Тактика США у війни росії проти України: що варто розуміти і чого очікувати

Колективний Захід розуміє, що перемога України в цій війні — питання часу.

Америка, як і Євросоюз, не може допустити прямого східного кордону цивілізованого світу з країною-тираном.

Без «подушки безпеки» у вигляді України будь-яка ДТП на зустрічній смузі з росією може стати для світової демократії смертельною.

Наразі США відіграє одну з ключових ролей у підтримці України в її спротиві кривавій агресії застряглої у середньовіччі мокші.

Водночас головна роль і велика відповідальність провокують низку ворожих інтриг, скандалів і підступів, котрі є довкола українського питання в Америці.

І всі ці майже детективні історії, можливо, були б захопливими, якби не стосувались крово­пролитної битви України за своє життя.

Перемога України

Нещодавно в Конгресі США презентували резолюцію під назвою «Перемога України». У документі йдеться, що перемогою має вважатись повне повернення під контроль Києва всіх територій у межах міжнародно визнаних кордонів станом на 1991 рік.

Однак ця підтримка вимагає й певних зусиль від України. Основні з них — позбутись кремлівського впливу, «кротів» у владі, корупційного тягаря пострадянських країн, засекречених договорняків, підкилимних ігор тощо.

Власне, тому й коливається взаємність у певних політично й стратегічно важливих питаннях.

З іншого боку, є питання й до деяких публічних осіб американського істеблішменту, адже ми знаємо, що в кремлівських спецслужб ще достатньо довгі руки, важелі впливу і чималий кадебістський досвід маніпуляції інформацією та переконаннями.

Образити республіканців — підіграти росіянам

Так, нещодавно спікеру Палати представників Конгресу США, лідеру республіканської більшості Кевіну Маккарті, реагуючи на провокативне запитання російського пропагандистського видання «РИА Новости», довелось виправдовуватись, що він не виступає проти американської допомоги Україні.

А запитання починалось так: «Ми знаємо, що ви не підтримуєте нинішнє необмежене й неконтрольоване постачання озброєнь і допомоги Україні».

Маккарті відповів: «Не впевнений, що я вас правильно почув. Чи казав я, що не підтримую допомогу Україні? Ні. Я голосував за допомогу Україні. Я підтримую допомогу Україні. Я не підтримую те, що ваша країна зробила з Україною. Я не підтримую ваше вбивство дітей. На мій погляд, ви мусите вивести свої війська. А ми й надалі підтримуватимемо Україну, тому що ми, як і решта світу, бачимо це так, як воно є».

Однак, нагадаємо, Маккарті раніше заявляв, що виступає проти надання США «безлімітних чеків» допомоги Україні. Президент України Володимир Зеленський у відповідь на це запросив його приїхати з візитом і подивитись на наслідки війни.

Маккарті відхилив запрошення Зеленського, заявивши, що йому не потрібно їхати до Києва і що він отримує інформацію іншими способами. Одночасно американський політик розкритикував адміністрацію президента США Джо Байдена за недостатньо швидку допомогу Україні.

Такі непрості стосунки між чинною українською владою і республіканцями склались не сьогодні.

Нагадаємо, влітку минулого року американська конгресменка українського походження, республіканка Вікторія Спартц оприлюднила звинувачення на адресу української влади. Для нас це не стало сенсаційною новиною. Про кремлівських зрадників у владі українські ЗМІ постійно говорили прямо й натяками.

Вікторія Спартц вимагала перевірити так звані «російські зв’язки» керівника офісу президента Андрія Єрмака. Вона зазначала, що його прізвище не раз виринало в контексті невирішення українських проблем.

Також конгресменка називала ще одного ймовірного «реваншиста» — заступника глави ОП Олега Татарова, котрий узурпував вплив на судову та правоохоронну системи.

Провладні посіпаки відповіли по-хамськи й цим плюнули в обличчя всім американським республіканцям.

Отже, вітчизняні владні мафіозі успішно продемонстрували, що руйнують усе те, що так довго на дипломатичному фронті створювалось до їхнього приходу: двопартійну і двопалатну американську підтримку України.

Зеленський, по суті, псує стосунки з обома партіями, бо, незважаючи на підтримку України, демократ Байден навряд чи пробачив кримінальну справу щодо його сина Хайтера Байдена, котра досі не закрита.

Вочевидь реакція на згадану «кримінальну» історію для Зеленського буде згодом.

Вважається, що заява Вікторії Спартц — це гра обох партійних команд Америки, попри їхні партійні розбіжності. Адже на кону існування не лише дер­жави Україна, а й усього цивілізованого світу.

Інформація про кремлівських «кротів» в українській владі почала надходити від американської розвідки понад два роки тому.

І в цій ситуації команда Єрмака примудряється ще більше, ще брутальніше псувати стосунки ще й із республіканцями, даючи більше козирів у руки росіянам.

Нажахані українською перемогою

А серед тих, кого можна відкрито називати ворогом України в американському політичному просторі, експерт і політичний аналітик Андрій Піонтковський у першу чергу називає ім’я Джейка Саллівана.

