Майже 2 мільярди на дифірамби зе-владі і нове «велике крадівництве»: що не так з держбюджетом-2023

Третього листопада Верховна Рада ухвалила закон про Державний бюджет України на 2023 рік.

Бюджет війни, бюджет наступу, звільнення і перемоги.

Саме таким мав би бути кошторис держави, яка використовує всі шанси здолати затятого ворога.

Однак іще до його прийняття пункти, котрі критикувала опозиція, не вкладались у картину здорового патріотизму.

Перше, що впадає у вічі: влада намагається будь-якими способами компенсувати суттєві втрати державного дорожнього фонду, який у перші кілька місяців війни не мав надходжень через скасування акцизу на пальне та ввізного мита на автомобілі.

Тобто, водевіль уже з поправкою у сценарії на війну під назвою «Велике будівництво-крадівництво» продовжується.

У профільному міністерстві кілька останніх місяців постійно говорили про пошук фінансових ресурсів на відновлення розбитої інфраструктури. З одного боку, все правильно. З іншого — вилізло не те.

Геометрична прогресія закопування бюджетних грошей  

Народний депутат від «Голосу» Ярослав Железняк зазначив, що на потреби Укравтодору виділили 64 мільярди гривень, це на 7 млрд грн більше, ніж цьогоріч.

Водночас для 10 важливих міністерств, у тому числі й культури, виділили 57 млрд грн, тобто менше, ніж одному Укравтодору.
    

Окрім того, продовжується епопея суперечок невідповідності ціна-якість-об’єктивність і взагалі доцільність телемарафону «Єдині новини».
    

Після гострих суперечок у другому читанні депутати таки вибили з проєкту бюджету фінансування цього «марафону».

Однак на остаточний розгляд пункт, за яким «Єдиним новинам» виділяють 1,6 млрд грн в обхід чинного законодавства України, криворізько-трускавецька школа економіки й права знову повернула.
    

Сумнівів чимало: чи вдасться збалансувати бюджет, чи в нас так і надалі вершки олігархічних каналів фінансуватимуться з державної казни і асфальт буде попереду всього, навіть попереду «оборонки», на яку не завадило б іще 50 мільярдів гривень.
    

«Мову про бюджет-2023 потрібно починати з того, що йдеться про підробку й фальсифікацію документів. І це вже не вперше таке відбувається у ВР, — каже депутатка Верховної Ради Софія Федина. — Неодноразово було, що ми голосували за один проєкт закону, а потім спікер публікує зовсім інший закон. Ми кожен раз здіймали скандал, але щоразу це нічим не закінчувалося. І в питанні фінансування «єдиного марафону» сфальшовано й порушено процедурність, бо коли знята якась правка, її вже не мають права повернути назад. І цим зараз мали б займатись компетентні органи — на якому саме рівні це відбувається. Бо якщо це проходить під благословінням спікера, то виглядає так, що ВР тоді ні до чого, бо так можна сфальсифікувати абсолютно все.

Останнім часом «слуги» стали ще більш агресивними, вони дуже гостро реагують на будь-яку критику. Вони поводяться зухвало, бо впевнені, що абсолютно не будуть покарані».
    

Імовірно, за слухняністю і самовпевненістю «слуг» стоїть суттєва фінансова підпора. І це керує їхньою поведінкою, щоб вони голосували одноголосно, не розуміючи й особливо не вникаючи, за що віддають свої голоси.
    

«Це фінансове живлення, наскільки ми розуміємо, вони беруть з доріг. І це насправді зараз убивча ситуація. Скажімо, їду я по чернігівській трасі, праворуч і ліворуч — зруйновані будинки, а вони знімають нормальний асфальт, який потребував невеликого ямкового ремонту, і роблять капітальну дорогу, — обурюється Софія Федина.

— Тобто, по суті, всі ці гроші на «марафони», на дороги вони крадуть у людей, які не мають де жити і які будуть змушені перезимувати ледь не в землянках. Бо держава з квітня місяця, особливо на визволених територіях, нічого не зробила, щоб запровадити державні соціальні пакети допомоги й забезпечити людей бодай відносним стабільним майбутнім».
    

Спостерігається таке закопування грошей і в столиці. А щодо «марафону», то тут також наявні приводи, про котрі раніше «УМ» писала.

Перший — це монополізація інформаційного простору, щоб люди знали й чули лише те, що їм дозволено, і щоб вони не бачили тих проблем, які є в державі, й не розуміли гостроти викликів, котрі зараз стоять перед усім українським народом. А по-друге, як кажуть чимало опозиційних депутатів, це банальне відмивання грошей.
    

Згадаймо нещодавній скандал з компанією «Кінокіт», що асоціюється з одним із заступників глави офісу президента Кирилом Тимошенком.

Йому ще й приписують те, що до його рук прилипли автомобілі з гуманітарної допомоги. Оце па­сьянси складаються! Але щоб почати говорити про все це предметно, то необхідно аналізувати й думати.
    

«На часі говорити про проблеми, й тут не питання в єдності, позаяк щодо зовнішнього ворога ми на 90% всі єдині, окрім деяких «незрозумілих» представників українського народу. Адже тут питання в тому, що якщо ми цих проблем зараз не вирішимо, то завтра або не буде держави, або в нас буде концтабір», — обурюється Софія Федина.
    

