

Але саме нам це найболючіше відчувати, тримати удар і саме нам доводиться працювати з тим, що є. А є не дуже приємні історії, підкилимні ігри з агресором, навіть при тому, що апріорі його нікчемне існування, його схиблені вчинки, поведінка загрожують усьому світу, а не лише Україні.

Новий стан невизначеності

Як відомо, напередодні саміту НАТО у Вільнюсі президент України Володимир Зеленський зважував, їхати чи ні. Бо вже було відомо: очікуване ПДЧ для вступу в НАТО відкладався ще на невизначений час.

Безпосередньо на саміті сам план дій щодо членства для України відмінили. Мовляв, можна й поза конкурсом, після виконання всіх вимог. От лише коли відбудеться це зарахування — незрозуміло досі.

Бо поважні персони впливового світу не визначили термін прийняття. Це взагалі ще більше вводить Україну в стан невідомості.

Зеленський усе ж був присутній на саміті, й для багатьох це стало критерієм того, що напередодні все ж було знайдено якесь альтернативне рішення. Але воно не задовольняє Україну.

Як повідомила британська газета The Guardian, президент Зеленський до останнього намагавcя переконати союзників у НАТО переписати підсумкове комюніке саміту. Українська сторона вважає, що НАТО є єдиною гарантією майбутніх ненападів рф.

Водночас США та деякі інші члени Альянсу побоюються, що москва вважатиме вступ України до НАТО ескалацією напруженості.

Зрештою, там же, у Вільнюсі, президент Володимир Зеленський заговорив про необхідність повернення України в статус ядерної держави. Дехто з аналітиків назвав ці плани амбітними.

Так, але це потреба нашої країни, котру варто було б по свіжому сліду відмови від ядерної зброї почати задовольняти, робити зворотні кроки ще з тих часів, коли демократичне оточення російського президента Єльцина оприлюднювало загрозливі заяви про «повернення Криму» та «наш Донбас».

І знову Guten Tag, або «здрасьтє»!

Ми уже писали про гру проти України 2008 року ексканцлерки Німеччини Ангели Меркель. Власне, через її позицію задобрювання путіна та таку ж проросійську позу Франції Україні тоді було відмовлено в членстві НАТО.

Тепер повернення в чистому вигляді до ситуації 2008 року немає. Є дещо інші компромісні рішення.

Але знову ж таки Німеччина, зокрема канцлер Олаф Шольц, та США — президент Джо Байден заблокували прийняття України до НАТО в той період, коли вона так мужньо і відчайдушно бореться за світову демократію і коли так цього потребує.

Щодо американського президента, то не допомогло і колективне письмове звернення 44 іменитих політиків США з вимогами, схожими на ті, що неодноразово вже озвучували і президент України Володимир Зеленський, і головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний.

Оскільки рішення саміту НАТО 11-12 липня у Вільнюсі не задовольняють Україну, тому, як зауважив американський політолог азербайджанського походження Раміз Юнус, Захід і США передбачили, що почнуть відкуповуватись певними необхідними нам видами озброєння. До речі, котрі мали б давно вже дати. Тримали для цього «слушного» моменту?

І тут, швидше, йдеться не про необхідну зброю, а про саму «хитрозроблену» тактику колективного Заходу.

Але, власне, чому США та Німеччина заблокували запрошення Україні саме зараз?

Наші невирішені проблеми з корупцією — це не той аргумент, бо й в Америці цього «добра» чимало. Ми не кажемо про те, що не боротимемось із цим ганебним для цивілізованого світу явищем. Але все ж, говорячи неологізмом сучасної російсько-української війни, ця причина — фальш-ціль.

Реально, протистояння щодо України є в президентських адміністраціях провідних країн-лідерів НАТО. І там у них ведуть залаштункові ігри.

Найпомітніше для пересічних українців — це те, що час від часу, а напередодні саміту було доволі часто, — з’являлась чимала кількість маніпулятивних інформаційних анонімних вкидів або відвертої дезінформації, котрі так чи інакше дискредитують Україну. І щодо перемовин, і щодо контрнаступу.

Останнє постійно спонукає генерала Залужного відправляти всіх панікерів та «аналітиків» услід за російським військовим кораблем. Як-от він це зробив у нещодавньому інтерв’ю американському журналу Time, чим спричинив ажіотаж.

Окрім дезінформаційних вкидів та публікацій із закликами не дати Україні вступити до НАТО, у медійному просторі Сполучених Штатів напередодні Вільнюського саміту з’являлись у впливових виданнях під авторством знаючих набагато більше, ніж пересічні американці, й викривальні статті влади та зовнішньої розвідки.

