Гетьманська таємниця Суботова. Чому треба продовжити пошуки крипти Богдана Хмельницького в Іллінській церкві

Голова Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, доктор історичних наук, професор, проректор Черкаського державного технологічного університету Валентин Лазуренко народився на батьківщині гетьмана Богдана Хмельницького в Суботові на Чигиринщині.

Славна історія рідного краю спонукала взятися за наукові дослідження, зокрема, спробувати проаналізувати численні твердження про те, де ж насправді міститься могила гетьмана України Богдана Хмельницького, який помер удосвіта 27 липня 1657 року від крововиливу.

Розкопки у церкві нагадували історично-політичний детектив

У результаті копіткої праці у світ вийшли книги професора Валентина Лазуренка «У пошуках крипти великого державотворця України Богдана Хмельницького.

Поховання гетьмана України Богдана Хмельницького в Іллінській церкві в селі Суботів: від столітніх досліджень, легенд та міфів до сучасних наукових гіпотез» та «Богдан Хмельницький і навпротистояння церков Суботова».

Також у 2022 році головне наукове історичне вітчизняне видання «Український історичний журнал» опублікувало його грунтовну статтю «Поховання гетьмана Б. Хмельницького у Суботові: візії та реалії».

«Проблематика цих видань і публікації дозволяє зрозуміти єдине: чи знаємо ми свою історію? Історію без фальші й перекручень, а в багатьох аспектах і відвертих фальсифікацій», — говорить «Україні молодій» Валентин Лазуренко.

Розповідає, що своїми дослі­дженнями намагається донести до громадськості необхідність продовження досліджень в Іллінській церкві в Суботові, спрямованих на пошуки реального місця поховання великого українця та державотворця Богдана Хмельницького.

«Сам факт поховання Хмельницького в Іллінській церкві засвідчено в численних літописах. І ніякого «викидання тіла» Богдана Хмельницького поляками у 1664 році не було. Це міф», — наголошує історик.

Гетьман Богдан Хмельницький.

На сьогодні, уточнює пан Валентин, ні українські, ні польські історики не віднайшли автентичних джерел, які б підтверджували легендарно-літописне свідчення про осквернення усипальниці Богдана Хмельницького в Суботові у 1664 році.

У війську польського полководця Стефана Чарнецького, яке увійшло навесні 1664 року для захоплення Правобережжя, служив ротмістром Ян Флоріан Дробиш-Тушинський.

Він залишив грунтовний рукописний щоденник, де детально описав усі тогочасні події, але нічого не згадував про напад на Суботів і викидання праху Богдана Хмельницького та його старшого сина Тимоша.

«Є багато запитань і є багато нечітких, але все ж — відповідей. А професійні розкопки в церкві, які проводили у 20-х, 50-х, 70-х роках минулого століття і в нинішньому — у 2005–2006-му та 2019 роках, — це нагадує надзвичайно цікавий історично-політичний детектив», — акцентує  професор Валентин Лазуренко.

Валентин Лазуренко.

За словами історика, сторічні і, до речі, короткотривалі у часі археологічні дослідження то наближали, то віддаляли, з різних причин, зокрема і політичних, від встановлення реального місця поховання гетьмана та перетворення його на своєрідне місце паломництва українського патріотизму і гордості за власну націю.

Приміром, пояснює пан Валентин, у 1970 році розкопки у Суботові вів археолог Роман Юра, і в його звіті є непряме твердження про наявність в Іллінській церкві вхідного тунелю до склепу.

Окрім того, археолог зазначав, що фундаментна плита південної колони церкви, яка підтримує хори, зміщена.

До розпорядження ЦК КПУ крипту не шукати

«Таке зміщення могло статися у разі існування порожнечі між колонами вхідного тунелю. Але, проаналізувавши щоденник Романа Юри, можна констатувати, що він у своїх розкопках надзвичайно наблизився до розкриття 300-річної таємниці Суботова», — каже Валентин Лазуренко.

Також, наводить він приклад, у щоденнику археолога йдеться про те, що на місце розкопок приїжджала 3-й секретар Чигиринського райкому партії Людмила Осипенко і переказала слова 3-го секретаря Черкаського обкому Олександра Сташенка про те, що розкопки не можна розпочинати до розпорядження відділу пропаганди ЦК КПУ.

