Ефект клаптикової ковдри: в очікуванні нового генплану у Харкові поспіхом «зшивають» багатоповерхівки

Благодійний фонд американського бізнесмена й філантропа Говарда Баффета готовий виступити інвестором відновлення доріг та мостів на Харківщині.

Про це повідомив днями голова обласної військової адміністрації Олег Синєгубов. Водночас мер Ігор Терехов ще з квітня минулого року розповідає про тісну співпрацю міста з командою відомого британського архітектора Нормана Фостера, який готує новий генеральний план Харкова.

Якщо сюди додати ще й обіцянку замість пошкоджених обстрілами старих «панельок» звести сучасні багатоповерхівки з капітальними паркінгами-бомбосховищами, то майбутнє життя у Харкові вже зараз здається раєм.

Можливо, хтось його навіть колись застане, але сьогоднішня перспектива така, що жителі обстріляних будинків, найвірогідніше, повернуться до своїх же квартир, стіни яких нагадуватимуть латану-перелатану ковдру.

Район-сад відміняється

Харківський житловий масив Північна Салтівка вже понад рік нагадує зменшену копію понівеченого Маріуполя. Тут фактично не залишилося жодної багатоповерхівки, в яку не влучив би рашистський «град» чи далекобійна ракета. Є квартири, де фосфорними бомбами випалили не лише меблі, а й бетонні стіни. Трапляються також будівлі з повністю обваленими конструкціями.

Апокаліптичний вигляд цього району справляє настільки гнітюче враження, що місцеві чиновники часто привозять сюди впливових людей з тим, аби залучитися їхньою фінансовою підтримкою в майбутньому.

Побував минулого року тут і Володимир Зеленський, який услід за Ігорем Тереховим пообіцяв звести в цьому районі житловий масив нового покоління, де непрезентабельні радянські панельні будинки замінять будівлями європейського типу. Власне, про нову архітектуру в мерії говорять і далі, називаючи місця її майбутнього розташування. Північна Салтівка у цьому списку є також.

Утім ідея знести понівечені стіни задля будівництва на їхньому місці нових у чиновників більше не популярна. Недавно Ігор Терехов повідомив, що тут дійсно збудують нове житло, але на вільних земельних ділянках.

А ось ці жертви бомбардувань, з обвислими балконами і проваленими підлогами, місто вже тепер активно ремонтує.

У вас немає стелі? Причепимо!

Медійні ресурси Харківської міської ради наразі дійсно переповнені бравими репортажами з майданчиків, де ремонт здійснюють, без перебільшення, стахановськими темпами.

Спочатку глядачам показують чорні від кіптяви стіни, що буквально провисають у повітрі, а то й відсутні повністю. Потім у кадрі з’являється виконроб із коментарем та фрагментом робочих буднів.

І зрештою спалахує сяйвом результат усіх витрачених зусиль, що, за прописаним сценарієм, має викликати щасливе захоплення.

Але радості з того сяйва насправді мало, оскільки врятований будинок асоціюється не з надійним житлом, а з критично полатаною свитиною.

Ці радянські споруди і до війни уособлювали найсумніші зразки соціалістичного реалізму, а тепер і поготів вичавлюють гірку сльозу.

Наскільки безпечним буде життя всередині цього трансформера, стане зрозуміло винятково з часом, але автори проєкту реконструкції вже тепер розписуються в його надійності.

«Ми навчилися працювати у складних умовах, — повідомив «Українському радіо Харків» голова наглядової ради компанії «Житлобуд-1» Олександр Харченко. — Наприклад, зруйновано 8-10-й поверхи, а 11-12-й майже висять, у прямому розумінні. За допомогою спеціальних технологій нам вдається зберегти ці будинки».

За словами пана Харченка, панельні прогалини, вибиті «градами», добудовують не цеглою, а спеціальними матеріалами, в яких обов’язково є металевий каркас.

Усю безпеку та надійність прораховують конструктори, проєктувальники. Металевий каркас роблять із вогнезахистом «на випадок, якщо раптом щось станеться» знову.

«Це велика інженерна робота — унікальні рішення та сама технологія проведення робіт, — каже він. — Це не тимчасовий варіант, а відновлення будинку «на постійно».

Зруйновані будинки в Харкові латають піносилікатом.
Фото з сайту 2day.kh.ua.

Остання фраза звучить особливо трагічно. Район Північної Салтівки — далеко не респектабельний. Переважна більшість мешканців тут мала, у кращому випадку, статус «середняків», для яких квартира була чи не єдиним суттєвим майновим ресурсом.

Але після рятівного ремонту власники житла автоматично стануть його довічними заручниками, оскільки такі квадратні метри у разі потреби навряд чи вдасться продати.

І все ж подібні проєкти сьогодні дійсно затребувані. Як повідомив Ігор Терехов, на сьогодні лише в Харкові москалі зруйнували 4,5 тисячі багатоповерхівок, з яких 500 не підлягають відновленню навіть за такою «унікальною» технологією. Без даху над головою залишилися понад 150 тисяч містян.

Зараз свої житлові проблеми тимчасові безхатьки вирішують по-різному, але не в усіх є можливість винаймати житло далі. Саме тому чимало жителів району радіють будь-якій можливості повернутися хоча б до полатаних квартир і покласти край затяжному блуканню.

