В Україні з'явилось передчуття виборів: це провісник кінця війни?

Робота виборчого перфоратора ще не очевидна, але відчутна вібрація вже пішла.

Природно, що політична модель України в умовах війни вимушена переформатовуватись.

Водночас війна (насправді вона почалась у 2014 році) ніколи не була причиною для чималої кількості українських політиків змінити своє ставлення до держави та змістити акценти в роботі з виборцями.

На жаль, наша сьогоднішня битва за волю і незалежність стала ще однією темою для маніпуляцій на шляху до влади і обнулення опонентів.

Отже, планета аплодує президенту України Володимиру Зеленському: і через його нинішній вектор діяльності, й усупереч тому, що він робив чи не робив до війни.

Адже насправді це завдяки нашим мужнім, неперевершеним ЗСУ, волонтерам, громадянському суспільству Зеленський отримує аплодисменти для незламного українського народу.

Ми ж наразі скануємо політичний ландшафт України. Бо в діях декотрих політиків уже читається: вибори!

Запобіжник виборчих перегонів

Наразі найпотужнішими гравцями зі здоровим потенціалом справжніх політиків вбачаються військові.

Ймовірно, люди в формі будуть у кожній партії, а от чи буде нова політсила, ядро котрої складуть сьогоднішні захисники України, — питання.

Адже владі не вигідно, щоб військові утворили власний партійний конгломерат, тому, аби понизити градус популярності, їм можуть робити публічні закиди.

Скажімо, не так воювали, щось не те робили... Згадаймо про нещодавню кримінальну справу проти генерала Кривоноса — за те, що він захистив (!) аеропорт Жуляни.

А що, він мав наказати виставити прапорці, щоб російські десантники бачили, куди їм висаджуватись?

І по закінченні війни тим, хто здолав ворога й відвоював Україну, можуть додати: нам треба дер­жаву будувати, а ви ж не будівельники, ви — військові.

Водночас до команди президента Зеленського після війни також знайдеться низка претензій.

Наразі ж рейтинг у президента та його влади достатньо високий. У першу чергу тому, що відбулась узурпація медіапростору. І це ще один показник того, що влада ґрунтовно готується до виборів.

То коли ж вони можуть бути? У пошуку відповіді варто вслухатись у слова головного розвідника країни, генерал-майора Кирила Буданова, який в інтерв’ю іноземним ЗМІ сказав, що війна може закінчитись навесні цього року.
Це не може не тішити.

З одного боку, з’явилась надія на швидке, повне й остаточне повалення наджорстокого загарбника — путінської росії.

З іншого — закрадається підозра, що нас втягуватимуть у певний переговорний процес (що стане компромісом?) і за цей період (імовірно, в травні-червні) скасують воєнний стан, аби почались виборчі перегони.

За даними декотрих інсайдів, ЦВК отримало завдання готуватися до чергових виборів, які, згідно з Конституцією України, мають відбутись восени 2023 року.

Ну і головний канцлер офісу президента Андрій Єрмак нещодавно стверджував, що Зеленський має і повинен іти на другий президентський термін.

Так, доки рейтинг високий, бо хто знає, як і куди через пів року повернуть голоблі політичного фарту?

Шалом, грошовиті православні!

У бюджеті саме на вибори восени гроші ще не закладені, ймовірно, аби передчасно не видавати інформацію і не дати суспільству розжувати цю поживу до неприємного присмаку. Але це не проблема: за потреби нардепи проголосують.

Водночас ресурси вже збирають. Неможливо забути скорботну печать: «Ми в жопі!» — на злегка розгубленому розкішному обличчі православного агента кремля Паші Мерседеса, коли його не пустили на територію Києво-Печерської лаври.

Чимало аналітиків у цих діях вбачають не лише боротьбу з відверто ворожою пропагандою та підтримкою кремлівського окупанта, а й прагнення взяти під контроль структури московського патріархату, щоб використати цей ресурс на виборах.

«Саме тому удар від влади пішов по фінансах цієї контори, — вважає політичний експерт Андрій Рева. — Спочатку під санкції потрапив головний спонсор РПЦ в Україні, Новінський, а потім «зелені» вилучили з користування Паші Мерседеса головні храми Києво-Печерської лаври».

Окрім фінансового, це ще й питання додаткових політичних бонусів від реально патріотичного електорату. Незважаючи на те, що кримінальні справи, порушені ДБР проти п’ятого президента України Петра Порошенка за отримання Томосу й створення ПЦУ, ще не закриті.

Неможливо обійти увагою і роботу «рожевих поні», котрі заполонили ефір «хорошимі русскімі» й готуються осідлати ОПЗЖшний електорат Нестора Шуфрича для походу на вибори.

Одіозний політик змушений викластись по повній і підтримати владну команду, бо ніщо так не міняє позицію у житті, як три кримінальні справи.

Та й клацання запобіжника біля колінної чашки також розвертає погляди на 180 градусів.

Нові виборчі стежки в старих хутрах

Імовірно, шляхи до влади СН у цьому сезоні складатимуться більш предметно. Принаймні є свій адмінресурс.

Варто нагадати, що віртуальна партія Зеленського, за відсутності мережі своїх членів по областях, отримала більшість у парламенті, тому що використала чарівну силу соцмереж та інтернету.

Не забуваймо також, що чимало віддавали голоси за Зеленського, аби не за Порошенка. Тут уже спрацював Голобородько.

