У Москві ліквідовано генерала Кіріллова
Унаслідок вибуху в ранці 17 грудня в Москві загинули генерал-лейтенант Ігор Кіріллов та його помічник. Напередодні СБУ заочно повідомила генералу про підозру. >>
Важкий вибір вектора. Прем’єр-міністр Республіки Індія Нарендра Моді.
За рік великої війни у зовнішній політиці нашої держави посилилася роль країн Азії, Африки та Латинської Америки. Ключовою для нас є Індія. Парадоксальна у своєму ставленні до України.
Делі не підтримує Київ, але зазначає, що виступає за збереження територіальної цілісності та державного суверенітету.
Індія ніколи не визнавала Крим російським, тим паче не визнавала результати так званих референдумів, але й не засуджує відкрито росію, не називає війну війною.
Зазвичай там це звучить як «українська криза» чи «український конфлікт». Також Нью-Делі не хоче брати участь в обговоренні санкцій проти країни-агресора.
Згадаймо промовисту поведінку Індії під час останньої зустрічі «Великої двадцятки» — G-20 — у лютому цього року. Індія вкотре не засудила криваву війну в Україні, як і Китай.
Ба більше, вона заявила про різні погляди на те, що відбувається в Україні.
Як голова «Групи двадцяти»
(G-20), проводячи зустріч у місті Бенгалуру, Індія неохоче порушувала питання про війну в Україні, але західні країни наполягали, що вони не можуть підтримати будь-який результат, який не включатиме засудження.
Відсутність повного консенсусу серед членів G-20 призвела до того, що Індія видала «резюме голови», в якому вона просто підсумувала два дні переговорів і відзначила розбіжності.
У повідомленні від імені Індії йдеться, що «з лютого 2022 року ми також стали свідками того, як війна в Україні ще більш негативно вплинула на світову економіку».
Індія заявляє, що підтвердила національні позиції, а більшість членів G-20 рішуче не підтримали війну і відзначили, що події в Україні «завдають величезних людських страждань» і посилюють існуючі проблеми світової економіки.
Говорячи про позицію країни щодо війни росії в Україні, індійська влада не висловила чіткого неприйняття подій і наполягає на мирному врегулюванні війни.
Міжнародна позиція Нью-Делі відрізняється відсутністю орієнтації на якийсь один центр сили. Тому країна є учасником і BRICS (Бразилія, рф, Індія, КНР, Південна Африка), і чотиристороннього безпекового діалогу QUAD (США, Австралія, Індія, Японія).
Індія має прикордонні конфлікти з Пакистаном та Китаєм. Сутички на кордоні час від часу тривають, однак наявність в Індії ядерної зброї, як і в інших двох державах, убезпечує від ескалації у широкомасштабну війну. Водночас напружена ситуація існує.
Також Китай та Індія є геополітичними суперниками за вплив у країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Китайсько-індійські відносини доволі дивні й суперечливі: країни розділяють конфлікти, пов’язані з невирішеними територіальними претензіями, проте паралельно триває пошук економічної й дипломатичної взаємодії.
Ці претензії тісно пов’язані з невирішеними територіальними питаннями постколоніальних часів. Чергова сутичка у 2020-му на лінії фактичного контролю в долині Галван індійського регіону Ладакх призвела до загибелі військових і концентрації щонайменше по 60 тисяч солдатів обабіч де-факто кордону між Індією та Китаєм.
16 раундів переговорів між військовими командуваннями країн упродовж двох років не дали відчутних результатів, а ситуація досі перебуває в непевному статусі — ні прогресу, ні погіршення.
У той час, коли Делі наполягає, що двостороння співпраця не повернеться в нормальне русло, доки не буде вирішено проблеми на кордоні, Пекін зазначає, що відносини не мають стати заручниками кризи.
