Статус «живий»: Червоний Хрест підтвердив факт перебування в російському полоні сотень українців

Свою ницу підлість рашисти демонструють в Україні настільки вигадливо, що їхня жорстокість більше не вписується в жодне уявлення про здоровий глузд. Але, як свідчить практика, процес втрачання людської подоби в їхньому випадку таки не має меж. Досить було подивитися на замордовані обличчя «азовців», яких окупанти недавно судили в Ростові, аби зрозуміти весь рівень пережитого ними жаху. Найсумніше ж те, що витягти з рашистських концтаборів полонених наразі вкрай непросто.

Черговим доказом подібної трагедії стала історія, яку переповів «Тижню» речник Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні Олександр Власенко. За його словами, цій благодійній організації недавно вдалося підтвердити перебування в російських в`язницях сотень полонених українців, які до того мали статус зниклих безвісти. Їхні родини нарешті отримали бодай якусь втіху, оскільки місяцями жили у повній невідомості.

«У нас останнім часом, приблизно у середині травня, була велика кількість повідомлень для родичів зниклих безвісти, — сказав пан Власенко, — адже ми отримали підтвердження полону рідних та місця їх утримування. Повідомлення про сотні зниклих надійшли протягом тих двох-трьох тижнів».

Речник зауважив, що інформація до Комітету надійшла від російського національного інформбюро, надавши тим самим право МКХЧ вимагати доступу до полонених. Але при цьому він зауважив, що жодного інструменту примусу щодо росії в організації немає. Довести факт перебування тієї чи іншої людини в полоні загалом непросто.

«Навіть якщо людина, яка в нас відкриває справу, вчора бачила зниклого в якомусь теле­грам-каналі, це для нас не є підтвердженням, — каже пан Власенко. — Ми не можемо верифікувати, що це не відеопостановка, та маємо отримати від офіційного органу дані, що людина справді перебуває в тому місці. В такому разі ми можемо повідомити родичам, що знайшли цю людину. Далі вмикається інший механізм, коли ми вимагаємо доступу до цієї людини. Можна передати лист від утримуваного. В нас є спеціальні Red Cross messages, тобто повідомлення Червоного Хреста, де людина може написати свої сімейні новини та отримати відповідь. Але перший крок — знайти цю людину, де вона перебуває».

Утім, навіть отримавши дозвіл на зустріч із полоненими, допомогти їм досить непросто, оскільки представників громадських та благодійних організацій рашисти пускають не скрізь. А там, де пустили, доводиться рухатися мов по тонкій кризі, аби не зашкодити бранцям, адже скаржників часто піддають жорстоким тортурам. Аби уникнути таких проблем, представники Червого Хреста проводять зустрічі зі значною кількістю полонених. Так адміністрації важче вирахувати тих, хто насмілився скаржитися на жорстокість наглядачів.

До речі, вирвати з рук рашистів складно не лише живих, а й мертвих українців. Перемовини навіть із цього приводу проходять над­звичайно складно. І все ж, за даними Мінреінтеграції, минулого тижня вдалося повернути на батьківщину тіла 51 оборонця, які віддали свої життя за Україну.