Щодо роботи парламенту після 24 лютого 2022 р. Перші його рішення були зрозумілі, добре продумані. Явно готувались заздалегідь. Потім ми не бачили роботи нардепів понад 100 днів повномасштабної війни. Де вони були? У стані стресу за кордоном?

Згодом, після розносу політиків Зеленським, народні обранці продовжили роботу. Проте не лише в сесійній залі. Дехто — на бігбордах, а дехто й неподалік бойових позицій, одні — допомагаючи фронту, інші — демонструючи непристойний бік української політики — піар на чужій роботі.

Скажімо, збірний образ недолугості політики демонструє голова партії «Голос» Кіра Рудик на фото з автоматом та подекуди беззмістовно, а інколи маніпулятивно коментуючи події для іноземних ЗМІ.

Статус «героя війни» за оборону дуже глибокого тилу час присвоїти київському ресторатору Миколі Тищенку. Він може очолити роту депутатів і політиків, які «героїчно захищають» Україну, починаючи з третього місяця чергового російського вторгнення, подорожами на фотосесії, придумуванням собі гучних позивних й отриманням нагороди «за допомогу» незрозуміло від кого і за що.

А інформація, що нібито командування Сил оборони в Сіверськодонецьку здійснює депутатка слуг народу Безугла — це треш. Безуглу можна сприймати по-різному, вона дуже специфічна, і навіть її колеги інколи не розуміють, що і для чого вона робить.

Юридично вона як заступниця голови Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки має право здійснювати контроль за діяльністю армії. Цілком імовірно, вона навіть має доступ до державної таємниці.

Але вважати, що вона — «комісар», якого прислали спостерігати за діями військових, чи що саме вона керує операцією — це дискредитація військових.

Що це: бажання показати, що ні Головнокомандувач Валерій Залужний, ні командувач Операцією об’єднаних сил, ні командир на місці нічого не варті і підпорядковуються тільки політикам і політичним цілям?

Але саме це і відрізняє нас від росіян!

Російська армія діє задля досягнення політичних цілей, і саме політична мотивація визначає, які завдання ставлять командири. Українська армія керується військовою доцільністю, політика відсутня в діях командирів.

Опозиційний запал у режимі очікування

Опозиція? Вона ще не задає необхідного запалу для дискусії, тому що війна. Потрібно довести справу до кінця: розвалити вщент, до останньої цеглини фундамент цього неадекватного, агресивного сусіда — росії.

Нехай вже відкушують шматки, що вважають своїми, Фінляндія, Японія, Китай... А останній, попри те, що давно підім’яв російський Урал, узагалі має чималий апетит на нові землі рф.

І не США, як брешуть пропагандисти кремля своєму затурканому народу, а саме Китай розгойдує підтримку-непідтримку рф, в очікуванні повного знекровлення і виснаження росії, аби заволодіти значною її територією. От із ким у росіян тотожність і зчіпка корінням.

Отже, фактор війни спричинив переформатування опозиційних сил. А монополізація владою ЗМІ позбавила опозиційних політиків доступу до широкої ­аудиторії українців. Ну не всі в невеличких містах і селах сидять у ютубах. До речі, потреба нового дихання друкованих ЗМІ зараз надзвичайно велика.

Водночас окремі фрагментарні образи воєнного часу опозиційних політиків зуміли пробитись на загал, вони й стануть у нагоді на парламентських виборах.

Петро Порошенко стримує своїх прихильників від гучної критики влади, незважаючи на всі зашквари Банкової щодо нього. Він просто видає в ефір мінірепортажі зі своїх волонтерських буднів.

Віталій Кличко по-чемпіонськи б’ється за Київ і киян на рингу війни, тому йому не до політики. Але про політику не дають йому забути політтехнологи Банкової, а киянам — про те, що Кличко — політик, намагаючись дискредитувати чинного мера столиці.

Сергій Притула, хоч зараз і не так активно присутній у соцмережах зі звітами своєї волонтерської діяльності, але принаймні всі знають, чим він займається і що партія «24 серпня» — це партія відомого шоумена й політика.

Досвідчений політик Юлія Тимошенко використовує традиційні засоби PR. Робить чимало виїздів у різні місця, періодичні політичні заяви в ЗМІ, намагається вийти на зарубіжну аудиторію. Чи є перспектива розширення стійкого електорату Юлії Тимошенко в нинішніх умовах — сумнівно.

Ексспікер Дмитро Разумков демонструє саме політичні ініціативи: на початку повномасштабного вторгнення робив закид владі про неготовність до війни та помилки, допущені Банковою; потім вимагав припинення транзиту через Україну російського газу та конфіскацію його решток. Він формулює альтернативи конкретним особам при владі, демонструючи свій політичний потенціал.

Отже, ядро опозиційної політики наразі залишається таким, як до початку повномасштабного вторгнення.

А підготовка до виборів іде. І робити влучні заяви опозиція також готується. Бо якщо говорити про претензії до чинної влади, а підстави для них є, то опозиційні політики прекрасно розуміють, що цього разу говорити треба влучніше й ґрунтовніше, аніж як про стиль 95-го кварталу.

Адже спонтанно погарячкувати, під момент, — це вже не про сьогоднішнього Зеленського. Наразі він усе робить більш сплановано і навіть обґрунтовано.

Як? Це інше питання, яке і має аналізувати опозиція.

А наразі війна змушує стримуватись та тримати політичну інтригу.