Однак, попри напругу на прикордонних територіях, процвітають двостороння торгівля, регулярні дипломатичні контакти, співробітництво в рамках БРІКС, участь у багатосторонніх військових навчаннях спільно з Народно-визвольною армією Китаю під егідою ШОС та співпраця на міжнародних майданчиках. Крім того, обидві держави виступають за реформу глобальних економічних інститутів і поділяють спільне бачення багатополярного світового порядку.
Тим часом Нью-Делі, відчуваючи економічну та військову асиметрію з Пекіном, намагається взаємодіяти з іншими державами, щоб захистити свої інтереси. Позаяк розуміє власну слабкість у разі переростання прикордонної напруги в масштабніший конфлікт.
Маневрування між різними полюсами привело Індію в антикитайський альянс, очолюваний США, перебування в якому ставить її в досить незручне становище.
Попри всі складнощі відносин із Пекіном, Нью-Делі намагається його не дратувати, помітно стримуючи прагнення «четвірки» посилити співпрацю в безпековій сфері й демонструючи розбіжності в критичних геополітичних питаннях, як, наприклад, ситуація у М’янмі та в Україні, права людини, ядерна програма Північної Кореї, заборона експорту пшениці, коли на світовому ринку почалися продовольчі проблеми.
«Індійська позиція є проактивною, хоч і нейтральною. Водночас це — невтручання у внутрішні справи країн і позиціювання себе як віддаленої сили від конфліктів у світі, — зазначила індолог, доктор політичних наук, провідний науковий співробітник Національного Інституту стратегічних досліджень Олена Борділовська. — Така проіндійська позиція, тобто насамперед Індія виступатиме за свій національний інтерес. Вона продовжуватиме те, що їй вигідно».
Після 24 лютого 2022 року Нью-Делі почало скуповувати російські енергоресурси майже задарма. Враховуючи переорієнтацію російського експорту нафти і газу з Європи до Азії, це досить перспективно для Індії.
Українській владі, беручи до уваги економічні зв’язки та спільні оборонні проєкти Індії та рф, варто усвідомлювати необхідність посилення України на індійському напрямку.
З одного боку, в Україні навчаються індійські студенти, а з іншого — з літа 2022 року в Делі немає українського посла. Хоча це перше, що варто було б зробити для ефективної протидії російським впливам в Індії.
Тобто в України відсутній системний політичний діалог з Індією. Останній візит міністра закордонних справ України до Індії був іще 2017 року. Візити на рівні глав держав завершилися на президентові-втікачу.
2021 року на конференції ООН з питань зміни клімату COP26 у Глазго президент України Володимир Зеленський провів зустріч з прем’єр-міністром Республіки Індія Нарендрою Моді.
Наприкінці грудня 2022 року президент Зеленський розмовляв телефоном з індійським прем’єром Нарендрою Моді. Останній запропонував формулу миру як дорожню карту для закінчення російсько-української війни.
Водночас в Україні наростають більш критичні настрої щодо Індії. Зрозуміло, нам зараз не до напівмір та напівтонів. Українське суспільство все чіткіше артикулює, що Індія таємно підтримує росію, але не хоче втрачати членство в G-20.
Також вона тримає нейтралітет, бо не хоче економічних проблем через санкції. Схоже, й індійська партія влади підтримує путіна, про це свідчать плакати з його мордою та триколорове ганчір’я на вулицях столиці. Цьому є докази в архівах ютубу.
Окрім індійської влади, російського диктатора підтримує 32% населення. Поки що індійській владі вдається приховувати свою істинну позицію від колег — членів G-20 та ООН, але все до пори до часу.
Нам очевидно, що Китай та Індія підривають зусилля, спрямовані на стримування кремля, тоді як колективний Захід за допомогою санкцій і обмеження фінансових потоків намагається покарати рф за війну проти України. Дві країни стали основними імпортерами російської нафти, закуповуючи на двох половину російського світового експорту, вони також почали займати ті економічні ніші, які звільнили американські та європейські компанії.
