Глобальне випробування війною: президентство катастроф і чоботи Порошенка на Зеленському

У світі — нова хвиля захоплення президентом України Володимиром Зеленським.

Це свідчить про те, що міжнародне співтовариство слідкує за кожним його кроком, аналізує його слова, вчинки.

А він напередодні саміту у Вільнюсі, як жартують українські соціальні мережі, мотався по світу як електровіник, і скрізь є результат.

Скажімо, публічно пояснив на пальцях болгарському президенту, як потрібно батьківщину любити, привіз із Туреччини додому звільнених із російського полону командирів «Азова» тощо.

І, зрештою, відзначився в інтерв’ю американському онлайн-медіа ABC News. Цю розмову смачно пережовують на різних континентах. Очевидно, 95-квартальний досвід гротескного стилю політичних кпинів став у нагоді.

Наприклад, за кордоном цитують відповідь на запитання журналістки ABC News Марти Раддатц, чи хвилюється він щодо зміни влади у США після виборів і як ставиться до заяв експрезидента Трампа швидко покласти край російсько-українській війні.

«Бажання покласти край війні — це прекрасно. Але це бажання має ґрунтуватися на певному реальному досвіді. Що ж, схоже, Дональд Трамп свого часу вже мав ці 24 години. Ми були в стані війни, не повномасштабної, але війни. Але в нього, мабуть, були якісь інші пріоритети», — відповів український президент.

Зеленський зауважив, що територіальні поступки не можуть бути предметом переговорів щодо припинення війни.

«Якщо ми говоримо про те, щоб закінчити війну, змусивши нас відмовитися від наших територій, думаю, що таким чином президент Байден міг би закінчити її навіть за п’ять хвилин. Але ми б не погодилися», — іронічно зазначив Зеленський.

І саме така популярність Зеленського серед пересічних мешканців різних країн і тримає штормовий рівень вимог іще більшої допомоги Україні в боротьбі з російським агресором.

Водночас через гострий язик Зеленського на момент написання матеріалу президент США Байден і канцлер Німеччини Шольц розглядали питання, дати чи ні можливість виступити українському президентові на саміті НАТО.

Тепер, пане Зеленський, ви на собі відчуваєте, що це таке, коли пресують опозиційні голоси і ЗМІ. Через що усередині країни є свої запитання, а також і через інші причини претензій до глави держави, й це притому, що ми цінуємо його зусилля і здатність тримати увагу світу у фокусі війни росії проти України.

Трансформація війною

Отже, чи можна сьогодні, в липні 2023 року, говорити про зміни у свідомості Володимира Зеленського порівняно з 2019 роком, коли він став президентом, абсолютно не маючи політичного досвіду?

Так, ми спостерігаємо певну зовнішню еволюцію президента та його оточення від «какая разніца» до декомунізації об’єктів. Однак виступи пишуть спічрайтери, але завдання й те, що потрібно донести до людей, ставить президент. Ми на це сподіваємось.

Проте ця трансформація — навряд чи особисте переродження Зеленського, вона, найімовірніше, пов’язана з війною росії проти України.

Адже нинішня владна команда зіткнулась із дуже серйозними викликами не лише для України, а й для себе особисто: бажанням ворога її фізично знищити, позбавити влади, вигнати з рідної країни.

Ми не знаємо, як і чи змінювався б Володимир Зеленський, якби не було цих викликів. Так само, як ми не знаємо, що буде та як виглядатиме внутрішній світ Зеленського і його команди, коли ці виклики зменшаться або зникнуть узагалі.

Президентство катастроф

Президентство Зеленського українські політологи назвали президентством катастроф. У них сам чинний президент не винен. Принаймні у пандемії коронавірусу — точно.

2019 року прихильники Володимира Зеленського мали очікування на певний інший стиль президентства. Мовляв, нові люди, економічні реформи, боротьба з корупцією, припинення військового конфлікту...

Електорат чинного президента вхопився за ідею спільної побудови соціально успішної, багатої держави, в якій економіка — на першому місці.

Нагадаємо, за кілька тижнів до повномасштабного вторгнення росії і в офісі президента, і сам глава держави говорили: не треба лякати людей можливим нападом, тому що буде проблема для економіки.

Отже, президентство було спрямоване на економічний фактор, а насправді Зеленському довелося зіткнутися з абсолютно іншими викликами. Окрім пандемії, — війна з росією. І якщо першу кризу передбачити було неможливо, то загострення з агресором читалося в подіях 2019 року.

Перманентні запитання чекають на відповіді

Однак цікаво, чи зміг би зараз президент Володимир Зеленський відповісти на запитання, котрі перед ним ставить значна частина суспільства. Наприклад, щодо кадрових помилок, котрі, можливо, стали причиною того, що під час повномасштабного наступу не було вчасно дано відсіч на Херсонщині.

Зокрема, його помилка призначення Баканова. На ці та інші подібні запитання ми ще не чули відповіді. Ми очікуємо почути їх після війни, за умови, що житимемо в демократичній дер­жаві.

