Комфорт вище ефективності? Кадровий Зеапокаліпсис на тлі міжнародного медіатріумфу

Черговий розрив шаблону: провідні міжнародні ЗМІ віншують президента України Володимира Зеленського як людину 2022 року, а в нас вирують підозри в зрадах персонажів як на найвищих щаблях (котрих призначав сам президент), так і на низовому рівні.

Інакше, скажімо, якби рашисти не знали до дрібниць, де розташовуються не те, що потужні, а й малі електростанції, підстанції, чи змогли б вони наробити стільки шкоди?

Або, звідки на територію Вінниччини увечері 18 грудня залетіли «шахеди», коли їм потрібно було пролетіти мінімум ще одну область, а в жодному із сусідніх регіонів саме в той час тривоги не було?

Чи вони зайшли з Придністров’я? Чи хтось провів? То вже пізніше, вночі й під ранок, по всій Україні рашисти запустили кілька порцій «шлюхідів», з особливим «фестивалем» у столиці.

До речі, щодо Києва, то 14 грудня на всіх імовірних шляхах проходу також було тихо і раптом, раз — іранські дрони вже над столицею.

Нерозбірливість у кадрово-політичних призначеннях, з усіма наслідками та загальною атмосферою підозр спонукає українців висловлюватись у соцмережах категорично: «НАТО, Євросоюз і Америка мають говорити лише з Генштабом ЗСУ. Усі прекрасно розуміють, хто такі «ЗеЄршобла». Не треба бавитись у жмурки».

Медійний екстаз колективного Заходу

А тим часом за океаном тріумфальний образ Зеленського створив американський журнал Time. На обгортці видання під світлиною самого президента України Володимира Зеленського майорить заголовок великого матеріалу про життя українського президента та його команди в період війни — «Людина року: Володимир Зеленський і Дух України».

Стосовно «Духу України», то, як зазначає журнал, замість того, щоб рятувати свої життя, чимало українців схопили будь-яку зброю, яку могли знайти, і кинулися захищати свої міста та села від загарбників.

Ще одна американська газета Politico визнала президента Володимира Зеленського найвпливовішою людиною в Європі.

«Європа змінюється. Континент переглядає свої стратегічні відносини, серйозно ставиться до оборони, переосмислює політику у сфері торгівлі, приєднання та енергетичної безпеки. У широкому сенсі це — переосмислення того, що означає бути європейцем, і багато в чому завдяки українському коміку, який став президентом», — вважають журналісти Politico.

Видання зазначає, що Україна не вперше зазнає нападу з боку росії, однак до остан­ньої агресії російського президента володимира путіна решта Європи мало що робила.

«Його комунікативні навички були ключовими. Його риторика різко описує недоброзичливість російського режиму, проти якого він бореться, розсіюючи більшу частину віри Європи — особливо в Берліні та Парижі — у те, що Москва може бути партнером, — зазначається в статті. — При цьому вміле використання Зеленським соціальних мереж, традиційних засобів масової інформації та західних культурних інститутів інтуїтивним чином перенесло війну на Захід, переконавши лідерів та громадськість у тому, що його битва — це їхня боротьба».

Австрійське видання Profil також назвало президента Володимира Зеленського людиною року завдяки його протистоянню російському вторгненню в Україну та «ролі в об’єднанні країн Заходу».

Як зауважує Profil, особливість цьогорічної номінації полягає в тому, що Володимир Зеленський постав перед світом не лише як представник України, яка зазнала нападу з боку росії, а й як людина, яка є частиною Західної цивілізації.

Політичний болт без різьби

Але чи став український внутрішній порядок денний змістовним, без фальші, чи залишився традиційно обгортковим? Питання риторичне.

І як нам монтувати оце загальне захоплення Володимиром Зеленським у світі з тим, що коїться в оточенні українського президента, — різьба зривається.

Водночас журналістський погляд, як і належить, вимагає хірургічного характеру.

Скажімо, Володимир Олександрович добре знає, що навчити людину почуття гумору не можна. Можна кожен раз пояснити, в чому сіль приколу, але ця доволі виснажлива історія в підсумку перетворює учня на посміховисько.

Так само не можна й навчити відповідального політичного лідерства. А якщо до того ж людина впевнена, що їй учитись не потрібно, оскільки вона і так усе знає, — взагалі біда.

Тож, чи не тьмяніють ці міжнародні медійні феєрверки на тлі ситуації , наприклад, із заступником голови офісу президента Кирилом Тимошенком, котрий став фігурантом розслідування НАЗК щодо користування ним під час війни автомобілем Porsche Taycan, що за даними журналістів-розслідувачів Bihus.Info, мав бути переданий військовим як гуманітарна допомога від General Motors для евакуації людей із зони бойових дій?

Спочатку Тимошенко ви­правдовувався, але після розголосу пообіцяв передати автівку на фронт.

Також як приклад кадрових промахів президента не сходить з язиків і колишній керівник СБУ, друг дитинства Володимира Зеленського Іван Баканов.

Нагадаємо, Іван Баканов очолив СБУ в серпні 2019 року. До того він був начальником Головного управління  боротьби з корупцією та організованою злочинністю СБУ. Членом РНБО, головою партії «Слуга народу» з 2017 року.

Після затвердження Баканова на посаді голови СБУ деякі експерти зробили закид, що призначення відбулося з порушенням процедур. Йдеться про спецперевірку, яку він нібито не пройшов. Однак уже незабаром в СБУ повідомили, що це не є правдивою інформацією.

