Фальшиві ноти міфу про «адін народ»: Чому Національна музакадемія досі тримається за Чайковського у назві

08.03.2023
Фальшиві ноти міфу про «адін народ»: Чому Національна музакадемія досі тримається за Чайковського у назві

Перед НМАУ, котра ніяк не позбудеться імені російського композитора, встановлено пам’ятні прапорці про загиблих від російської зброї. (Фото Валентини САМЧЕНКО.)

Ви можете не цікавитись класичною музикою. Але російсько-українська війна, яка триває десятий рік, із 24 лютого 2022 року зачепила кожного: повітряними тривогами, втраченими домівками, смертями і травмуваннями найрідніших.

 

Тож закономірна вимога українців, коли життя розлітається на друзки від російських ракет, — через ці жорстокі злочини російських військ в Україні поставити на паузу культуру країни-агресорки, всередині країни і за кордоном.

 

Бо пушкіними і чайковськими, яких століттями  росія насаджувала в Україні, репресуючи українських митців і забороняючи їхні твори, а найперше українську мову, — нападниця і колонізаторка створює собі привабливий образ держави з «великою культурою».


Тим часом дуже дивною виглядає ситуація, коли у самому центрі Києва, де ще з часів Євромайдану відбуваються велелюдні прощання з найкращими захисниками незалежності України, державний заклад Національна музична академія донині носить ім’я російського композитора Петра Чайковського.

 

Таке ж, як і московська консерваторія, з 1940 року. Кому вигідне це вперте підживлення міфу про «адін народ»? І головне, хто його «кришує» в Києві у період дії воєнного стану, коли з репертуару всіх закладів зникли твори цього митця?

Звільнення професорів як протест

«Висловлюю категоричну незгоду зі збереженням у назві академії імені російського композитора П. І. Чайковського на другому році повномасштабної воєнної агресії росії проти України», — написала у заяві про звільнення 1 березня професорка кафедри історії світової музики Національної музичної академії України Олена Корчова.

 

Таке доволі несподіване продовження отримала історія перейменування головного державного навчального закладу, яка розпочалася ще у квітні минулого року.
    

Через кілька днів із закладу з тієї ж причини звільнився ще один професор — маестро Володимир Сіренко, Шевченківський лауреат, диригент-постановник опер Євгена Станковича «Коли цвіте папороть», яка була забороненою  за радянських часів і чекала свого часу 40 (!) років, та «Страшна помста» у Львівській опері; керівник Національного симфонічного оркестру України.
    

Це першокласні профі. Випускниця НМАУ Олена Маруняк-Гайдичук, яка вимушено переміщена через війну у Польщу,  повідомила,  що конспекти занять Олени Корчової вивозила з окупованої Бучі, тож тепер  вони  служать для навчання наступних поколінь в іншій країні. Ексстудентка додає: «Дуже прикро, що велика частина викладачів НМАУ досі не прозріла».
    

Олена Корчова каже, що їй було важко прийняти ситуацію, де водночас існують дві консерваторії імені Петра Чайковського: московська та київська.

 

Фактично  заклад у нашій країні, на яку напала рф, — і надалі орієнтується на «русскій культурний мір», керівництво виголошує, що  «культури не воюють», «освіта поза політикою», а на Чайковському зійшовся світ клином — цей композитор чомусь поза  конкуренцією у справі музичного представництва саме України у світі.
    

Були низка колективних письмових звернень до державних владних установ, петиції про перейменування/зняття імені Чайковського, розміщені на різних платформах, ініціювання діалогу з адміністрацією, вимога публічного висвітлення дискусії тощо.
    

До вирішення проблеми нібито долучилися  Експертна рада з питань декомунізації та дерусифікації при Міністерстві культури та інформаційної політики, власне МКІП, Український інститут, Інститут національної пам’яті, Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики.

 

Вони підтримують і рекомендують закладу переглянути назву, відмовившись від імені російського композитора №1 у назві українського музичного вишу №1. Врешті-решт винесли питання на розгляд трудового колективу.

 

Уперто всі доводять, що, згідно зі статутом та Законом «Про вищу освіту», тільки він має відповідні повноваження. (Хоча у період воєнного стану діє, наприклад, законодавство про прямий і непрямий умисел).
    

«Замість прямого голосування всіх працівників і викладачів адміністрація, з великим запізненням щодо анонсованого часу та абсолютно непублічно, наприкінці минулого року організувала конференцію делегатів. Склад ретельно відібрали так, щоб він був максимально лояльний,  — розповіла Олена Корчова.

 

— До того ж майже половину становили члени Вченої ради, яка незмінно голосує одностайно і винятково за вказівкою ректора. Як результат — маємо неприйнятне рішення, ухвалене більшістю присутніх (приблизно 2/3 від загальної кількості), про відтермінування, поглиблений розгляд та експертну оцінку питання. Насправді ж про збереження імені Чайковського в назві академії».
    

Науковцям пропонується завідомо маніпулятивна гра: довести українське походження й українську ідентичність Петра Чайковського, який народився і помер не в Україні; мав діда з козаків, який додав до прізвища Чайка «-овський», і літував доволі часто у наших краях.

 

«Це потрібно для того, аби безперешкодно продовжувати експлуатацію іменного бренду, привабливого передусім для численних китайських студентів — як тут, у Києві, так і в далекому Хеньшуї, де на нез’ясованих фінансових засадах функціонує партнерський освітній заклад нез’ясованої юрисдикції», — каже Олена Корчова.


