Війна «за Хрещатик»: як Зе-влада вибудовує «пункти зламності» для незламного Кличка

Усе кардинально змінилось за останні дев’ять місяців у нашому житті.

Незмінними, на жаль, залишаються лише політична жадібність і невиправдані, нічим не підтверджені, безпідставні амбіції на внутрішній кухні президентського істеблішменту.

У сьогоднішніх драматичних подіях жорстокої російсько-української війни нові пристрасті в старих хутрах, розв’язані «слугами народу» проти мера столиці Віталія Кличка, виглядають щонайменше безглуздо.

Однак, попри все, це свідчить про фатальну неминучість посилення впливу чинного мера Києва і як очільника міста, і як опозиційного до Банкової політика.

З іншого боку, як зазначають сьогоднішні захисники України, розв’язана «слугами народу» чергова фаза війни проти мера Києва Віталія Кличка шкодить фронту і підриває державу зсередини.

Нагадаємо, бажання Банкової «оптимізувати керівний склад органів місцевого самоврядування Києва» народилось не сьогодні, а з перших днів приходу Зе-влади в президентські, урядові, парламентські кабінети.

Тому нинішній конфлікт між офісом президента та мером Києва Віталієм Кличком щодо пунктів обігріву виглядає як розвиток сценарію Банкової — позбавлення Кличка впливу на столицю.

І, до речі, в усуненні від посади колишнього очільника КМВА Миколи Жернова, якого офіс президента на початку повномасштабної війни туди ж був і засунув, вбачається невдоволення, що Жернов недостатньо відтягував на себе повноту влади від Кличка.

Дуже «вчасно» — саме під час війни розгойдувати крісло під керівником столиці. Хоча, на жаль, усе це вмонтовується у своєрідну логіку й стандарти Банкової.

І щодо логіки варто зазначити: роздмухувати це протистояння на тлі того, що кияни (ми вже про це писали) чималою мірою підтримують порошенківську «Євросолідарність», і саме за час президентства Порошенка Кличко став мером столиці, — це забити «слугами народу» гол у власні ворота.

Нагадаємо, можливості, котрі надає посада мера великого міста, а тим більше столиці, перевищують доступне будь-якому міністру. Причому не після результатів, а в ході процесу.

Ймовірно, саме тому бажання відібрати кермо Києва у Кличка в ОП хронічно незбутнє і переходить з однієї форми в іншу.

А з часом відчай лише посилюється: життя проходить, а тут величезні грошища перед носом плавають іншими курсами. У період до 24 лютого 60-мільярдний бюджет був головним трофеєм мера столиці.

От і доводиться Віталію Кличку вкотре ставати в політично-боксерську позицію. Банкову лихоманить ще й тому, що мер столиці, який за першої каденції заручився підтримкою іншого «машиніста» — тоді президентом був Петро Порошенко, — на останніх виборах мав «заліковку», яка вже працювала на нього.

Блекаут звинувачень

Отже, 23 листопада, коли росія вчергове масовано атакувала Україну ракетами по енергетичній інфраструктурі, мільйони людей залишились без світла, води та зв’язку.

Увечері того ж дня влада оголосила про початок роботи «пунктів незламності». Проте вже наступного дня до їхньої роботи, особливо в столиці, вже були претензії.

Мешканці Києва скаржились у мережі, що деякі шелтери або не працюють, або не обладнані належним чином. А через два дні з критикою столичної влади виступив президент Зеленський.

«Профанацію з київськими «пунктами незламності» ніхто нікому не пробачить. Прошу, серйозніше», — сердито посварив він Кличка у своєму традиційному вечірньому зверненні.

«Я не хочу, особливо в нинішній ситуації, вступати в політичні баталії. Це безглуздо. Мені є в місті чим займатись», — так міський голова Віталій Кличко відреагував на закиди з боку ОП і «слуг». Історію з цими пунктами в оточенні мера вважають суто політичною, точніше новим приводом ОП причепитися до Кличка.

Відомо, що опікуватися «пунктами незламності» нібито мали голови місцевих військових адміністрацій — у Києві таким віднедавна є Сергій Попко. Саме голови військових адміністрацій ходили на відповідні наради, які організовує заступник голови ОП Кирило Тимошенко.

Кличка на ці зустрічі не запрошували. Усю інформацію щодо вимог центральної влади до облаштування «пунктів не­зламності» йому доводилося отримувати з власних — неофіційних — каналів.

Водночас заради справедливості зазначимо, що, навіть попри вибірковість ОП у своїх оцінках щодо «пунктів незламності», у столиці не помітити проблеми в їхній роботі неможливо.

У мерії пояснюють, що причини недоречностей перших днів роботи лежать у масштабах: якщо в одних областях треба відкрити всього сотню пунктів на регіон, то в самому Києві їх треба розгорнути тисячу.

«Це не можна зробити за клацанням пальців Тимошенка. Лише генераторів, щоб усе працювало, у ці пункти треба майже дві тисячі. Це не робиться за кілька днів», — зауважують у київській міськраді.

Інша проблема, як зазначають у мерії столиці, полягає у відсутності розподілу відповідальності. Мовляв, за 9 місяців війни між цивільною та військовою адміністраціями все ще немає адекватної взаємодії. Ну, власне, саме на це й розрахунок офісу президента.

Отже, протистояння ОП і Кличка на тлі «пунктів незламності» — продовження старого політичного конфлікту за владу в столиці.

Як писала «УМ», іще за часів першого очільника президентської адміністрації Зеленського Андрія Богдана ОП намагався якщо не збити Кличка з ключової мерської посади, то хоча б суттєво послабити його повноваження. І час від часу ці спроби повторювалися.