Адже одразу після війни мають бути створені відповідні комісії, котрі й робитимуть «розбір польотів» діям президента, генерального штабу Збройних сил України, певних відомств напередодні війни. І підготовка до війни також має стати важливою темою для розслідування після того, як закінчиться війна.

Провокатор активно діє?

Але важливо, щоб до моменту цих розброк Зеленський сам собі відповів на всі гострі запитання. Як-от, коли він балотувався на посаду президента України, чи уявляв рівень небезпеки війни?

Ми ж пам’ятаємо, як він говорив Петру Порошенку під час знаменитих дебатів на стадіоні: «Ви маєте відповідати, чому війна досі не закінчилась. Ось такий ви головнокомандувач! Спасибі вам за все».

Це було саркастично сказано щодо попередника, який намагався політично стримати велику війну впродовж практично всього свого перебування на посаді.

Але зараз оприлюднюють такі самі претензії вже до чинного президента Володимира Зеленського. І виникають нові запитання: хто підкидав як шпаргалку Зеленському такі звинувачення до Порошенка тоді, 2019 року, а тепер уже як докір висуває і йому?

Це одні й ті ж самі люди, котрі «думали», що війна не закінчується, бо в ній зацікавлений Петро Порошенко, а тепер у цьому ж звинувачують і Володимира Зеленського? І це сьогодні лунає все частіше, тому що Зеленський боїться дати відповідь на запитання, що відбувалося перед війною; тому що його оточення збагачується на війні; тому що війна — це чудове тло для корупції і для посилення закручування гайок владою, її узурпації.

Ми знаємо, що насправді ця війна відбувається тому, що в ній зацікавлена російська федерація та владімір путін, що головною політичною метою російської дер­жави є приєднання українських територій.

Водночас виникає запитання, а що, під час такої війни не може бути корупції з українського боку? Може. Під час війни корупція буває завжди. Чи під час війни не може бути зловживання і узурпації влади? Саме під час війни і створюється питоме тло для зловживань владою.

Чи під час війни не може бути кадрових помилок? Можуть.

Але питання в тому, що, якби президент російської федерації хотів припинити цю війну, вона закінчилася б за 24 години, незалежно від бажань Володимира Зеленського сьогодні чи Петра Порошенка вчора.

Від президентів України не залежить, на жаль, закінчення війни, бо ми не є державою, котра на когось напала. Ми обороняємося тими силами, які в нас є; тими можливостями, котрі нам надають союзники; і сподіваємось своєю перемогою в якомусь осяжному майбутньому її закінчити.

Тому ІПСО — претензії до Зеленського, мовляв, війна не закінчується, бо він у цьому зацікавлений, створюють люфт для продовження її на невизначений час.

По суті, це творення такого ж образу, що був намальований 2019 року Петру Порошенку і російською пропагандою, і українськими олігархами.

Чия аудиторія чинить звірства?

Якщо повернутись до подій чотирирічної давнини, коли Зеленський став президентом, то ні він, ні його команда не усвідомлювали причин війни. Бо вони довгий час були частиною єдиного цивілізаційного простору з росією.

«Кварталівці» туди часто їздили, мали там своє коло спілкування і достойне визнання. А от коли Зеленський став державним діячем, то з часом через розрив шаблону почало приходити прозріння, що все-таки росія — інша держава. Що вчорашня твоя аудиторія, яка кайфувала від тебе, може чинити звірства в Бучі, Ірпені, Маріуполі.

І, можливо, ми колись дізнаємось, що відбувалося в період переосмислення всередині Зеленського, коли він це почав усвідомлювати. Можливо, коли Зеленський буде щиріший і доступніший для своїх вітчизняних журналістів, ми почуємо відповіді й на ці запитання. Наразі ми розуміємо, що в нього інші турботи.

Не програти демократію

Зараз чимала частина суспільства переймається тим, аби не сталось так, що ми виграємо війну, однак програємо демократію. Хоча, на наш погляд, такі перспективи були б можливі за правління віктора януковича.

Можна сказати, що певні елементи цього проглядались 2019-го, коли створювали умови для тих чи інших олігархічних домовленостей із москвою. Бо будь-який узурпаторський режим будують на грошах. Він не може існувати без фінансового базису.

Для узурпації влади, для знищення демократії потрібні гроші. Це по-перше. А по-друге, принаймні в публічних виступах Зеленського останні місяці не відстежується тяга до диктаторства. А що буде далі — побачимо.

Щодо грошей, економіку через війну практично втрачено. Ми стовідсотково залежні від міжнародних партнерів і донорів. До того ж затягнуто в часі процедуру вступу до Європейського Союзу, що насправді є просто процесом виконання вимог.

Головна частина котрих — швидка зміна українського законодавства, якщо ми хочемо, як каже Зеленський, прискорену процедуру вступу до ЄС.

Путін зробив Україні величезний подарунок (хоч би як цинічно в нашому трагічному сьогоденні це звучало), він зробив нашу країну залежною від демократичного світу, від демократії.