Друзі пізнаються в біді. Як Польща стала новою воєнною наддержавою Європи

Минулий тиждень можна вважати не лише важливим, а й переломним у сенсі подачі потужних сигналів світу щодо підтримки України у війні зі вселенським злом — росією, котрі 20-21 лютого транслював президент США Джо Байден спочатку в Україні, а потім у Польщі.

Спершу лідери обох держав, США і Польщі, Джо Байден та Анджей Дуда зустрілись у місті Жешув, саме воно є перевалочним пунктом постачання воєнної техніки в Україну.

Далі всі заходи продовжились у Варшаві. Там же за участі американського президента відбулося засідання так званої «Бухарестської дев’ятки» — країн НАТО і ЄС: Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Румунії, Словаччини, Угорщини та Чехії, які разом із Польщею опинилися на передньому краї стримування агресивної, загарбницької політики президента путіна.

Західні союзники дали зрозуміти москві, що зберігають єдність і не відмовляться від підтримки України.

Виступаючи у Варшаві, президент Сполучених Штатів заявив, що союзники України не втомляться підтримувати її в протистоянні російській повномасштабній агресії, а Київ ніколи не буде переможеним рф.

«Сумнівів бути не повинно: наша підтримка України не похитнеться, НАТО не буде розділеним і в нас не настане втома. Жадоба й бажання путіна до землі та влади зазнає невдачі, а любов українського народу до своєї країни візьме гору. Демократичні держави світу захищатимуть свої свободи сьогодні, завтра і завжди», — наголосив американський президент.

Байден підкреслив, що «на кону нині свобода», а світ зрозумів, що задовольнити апетити агресора неможливо — йому треба протистояти.­

Коментуючи дії російського візаві володимира путіна, Джо Байден запевнив, що очільнику кремля не вдасться досягнути своїх цілей в Україні.

Нагадаємо, Польща стала ключовою державою в постачанні західної військової та гуманітарної допомоги в Україну і прийняла кілька мільйонів українських біженців.

Водночас візит Байдена у такі напружені для всього світу дні змусив дивитись на Польщу як на державу, котра має серйозний воєнний потенціал, що неухильно зростає.

Звісно, Варшаву спонукала до цього повномасштабна війна росії проти України. Польщу кремлівські агресори поставили наступною після України в черзі на окупацію, і вони відкрито про це заявляють.

І саме досвід України навчив Польщу не покладатись повністю на систему колективної безпеки, котра подекуди викликає цілком виправдані сумніви.

Незалежний член НАТО

До цього часу Польща вважалась «комутатором» Вашингтона, котрий проводить через поляків свою політику в ЄС та європейському дивізіоні НАТО.

Нагадаємо, що тут сильні позиції мають Париж та Берлін, котрі далеко не завжди і не в усьо­му слідують у фарватері США.

Незважаючи на те, що Польща є важливим союзником Сполучених Штатів у Європі та відповідальним членом НАТО, вона все більше демонструє ознаки самостійності, яка зростає.

І річ не лише в усім відомому традиційному польському гонорі, а в тому, що США, НАТО, особливо франко-німецьке європейське ядро Альянсу, показують нерішучість, коли треба діяти швидко; часто гальмують і банально неспроможні виконати взяті на себе зобов’язання, зокрема щодо постачання зброї.

До речі, й зараз із цим зі­штовхнулась Україна, котрій пообіцяли аж цілих 200-300 танків, але наразі, наскільки це можливо зрозуміти, й пів сотні набрати — велика проблема.

Отже, зрозумівши, що обіцяних «Абрамсів» і «Леопардів» можна чекати дуже довго і не дочекатись узагалі, Варшава звернулась до Південної Кореї, замовивши в неї, окрім іншого, цілу тисячу танків. Значну частину з них ця азій­ська країна вже поставила.

Тож вибору в Польщі немає: вона перебуває на передньому краї НАТО, має кордон із росією по Калінінградській області, а також кордон з білоруссю, котру повністю контролює москва.

Решта польського кордону від окупантів відділена лише Україною, де триває жорстока війна з російським агресором.

До речі, 24 лютого міністр оборони Польщі Маріуш Блащак заявив, що в Україну вже приїхали перші польські «Леопарди». Пан Блащак сам інспектував танки зсередини і, вилізши з люка, запитав: «А де дорога на москву?».

Жарт, котрий може дуже швидко стати реальністю. Але нікому та болотяна мокша не потрібна, просто нехай відчепиться від усього світу й наводить лад у себе. Якщо, звісно, москалі здатні на це самостійно.

Тим часом Польща, взявшись самостійно озброюватись, почала перетворюватись на наддержаву Східної Європи.

Воєнне лідерство

На те, що Варшава на тлі зростаючої військової потужності стає самостійною у військових питаннях, неодноразово звертали увагу західні ЗМІ.

Зокрема, британське видання The Times напередодні візиту Байдена в Жешув у публікації Gung-ho Poland is becoming a military leader in Europe — «Сповнена ентузіазмом Польща стає воєнним лідером у Європі» — констатує, що основні сили НАТО зміщуються з франко-німецької вісі у бік Польщі.

The Times зазначає, що Польща має, наприклад, 647 основних бойових танків, а це майже втричі більше, ніж у Великобританії.

Ще до російського повномасштабного вторгнення в Україну Польща підписала контракт на 32 винищувачі п’ятого покоління F-35.