«Дивним є й те, що Роман Юра не був залучений наступного, 1971-го, року до проведення досліджень у церкві, які все ж дозволили провести, але іншому археологу, та які, за сучасними висновками низки вчених, були сфальшовані, аби підтвердити дані Літопису Григорія Грабянки та Чернігівського літопису XVIII століття про те, що нібито прах гетьмана Богдана Хмельницького та його сина Тимоша за наказом Стефана Чарнецького у 1664 році був по-вандальському викинутий із церкви. Після цих розкопок узагалі почали говорити про те, що ніякого поховання в Іллінській церкві немає, бо його, мовляв, було викинуто звідти», — веде далі Валентин Микола­йович.

У виданні «У пошуках крипти» черкаський історик спробував
проаналізувати твердження про місце могили гетьмана.
Фото з архіву Валентина ЛАЗУРЕНКА.

Він переконаний, що то був радянський міф, створений з метою демонізації Польщі та відведення уваги від героїчної боротьби українського народу за свою державну незалежність.

Як і інші версії, наприклад про можливість поховання Богдана Хмельницького у дерев’яній Михайлівській церкві, яка стояла у Суботові за часів гетьмана неподалік Іллінської.

«Не міг Хмельницький бути похований у дерев’яній церкві. Я дотримуюся думки, що і Богдан Хмельницький, і його старший син Тиміш були поховані в Іллінській церкві, яка була збудована 1651 року. Незрозуміло, звідки взялось датування побудови церкви 1653-м чи навіть 1656-м роком (ці роки широко з’являються в літературі саме у радянські часи). Ця церква нагадує усипальницю лідера нашої держави», — зазначає Валентин Лазуренко. Він припускає, що якби у 1970 році Роман Юра продовжив археологічні дослідження, він натрапив би на склепіння, яке може бути криптою.

На жаль, говорить історик, після того до розкопок у минулому столітті вже не поверталися. І поновили їх лише у 2005–2006 роках, працюючи біля місця розкопок 1970 року.

Завдяки сучасному, станом на 2005 рік, ультразвуковому обстеженню південної і південно-західної стіни та в місцях «потовщення» було знайдено ознаки порожнин, які ведуть до південної стіни. Вздовж неї археологи виявили ознаки порожнини на глибині 10–13 метрів, а глибина власне самої порожнини сягає 2,5—5 метрів.

«Але згодом розкопки було зупинено через загрозу «нібито» руйнування храму. З актами розкопок нам не вдалося, з різних причин, ознайомитися, тож результати досліджень тих років є під великим знаком питання. І в деяких аспектах обростають сучасними міфами», — пояснює Валентин Миколайович.

У 2019-му вчені в Суботові наблизились до ймовірного сенсаційного відкриття

Також, наголошує черкаський історик, у 2018–2019 роках за ініціативи та підтримки ГО «Фонд Великий Льох» проводили обстеження всередині Іллінської церкви.

У результаті новітніх георадарних вимірювань фахівці Інституту геології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ксенія Бондар, Руслан Хоменко, Анатолій Чернов виявили контури склепіння та підлоги підземної поховальної споруди розмірами 3х1,3 метра і висотою від підлоги до стелі приблизно 1,6 метра, ймовірно, викладеної зсередини цеглою і майже повністю засипаної грунтом.

Валентин Лазуренко ще вказує на те, що  останніми днями серпня 2019 року тривали дослідження внутрішньої частини південно-західної стіни будівлі Іллінської церкви на наявність замурованих порожнин та проходів за допомогою свердління отворів діаметром до 20 мм та наступного вивчення отворів за допомогою інспекційної відеокамери з підсвіткою.

На тому етапі дослідження вдалось виявити низку значних порожнин і встановити, що вони не можуть бути випадково незаповненими будівельним розчином ділянками мурування стін.

«На сьогодні, враховуючи сучасні наукові гіпотези українських учених, які базуються на виявленні у 2019 році аномалій усередині Іллінської церкви, найбільш правильним було б розробити і затвердити на державному рівні комплексну Програму сучасного всебічного наукового дослідження церкви на предмет остаточного підтвер­дження чи спростування можливого поховання в ній українського державотворця. Тож пошуки крипти гетьмана Богдана Хмельницького треба обов’язково продовжити», — говорить Валентин Лазуренко.

І підсумовує: Україні потрібне відтворення історичної правди, навіть у такий важчий час, коли нація відстоює свою державність і територіальну цілісність.

Бо відкриття поховання Богдана Хмельницького стане могутнім поштовхом для підйому національної свідомості і самобутності, запорукою єдності української нації, стане трампліном до усвідомлення необхідності облаштування у Суботові, як це є в Польщі, Італії, Франції, інших країнах світу, Пантеону національної пам’яті українських героїв.