Рада Євросоюзу затвердила обмеження ціни на російську нафту

Рішення набрало чинності 5 грудня та дозволило обмежити доходи агресора без збільшення нафтових цін на світових ринках.

Стеля передбачена для третіх країн (перш за все Індії та Китаю), які продовжать купувати російську нафту.

Євросоюз, США, Велика Британія, Австралія, Японія повністю відмовляються від російської нафти.

Зважаючи на те, що фактично російські підприємства і зараз торгують нафтою приблизно за такою ціною, реакція світової спільноти була різновекторною.

Зрозуміло, що українці вважають рішення G7 та ЄС «гомеопатичним заходом», бо бажали ціни на російську нафту на рівні 10 доларів або ж повного ембарго на її продаж, щоб зупинити поповнення гаманця цієї скаженої бензоколонки.

Президент Зеленський був відверто розчарований: «серйозним рішення встановити таку межу не назвеш». Нафта по $60 не зупинить війну.

Дослідження KSE Institute та експертів санкційної групи Єрмака-Макфола показує, що справжній удар по Кремлю може завдати ціна нижче $35.

Така вартість позбавить рф надприбутків, при цьому все ще перевищуватиме собівартість виробництва. На ціні $35-40 наполягали країни Балтії та Польща.

«Узгоджена державами G7 та ЄС верхня межа на російську нафту в розмірі $60 є найкращим варіантом, бо гарантує, що зростання світових цін, яке було б вигідне також росії, не відбудеться» — прокоментувала цей крок заступниця держсекретаря США Вікторія Нуланд.

Так, це більше схоже на превентивний хід, аби, по-перше, нафта не дорожчала, а, по-друге, і 60 доларів — це непогано для початку, бо маємо чи не вперше в історії G-7 приклад, коли провідні держави зважились на відверто неринковий крок і тепер центр прийняття рішень на світовому енергетичному ринку — не в московії.

Мета цього заходу — не моментально вбити російську економіку. Адже не стільки важлива ціна на нафту, скільки те, щоб росія не отримувала від цього доходи.

«Стелю таки ввели, хоч це було зробити дуже складно, — вважає експерт з економіки Сергій Фурса, — тепер її можна знижувати. Ніхто не знає, наскільки це реально — навіть той, хто сидить у Брюсселі. Але те, що цей механізм закладено, створює можливість для його застосування».

Цікаво, що впродовж останніх кількох тижнів, коли йшло обговорення граничної межі на російську нафту, приватні китайські та індійські компанії припинили її купувати в очікуванні ще більших знижок.

«Коли проєкт обмеження ціни запрацює на повну потужність — почнеться найбільш цікаве, — переконаний фінансовий аналітик Віталій Шапран, — наприклад, якщо росіяни знову вдарять по енергетичній інфраструктурі України, то країни-організатори проєкту зберуться і встановлять вже ціну, як варіант, на рівні 45 доларів. Таким чином (і де-факто, і де-юре) цивілізований світ в нас на очах перехоплює економічну ініціативу у слабкої сировинної економіки рф з метою отримання у своє розпорядження інструменту впливу на агресора».

Так, для цього потрібен час, але що у світовій політиці робиться швидко?

Тим часом росіяни галасують, що ніякоі нафти за умови стелі продавати не будуть. Але зовсім скоро ми побачимо, який варіант вибере москва: спалювати нафту, консервувати нафтові свердловини чи продавати сировину за встановленою ціною, щоб хоч якось закрити бюджетну дірку.

«Основний момент полягає в тому, що ми не можемо точно спрогнозувати реакцію росії. А вона є ключовою, – наголошує Сергій Фурса. — Адже в аналогічній ситуації з газом є приклад, коли путін сам обмежив постачання блакитного палива в Європу, думаючи, що він зараз усіх покарає. У підсумку втратив ринок і майже всі експортні доходи з продажу газу. Ми неодноразово чули від росіян, що у разі введення граничної ціни вони взагалі не постачатимуть нафту. Наразі можемо лише схрестити пальці й сподіватися, що путін знову «стрілятиме собі в ногу» і неадекватно реагуватиме на запровадження цієї стелі».