Новий, до того ж публічний, виток конфлікту між офісом президента та Кличком підтверджує, що навіть у часи великої й виснажливої війни політичні апетити не зменшуються.

І продовження цієї безглуздої внутрішньовидової битви за Київ-2022 збіглося з важкими боями за Бахмут. Ніщо не зупиняє офіс президента.

Нагадаємо, після початку повномасштабного вторгнення у Києві було створено «паралельну до Кличка» військову адміністрацію, яка мала перебрати на себе частину владних повноважень.

Перший очільник КМВА Микола Жернов отримав ширші повноваження в Києві, ніж мер. Але, очевидно, небажання Жернова вступати в політичні чвари й призвело до його відставки.

Сам Жернов у приватних розмовах завжди підкреслював, що він — військовий і влазити у жодні політичні конфлікти, зокрема з чинним мером, не збирається.

Тоді ОП вирішив діяти інакше. Замість Миколи Жернова новим очільником КМВА призначили Сергія Попка, котрого називають протеже керівника ОП Андрія Єрмака. Тепер він, імовірно, намагатиметься забрати частину повноважень мера. Але чи вдасться йому перетягнути вплив і вагу — питання.

Військові невдоволені

Кадрові військові дещо збентежені. Мовляв, на чию користь ця гра?

Народний депутат України VIII скликання, колишній заступник командира добровольчого батальйону «Азов» Ігор Мосійчук вважає, що зараз будь-яке протистояння між центральною та місцевою владою — на користь лише ворогам.

«Ворог б’є і знищує інфраструктуру країни, завдає невідворотних втрат нашій енергетиці. Водночас політичне керівництво країни з якогось дива вирішило з’ясовувати політичні стосунки з міським головою Києва Віталієм Кличком. Розв’язана «слугами народу» політична війна з Кличком шкодить фронту і підриває дер­жаву зсередини. Віталій Кличко обраний киянами так само, як президент Зеленський обраний всіма українцями. А тому протистояння між ними бути не може. Будь-яке протистояння між ними — на користь путіну, на користь ворогам. Так само і з іншими міськими головами, які віддано працюють на Україну. Якщо зараз президент почне замість того, щоб знищувати ворога, з’ясовувати стосунки з Кличком чи будь-яким іншим проукраїнським мером, програє від цього вся Україна, — зазначив Мосійчук.

— Нищити місцеве самоврядування, користуючись воєнним станом, неприпустимо. І  президент перший має закопати сокиру цієї війни, яку він же і викопав кілька днів тому невідомо з яких підстав. Бо з одного боку декларувати національну єдність, а з іншого — влаштовувати політичні розбірки з міським головою столиці — це не лише диверсія проти держави, а й неповага до більшості киян, які в холоді та без електроенергії і води стійко тримаються і відстоюють своє місто! Тому, пане президенте, думайте. Менше слухайте своїх радників, керівників офісів та їхніх радників. Думайте своєю головою, думайте про Україну», — закликав Ігор Мосійчук.

Отже, режим політичної несумісності між мером Києва й офісом президента «зелені» так і не вимикали ще з 2019 року.

Нагадаємо, щойно створений тодішній Кабінет Міністрів Гончарука, ледь ропочавши роботу, ініціював розділення посади мера Києва та керівника Київської міської держадміністрації, тобто звільнення Кличка з останньої.

У відповідь Віталій Кличко звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК) з проханням визнати протиправними дії уряду щодо внесення президенту України подання від 4 вересня 2019 року про його звільнення з посади голови КМДА.

Зацікавлені чекали подальшої розв’язки конфлікту. Однак окружний адміністративний суд столиці відклав розгляд справи по суті за позовом Віталія Кличка до Кабінету Міністрів України та тодішнього глави уряду Олексія Гончарука, нібито з ініціативи самого ж позивача.

Одразу ж почало виникати запитання про корінь причин відтягування розгляду справи, настільки важливої для української столиці.

Звісно, що бої у владі за владу під корінь підрубують судову гілку влади, а разом з нею можуть підривати в період війни самі засади держави.

Наприкінці липня 2019 року тодішній глава ОПУ Андрій Богдан пішов на відкриту конфронтацію з чинним мером столиці та главою КМДА Віталієм Кличком, аби змістити Кличка і розділити посади мера Києва та керівника КМДА. Мета вбачалась цілком зрозуміла й тоді, й сьогодні — призначення туди людини президента.

Водночас іще в 2019-му на Банковій почали думати про дострокові вибори в столиці…

Але, коли на горизонті з’явився помічник президента Андрій Єрмак, маховик, запущений проти Кличка, почав скорочувати оберти.

З висоти сьогоднішнього дня вбачається, що, ймовірно, тоді Єрмак, ставши на захист мера Києва Віталія Кличка, вирішив про всяк випадок порозкладати яйця в різні кошики та підготуватись до наступу по-іншому. Підготувався.

Далі, у 2021 році, загострилися стосунки зі сценарієм залучення правоохоронців.

Наразі переконливість позицій залежатиме від того, наскільки правильні та адекватні в протистоянні з Банковою будуть подальші кроки мера Віталія Кличка.
Але чому це відбувається під час нашої битви за Україну?

Овації може отримати кожен. І прихильників може додатись кожному. Але в Зеленського важливий козир — всеохопна влада.

На жаль, нинішній парламент не здатний повернути гаранта в правові рамки. А хто вибудує довкола гаранта рамки адекватності? Адже йому так подобається самоорганізоване безмежне поле свого, суб’єктивного, права...