Макарони з антибіотиками і «пальмове» масло: в Україні вже три роки не контролють якість продуктів

У це важко повірити, але сьогодні в Україні фактично немає дієвої системи виявлення неякісних харчових продуктів.

Ще три роки тому вийшла постанова Кабміну про заборону проведення планових заходів державного нагляду та контролю у зв’язку з пандемією, яку й досі ніхто не відмінив.

А відтак ми сьогодні навіть приблизно не знаємо, що можемо придбати, скажімо, у банці з написом «Печінковий паштет» чи в продукті, який зовні схожий на сосиску.

Ситуацію у бік позитиву, як не дивно, трохи змінила війна, оскільки західні санітарні служби та наукові установи стали більше допомагати українським колегам з налагодженням системи моніторингу.

Але, на думку експертів, справа навряд чи зрушиться з місця, поки самі покупці не почнуть активніше реагувати на продаж недоброякісної продукції.

До них прийдуть, якщо попросите

Засилля фальсифікату у наших магазинах і до заборони перевірок трирічної давності не було великою таємницею.

Але тоді час від часу після рейдів контролерів з’являлися списки недобросовісних виробників, що змушувало їх перейматися репутацією хоча б для виду.

Сьогодні з цим виникли серйозні проблеми, тому на початку цього року у Мінагрополітики видали наказ про дозвіл на позапланові рейди. Щоправда, для їх проведення повинні скластися певні умови.

Серед таких є, наприклад, заява самого суб’єкта господарювання на прихід контролерів або клопотання ветлікаря, який виявив неякісну продукцію. Загалом у цьому списку шість пунктів, що дозволили бодай крізь шпаринку вивчити тенденції на теперішньому ринку продовольства.

У лютому цей перелік підстав було розширено. Додали контроль за приписами, винесеними раніше, та реакції на невідповідність харчових продуктів. Мова про так звану RASFF — європейську систему швидкого обміну інформацією щодо наявності ризику для здоров’я людини, пов’язаного з харчовими продуктами і кормами.

Оскільки ми вже однією ногою стоїмо в Євросоюзі, то велика робота проводиться і з гармонізації законодавства. Зокрема, впроваджується HACCP — система аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок.

НАССР є науково обґрунтованою, що дозволяє гарантувати виробництво безпечної продукції шляхом ідентифікації й контролю небезпечних чинників. Усі ці заходи дозволили бодай крізь шпаринку вивчити тенденції на теперішньому ринку продовольства.

Картина традиційно виявилася невтішною.

«До війни вся наша країна була майже дощенту нашпигована фальсифікатом. Причому підроблялося абсолютно все, — повідомив в інтерв’ю Харківському пресклубу директор дослідної станції птахівництва НААН України, доктор сільськогосподарських наук Олег Катеринич: — У нашій галузі, скажімо, запросто використовувалася так звана високобілкова добавка, що зовсім не містить білка. Або кормова добавка кальцію та фосфору, в якій не було ні кальцію, ні фосфору, тощо».

Такий же «оптичний» обман влаштовують споживачам і виробники харчових продуктів, оскільки переважна більшість із них не вказує реальний вміст інгредієнтів у своїй продукції.

За оцінкою заступника начальника  управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини  Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області Валерія Ситникова, найчастіше фальсифікується сьогодні «молочка».

Замість тваринного жиру при виготовленні масла заводи використовують пальмову олію, приховуючи, що насправді це спред. І хоча відверта підміна є безпечною для здоров’я споживачів, продукт не перестає бути фальсифікатом.

Наразі в Україні вже створили низку законів, де виписані детально правила маркування продукції. Є у нас також вся необхідна законодавча база, яка передбачає низку покарань для порушників.

Скажімо, юридичні особи за недостовірну інформацію на упаковці повинні сплачувати 15 мінімальних зарплат, що перевищує 100 тисяч гривень. Для фізичних осіб штрафні санкції сягають, відповідно, 10 мінімальних зарплат.

Здавалося б, такі витрати мусять стимулювати добросовісність товаровиробників, але через заборону перевірок повноцінно забезпечити виконання прийнятих законів практично неможливо.

«Це погана справа — забороняти перевірки, — підтримав своїх колег професор кафедри харчових технологій Черкаського державного технологічного університету, доктор технічних наук Владислав Сухенко. — З одного боку держава піклується про споживачів, бо у цьому сенсі наша законодавча база навіть краща за європейську. А з іншого боку в’яже руки органам контролю». Тобто зводить нанівець свою ж законотворчу діяльність.

Ваше здоров’я у ваших руках

Наше здоров’я на 56 відсотків залежить від якості продуктів, які зараз в Україні важко назвати корисними хоча б через вміст у них горезвісних антибіотиків. Сьогодні їх знаходять скрізь. Скажімо, на тих же птахофабриках ці препарати вводяться не лише птиці, а й в інкубаторні яйця.

