«Вам посилка із Шанхая». Що означає парад китайських куль-шпигунок над США

У світі триває процес нагромадження карколомних подій: епохальна, важка війна в Україні; смертоносні землетруси в Туреччині та Сирії, трясло й США, Грузію і чимало інших країн Євразії.

Два тижні тому американський винищувач збив китайську повітряну кулю над Атлантичним океаном, біля узбережжя Південної Кароліни.

Американські аналітики активно обговорюють тривожні маячки та сигнали, які посилає їхній країні Піднебесна.

Одні надають цій події важливого безпекового значення у протистоянні КНР та США, яке постійно зростає.

Інші використовують цю тему для внутрішньополітичної виборчої боротьби за крісла в Конгресі.

Можливо, минуть місяці, перш ніж американські спецслужби зможуть співставити зухвалий політ китайської повітряної кулі спостереження територією країни з іншими вторгненнями в системи національної безпеки Америки, щоб визначити його рейтинг. Адже конкуренція велика.

Водночас ширяння китайської повітряної кулі, спостереження над Сполученими Штатами посилило напругу між двома наддержавами.

Китай не бавиться

Повітряна куля пролетіла над континентальною частиною Сполучених Штатів лише за кілька днів до того, як держсекретар Ентоні Дж. Блінкен мав здійснити перший візит високопоставленого американського дипломата до Пекіна за багато років. 

Китайські чиновники стверджували, що це була повітряна куля, яка випадково увійшла в повітряний простір США.

Пан Блінкен скасував свою поїздку — це публічний ляпас, яким, на думку багатьох американських чиновників, президент Сі Цзіньпін не може бути задоволений.

Зараз китайський лідер, схоже, взявся стабілізувати відносини з Вашингтоном, які стрімко погіршуються.

Слід зазначити, що це був не перший візит китайських повітряних куль у повітряний простір США.

Після того, як кілька попередніх летючих «гостей» не спричинили значної військової реакції США, китайці зробили цю повітряну кулю настільки великою та яскравою, що пересічні американці не могли не побачити її. Це був достатньо великий блискучий об’єкт.

Чому вони зробили її такою помітною? На що розрахунок? Американське видання New York Times назвало три причини.

По-перше, громадська обізнаність про повітряну кулю змусила президента Байдена вдатися до застосування зброї. Таким чином китайці дізнаються більше про своїх супротивників щоразу, коли провокують військову відповідь.

Китайський дирижабль над Південною Кароліною.

По-друге, це дозволило китайцям побачити, як Америка реагує на загрозу низького рівня. Піднебесна, мабуть, була рада бачити, що замість того, щоб об’єднатися як одна нація, у стилі 11 вересня 2001 року, американці поринули у дискусії.

Політичні опоненти президента використовували для критичної оцінки кожне важке рішення, яке мав прийняти Байден, як спосіб отримати бали проти нього.

І, нарешті, така дивна загроза неминуче стала вірусною, відвернувши національну розмову в Америці від теми токсичності китайського експансіонізму та планів побудувати нові військові бази США на Філіппінах.
Сі Цзіньпін має бути задоволений.

Солдати КНР — біороботи?

«Китай є найбільшою загрозою панування Америки в економіці, військовій галузі і технологіях, а також демократії і свободи за останні 75 років і в усьому світі — з часів Другої світової війни», — вважає директор Національної розвідки Сполучених Штатів Джон Реткліфф.

Висновки глави нацрозвідки базуються на підставі доступу до найбільшого обсягу розвідувальної інформації в порівнянні з будь-яким членом уряду США.

Коментуючи ситуацію американським ЗМІ, пан Реткліфф наводить приклади арешту і суду в США китайських громадян за звинуваченням у промисловому, технологічному і науковому шпигунстві.

Влада США оцінила втрати від розкрадань Китаєм американської інтелектуальної власності в $ 500 млрд на рік.

Розкрадання військових технологій у США націлене на те, щоб перетворити КНР на провідну військову державу світу. Глава нацрозвідки припускає, що над військовослужбовцями Народно-визвольної армії Китаю проводять експерименти в надії отримати солдатів із більш розвиненими біологічними можливостями.

Реткліфф згадує спроби непрямого впливу на членів Конгресу США, у виборчих округах яких розташовані китайські підприємства, що забезпечують американців робочими місцями.

Глава нацрозвідки, який курирує діяльність усіх 16 американських розвідувальних відомств, повідомив, що перерозподілив ресурси в їхніх бюджетах ($ 85 млрд на рік) так, щоб зосередити увагу на Китаї.

На його думку, Пекін готується до необмеженої за часом конфронтації зі США, називаючи це викликом, який трапляється тільки один раз у житті одного покоління.

Скажімо, свого часу адміністрація Трампа готувалась до оголошення про те, що 89 аерокосмічних та інших компаній співпрацюють із ВПК Китаю, що не дозволяє їм купувати низку американських товарів і технологій.

Список комуністичних китайських компаній, що виробляють зброю, був затверджений відповідним законом у 1999 році.

Він вимагав від Пентагону скласти перелік компаній, що належать Народно-визвольній армії Китаю або контролюються нею, але міністерство оборони США зробило це тільки в 2020-му. Гіганти китайського ВПК, такі як Hikvision, China Telecom і China Mobile, були додані лише минулого року.