У них аргументовано верхні ешелони американської влади та головного розвідувального управління — ЦРУ — звинувачуються у підкилимних домовленостях з путіним.

Так, скажімо, в популярному й впливовому в США журналі Newsweek колишній співробітник ЦРУ написав про візит очільника розвідувального відомства Уїльяма Бернса наприкінці 2021 року до москви й таємні перемовини з путіним.

Офіційна версія цього візиту, хоч і він не афішувався, все ж подавалась як спроба переконати путіна не розпочинати повномасштабного вторгнення в Україну. Автор же згаданої статті вказує, що тоді ж відбулись певні домовленості між росією і США.

Наприклад, що Америка офіційно не братиме участі у воєнних діях на боці України, що американська зброя не буде використана на російській території; ймовірно й те, що нам вже очевидно сьогодні, — неприйняття України до НАТО та чимало іншого, що буде відкриватись у ході подій.

Ідеться і про припущення, що, можливо, цей візит і ця розмова підштовхнули росію до прискорення повномасштабного вторгнення в Україну.

Мовляв, на момент зустрічі біля кордонів України було зменшено кількість російських солдатів. Хоча, дивлячись крізь призму нашого сьогоднішнього досвіду, нашими очима, ймовірно, це був такий хитрий маневр московитів.

Також у Newsweek звинувачується американська сторона у ймовірних відкатах за доставлену нам зброю. Тобто хто кого має звинувачувати в корупції?

І якщо згадати історію сходження Бернса на пост директора ЦРУ, то до призначення на цю посаду він був послом США в російській федерації. Подейкують про непрості його взаємини з Байденом і що, мовляв, він зі шкіри буде лізти, аби догодити адміністрації чинного президента Америки. Виліз. І догодив.

Достовірність оприлюдненої в журналі інформації підтверджує поведінка й риторика декотрих провідних країн-членів НАТО безпосередньо на саміті. Скажімо, радника глави ОП Михайла Подоляка найбільше обурило, що саміт НАТО не дав належну оцінку рф.

«Зокрема, що російська федерація використовує терористичні методи ведення війни, що вона свідомо порушує всі можливі конвенції, у тому числі й щодо війни. І вони так обережно сказали: «...ну, ми ж з росією не воюємо», — зазначив Подоляк.

Взаємини між офіційним Вашингтоном і офіційним кремлем були не лише на рівні посольств, а й розвідок.

З іншого боку, якщо йдеться про ядерну тематику, котрою як червоною ганчіркою ледь не щодня розмахує вище керівництво раші, то «стрьом» Америки, як і Китаю, зрозумілий.

Продавлювати інтереси України

На пресконференції у Вільнюсі Генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив, що Україна обов’язково буде членом Альянсу.

Водночас вікно можливостей України для досягнення воєнного прогресу зачиниться до кінця цього року через майбутні вибори у США та інших країнах.

Про це, як повідомила The New York Times, заявив президент Чехії Петер Павел.

«Усе, що буде досягнуто до кінця поточного року, стане основою для перемовин», — сказав чеський лідер Павел.

Хоча не віриться, що обійдеться без наслідків і міжнародних політичних пригод. Скажімо, цікаво, а як американці відреагують на виборах на таку безпринципність чинного президента та його адміністрації щодо боротьби проти головного сучасного терориста й агресора — владіміра путіна.

Адже виходить, що всі дії в бік України були показові, для електорату, котрий пов’язує свою прихильність із діями щодо підтримки України. І, правду кажучи, підтримка та могла б бути кращою.

Тим більше, що, за останніми соціологічними опитуваннями, котре проводило медіаагентство Reuters, серед електорату республіканців підтримка України виросла на 20%, демократів — на 16%. А це немало. Є двопартійна підтримка України і в середовищі американського політичного істеблішменту.

Тому блокування членства України в НАТО Байденом можуть добре використати у передвиборчих іграх як конкуренти чинного президента Америки всередині демократичної партії, так і політичні опоненти — республіканці, незважаючи на свого потішного політика, який симпатизує московському карлику, — експрезидента Трампа.

Щоправда, чимало покладають надій на наступний саміт, вже у Вашингтоні. Міжнародна спільнота називає правильною наступальну, агресивну дипломатію президента Зеленського та генерала Залужного. Аби тебе почули, треба вриватися саме так: продавлювати і змінювати світ на користь своєї країни.

Бо ти не впевнений насправді, чи не є вступ/невступ України до НАТО елементом торгів із кремлівською бандою на якихось гіпотетичних умовах.