Він приєднує його до одного з чотирьох політиків, хто як вогню боїться української Перемоги. До компанії, за Піонтковським, потрапили мокшани —  євгеній пригожин, владімір путін та китайський товариш Сі.

І якщо совання цих трьох зрозуміле, то поведінка випускника Єльської школи права, американського державного діяча Джейка Саллівана виглядає більш хитромудрою.

«Він просто анатомічно не здатний вимовити слова: перемога України. Його речові м’язи сковує якийсь спазм, і на виході щоразу з’являється нестравне «Не-поразка України». Ось за неї, за патовий сценарій, про котрий мріють сьогодні й путін, і пригожин, і Сі, другий рік поспіль бореться усередині адміністрації США з прихильниками перемоги України радник президента США з національної безпеки», —  зазначає Андрій Піонтковський.

Відомо, що Салліван послідовно намагався заблокувати поставки Україні HIMARS, Patriot, GLSDB, Abrams.

Щоразу Салліван програвав своїм опонентам, і вся ця грізна зброя зрештою з’являлась на полі бою в Україні. Але ціною затягування її передачі були тисячі життів українських воїнів.

Так може відбутись і на цей раз. Однак Україна переможе, з F-16 чи без F-16. Але різною буде ціна, котру ми ще платитимемо за затягування цієї перемоги.

Пентагон залатає дірку?

Ще один момент, вартий політично-детективного фільму, — злив в інтернет десятків надсекретних документів США, що стосуються війни в Україні.

І тепер те, як мінімізувати збитки від зливу розвідданих, є великим головним болем Пентагону.

У документах, котрі стали відомими всьому світу, йдеться, що США скептичні щодо наступу України.

У «документах з грифом «цілком таємно», датованих лютим, стверджується, що Київ планує повернути території на сході України та просунутися на півдні, щоб відрізати російську армію від анексованого Криму.

Однак, ідеться в матеріалах, укріплена російська оборона, брак підготовки та боєприпасів, «імовірно, ускладнять прогрес і збільшать втрати під час наступу».
Така от гірка для українців пігулка.

Варто зазначити, що українські високопосадовці в коментарях закордонним журналістам не сперечалися з висновками американської розвідки, але висловили думку, що на результати наступу більше вплинуть затримки в постачанні західної зброї.

Також вони стверджують, що злив секретної інформації не завадить контрнаступу, оскільки про нього багато було відомо й раніше, а точний план командування може змінити і за тиждень до початку операції.

Без сумніву, згаданий витік має слід спецслужб ерефії.

За даними американського видання The New York Times, опубліковані документи були вибірково змінені. Так, в одному з них ідеться, що росія втратила в Україні від 16 до 17,5 тисячі солдатів, тоді як Україна — нібито 71,5 тисячі.

Однак, за підрахунками міністерства оборони США, росія зазнала значно більших втрат — близько 200 тисяч убитими та пораненими, а Україна —  понад 100 тисяч.

Така зміна даних наштовхує­ на думку про цілеспрямовану дезінформаційну кампанію кремля. Утім, як зазначив американський телеканал CNN, офіційні особи США називають деякі з оприлюднених документів автентичними. 

Американські журналісти також стверджували з посиланням на українські джерела, що через витік Україні довелося змінити деякі військові плани.

Далі ще веселіше. В інтернеті з’явився новий масив «таємних документів США», в яких докладно описані результати роботи американських служб безпеки і військових відомств щодо України, Близького Сходу, Індо-Тихоокеанського регіону та Китаю, а також про протидію тероризму.

За даними неназваних офіційних осіб, на яких посилається The New York Times, у новій партії опубліковано близько 100 документів. І це можна назвати жахом для розвідувального альянсу «П’ять очей» (FVEY), до якого входять Австралія, Канада, Нова Зеландія, Великобританія та США.

НАТО віддаляється?

Днями німецьке видання DPA повідомило ще одну неприємну для України новину: США та Німеччина поки не хочуть конкретних зобов’язань щодо вступу України в НАТО.
Тобто надії України на перспективу вступу до НАТО вже цього літа розсіюються.

Для Києва це неприємна ситуація, оскільки саме з цим вступом пов’язані гарантії безпеки України в майбутньому та ймовірність неповторення війни після перемоги.

Така відстрочка пояснюється тим, що, поки продовжуються бойові дії, говорити про євроатлантичну інтеграцію України зарано.

Отже, візит президента України на липневий саміт НАТО у Вільнюс буде символічною подією, яка не принесе реальних практичних результатів.

Водночас головні гравці в НАТО не кажуть відкрито, що Україна з людьми Медведчука, Сівковича, Портнова, Януковича на ключових владних позиціях; із консультаціями в Омані з патрушевим; Україна, яка будує демократію за зразком КНР, — наразі дивно виглядала б у НАТО.

США дуже добре поінформовані про наш внутрішній стан. Тож і зброя, і технології так надходять, як ми розслідуємо справи про внутрішніх зрадників та виправляємо власні помилки.

Небезпека для України в тому, що, якщо путін вирішить, що він і є тим головним гальмом для вступу України до НАТО, то він буде нас кошмарити до безкінечності.