Зерно нон ґрата: чому країни ЄС почали забороняти імпорт української агропродукції

Очікувано прокинулася й росія, яка почала висувати неприйнятні вимоги щодо функціонування одеського зернового коридору. Українці страшенно обурилися, але подібного слід було чекати.

На початку війни Євросоюз скасував квоти на постачання української продукції на свій ринок, і це було одним з елементів підтримки України.

Набагато дешевша українська сільгосппродукція, яку раніше успішно експортували морем, буквально хлинула на європейський ринок.

Польські фермери впродовж кількох місяців проводили страйки, адже українське збіжжя виявилось дешевшим за польське і, відповідно, більш конкуренто­спроможним.

Європейським країнам не потрібна дешева аграрна сировина, бо це веде до руйнування фермерських господарств. А на відміну від наших, їхні фермери об’єднані в асоціації та проф­спілки, які вміють відстоювати свої права не лише гучними акціями з тракторами біля урядових стін, а й через парламентські лобі та партії.

Польща та Угорщина першими заблокували доступ до української агропродукції, до них невдовзі приєдналися інші країни регіону. Спочатку Європейська комісія стала на бік України, і кілька днів там робили заяви й застереження у бік Варшави та Будапешта.

Щоправда, результат виявився зворотним, і кількість країн, які запровадили ембарго, тільки зросла, бо долучилися Словаччина, Румунія, Болгарія.

ЄК спробувала «загасити пожежу». Єврочиновники заговорили про те, що мають намір за рахунок антикризового резерву ЄС збільшити підтримку фермерів п’яти по­страждалих країн з 75 до 100 млн євро. Смішна сума як для Європи.

Поляки вжили радикальних заходів і запровадили заборону як на імпорт, так і на транзит української агропродукції. Дійшло до відвертих дурниць: «Нова пошта» призупинила прийом харчових продуктів для відправки в країни ЄС після введення обмежень на імпорт і транзит урядом Польщі. І не відправиш ні цукерки, ні сало родичам у Бидгощ.

Ось вам, панове українці, танки з мінометами, ми підтримуємо вашу боротьбу, але на нашу кашанку — зась.

Нині ЄК погодилася лише на заборону імпорту пшениці, кукурудзи, ріпаку та насіння соняшнику до Польщі, Угорщини, Румунії, Словаччини, а також до Болгарії, за винятком реекспорту до інших країн-членів ЄС або інших частин світу. Заборона діятиме до червня.

Неофіційно зазначається, що ЄК нібито готова додати до списку обмежень інші продукти зі списку, представленого міністрами сільського господарства п’яти країн у п’ятницю (куди потрапили, зокрема, яйця та м’ясо птиці). Польща хоче додати сюди також фрукти, цукор і мед. Проте остаточних офіційних рішень з цього питання ще не було озвучено.

Єврочиновники опинилися на неприємній розтяжці. Скандал має начебто суто економічний характер і можна повернутися до скасованого квотування продукції з України, але тоді постраждає репутація всього Євросоюзу, де закликали європейську спільноту потерпіти заради боротьби з путінською росією.

Проте не слід у всьому звинувачувати жадібних східноєвропейських сусідів, бо в тому, що трапилося, є величезна частка провини нашої влади, яка не зробила практично нічого, щоб передбачити виникнення такої ситуації.

Експерт Віталій Шапран (економіст, фінансовий аналітик) вважає, що одного бажання створити «транспортний коридор», щоб миттєво все запрацювало, недостатньо: «В умовах закриття портів Україна потребує транспортних коридорів «Дніпро—Гданськ», «Миколаїв—Констанца» тощо.

Ніхто до цієї поради не дослухався, мовляв, зернового коридору достатньо. От і маємо результат. Порахуйте населення Угорщини чи Болгарії, це доволі вузькі ринки, і, звісно, потік нашої сировини й харчів просто вбиває їхній внутрішній ринок.

Якщо напрямок «Миколаїв—Констанца» може і не знадобитись після перемоги, то «Дніпро–Гданськ» — це диверсифікація експорту України, це питання стратегії».

Через Польщу лежить прямий шлях для транзиту на німецький ринок й у балтійські порти. Тим більше, що в травні москва цілком може вийти із зернової угоди і чорноморський експорт закриється.

По-друге, у Європу пішло українських агропродуктів у 10 разів більше, ніж у країни Африки. Навіть постачання до Азії поступаються європейським, хоча в Азії розташовані два гігантські ринки Індії та Китаю, що мають сумарно майже 3 млрд споживачів.

І тут слід нагадати, що так звана «зернова угода» під егідою ООН та США просувалася передусім під гаслом забезпечення українським продовольством бідних голодуючих країн Азії та Африки, причому Африка була начебто на першому місці. Але сталося все «з точністю до навпаки».

Вітчизняні «бізнесюки» заощадили на логістиці та вихлюпнули агропродукцію на заповнений ущерть европейський ринок. Брюссель організовує колони вантажівок, поїздів і барж для транспортування зерна до портів, звідки його можна буде відправити до країн, які цього потребують, але багато комерційних трейдерів відмовляються платити за цей транспорт, адже він коштує дорожче, ніж традиційна морська торгівля через Чорне море.

Тож європейські ділки скуповують українську продукцію з метою подальшого перепродажу, зокрема країнам третього світу.

Є цікава публікація в британському виданні The Guardian під назвою «10 найбільших хедж-фондів отримали прибуток у розмірі 1,5 млрд фунтів стерлінгів на продукти харчування в Україні під час війни».

Ситуація залишається не до кінця зрозумілою. Але вже цілком очевидно, що обмеження на імпорт української сільгосппродукції до сусідів з ЄС у будь-якому разі будуть хоча б тому, що ці країни відступати від свого не мають наміру.

А обмеження на українське зерно, яке  запроваджують східноєвропейські країни, — своєрідний тест на реалістичність заявки Києва щодо членства в ЄС: як виявилося, наслідки такого вступу можуть бути досить несподівані. Жорстка конкуренція матиме місце за багатьма напрямами.

Це і продовольство, і фінансова допомога ЄС та зовнішні інвестиції. Ба більше, якщо з України раптом припиниться масова трудова міграція і наші громадяни почнуть повертатися додому, виникне конкуренція і за трудові ресурси.

А наші сільгоспвиробники, навіть попри військові перепони, продовжують свою роботу на благо світової продовольчої безпеки. До війни Україна годувала своєю «аграркою» близько 400 млн людей у світі.

Загалом у січні—березні 2023 року ми продали на світовому ринку аграрної продукції на $6,7 млрд, і, за даними Державної митної служби України, експорт сільгосппродукції у першому кварталі 2023 року зріс на 5% порівняно з відповідним періодом 2022 року (враховуючи два довоєнні місяці).

Як вважають фа­хівці, реальні втрати від експертних обмежень можна буде оцінити не раніше, ніж через місяць, адже продукти сільського господарства і харчової промисловості в товарній структурі загального експорту України займають 65%.

На жаль, будь-які проблеми на цьо­му напрямі впливатимуть на курс гривні. Тож нашому уряду потрібно докласти максимум зусиль для швидкого налагодження діалогу з нашими європейськими сусідами і знайти компромісне рішення, яке всіх задовольнить.