Не того «Йоббіком» назвали, або Як Орбан втрачає історичний шанс Угорщини

Якби угорського прем’єра Віктора Орбана не було, його варто було б придумати як приклад короткозорого політика.

Настільки недалекоглядного, що в бездарній битві за продовження сидіння у прем’єрському кріслі він не бачить перспективи історичної місії своєї країни — залишити слід у всесвітній історії на боці Добра.

Політичний «фірмовий підхід» Орбана — побудова політичного капіталу на «пошуку ворогів», мобілізуючи навколо цього суспільство.

Однак у чинній владі Угорщини, за межами вузької команди прем’єра, далеко не всі є «аватарами Орбана» у сприйнятті України. Та й опозиція об’єднана питанням однозначної підтримки України.

Однак Орбану «ворожа Україна» потрібна як інструмент у боротьбі з його головним «ворогом» — економічною кризою. Угорщина стоїть на краю фінансового провалля, а на протистоянні з Києвом Орбан зміг витягнути кілька мільярдів євро в ЄС.

Але цього мало. Тож він і далі намагається продатися будь-кому — росії, Китаю чи навіть Ірану. Ці кроки ізолюють Угорщину та дозволяють припускати навіть крах чинного режиму...

Але машина пропаганди Орбана ще має потужності й дає йому шанси протриматись певний час.

 «Угорщина проти всіх»

Зазначимо, Угорщина цікава українським новинам або коли Орбан блокує щось для України, або коли Євросоюз блокує виділення грошей для Угорщини. І ці блокування пов’язані одне з одним. Орбан просто шантажує Євросоюз й іноді досягає в цьому проміжного успіху.

Наприкінці 2021 року Угорщина ввійшла у надглибоку фінансову кризу, здатну обвалити її економіку. Сталося це тому, що Орбан, готуючи свою перемогу на виборах 2022 року, вкотре роздув соціальні та неринкові виплати в Угорщині.

А тут через російську агресію почалися здорожчання енергоносіїв та криза торгівлі. Такі непрофесійні дії Орбана та його системна робота проти єдності ЄС нарешті «дістали» Брюссель, і він почав закривати фінансування для уряду Орбана.

Це, звісно, вершина айсберга. Претензії до Орбана накопичувалися давно. І ще ніколи в Європі не було аж такого поганого ставлення до угорської влади, як зараз.

Орбан і його соратники давно ламають європейську єдність із багатьох питань і заперечують європейські цінності. Але цього року Будапешт перевершив сам себе. Орбан навіть відкрито «спрогнозував» майбутній силовий конфлікт Угорщини з ЄС.

Однак справжня зміна правил гри сталася через те, що Будапешт продовжив і посилив взаємодію з росією після 24 лютого 2022 року. Відтак уряд Орбана втратив свого останнього соратника у європейській спільноті — Польщу, для якої підтримка рашистів є надто дражливим питанням і безумовною червоною лінією. І тепер Орбан не зможе ховатися за спиною інших. Колишніх прибічників серед лідерів держав ЄС Угорщина втратила, а нових не з’явилося.

Тож протистояння у ЄС вилилося у формат «Угорщина проти всіх».

Опозиція за Україну!

Опозиція з жалем визнає: те, що відбувається між Україною та Угорщиною саме зараз, коли Київ веде війну за незалежність, — це основна історична помилка Будапешта.

«Ця війна буде основною подією українських підручників з історії, і там ітиметься, хто був на боці України, хто допомагав. А Угорщина в них буде на іншому боці», — розводять руками опозиційні політики.

В Угорщині зараз склалася унікальна ситуація: на тлі підтримки України об’єднались усі опозиційні партії.

Навіть одіозний Jobbik («Йоббік») нині став проукраїнським і виступає за допомогу нашій дер­жаві та за відставку Орбана. Ця права партія за свої 19 років пройшла еволюцію від фанатів співпраці з росією до різких її опонентів, тож критикує Орбана за спробу встановити проросійський режим на кшталт режиму Лукашенка і називає Україну жертвою агресії.

Найпопулярніша з Альянсу опозиційних сил — партія «Демократична коаліція» — у лютому закликала заморозити всі активи наближених до путіна людей у країні.

Соціал-демократична партія Momentum порівняла напад на Україну з вторгненням радянських військ до Угорщини 1956 року, підтримала цілісність України, висловила солідарність з українцями та закарпатськими угорцями і звинуватила Орбана в тому, що той своєю дружбою з путіним поставив під загрозу цю громаду, та в тому, що він зробив країну повністю залежною від росії.

Гасло Орбана «Ми не будемо колонією» використала угорська сатирична партія «Двохвостий собака», яка так побачила його дружбу з росією
Також Україну підтримує значна частина населення угорської столиці.

Мер Будапешта, який представляє угорських «зелених», сказав в одному зі своїх інтерв’ю: «Мені соромно, що Угорщину Орбана сприймають як країну на боці росії».

Водночас є партії з чималим електоральним полем, котрі грають на національних почуттях угорців проти України. І, скажімо, на виборах у квітні 2022 року коаліція опозиційних партій набрала 34% голосів, натомість ультраправа антиукраїнська Фідес — 53%.

Ситуативний парламентський союзник Фідес — ультраправа «Наша батьківщина», займаючи проросійську позицію, критикує належність до НАТО, розглядає можливість захисту угорською армією «відірваних частин нації» у сусідніх державах, виступає проти «рабського й некритичного приєднання» до санкцій проти росії.