Курча ще не вилупилося, але вже «знайоме» з фармацією. Причому захоплюються новими технологіями, схоже, не лише тваринники, адже ознаки антибактеріальної «терапії» сьогодні знаходять у меді і борошняних виробах. Принаймні саме такі результати показала лабораторія пана Катеринича у ході дослідження якості макаронів. Причому йдеться у даному випадку не лише про вітчизняні, а й іноземні зразки.

Потрапляють до нашого організму разом з продуктами й інші небезпечні елементи. Владислав Сухенко розповів про діалог працівниці лабораторії на птахофабриці з водієм вантажівки, який привіз замовлений комбікорм.

Перевірка виявила у товарі настільки високий вміст мікотоксинів, що у разі вранішнього годування на цьому підприємстві вже до обіду полягли б усі курчата. Звісно, жінка відмовилася прийняти продукт із сюрпризом, на що водій відповів з іронічним спокоєм: «Та заради Бога. Не візьмете ви, відвезу на хлібзавод. Там заберуть за милу душу».

Злочинну байдужість товаровиробників до якості своєї продукції формує не лише відсутність повноцінного контролю з боку держави, а й терпиме ставлення суспільства до цього явища.

Ми можемо годинами бурчати на кухнях з приводу неїстівної ковбаси, але й пальцем не поворушимо задля того, аби виправити цю ситуацію. З такими споживачами і рівнем контролю виробники ніколи не стануть кращими.

Але приклади руху «знизу» в країні вже є.

«Мені подобається у цьому сенсі Одеса, — каже Владислав Сухенко. — Там організована фірма, яка приймає заявки, що стосуються неправильного маркування продукції. Знайшовши докази фальсифікату, фірма, де працюють в основному юристи, подає позов до суду на виробника. Варто зауважити, що роботи їм вистачає. Вже відкрили філіали в кількох інших регіонах».

Утім, проблеми, які пов’я­зані зі слабким контролем, мають набагато глибші причини, ніж може здатися на перший погляд. За словами Олега Катеринича, в Україні вже років двадцять заклади освіти не готують фахівців, які б могли проводити якісні лабораторні дослідження.

Катастрофічно бракує і самих лабораторій. Його науковий заклад працює лише завдяки іноземним грантам, але осилити увесь об’єм теперішніх проблем практично неможливо.
Самі ж проблеми ростуть мов сніжна грудка. Недавно дослідники виявили, що в Україну почали масово завозити яйця та молодняк мускусних качок, уражених новою хворобою, якої раніше в нас не було.

«Зараз ця хвороба вже перекинулася й на гусей, — каже Олег Катеринич. — Але далі ми не можемо проводити дослідження, оскільки обмежені препаратами і лабораторіями. Катастрофічна ситуація склалася і з кукурудзою, яка фактично вся, за невеликим винятком, уражена мікотоксинами та лікарськими препаратами. Все це з кормами потрапляє до м’яса. Складна ситуація і з соняшником та багатьма зерновими».

І ще один важливий нюанс. Попри те, що Україна намагається впровадити в себе європейські системи контролю, усілякі шпарини для порушення екологічних норм у нас залишаються й далі. За словами Олега Катеринича, нині у всьо­му світі, відповідно до законодавства, контролюють весь процес виробництва продукції для харчування, а у нас лише кінцевий продукт. Тобто ви можете використовувати всі інгредієнти безконтрольно, але якщо у вас на виході продукт відповідає показникам (скажімо, не має забруднень), то він безпечний.

Великі виробники сьогодні мають свою систему контролю, але на ринку тепер працює чимало дрібних та середніх фірм, що нечасто дозволяють собі таку розкіш, як кваліфікований ветлікар. Тож говорити про гарантовану систему нагляду за якістю їхньої продукції сьогодні досить складно.

Що в тих рашистських бомбах?

Війна, звісно, ще більше ускладнила ситуацію з якістю продуктів харчування. І річ не лише в тому, що під час зимових відключень електроенергії чимало оптових і торговельних мереж не одразу почали встановлювати генератори до морозильних камер, знижуючи тим самим якість товарів у вакуумних та інших упаковках.

Зараз також невідомо, у якому стані будуть угіддя, розташовані в зоні бойових дій та в районах, що перебували в окупації. Ще й досі більшість цих територій не розміновано. А там, де міни та снаряди спрацювали, можуть виникнути проблеми із зараженням ґрунту, оскільки невідомо, що саме кацапи напхали у свою вибухівку.

Але, на щастя, бодай тут держава виявила певну кмітливість. «Сьогодні у нас діє державна програма моніторингу рослинної продукції, — каже Валерій Ситников. — Тобто уже п’ять років поспіль ми почергово перевіряємо сільськогосподарські підприємства Харківщини, які вирощують пшеницю, кукурудзу, гречку, сою, овес на вміст у зернових шкідливих речовин. Минулого року, незважаючи на воєнні дії, такі дослідження теж проводилися. Великих порушень ми не виявили. Восени, після збирання врожаю, продовжимо моніторинг. Кошти на цю програму вже передбачено бюджетом».