Київське сонце Японії: як заради України Токіо поступається власними принципами

Останній саміт країн «Великої сімки» — G7, що пройшов нещодавно в Японії, саме в місті Хіросіма, має цілу низку символів. І загалом стосунки між Україною та Японією просякнуті символізмом.

Це і цікаво, і важливо, зважаючи на те, що в японців є власні уявлення про вплив певних символів.

По-перше, місто, котре зазнало свого часу атак атомною бомбою, стало платформою для прийняття важливих для України рішень у той час, коли здичавілий агресор погрожує і нам, і всьому світу ядерною зброєю.

По-друге, прийняте певною мірою доленосне для України комюніке в країні, де найчисельніша підтримка України серед населення та уряду. Окрім того, Японія — це країна G7, яка з перших днів великої війни активно допомагає Україні та підтримує наш рух до Європи.

По-третє, війни, які вела росія впродовж своєї історії, загалом схожі. Попри віддаленість у часі, деякі військові конфлікти, в яких брали участь росіяни, мають кричущі аналогії з широкомасштабним вторгненням в Україну... Як-от війна з Японією 1904—1905 років.

Полюси Східної Азії

Отже, в березні, поки китайський лідер Сі Цзіньпін у москві підписував низку взаємовигідних домовленостей, до Києва здійснив несподіваний візит прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда.

Лідери країн, які перебувають у непростих, сповнених суперечок відносинах у Східній Азії, продемонстрували, на чиєму вони боці у війні росії проти України.

Це відзначили всі світові ЗМІ. Жест підтримки, який продемонстрував японський прем’єр, дуже важливий, бо в той момент стало зрозуміло, що Пекін не збирається відігравати конструктивну роль у вирішенні питання війни і враховувати українську позицію.

І подальша розмова між президентом України Володимиром Зеленським з главою КНР Сі Цзіньпіном навряд чи вплинула на перебіг війни. Навіть навпаки, обурює, що, як ми вже писали, Пекін вирішив використати Зеленського у своїх антиамериканських ігрищах на саміті Ліги арабських країн.

Прийшло «вперше»

Японія — однозначно на боці України. І це стосується як багатосторонніх форматів, тобто «Великої сімки» або голосування в Генасамблеї ООН чи в інших міжнародних структурах, так і на двосторонньому рівні.
В Японії рівень підтримки України становить неймовірні 88%.

«За опитуваннями серед населення, Японія є абсолютним лідером у світі у підтримці України», — сказав посол України в Японії Сергій Корсунський.

Одразу в перші дні повномасштабної агресії парламент Японії оприлюднив дві заяви, потім невідкладно пішли 10 хвиль санкцій, а допомога у перші місяці широкого вторгнення в Україну сягнула $500 млн.
Санкції були введені навіть проти найближчого оточення путіна.

Зрештою, росія включила Японію до списку недружніх країн і припинила з нею переговори стосовно мирної угоди щодо північних територій — Курил, що були центром японської політики протягом багатьох років.

Загалом за увесь час повномасштабної війни Японія запровадила 18 пакетів жорстких санкцій проти росії та надала масштабну допомогу Україні — це і фінансова підтримка на суму 1,6 млрд доларів 2022 року та в лютому 2023-го — 5,5 млрд доларів.

Також Японія надала Україні безпілотники, бронежилети та шоломи, зимову бойову форму, намети, фотоапарати, пайки, медичне забезпечення, освітлювальні прилади, цивільні фургони, 1 тис. 500 генераторів, виділила 17 млн доларів на ініціативу Grain from Ukraine.

Окрім того, країна прийняла дві тисячі українських біженців. І це далеко не повний перелік допомоги.

Зброю Японія Україні не надає через конституційні обмеження після Другої світової війни. Ці обмеження були прийняті в час, коли японська нація переживала найсерйознішу емоційну кризу.

Тож, відкинувши війну як засіб вирішення міжнародних спорів, Японія саме на підставі цієї конституції розробляє підзаконні акти, що не дають можливості Токіо надавати зброю будь-кому, а особливо — країнам, які перебувають у стані війни.

Однак, як ми вже зазначили, є абсолютна симпатія і допомога за всіма напрямами, які тільки можна придумати.

Під час зустрічі з Зеленським прем’єр-міністр Японії Фуміо Кісіда повідомив про виділення додаткових 500 млн доларів на підтримку України — 30 млн доларів на постачання нелетальних озброєнь через трастовий фонд НАТО та ще 470 млн доларів грантової допомоги на енергетичний та інші сектори української інфраструктури.

Водночас серед японських політиків тривають дискусії, що такі обмеження не мають поширюватися на держави-жертви агресії.

А 6 квітня прессекретар прем’єр-міністра Японії заявив, що уряд прийняв рішення про можливість постачання зброї до like-minded countries (країн-однодумців). Тобто це країни, які стоять на спільних із Японією позиціях. Наразі це Бангладеш, Малайзія, Фіджі й Філіппіни. Також було зазначено, що не виключається й Україна.

І в парламенті Японії також лунають голоси достатньо авторитетних депутатів, які вважають, що країна має переглянути свою ортодоксальну позицію стосовно непостачання зброї, тому що ситуація міняється й Україна потребує такої підтримки.

