Підліток — проти «вати». Харківську школу №11 нарешті перейменували на честь загиблого 15-річного Дані Дідіка

Восьмирічна боротьба патріотів за присвоєння харківській школі №11 ім’я Данила Дідіка нарешті завершилася позитивним голосуванням місцевих депутатів.

Але святкувати остаточну перемогу зарано. Не виключено, що після війни противники ініціативи влаштують чергову тяганину на кшталт горезвісної «жуковіани», і все почнеться спочатку.
    

По-справжньому оцінити подвиг юного героя, який довічно лишився 15-річним, можна з огляду на події того часу. На Донбасі вже рік ішла запекла війна, яка щодня могла перейти й на Харківщину.

У головному місті Слобожанщини постійно влаштовували теракти так звані «харківські партизани», яких курирувала російська ФСБ.

Тож усі знали, що Марш єдності, організований на честь річниці Революції гідності, міг завершитися для його учасників трагедією.

Втім, незважаючи на смертельну небезпеку, кілька тисяч проукраїнськи налаштованих людей усе ж ризикнули провести патріотичну акцію.
    

Тодішня міська влада ще сиділа на двох стільцях і не надала колоні достойну поліцейську охорону, тому перші шеренги виконували роль захисного бар’єру для решти.

Даня Дідік ішов попереду маршу, тримаючи в руках державний прапор. Після дистанційного вибуху протипіхотної міни з реактивним пристроєм загинуло четверо людей. Ще одинадцять отримали поранення.

Жертв могло бути набагато більше, якби не вантажна «Газель», яка випадково опинилася між вибухівкою та людьми.

Трьох терористів, причетних до вибуху, затримали. Але у 2019 році, на вимогу кремля, вони вийшли на волю за обміном.
    

Пропозиція присвоїти звання школі, де навчався юний патріот, з’явилася невдовзі після його загибелі, але наштовхнулась на стійкий опір депутатів та проросійськи налаштованої громадськості.

Власне, ця епопея тривала паралельно з горезвісною «жуковіаною» у формі протистояння двох світоглядів і добряче втомила своєю непримиримістю.
    

Здавалося, кровопролитна агресія росії і жорстоке систематичне нищення нею Харкова після 24 лютого 2022 року мали б нарешті протверезити голови навіть палким прихильникам «дружби народів». Але не сталося.

Навіть у переддень голосування топонімічна комісія все ще жонглювала додатковими аргументами, блокуючи прийняття остаточного рішення. Ситуацію нібито врятував мер Ігор Терехов, який утомився отримувати на свою адресу звинувачення у нещирій українськості.
    

Утім остаточну перемогу святкувати зарано. Не виключено, що після війни цю тему почнуть мусолити заново. Принаймні директорка школи Світлана Проценко в інтерв’ю «Суспільному» досить неоднозначно прокоментувала давно очікувану подію.

«У прихильників ідеї присвоєння імені — дуже слабка позиція, якщо вони вдалися до порушення закону, — сказала вона. — Голосування за проєкт рішення порушило одразу кілька законодавчих актів України. Зокрема, «Закон про місцеве самоврядування».

Втім, допоки триває війна, оскаржувати рішення міської ради у школі не планують. А далі буде видно. Словом, наша пісня гарна…
    

Як «УМ» уже повідомляла, ідею присвоїти звання Дані Дідіка його рідному навчальному закладу багато років поспіль підтримує вся патріотична спільнота країни.

Зокрема, у липні 2019 року журналіст, письменник Руслан Горовий організував проєкт «Так працює пам’ять», у рамках якого багато українських музикантів виконання пісень присвятили Дані — 15-річному юнакові, який відстоював незалежність України.