Україна протягом року повномасштабного вторгнення не може добитися таких потрібних винищувачів від союзників, а тим часом прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що Польща готова проводити в себе навчання для українських пілотів на винищувачах F-16. Теж непогано.

Польський оборонний бюджет у 2022 році вже був високий і становив 2,4 % ВВП. Зараз цей показник зростає до 5 відсотків.

Також неодноразово говорилось про те, що польська армія — найчисельніша з армій європейських країн-членів НАТО. У 2022 році вона нараховувала 125 тисяч осіб.

Наразі влада Польщі оголосила про намір призвати в поточному році на воєнні збори й перепідготовку до 250 тисяч резервістів.

Активна мілітаризація — є підстави

Стрімке воєнно-політичне посилення Варшави давно привернуло увагу експертів Заходу, котрі почали аналізувати складові такого прориву Речі Посполитої.

І через призму польської історії трагічних взаємин з росією у Заходу ще більше розкриваються очі на істинну імперську суть рф: придушувати, окуповувати й грабувати.

Ставлення Польщі до росії як до загрози для цивілізаційного світу й наджорстокого агресора має своє історичне коріння.

І саме реальний досвід підштовхнув Польщу відмовитись від домінуючого в Європі уявлення про те, що звичайні бойові дії залишились у минулому. І як результат, незабаром Польща матиме найпотужніші сухопутні війська серед європейських країн-членів НАТО.

Знову ж, мотиватором стала вкрай тривожна перспектива виходу москви на всю протяжність східного кордону Польщі через агресію росії проти сусідньої України.

«Ми повинні вибудувати таку сильну армію, щоб саме нею стримувати ворога й нам не довелось воювати», — цитує прем’єра Польщі Матеуша Моравецького польське видання Рolsatnews.

Водночас таке серйозне ставлення Польщі до питання власної безпеки знайшло відгук у незмінного її союзника — США.

«Польща стала нашим найважливішим партнером у континентальній Європі», — зазначило анонімне джерело з числа представників армії США у Європі виданню Politico, вказавши на вирішальну роль Польщі в підтримці України та зміцненні оборони НАТО в країнах Балтії. — У той час, як Німеччина, котра традиційно вважається ключовим союзником Америки в регіоні, залишається стрижнем як логістичний вузол, погрузла у безконечних дебатах про те, як відродити свої збройні сили, демонструє відсутність стратегічної культури, а це знижує її ефективність як партнера».

Доки Німеччина продовжує обговорювати деталі того, що вона називає Zeitenwende, або стратегічним поворотним моментом, викликаним вторгненням росії в Україну, Польща вже робить значні інвестиції у свою воєнну міць та національну безпеку.

«Поляки набагато позитивніше ставляться до своїх збройних сил, ніж німці. Тому що Польщі неодноразово довелось боротись за власну свободу. І в воєнних кругах ні в кого немає сумніву щодо високої якості польської армії», — зазначив колишній австрійський військовий фахівець з питань безпеки, експерт Європейської ради міжнародних відносин Густав Грессель.

Однак будемо відверті, якість будь-якої армії може визначити лише справжній військовий конфлікт значної інтенсивності. Це доведено путінською росією.

Щодо того, що от-от Польща матиме найпотужніші сухопутні війська в Європі, то вже зараз тут налічується більше танків та гаубиць, ніж у Німеччині, а до 2035 року Річ Посполита має намір довести чисельність армії до 300 тисяч, порівняно з нинішніми 170 тисячами в Німеччині.

Коли ворог на порозі

Щоправда, до 2035 року ще далеко, а путінська агресія вже зараз веде кровопролитну війну в Україні біля самого порога Польщі...

Тому, окрім нарощування воєнного потенціалу, Варшава готова повністю закрити кордон із союзником росії — білоруссю.

«Якщо буде така необхідність, особливо мотивована питаннями безпеки, то ми точно готові. Але ми будемо аналізувати це в міру розвитку подій», — заявив заступник міністра іноземних справ Павел Яблонський.

Варто додати, що 20 лютого Польща закрила рух вантажівок на останньому пункті пропуску з білоруссю Кукурики—Козловичі.

За тиждень до цього припинив працювати польсько-білоруський пункт пропуску Бобровники. Наразі на білорусько-польському кордоні залишився лише один пасажирський пункт і жодного вантажного.

Також облаштовуються протитанкові загородження на кордоні з білоруссю та рф.

Так, Польща багатогранна. Будучи повноправним членом НАТО і союзником США, Варшава набуває все більшої самостійності на тлі певної недовіри до системи колективної безпеки НАТО та провідних членів Альянсу.

Ну що ж, ця війна змушує переформовуватись усіх. Особливо основних гравців у царині колективної відповідальності за безпеку на земній кулі.

Однак наразі все вказує на те, що всерйоз сприйняла і зробила правильні висновки з того, що реально окупація росією України почалась іще в 2014 році, лише Польща. Гідний приклад для наслідування.

Якби вся влада України за понад 30 років незалежності дотримувалась такого ж прин­ципу, то нинішньої трагедії могло б і не бути, і ніякий путін сюди не поліз би.

От що значить, коли при владі справжні патріоти — націоналісти. Нагадаємо, що польська влада наразі в руках націоналістичної партії «Право і справедливість» (ПіС).