Щоправда, є ще одна українофобська партія, ультранаціоналістична Mi Hazаnk, але вона настільки токсична, що з нею не блокується жодна інша політ­сила.

Диявольська росія — орбанське «фсьо»!

Зрозуміло, що ключову роль в антиукраїнській політиці уряду Угорщини відіграє ставлення Орбана до росії.

«За 12 років при владі Орбан інтегрував російський гібридний вплив у поняття «угорський національний інтерес», і це означає насамперед дешеві російські газ і нафта та залежність від них», — вважає директор Інституту центральноєвропейської стратегії Дмитро Тужанський.

Тобто отримання дешевої нафти з росії вже стало частиною внутрішньої політики Орбана. У другій половині 2022 року Єврокомісія завдала двох потужних фінансових ударів по уряду Орбана.

Спершу вирішила не дати Будапешту грошей ЄС із фонду постковідного відновлення — бо Будапешт віддалився від стандартів верховенства права. А восени 2022 року Брюссель рекомендував урізати виплати з регулярного бюджету ЄС, із так званого «фонду вирівнювання».

А там величезні суми. За першою програмою Угорщина досі не може отримати 5,8 млрд євро, на які вона розраховувала, за другою — додатково 7,5 млрд євро. Враховуючи, що сумарні доходи угорського бюджету за рік становлять 60-70 млрд євро, заморожування коштів ЄС у такому обсязі було дуже болючим.

На це наклалися соціальні програми Орбана, які змушують економіку ледь триматися на плаву в умовах єдиного ринку ЄС.

У підсумку угорський форинт знецінився на понад 10% до євро і 20% до долара США. Таким чином Угорщина б’є рекорди інфляції у ЄС, а фінансисти кажуть про прихований запуск «друкарського верстата».

Однак усе одно доводиться урізати ви­трати, що вже призвело до протестів у країні. Саме це стало причиною ганебної спроби Орбана заблокувати виділення 18 млрд євро допомоги для України.

У Будапешті при цьому не приховували, що вони чинять так суто через те, що ЄС блокує угорські фонди, а проти власне допомоги Україні нічого не мають.

Шантаж на межі краху

Тактика шантажу принесла Орбану одноденну перемогу, коли ЄС розблокував 1,2 млрд із заблокованих 7,5 млрд, а щодо «ковідних» мільярдів, то термін виконання вимоги Єврокомісії продовжили.

Угорський лідер відомий як добрий тактичний гравець, що вміє наполегливо тиснути та блефувати. Однак одночасно він несе стратегічні втрати.

Дії Орбана призвели до ізоляції Угорщини, і він усе одно не зміг отримати достатньо коштів, щоб наповнити бюджет. Через це угорська влада продовжує шукати можливість замістити європейські гроші, але при цьо­му робить іще більше помилок і додатково посилює свою ізоляцію в Європі.

Саме такий ефект мала поїздка глави угорського МЗС Сіярто до москви, що розірвала дипломатичну блокаду рф. Угорщина тоді так і не отримала реальних преференцій, вона і далі платить росії цілком ринкову ціну за потрібний товар.

Але тепер західні політики все частіше порівнюють Орбана з угорським правителем Міклошем Хорті, котрий підтримав Гітлера під час Другої світової війни.

Та найбільшу стратегічну шкоду Угорщині може завдати те, що у пошуку грошей Орбан почав працювати проти США.

Уряд Орбана давно (і без особливого успіху) намагався залучити китайських інвесторів, дратуючи Вашингтон цими спробами.

У листопаді Угорщина вийшла на новий рівень, оголосивши про розбудову партнерства з Іраном, державою з «вісі зла» для США. Мета Орбана у цьому партнерстві зрозуміла: він хоче знайти дешеву нафту за будь-яку ціну.

Але коли цією ціною виявляється руйнування залишків довіри у відносинах із Вашингтоном, стає очевидним, що тактика уряду Орбана більше схожа на паніку, що веде його до стратегічних поразок.

Куди б «засунути» Орбана?

Якби можна було перенести в будь-яку іншу державу ЄС угорський уряд разом із фінансовою кризою, до якої він довів країну, — його падіння було би лише питанням часу.

Прем’єр, який тримає країну на межі економічного краху; який розриває зв’язки з партнерами по ЄС та НАТО; який допомагає путіну в часи війни проти України і якого звинувачують у зловживанні фондами та руйнуванні демократії, — мав би нуль шансів перемогти на наступних виборах.

Але не в Угорщині. Тут навіть опозиції бракує віри у те, що Орбана можливо змістити демократичним шляхом.

Опозиційні до чинної влади Угорщини політики вважають, що останній шанс зняти Орбана на виборах був цієї весни, і вони його програли. Тому далі зміна влади вбачається опозиціонерами як можлива лише революційним шляхом. Сам Орбан ніколи не піде добровільно з посади після чотирьох термінів абсолютної влади.

Варто зазначити, що революції прагнуть не всі противники Орбана. Однак те, що принаймні частина угорської опозиції замислюється над цим, — варте уваги. Як і те, що Орбан готовий грати проти правил.
Власне, угорська опозиція бачить це щодня, коли стикається з котком урядової пропаганди та «чорнухою», що є одним з основних гібридних брудних інструментів Орбана.