Партійна американська складова китайської кулі-шпигунки

Інцидент з повітряною кулею стався в той період, коли демократи та республіканці змагаються, щоб продемонструвати, хто може бути сильнішим проти Китаю.

Нехарактерно публічний і драматичний проліт цієї повітряної кулі, який явно є порушенням американського суверенітету, але, за словами співробітників розвідки, мав мінімальні наслідки для національної безпеки, викликав перебільшену реакцію — не з боку адміністрації Байдена, яка належним чином знищила її, а з боку республіканців. На їхню думку, було непробачно затягнуто час від її початкового руху до збиття.

Водночас, як стверджують американські ЗМІ, президент і його радники уважно стежили за маршрутом повітряної кулі та ймовірним її вмістом і вирішили знищити її, коли вона вийде з-понад густо заселеної зони, аби не піддавати ризику життя американців.

Проте республіканці в Конгресі, традиційно критикуючи все, що пов’язано з Байденом, передбачувано накинулися на нього. Якби президент погодився на раннє знищення повітряної кулі, що могло б призвести до загибелі людей, це рішення також викликало б їхнє обурення.

Розповідаючи про часті за декілька останніх років випадки активності повітряних куль з Китаю, генерал Патрік С. Райдер заявив, що багато з них розташовані в Тихому океані, деякі — поблизу Гаваїв, де базується Індійсько-Тихоокеанське командування разом із переважною частиною військово-морського потенціалу та засобів спостереження Тихоокеанського флоту США.

Інформація генерала Райдера загострила питання про те, чому Сполучені Штати не змогли встановити червону лінію багато років тому щодо ймовірного спостереження з повітряних куль.

Адже, по суті, цією бездіяльністю США заохотили Китай поводитися все нахабніше.

«Той факт, що кулі-шпигуни КНР і раніше заходили в американський повітряний простір, не втішає. Ми повинні були мати стратегію раніше», — зазначила Емі Б. Зегарт, старша наукова співробітниця Гуверівського інституту та авторка дослідження «Шпигуни, брехня та алгоритми».

Отже, нічого нового в тому, що супердержави шпигують одна за одною, навіть з повітряних куль, немає. Згідно зі статтею, опублікованою Національним архівом у 2009 році, президент Дуайт Д. Ейзенхауер дозволив спостереження за Радянським Союзом за допомогою камер на повітряних кулях у середині 1950-х років, які літали «над країнами радянського блоку під виглядом пристроїв для метеорологічних досліджень».

«Це викликало більше протестів з боку кремля, ніж корисних розвідувальних даних», — повідомив Девід Хейт, архіваріус бібліотеки Ейзенхауера.

З появою перших супутників-шпигунів повітряні кулі вийшли з ужитку. Тепер вони повертаються, бо хоча супутники-шпигуни й можуть бачити майже все, проте повітряні кулі, оснащені високотехнологічними датчиками, зависають над місцем набагато довше і можуть приймати радіо-, стільникові та інші передачі, які неможливо виявити з космосу. Ось чому перебування попередньої повітряної кулі в штаті Монтана було критичним.

В останні роки Агентство національної безпеки та Стратегічне командування Сполучених Штатів, яке контролює американський ядерний арсенал, переоснащували комунікації з об’єктами ядерної зброї. 

Це була б одна, але лише одна з цікавих цілей для міністерства державної безпеки Китаю, яке контролює багато аспектів національної безпеки.

Економічно-політична конфронтація

Сучасні взаємини Китаю та США перебувають у стані вільного падіння, економічна співпраця провалилася через торговельну війну.

А також через технологічну політику проти таких фірм, як Huawei, щоб викинути їх з ринку. В таких умовах легко прорахувати, як подібні події можуть спровокувати протистояння найближчим часом.

Наприклад, чергове загострення на Корейському півострові може привернути увагу обох держав, як це вже відбувається в Тайванській протоці та Південнокитайському морі.

Вашингтон також наближається до офіційного визнання незалежності Тайваню та посилення обіцянки захищати цю, не всіма визнану, демократію за допомогою зброї.

Задоволення цих вимог означатиме відмову від захисту Тайваню та полегшення для Китаю планів захоплення острова.

Невтручання у китайські справи, хоч би як того хотіли у Пекіні, означатиме кінець американської першості. Тому на це США навряд чи підуть, що підвищує вірогідність гарячого конфлікту. На відміну від холодної війни, коли розуміння сфер впливу в Європі стримало дві наддержави від бойових дій.

Якщо ж Китай усе-таки нападе на Тайвань, США будуть змушені готувати американців до війни, показуючи КНР як агресивну експансіоністську комуністичну диктатуру, котра хоче завоювати і підкорити свободолюбних людей на їхніх власних землях.

Голоси тих, хто закликає до війни, наразі звучать гучніше за опозицію. Проблема в тому, що, коли справа почала стосуватися Китаю, чимало перейшли з другого табору в перший. Вони наполягають, що США мають активно протистояти бажанню КНР стати гегемоном, бодай у регіоні. Втім цей процес не заслуговує на війну.

Але, на думку чималої кількості експертів, якщо війна спалахне, то попередні стануть лише блідими тінями цієї, ймовірної...