У 2020 році НАБУ змушене було під тиском судового рішення відкрити щодо Івана Баканова провадження на основі поданого громадянином України позову. За заявою громадянина, Баканов зловживав владою, перевищував службові повноваження і т.д.

Спершу НАБУ не знайшло вагомих причин для відкриття кримінальної справи, тоді заявник подав до суду, який в результаті частково задовольнив скаргу.

Навесні того ж таки 2020 року з’явилася інформація про те, що Іван Баканов є керівником іспанської фірми Tierra Verde Sociedad Limitada. Однак антикорупційне законодавство забороняє держслужбовцям перебувати на керівних посадах в приватних структурах. У СБУ також відреагували на інформацію ЗМІ та відзначили, що компанія Tierra Verde Sociedad Limitada припинила свою діяльність у 2019 році.

І сьогодні активна громадськість не забуває про Баканова, задаючись запитанням, — де він і чим займається?

Ідемо далі. А як реагувати, що президент Володимир Зеленський не знайшов підстав для позбавлення звання «Герой України» народного депутата, лідера забороненої політсили ОПЗЖ та колишнього члена ПР Юрія Бойка, як того вимагає петиція, котра набрала понад 25 тисяч необхідних підписів?

Водночас глава держави поінформував, що звернувся до прем’єр-міністра Шмигаля з проханням проаналізувати наявність обґрунтованих підстав для персональних санкцій щодо Бойка та передати результати. Таке собі бла-бла-бла...

Або як працює на рейтинг глава партії СН Олена Шуляк, котра відвідала військовий госпіталь, щоб на підвищених тонах з’ясувати стосунки з бійцем у важкому стані, без ніг Олегом Симорозом, котрий написав на своїй сторінці у фейсбуці, що законопроєкт 5655 (так звана «містобудівна реформа») був прийнятий за підтримки депутатів ОПЗЖ на користь будівельній мафії. Про візит дами Олег також написав.

«На злодієві шапка горить, — зазначив Олег. — Лобістка будівельної мафії прибігає у військовий госпіталь з’ясовувати стосунки».

А як корелюється зі світовим сприйняттям Зеленського як лідера боротьби за свободу й незалежність зовсім нещодавній витвір «слуг» — поправки до закону про ЗМІ, що зв’язують руки та заклеюють роти незалежним журналістам?

Єрмак — окрема тема

Ми неодноразово говорили й про одіозну постать глави ОП Андрія Єрмака, щодо нього чимало аналітиків висловлювали сумніви у щирості українськості його позиції.

У свій час кадрові зміни в команді Зеленського, пов’язані з приходом на пост головного канцеляриста оточення президента Андрія Єрмака, назвали «кадровим линянням».

Бо, за великим рахунком, для президента прихід на пост глави ОП Єрмака стало питанням зручності та емоційного комфорту, а не виживанням або переосмисленням своєї ролі та відповідальності.

Тому очікувати якісних змін роботи влади, дроти якої Зеленський безальтернативно замкнув на собі, як прогнозувалось спочатку і як це підтвердив час, — даремна справа.

Водночас ми неодноразово оприлюднювали кулуарні прогнози мешканців Банкової про ймовірність відставки Андрія Єрмака. Але глава ОП добре навчений не лише манерам, а й маневрам.

Єрмак, який заявив за день до відставки про відсутність конфлікту між ним і його попередником Андрієм Богданом, публічно маніпулює фактами разюче легко, і про це варто пам’ятати завжди.

Крім того, Єрмака вважають дуже комерційним персонажем, який розуміється в розподілі часток.

Також, окрім комфорту для Зеленського, Єрмака тримає на посаді й те, що він володіє вантажем чутливих довколапрезидентських знань.

Хоча навряд він став би у разі звільнення одразу плювати отрутою компромату, але гучно захистити себе зміг би.

Міжнародний рейтинг — наше все

Отже, визнання й успіх Зеленського на міжнародній арені ґрунтується, за визначенням закордонних аналітиків, на тому, що мужність заразна.

Мовляв, це поширилось серед політичного керівництва України в перші дні вторгнення, коли всі зрозуміли, що президент залишається на місці.

Його професійні інстинкти, отримані від діяльності як актора на сцені, означали, що він уміє читати натовп і реагувати на його настрої та очікування.

Водночас сили президент черпає у все-таки зависокому рейтингу і власному, і своєї команди.

Тепер його аудиторією став увесь світ. Він вирішив не підвести його? Чи як? Бо до війни перспективи реформ в Україні були невтішні — через зростання впливу олігархів.

Скажімо, Польща в результаті реформ потрапила в ЄС і НАТО, а Україна — у список Forbes. Така чітка аналогія і паралель із сьогоденням.

Не в останню чергу перепонами на шляху до впливових міжнародних спільнот, а не одноденних піар-рейтингів, є те, що влада на чолі із Зеленським відкладала прийняття болючих, але необхідних рішень.

Ми недаремно згадуємо зміну Богдана на Єрмака, бо це один із промовистих фактів, котрий говорить про те, що Зеленський не усвідомлює відповідальності перед народом.

Що комфорт він цінує вище за ефективність. Що некомпетентність — значно менший гріх, ніж неповага. Що він усе ще знімає скетчі, не маючи сценарію для справжнього твору. Так, власне, і сценариста у нього немає. Хоча, ймовірно, саме зараз можливо виправити основні, вирішальні помилки.