Причому, за словами Олександра Харченка, люди починають заселятися сюди одразу після того, як комунальники підключають світло, воду і газ. Задоволені таким методом вирішення проблеми і чиновники, оскільки полатати зруйнований будинок у 10-12 разів дешевше, аніж звести новий.

Минулого року «Житлобуд-1» у такий спосіб «реанімував» 66 багатоповерхівок із різним ступенем пошкодження. На черзі ще 200. Причому ця будівельна компанія — не єдиний виконавець проєкту, який у Харкові вже називають власним ноу-хау.

Можливо, вивчати досвід створення повоєнних трансформерів ударними темпами до Харкова згодом приїжджатимуть будівельники з інших понівечених кацапами міст.

Але хотілося б, аби держава самим потерпілим залишила право вибору. Тобто дозволила отримувати сертифікат для самостійного вирішення житлової проблеми за умови, якщо вони відмовляться від свого реконструйо­ваного житла. Поки що такі нюанси ніде не прописані.

Між «Житлобудом» і Фостером

Харків і до війни був містом контрастів. Чиновники могли тут запросто спрямувати мільйони гривень на зведення показово комфортабельного містечка для мавп у зоопарку, не надто переймаючись розміром людської квартирної черги або технічним станом аварійних «хрущовок».

Цю залізобетонну міську традицію не змогла похитнути навіть цинічна рашистська навала. Ще у квітні минулого року, коли окупанти утримували за собою чималу частину регіону, а Харків щодня поливали «градами», мерія приголомшила новиною про те, що генеральний план повоєнного міста розроблятиме команда самого Нормана Фостера — британського архітектора зі світовим ім’ям. І якою б фантазійною не здавалася тоді ця ідея, про неї говорять і досі.

Остання згадка, наприклад, пролунала минулого тижня, коли Північну Салтівку відвідували учасники виїзного засідання Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування.

«Спільно з архітектором Норманом Фостером ми намагаємося реалізувати абсолютно новий підхід до будівництва житлових кварталів, — повідомив народним депутатам Ігор Терехов. — Звісно, мікрорайони будуватимуть з урахуванням європейських стандартів теплоощадності. В кожному районі ми збудуємо все необхідне для життя: магазини, дитсадки, школи, фітнес-зали. І, зрозуміло, акцент робиться на будівництві «зеленого каркаса» міста, великій кількості велосипедних доріжок, впорядкуванні території навколо річок».

До речі, пан Фостер у рамках згаданого проєкту наразі працює з інженерною студією Arup та харківською групою архітекторів. Вони вже провели понад 100 робочих зустрічей, у ході яких розробили генеральний план з відновлення повоєнного міста. Документ має п’ять підрозділів з робочими назвами «Спадщина», «Промисловість», «Житло», «Науковий портал» та «Ріки».

Кожна з цих складових містить власну родзинку.

Скажімо, науковий квартал архітектори бачать у районі зруйнованого росіянами Барабашовського ринку. Там зведуть інноваційні підприємства, серед яких передбачаються і будівлі, спроєктовані особисто паном Фостером. «У тому районі тече ріка. Архітектори кажуть, що вона технічна, — прокоментував свій задум він. — Але її можна ревіталізувати й зробити там природний ландшафт. Те місце стане магнітом у цьому районі».

Норман Фостер, до речі, запропонував свої послуги і стосовно реконструкції споруд радянської забудови без розселення мешканців на час ремонту. Він пообіцяв направити до міста групу спеціалістів, які навчать місцевих архітекторів модернізовувати старий житловий фонд за новітніми технологіями.

«Найголовніше те, що, коли триває реконструкція, мешканці можуть перебувати всередині у повній безпеці, — сказав він. — Ми повертаємо будинку друге життя. Він буде зроблений за європейськими стандартами. Такі методи застосовуються в Європі — з різних матеріалів, з різною економічною ефективністю».

Переважно наразі йдеться не лише про створення нових сучасних локацій, а й модернізацію міста в цілому. Зокрема, до розробки концепції з відбудови Харкова залучена і Європейська економічна комісія ООН.

Директорка відділу лісів, землі та житла ЄЕК ООН Паола Деда вважає роботу міста з Норманом Фостером добрим прикладом співпраці і сподівається, що вона продовжиться. 

«Ми розпочали роботу в рамках робочих груп UN4Kharkiv, де є багато міжнародних організацій та 16 відомств, — повідомила вона. — Це і поєднання зусиль, що стосуються відбудови. Це і координація не лише наших планів, а й фінансування, донорів, які готові долучитися до цієї ініціативи. У нас було чотири зустрічі робочої групи. Зрозуміло, ми розглядаємо питання генерального плану, але для нас також важливо знати, як усе це реалізовуватимуть на практиці, яким чином ми зможемо визначити джерела для фінансування, як відбуватиметься координація для того, щоб втілити в реальність генеральний план».

Словом, процес триває. Можливо, саме тому латання обстріляних харківських «панельок» ударними темпами і винятково власними силами здається щонайменше поспішним. Якщо у харків’ян є шанс отримати надійніший дах над головою, то навіщо влаштовувати гонку на випередження, позбавляючи їх, власне, самого шансу?