Україна виконала майже 80% зобов’язань по Угоді про асоціацію з Європейським Союзом

Про це повідомила віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.

Непоганий темп, зважаючи на те, що місяць тому під час саміту Україна—ЄС пані Стефанішина звітувала про виконання Україною 72% зобов’язань.

23 червня 2022 року Україна разом з Молдовою отримала статус кандидата у члени Євросоюзу, а у лютому 2023-го президент Володимир Зеленський заявив про намір отримати повноправне членство вже за два роки.

Також він зазначив, що після виконання семи основних вимог Єврокомісії, поставлених у червні 2022-го, наприкінці цього року почнуться переговори про вступ до ЄС.

Від України чекають завершення реформи добору суддів Конституційного суду (початок конкурсу очікується наприкінці квітня), продовженя судової реформи, включно з перевіркою доброчесності членів Вищої Ради правосуддя (ВПР) та проведення добору кандидатів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), продовження правоохоронної реформи, боротьби з корупцією, призначення голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) та Національного антикорупційного бюро (НАБУ), боротьби з відмиванням коштів, із впливом олігархів, приведення законодавства про ЗМІ у відповідність з європейським аудіовізуальним законодавством, внесення змін у законодавство про національні меншини.

Крім того, Україна отримала перелік із 29 тисяч актів права Європейського Союзу, які мають стати частиною національного законодавства до приєднання України до ЄС.

Тобто держава-кандидат має адаптувати своє національне законодавство до acquis communautaire (з франц. «надбання спільноти», сукупність усіх правових актів ЄС).

Верховна Рада вже ухвалила низку нових законів — про медіа, про національні спільноти, про реформу процедури добору суддів Конституційного суду, хоча, зокрема, закон про медіа критикувало багато журналістів, а закон про відбір суддів — Венеціанська комісія. Шостого березня після призначення директора НАБУ прем’єр Денис Шмигаль заявив, що Україна виконала усі сім рекомендацій ЄС. Якби ж.

У середньому, члени ЄС проходили шлях від початку переговорного етапу до вступу за чотири роки та десять місяців. Найшвидше його подолали Австрія, Фінляндія та Швеція — трохи менш ніж за два роки.

Найдовше йшла Хорватія — майже вісім років. А от Туреччина отримала статус кандидата на вступ ще 1999 року і досі «працює» над цим процесом.

Європейська комісія моніторить стан справ у країні-кандидаті, адже ані формальна адаптація національного законодавства, ані криваві геополітичні виклики для країни не означають гарантованого набуття повноцінного членства в ЄС.

Канцлер ФРН Олаф Шольц у відповідь на запитання, чи стане Україна членом ЄС до 2024 року, на уточнення, чи може Київ розраховувати на «бойове заохочення» через війну з росією, відповів, що критерії однакові для всіх кандидатів.

Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн на саміті Україна—ЄС 3 лютого 2023 року зазначила, що «немає чітких часових рамок, але є цілі, яких необхідно досягти члену-кандидату».

Формальні цілі — політико-правове зближення України з європейськими міждержавними структурами, неформальні — незворотність цих процесів. А от з останнім у нас біда.

Наразі антикорупційна вертикаль веде три справи — проти ексголови Нафтогазу Андрія Коболєва, проти екскерівника аеропорту Бориспіль Євгена Дихне та ексміністра інфраструктури Андрія Пивоварського.

Всі троє свого часу вважалися одними з найкращих менеджерів країни, були успішні в управлінні підприємствами з часткою державної власності та головне —в усіх трьох випадках аргументація звинувачення є вкрай сумнівною.

Всі троє не забрали щось із держбюджету, а навпаки, наповнили його у надскладній ситуації, однак тепер усім трьом загрожує в’язниця. Таких справ досить багато, але ці приклади — найбільш переконливі.

У розумінні західних експертів маємо потужний удар по корпоративній реформі, яка була одним із небагатьох внутрішньополітичних успіхів України за останні десять років.

Вітчизняні інвестбанкіри констатують: той слабенький потік інвесторів, що цікавилися Україною, став уполовину меншим. Ідемо в Європу плутаними стежками.