У пошуку інформації. Невизначена втрата у житті родин зниклих безвісти під час війни
Написати цю статтю мене спонукала ініціатива Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти щодо прийому журналістських робіт у рамках конкурсу «Голоси зниклих». >>
Зафіксовано значне зростання суспільної самооцінки. Більшість опитаних оцінили становище України вище середнього — 4,6 бала з 7 максимальних. (Малюнок Олександра Шатохіна.)
Нещодавно соціологічна група «Рейтинг» провела комплексне дослідження «Як війна змінила мене та країну. Підсумки року», де продемонстровано, як змінилися у різних сферах погляди, оцінки та життя українців за рік повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Зафіксовано значне зростання суспільної самооцінки. Більшість опитаних оцінили становище України вище середнього — 4,6 бала з 7 максимальних, що в 1,5 раза вище показника 2021 року.
Дві третини опитаних оцінили майбутні перспективи України на найвищому рівні.
Проте, оцінюючи фінансову ситуацію в підсумках 2022 року, дві третини опитаних фіксують погіршення свого матеріального становища, а третина — відсутність змін.
Та одночасно у майже 40% (проти 14% наприкінці 2021 року) відбулося зростання впевненості у майбутньому.
Пріоритетами для відновлення країни українці вважають відновлення підприємств, робочих місць та відбудову пошкоджень, адже більшість наших людей хочуть роботи, а не соціальної допомоги.
Виявилося, що війна сприяла підвищенню довіри до державних інституцій. Довіра до ЗСУ зросла з 65% до 97%, а до президента — з 36% до 90%.
Одним із прямих наслідків російського широкомасштабного вторгнення стало зростання євроатлантичних настроїв українців, де фіксуються рекордні показники за всю історію країни. На сьогодні 87% українців підтримують вступ України до ЄС, 86% — до НАТО.
Якщо 2021 року більша частина громадян схилялася до негативного образу держави, то зараз більше половини говорять про виразно або помірно позитивний образ.
Це засвідчує показник правильного напряму країни, який є рекордним за всю історію замірів (за рік коливання на рівні 70-80%), що базується на високій довірі до військово-політичного керівництва країни, вірі в нашу перемогу, значному рості самооцінки та гордості за країну, а також реалізації прагнення народу до євроатлантичної інтеграції.
З початку повномасштабного вторгнення суспільство демонструє високий рівень життєстійкості, значення індексу зменшилося мінімально (з 3.9 до 3.7).
«Горизонт планування» є важливим показником адаптації, він не зазнав суттєвих змін. 45% українців наразі не планують своє життя взагалі. Кількість тих, хто має плани на кілька років наперед, знизилася з 23% до 19%.
Українці майже так само схильні до самообмежень, як і пів року тому, більше половини (58%) вважають, що потрібно суттєво себе обмежувати в розвагах та покупках, а 37% схильні думати, що потрібно намагатися жити повноцінним життям.
На початку повномасштабного вторгнення росії 44% українців довелося тимчасово розділитися зі своєю сім’єю. Через рік таких лише 21%. Більшість із тих, кому довелося розділитися з родиною, пройшли це випробування, а в 20% навіть покращилися стосунки.
83% українців вважають, що треба бути обережними з людьми, натомість 2020 року таких було лише 54%. Тут ідеться про довіру як про базову цінність, як довіру до світу, яка підірвана або зруйнована війною. Особливо це стосується «чужих» або тих, хто такими став, а здавався близьким.
Неоднозначним є ставлення до людей, які виїхали. Найбільше толерують жінок із дітьми, водночас до чоловіків призовного віку ставлення найбільш негативне.
Війна призвела до втрати роботи не менш як для третини працездатного населення, особливо складна ситуація для переселенців та мешканців зон бойових дій, половина з них втратила роботу.
Навіть із тих, хто зміг продовжити працювати під час війни, все одно половина зазнали зменшення заробітної платні. Найскладніша ситуація з роботою була в перші місяці війни, надалі люди почали повертатись до праці.
Також після різкого падіння охочих зайнятися власною справою на початку війни їх кількість поступово відновлюється.
Більшість громадян зазнали прямих чи непрямих наслідків повномасштабного вторгнення росії, не зазнали втрат лише 14%. Найбільше втратили мешканці східних регіонів, понад половина з яких покинули свій дім.
Попри позитивні зміни в суспільстві, оптимізм та абсолютну віру в перемогу, війна продовжує завдавати українцям непоправної шкоди і забирати найцінніше.
За останні пів року кількість тих, хто втратив рідних, зросла майже вдвічі (з 9% до 17%), як і зросла кількість тих, чиї близькі зазнали поранень (з 8% до 13%).
Водночас фіксується зростання числа тих, хто говорить про погіршення стану здоров’я (з 25% до 33%), а також зменшення кількості тих, хто говорить про втрату доходів (з 38% до 31%).
Зрозуміло, що понад 380 діб повномасштабної війни, а загалом 10-й рік воєнного вторгнення росії в Україну не могли не позначитися на буквально кожному, хоч де б хто перебував і чим би займався.
Написати цю статтю мене спонукала ініціатива Міжнародної комісії з питань зниклих безвісти щодо прийому журналістських робіт у рамках конкурсу «Голоси зниклих». >>
На Східному напрямку 9 березня загинув льотчик та Герой України Олександр Довгач, який був командиром 39 бригади тактичної авіації. >>
Комплексний план щодо вирішення проблем з СЗЧ і мобілізацією включає певні рішення щодо того, як зробити так, щоб в Україні було більше іноземців і вони також могли виконувати військові задачі в Україні >>
Мільйони українських біженців, які були змушені виїхати за кордон через повномасштабне вторгнення росії, відтепер можуть подавати заяви до міжнародного Реєстру збитків. >>
Доступ до переписок російського генерал-майора Романа Демурчієва. Журналісти проєкту «Схеми» отримали від джерел в українському війську Там він скаржиться на стан справ в армії РФ, вище командування, спецслужби, а також ділиться фото й відео катувань і вбивств українських військовополонених. >>
На сірому шоломі Пам’яті скелетоніста Владислава Гераскевича, якого дискваліфікував Міжнародний олімпійський комітет, є портрет майстра спорту України міжнародного класу в стрільбі з гвинтівки >>