Армія Японії

Попри те, що, вважається, власної армії у Японії немає, насправді вона є — і достатньо потужна. Вона має у своєму розпорядженні все найсучасніше озброєння: літаки, ракети ППО, спецназ і військово-морські сили.

Але справа в тому, що це сили самооборони, які не можуть атакувати супротивника, навіть якщо агресор здійснює певні маневри або підготовку до нападу. Ця норма також викликає в японському політикумі гостру дискусію.

Щоправда, це стосується не стільки росії, скільки Північної Кореї, яка час від часу стріляє балістичними ракетами в бік Японського моря.

Протягом останніх трьох місяців Пхеньян демонструє без­прецедентну активність. Так, ці ракети не долітають, але виникає запитання, як діяти, якщо супутникова інформація показує, що готується реальна атака на Японію, проте превентивним ударом упередити її заборонено.

Тому суспільство ставить власним політикам питання руба: час змінити підзаконні акти так, щоб вони дозволили силам самооборони атакувати супротивника тоді, коли є підтверджена і достовірна інформація стосовно можливої атаки на країну.

Японія підтримує всі ініціативи Заходу щодо України і з розрахунку, що західні країни й Україна будуть у випадку критичної ситуації надавати їй підтримку.

Окрім того, Токіо має непогані відносини з Індією та країнами Південно-Східної Азії, котрі далекі від конкретної підтримки України. Тому Японія може стати адвокатом українських інтересів в Азії.

«Ми розгромимо цих мавп за тиждень»

Так казали предки сьогоднішніх авторів провального проєкту «Київ за три дні», розпочавши у лютому 1904 року війну проти Японії.

Указ про мобілізацію тодішній російський імператор Ніколай II підписав ще за два дні до «несподіваного нападу» японців на російські кораблі в Порт-Артурі (тепер — портове місто Люйшунь у Китаї) 6 лютого 1904 року.

Не виключено, що напад цей спровокували самі ж росіяни. Війна спершу не торкалася європейської частини росії, яка в патріотичному пориві тріумфувала і пила шампанське за швидку перемогу.

На сторінках тодішніх газет майоріло: «ми розгромимо цих мавп за тиждень».

Нагадаємо, що 21 лютого 2022 року росія визнала «незалежність» квазідержавних утворень лнр і днр. Вона планувала за три дні захопити Київ і максимум за тиждень після того — всю Україну.

Все починалося з «військових навчань» регулярної армії та провокацій на сході України, мета яких була очевидною — отримати привід для вторгнення. А кремлівська еліта тим часом у шовіністичному угарі за чаркою горілки тріумфувала за успішний «бліцкриг».

Ще одна паралель. Флагман першої тихоокеанської ескадри російського флоту броненосець «Пєтропавловск» підірвався на японській міні і затонув 31 березня 1904 року, на 55-й день війни. За російськими даними, це був один із найновіших і найдорожчих військових кораблів того часу.

Флагман російського Чорноморського флоту ракетний крейсер «Москва» був уражений двома українськими крилатими протикорабельними ракетами Р-360 «Нептун» 13 квітня 2022 року, на 49-й день війни. Крейсер належав до шести найбільших кораблів російського флоту, залишкова вартість якого становила 750 млн доларів.

Угода не на користь Японії

Росіяни погоджувалися взяти участь у переговорах лише за умови виключення з вимог Японської імперії пунктів про сплату контрибуції та повернення «ісконно русскіх» територій, але Японія такі вимоги рішуче відкидала. Російський уряд, попри шалені втрати, відмовлявся йти на будь-які поступки японцям аж до нищівної поразки в Цусімській битві та початку революції в самій росії.

Тож російсько-японську війну було завершено 5 вересня 1905 року підписанням в американському Портсмуті мирного договору. Згідно з ним, росія поступалася південною частиною Сахаліну, протекторатом над Кореєю і втрачала Південно-Маньчжурську залізницю, проте Японія не отримувала контрибуцій.

Умови договору, нав’язані світовим співтовариством, були значно ближчі до російської, ніж до японської програми миру, тому цей мирний договір був сприйнятий японською громадськістю як приниження, що викликало в Токіо масові заворушення.

Але перемога Японії у війні зробила її загальновизнаною високорозвинутою країною, незважаючи на те, що їй це коштувало величезної, якщо порівнювати з росією, напруги сил, мобілізації 1,8% населення (в росії — 0,5%) та збільшення зовнішнього державного боргу вчетверо (в росії — на третину).

Саме російсько-японська війна стала детонатором першої російської революції 1905-1907 років, підірвавши як авторитет монархії всередині країни, так і позиції росії на міжнародній арені. Крім того, перемога порівняно невеликої країни над велетенською імперією дала емоційний поштовх багатьом народам до визволення.

Про бодай якусь угоду України з росією говорити ще зарано. Російське керівництво, попри шалені втрати, відмовляється йти на поступки Україні і, схоже, не піде, доки не зазнає остаточної військової поразки.

Наслідки російсько-української війни будуть для росії катастрофічними. Вже зараз її людські втрати перевищують показники російсько-японської війни і щодня тільки зростають. А поневолені нею народи щораз гучніше говорять про власну незалежність.

Україна, попри власні тяжкі втрати, неодмінно завершить цю війну великою країною — консолідованою та могутньою у військовому сенсі.