Тривожні симптоми: чому корупція у Зе-владі загрожує існуванню України

Аби процес розчарування колишніх прихильників у чинному президенті Володимирі Зеленському не був таким гірким, їм не завадило б усвідомити, що на початку останньої виборчої кампанії президента вони піймались на гачок Зеленського — його самопозиціонування іншим, зовсім не таким, як усі попередники разом узяті.

На жаль, цю гру дано було зрозуміти не всім. І лише з часом зовнішня оболонка, в якій відсутній відповідний внутрішній зміст, почала розходитись по швах, з усіма стічними наслідками.

У результаті ми отримали чималу нахабну, зверхню, корупцієвмісну складову чинної влади. І… ненависть до нас, тих, хто бачить і розуміє: Зеленський не переріс свій образ більшовицької пропаганди та досі залишився на стадіоні дебатів.

Не дивно. Люди не змінюються, хіба що в гірший бік. Проте все ще дивує кількість готових аплодувати цьому дурнуватому шоу, що вже давно стало кривавим.

Тривожні симптоми        
    

Інформаційним простором шириться, що Зеленському західні партнери нібито поставили воєнний ультиматум: якщо до осені в Україні не буде успішного контрнаступу, хоча б локальних перемог, то восени нас і росію змусять сісти за стіл перемовин.
    

Спочатку таке було надруковано в німецькому журналі Bild. Потім німецький уряд спростував ці твердження. Ми розцінювали це як черговий російський вкид у стилі «Захід утомився від України».
    

Однак аналітики, котрі відслідковують риторику, що є актуальною в інформаційному полі держав-партнерів України, зазначають, що такі розмови на Заході справді ведуться. І хоча це не офіційна позиція урядів зазначених країн, але, вочевидь, росія все ще має потужних агентів впливу на різних міжнародних рівнях.
    

І це тривожні дзвіночки. Питання не лише у військовій складовій. Не в падінні економіки, що, зрозуміло, відбувається у нас і також у наших партнерів, а важливим тут є питання корупції. Те, що бачить зараз вільний світ, усі корупційні скандали на тлі важкої війни, не може не турбувати Захід.

І це не додає оптимізму. Бо ставить під сумнів перспективи і в боротьбі з ворогом, і в реалізації наших євроатлантичних та євроінтеграційних устремлінь.

Адекватні у владі є?

А з фронту взагалі лунає біль душі. Наші дорогі героїчні солдати перепитують, чи є у чинній владі адекватні люди.
    

«Ми тут воюємо, а вони яйця по 17 гривень за штуку купують!» — це узагальнене обурення захисників України.
    

Влада заявила, що вже переглянула ціни й тепер яйця будуть по 8-9 грн. То оті 17 грн — це зухвала, нахабна корупція, набивання кишень на крові солдатів і офіцерів чи помилка?

Якщо останнє, то діти в другому класі рахують краще, ніж дядьки й тітки у високих кабінетах, які ще й можуть вихвалятись двома-трьома дипломами про вищу освіту, навіть закордонними. А якщо не помилка, то за корупцію в цивілізованому світі прийнято притягувати до відповідальності.
    

А в нас чиновники обурились, що їх вирахували і злили суспільству.
    

Навіть комітет ВР з нацбезпеки й оборони хотів розглянути факт витоку на присуд людей контрактів Міноборони з постачальниками послуг харчування для військових. Який же цікавий комітет з нацбезпеки й оброни — «тіпочєк на тіпочку».

Іноді складається враження, що вони просто тупо знущаються з нас. А не хотів би шановний комітет розглянути, наприклад, факт переходу російських окупантів через Чонгар без єдиного пострілу?
    

Нагадаємо, без своїх крісел залишилися четверо заступників міністрів, п’ятеро очільників ОДА, заступник генпрокурора та заступник голови офісу президента, відповідальний за регіональну політику та інфраструктурні проєкти — колись найближчий соратник Зеленського Кирило Тимошенко.
    

З одного боку, це вражає. З іншого, тверезо поглянувши на речі, на виході ми маємо відставку низки політичних постатей другого і третього ешелонів.
    

Зрештою, «доброю» українською традицією вже стало гучно звільняти чиновника, котрий проштрафився, тихо спускаючи на гальмах кримінальне провадження щодо нього.
    

Чи станеться так і цього разу? Відповіді на ці запитання зависли в повітрі. Однак їх варто шукати в нових промовах президента, в нових указах про відставки, у зведеннях про роботу правоохоронних органів. А також у цифрах підтримки Києва західними партнерами, адже мало хто з них горить бажанням передавати гроші в країну, де заздалегідь вишикувалася черга з охочих їх украсти.
    

А декотрі здійснені по гарячих слідах кадрові ротації уже вказують на те, що покараних щук, котрі вміють успішно виловлювати і засвоювати гарно фінансовані державні проєкти, просто вкинули у річку.

Азбучна істина

Корупція шкодить нашій обороноздатності, бо в проросійських або нейтральних політичних сил з’являється серйозний аргумент сказати: «А навіщо їм (Україні) допомагати, давати гроші, якщо вони там щось крадуть у своїх Зброй­них сил?».
    

Нам, українцям, також узагалі незрозуміло, як можна займатися корупцією у воюючій країні, де співвітчизники віддають останні гривні на армію, а хтось на цьому намагається заробити мільярди? Це вже не корупція, це — мародерство.
    