Петро Чайковський для світу — російський композитор

«Чайковський звучить у світі тільки як російський композитор і асоціюється лише з росією та приносить дивіденди іміджу цієї країни, — каже випускник НМАУ, музикознавець, ініціатор створення музичного сайту про класичну музику в Україні The Claquers Стас Нев­мержицький. — По-друге, за композитором сформувався дуже зрозумілий набір ідеологем, які тільки доповнюють і підсилюють риторику кремля. По-третє, популярність композитора настільки велика, що навіть повномасштабне вторгнення росії в Україну не активувало повною мірою на Заході механізм «культури скасування». Таким чином музика залишається чи не єдиною платформою для легітимізації політичних маніпуляцій на кшталт «не всі росіяни однакові», «це війна кремля, а не росіян». Бо ж як можуть бути росіяни поганими, якщо у них така чудова музика? Як уже неодноразово траплялося в історії, російська культура виконує роль яскравої вітрини, яка приховує звірства її власників».
    

Тільки кілька фактів. У 2019 році, за даними Bachtrack, одного з найбільших сайтів про класичну музику, російський композитор Петро Чайковський опинився у шостому рядку серед найпопулярніших авторів музики за кількістю виконаних творів, а Концерт для скрипки і П’ята симфонія зайняли 2-ге та 3-тє місця відповідно у рейтингу творів, що найчастіше звучали у концертах. В аналогічному рейтингу 2022 року — 8-ме місце у переліку топкомпозиторів.
    

У 2020 році на площі Таймс-сквер у центрі Нью-Йорка з’явився величезний бігборд із зображенням Петра Чайковського, бо композитор став найпопулярнішим російським музикантом у слухачів Spotify за межами росії.

 

Примітно, що плейліст Чайковського на стрімінговому сервісі відкриває далеко не найпопулярніший, але найважливіший в ідеологічному наповненні твір композитора, — увертюра «1812», в якій тріумфально — увага! — у супроводі імітації гарматних пострілів (або навіть справжніх) та пере­дзвону звучить гімн росії.

 

У щорічних чартах Hall Of Fame, що укладає радіо класичної музики Classic Fm на основі голосування своїх слухачів (аудиторія радіо становить 5 мільйонів слухачів щотижня), увертюра стабільно входить у перелік топ-20 найулюбленіших творів, випереджаючи навіть «Лускунчика». 
    

А в травні 2021 р. стало відомо, що адаптована версія Першого концерту для фортепіано Чайковського звучатиме замість російського гімну на Олімпійських іграх у Токіо та Пекіні. У червні того ж року під час «прямої лінії з володимиром путіним» президент рф назвав цей концерт своїм улюбленим музичним твором…
    

Напевно, все це ще у квітні 2022 року стало частково підґрунтям для того, щоб Всесвітня федерація міжнародних музичних конкурсів оголосила  про термінове скасування членства у своїх рядах російського Міжнародного конкурсу імені Петра Чайковського. Це  дуже виразно підкреслило визнання міжнародною  музичною спільнотою того, що країна-агресорка росія давно і цілеспрямовано використовує культуру для маніпулювання.
    

«Перед обличчям жорстокої війни росії та гуманітарних звірств в Україні WFIMS (World Federation of International Music Competitions) як аполітична організація не може підтримувати або мати серед своїх членів конкурс, який фінансується та використовується як рекламний інструмент російським режимом», — пояснила у зверненні заснована в Женеві (Швейцарія) понад 65 років тому поважна у світі класичної музики інституція, яка об’єднує понад 110 провідних музичних конкурсів та фестивалів світу.
    

Також варто згадати, що ще 22 червня 2022 року на сайті «Локальна історія» Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам’яті, писав: «Петро Чайковський — геніальний та прекрасний композитор.

 

Російський композитор. Він це знав і чітко ідентифікував себе як російський композитор. Росіяни знали і знають, що він їхній композитор. І весь світ про це знає і ні на секунду не сумнівається. Це проста і очевидна правда, в якій адекватних людей переконувати не потрібно».


Для чого Україні, на яку напала рф, бренд «вєрності рассіі»?

«Не крадіть у моцкалів Чайковського, він сам був би проти», — так відреагував на ситуацію вокаліст гурту Kozak System Іван Леньо, теж випускник НМАУ, коли вона була ще Консерваторією.

 

І процитував лист композитора до фон Мекк 1878 року: «Что касается вообще русского элемента в моей музыке, т. е. родственных с народною песнью приёмов в мелодии и гармонии, то это происходит вследствие того, что я вырос в глуши, с детства, самого раннего, проникся неизъяснимой красотой характеристических черт русской народной музыки, что я до страсти люблю русский элемент во всех его проявлениях, что, одним словом, я русский в полнейшем смысле этого слова. И как бы я ни наслаждался Италией, какое бы благотворное влияние ни оказывала она на меня теперь, а все-таки я остаюсь и навеки останусь верен России. Знаете, дорогой мой друг, что я еще не встречал человека, более меня влюбленного в матушку Русь вообще и в ее великорусские части в особенности».
    

І це не єдине таке зізнання людини, чиїм іменем названо головний музичний державний навчальний заклад України, яка десятий рік змушена оборонятися від росії, з них понад 365 днів — у форматі повномасштабних звірств, які називаються рашизмом. А всім охочим лишатися з іменем Петра Чайковського є рекомендація якнайшвидше відправитись в москву. Українській культурі та освіті від того точно буде краще.