Неприєднання до західних санкцій і так званий нейтральний статус у російсько-українській війні поставили Пекін і Нью-Делі в один ряд країн, що допомагають москві уникнути міжнародної ізоляції та економічного падіння.
З огляду на таку поведінку Індії в офіційних колах США виникають питання її відданості американським стратегічним цілям зі стримування Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні. Адже американці розглядають Нью-Делі важливим партнером у своїй Індо-Тихоокеанській стратегії. Індія ж апелює до власної стратегічної автономії, за якою й вибудовує відносини з росією, Китаєм та США, залишаючи поза увагою нові геополітичні реалії.
Попри нинішнє відносне затишшя на конфліктному кордоні, Індія все ж обережно ставиться до Китаю, чиї агресивні кроки не завжди збігаються з примирливою риторикою.
Військове зближення зі США та їхніми азійськими союзниками наразі є важливим фактором стримування Китаю для індійської влади. Водночас уряд Нарендри Моді продовжує витримувати традиційний стратегічний баланс, у якому й досі залишається місце для москви.
Отримання ресурсу за значно нижчою ціною дозволяє уряду уникати проблем із паливом та пом’якшувати наслідки інфляції. Крім того, Індія і росія активно працюють над пошуком механізмів взаємних розрахунків в умовах санкцій та диверсифікації транспортних маршрутів, активізувавши роботу коридору «Північ—Південь» через Іран. Власні економічні пріоритети залишають російську агресію проти України поза увагою Індії.
Тому Делі не вигідне послаблення росії до стану «сировинного донора» або «молодшого партнера» Китаю. Це не відповідає геостратегічним розрахункам, оскільки змінює і без того асиметричний баланс сил у регіоні на користь Китаю. Для Індії дуже важливо тримати росію у фокусі своєї політичної уваги та стежити, щоб через росію не утворилися нові загрози для національної безпеки.
Отже, відносна вага в глобальному й геополітичному масштабах дає можливість Індії вести власну гру між США, росією та Китаєм поки що без особливих втрат для себе. Однак, якби москва та Нью-Делі намагалися вибудовувати традиційні відносини, росії довелося б рахуватися з інтересами Китаю не на користь Індії.
А оскільки війна в Україні розглядається Індією як неодмінний маркер вибору сторони у цьому глобальному протистоянні, зміна нейтральної позиції з боку Делі щодо російсько-української війни виглядає малоймовірною. Водночас відверто підтримувати росію Індія також не стане, в тому числі через зближення в останні роки рф із Пакистаном та Китаєм.
Отже, російська агресія проти України заганяє Індію в кут, який рано чи пізно обмежить можливості традиційних домовленостей з усіма.
Прийде час — і доведеться геополітично амбіційному Китаю та регіонально обмеженій Індії розраховуватись ресурсами, над котрими вони зараз трусяться, за те, що стали нейтральними поплічниками жорстокого агресора — москви.
Унаслідок вибуху в ранці 17 грудня в Москві загинули генерал-лейтенант Ігор Кіріллов та його помічник. Напередодні СБУ заочно повідомила генералу про підозру. >>
Рада Європейського Союзу в понеділок, 16 грудня, ухвалила 15-й пакет економічних та індивідуальних обмежувальних заходів проти Росії, у який увійшли 54 людини та 30 організацій. >>
До 15 років увʼязнення в Україні заочно засудили голову Держдуми рф Вʼячеслава Володіна. Його визнали винним у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України. >>
Лідери чотирьох держав, на територіях яких була розміщена ядерна зброя — США, Великої Британії, РФ та України, — 5 грудня 1994 року в Будапешті підписали документ під назвою «Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї». >>
У Сирії, після успішного наступу опозиційних сил і швидкого захоплення ними влади, тамтешній диктатор Асад з родиною втік до росії. >>
Третій тиждень протестів у Грузії. Перший осінній раунд протистояння почався в жовтні з недовіри до результатів виборів. >>