І справжній треш епопеї воєнних виплат — те, що на цьому тлі скорочуються зарплати військовим на 30 тисяч гривень! Якою логікою керувались посадовці? Про совість годі й запитувати. І зробив це уряд під річницю повномасштабного вторгнення. Кажуть, що не вистачає коштів. То перестаньте красти! Шукайте яйця, дешевші, ніж по 17 гривень «за кілограм».
    

Зате підняли зарплату національній раді з питань телерадіомовлення. У владі кажуть, що це вимоги європейців. Хтось чув від європейських політиків таку тему? Про те, що негоже блокувати роботу опозиційним телеканалам, бо це не відповідає цивілізаційним вимогам, — чули, а от про підняття зарплати Нацраді — ні. А ще раніше народним депутатам підняли суттєво зарплати, за чий рахунок?
    

Водночас є свідомі в депутатському корпусі, котрі порушили питання про повернення цих 30 тисяч гривень до зар­плат нашим захисникам.

Убити внутрішнього дракона

Сьогодні об’єднання міжнародної спільноти дозволяє Україні вперше в історії перетворити свої слабко­сті на силу: інфраструктурні втрати через десять років можуть стати нашою перевагою як модернізовані і відбудовані. І в той час, коли ЗСУ роблять усе для того, аби надалі було що відбудовувати і модернізувати, в тилу влада і громадськість мають перемогти у війні з корупцією.
    

Відтак, саме під тиском колективного Заходу президент Зеленський був змушений перейти в контратаку. Щонайменше — на словах.
    

Володимира Зеленського взагалі доволі часто обвинувачували в тому, що він недооцінює проблему корупції під час війни. Через його публічну риторику всі ці місяці можна було зробити висновок, що головне — це перемоги на фронті, а проблеми на кшталт корупції всередині країни — не на часі.
    

У травні минулого року на зустрічі зі студентами президент висловився на цю тему так: «Деякі речі — вони зайві. Коли в дитини відірвало ноги, а їй розказують про якісь дрібниці».
    

У листопаді, під час звернення до організованого Bloomberg економічного форуму, він вийшов ще далі: «(В Україні. – Ред.) корупції зараз немає, тому що ми всі єдині. Багато корупціонерів поїхали разом зі своїми грішми, і ми будемо робити все, щоб вони залишилися там, де перебувають».
    

Антикорупційні активісти, журналісти-розслідувачі та представники західних посольств від цих слів схопилися за голову. Тепер обставини змінилися, і проблема корупції таки впала на голову Зеленському. І полетіли голови.
    

Однак, як ми вже зазначали, абсолютно немає впевненості, що всі ці відставки пов’язані з оголошенням Зеленським початку хрестового походу проти корупції та зловживань.

Інвестиції замість «рішал»

А якщо згадати про обіцяні інвестиції, то взагалі виникає відчуття глухого кута, бо замість інвестиційних нянь Україна отримала «відкатних рішал».
    

У ситуацію втрутилось G7. Країни Великої сімки вже не натякали, а вкотре дипломатично, але з притиском пояснили, що заохочуватимуть програму реформ в Україні, розвиток приватного сектору та залучення приватних інвестицій. Це важливо здійснювати вже зараз, під час війни, не чекаючи зручнішої нагоди. Але треба викорінити корупцію.
    

Перспективи угод — десятки мільярдів євро, західні держави та компанії вже придивляються до конкретніших напрямів. Від України очікують теж заохочень, щоб приватні інвестиції стимулювали повоєнну відбудову.
    

Однак існують три основні умови залучення Україною приватних інвестицій.
    

По-перше, незалежні антикорупційні інституції. Зрозуміло, адже чим більше грошей, тим вищі корупційні ризики. А відбудова України коштуватиме приголомшливих ресурсів.
    

По-друге, реформи та перезапуск пра­воохоронних органів. Оскільки стара система у складі з понад 90% колишніх міліціонерів може і надалі чинити тиск та продовжувати довоєнні корупційні звички. Скандали за участі правоохоронців у схемах поборів за перетин лінії розмежування підтверджують, що корупційна загроза є потужною навіть у війну.
    

По-третє, перезавантаження Антимонопольного комітету з виключенням політичного впливу та переглядом повноважень. Бо наразі, в зимовий розпал корупційних скандалів, вийшло так, що «слуги народу» отримали мільярдні прибутки, а громадяни — пункти незламності з електрикою та інтернетом, щоб «вичухуватись» від промов президента, який, у багатьох складається таке враження, «кришує відкатних рішал».
    

Виходить, маємо низку своїх у владі, котрим закони не писані?
    

Сам Зеленський неодноразово казав, що війна різко, за лічені дні змінила і його, і чимало з його оточення, і загалом багатьох українців. Однак сьогоднішні певні дії, висловлювання та реакції вказують на протилежне.

І нічого не змінилось із того, про що більше року тому, напередодні повномасштабного вторгнення, говорив про Зеленського ексголова Європейської Ради Дональд Туск: «Я побачив у ньому (Зеленському. — Ред.) справжню рішучість, навіть лють, коли він сказав, як сильно хоче посадити Порошенка. Було видно, що опозиція в Україні для нього — більша емоційна проблема, ніж росія».
    

Цікавий «діагноз». Навіть схожість є з рф: однакові реакції на подразники: проти всіх, хто має аргументи й волю говорити, що не так із нашою владою й методами її правління, — кримінальні справи і перспектива в’язниці.
    

Народна мудрість і про такі особливості «ментальності» чиновників знає все:
    

— Я тиждень тому купив у вас черевики, а з них уже на поверхню вилазять пальці!
    

— Хм… А що, по-вашому, з них мало вилізти?..