У головах свідомих українців не вкладається: як так? Поки українці збирають по гривні на озброєння, українська влада скеровує бюджетні кошти на фінансування телемарафону, російськомовних каналів та сумнівне будівництво доріг.
    

Народний депутат Ірина Геращенко зазначила, що ухвалення бюджету було дуже закритим, а це взагалі неприйнятно в часи війни, коли кожна копійка на рахунку.
    

«Уперше за 31 рік незалежної України бюджет ухвалюють настільки закрито. Очевидно, що в умовах воєнного стану Верховна Рада працює в особливих інформаційних реаліях, але ми наполягали, щоб у записці щедро фінансованого владою «марафону» вийшло повне обговорення бюджету. Влада зобов’язана звітувати про кожну копійку як платників податків, так і спонсорів з Європи та США. Вони знайшли на олігархічні телеканали близько двох мільярдів гривень. І в тому числі — на російськомовні канали «Дом» і Freedom. Для кого вони віщають? Ми що, впевнені, що ці канали щось можуть змінити в головах «русскіх»? Чи краще нам боротися за нашу перемогу не в головах росіян, а посилюючи нашу армію зброєю?» — обурюється співголова фракції «ЄС» Ірина Геращенко. — І незрозуміло, де між першим і другим читанням знайшли ще додатково 7 млрд грн на дороги?».

Ребрендинг «великого крадівництва»?

Отже, ніхто нічого обґрунтовувати не збирається. Як і пояснювати, як і чому влітку на ще тимчасово окуповані території Донбасу було виділено на ремонт доріг майже 40 мільйонів гривень.

А сьогодні для цих же робіт у звільнених областях доводиться брати кредитні кошти.
    

Нагадаємо, наприкінці квітня 2022-го путін заявив про початок другої фази війни, він поставив своїм військам завдання повністю окупувати Донецьку та Луганську області й південь України.
    

І вже після цього (влітку 2022 року) служба автомобільних доріг у Донецькій області перерахувала майже 40 млн грн фірмі «Юніотрансбілдінг». Без жодних тендерів.
    

Як свідчать дані державного вебпорталу Spending, гроші сплачували за експлуатаційне утримання доріг державного значення на Донеччині.
    

А у вересні українська влада контролювала 50% Донеччини і невелику частину Луганщини. Наразі росія не відмовилася від планів захопити весь Донбас.
    

За даними вітчизняних видань, дорожній підрядник «Юніотрансбілдінг» зареєстрований у місті Мирноград Покровського району Донецької області.

Станом на початок червня, коли бюджетні кошти пішли до цієї фірми, вся Мирноградська міська громада перебувала у зоні бойових дій.
    

То кому, куди й для чого пішли ці гроші? І як у таких умовах можна було забезпечувати ефективність використання коштів?
    

Крім цього, аналітики видання «Наші гроші» повідомили, що у «Прозорро» немає жодних даних про контракти між донецькою службою автомобільних доріг і «Юніотрансбілдінгом».

Ця компанія зі статутним капіталом 10 тис. грн займалась дрібними підрядами. У 2017 році вона проводила ремонт вулиць у Рівному на загальну суму 1 млн грн.

За результатами тих підрядів місцеві податківці звинуватили комунальне рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг у «нереальності проведення господарських операцій» з «Юніотрансбілдінгом».

Мовляв, відбулося заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту через відсутність у підрядника необхідних матеріальних, трудових та інших ресурсів.
    

Водночас стабільність у фінансуванні ремонту доріг демонструє ще одна фронтова область — Запорізька. У вересні 60% її території перебували під росіянами.

Протягом квітня-жовтня служба автомобільних доріг у Запорізькій області перерахувала 108,45 млн грн на рахунок ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл», підконтрольного турецькому бізнесу.

Оплату провели за чинним контрактом, підписаним наприкінці 2020 року.

Немає світла — немає зарплати

З-поміж усієї цієї каламуті очевидно лише те, що кожне рішення сьогоднішньої влади необхідно контролювати не те що на виході, а ще на стадії початку роботи над ним.

Інакше буде, як з антисоціальним законом, очевидно, під патронатом прем’єра Дениса Шмигаля та головної захисниці соціальних потреб українців у ВР Галини Третьякової, котрий юристи назвали «немає світла — немає зарплати».

Його офіційна назва — «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом».

Він був прийнятий парламентом у липні і почав працювати вже в цьому місяці. За цим законом, працівники супермаркетів, магазинів, комунального транспорту та інші, котрі змушені зупиняти роботу під час повітряних тривог та відключень електро­енергії, можуть суттєво втратити в зарплаті.
    

Адвокат Ростислав Кравець пояснює, що для цього працедавці зобов’яжуть працівників укласти відповідні договори, за якими робота під час повітряних тривог і відключень світла не оплачується.

Тобто на будівництво доріг у певні регіони, котрі були окуповані, гроші є. А для пересічного українця, котрий страждає від війни і працює, і намагається вижити в цих пекельних умовах, і абсолютно не винен у тому, що на нас напали російські фашисти, грошей на хоча б довоєнну зар­плату немає.

І це при такому божевільному зростанні цін на все. Хоча якщо їх немає для армії, то що вже говорити про людей у тилу?
    

Однак кожен, як зазначає Кравець, мусить знати, за цим же законом, що роботодавець може оформити такі договори не більше, ніж на 10% працівників.

З іншого боку, тут тобі й корупція. Бо, щоб не потрапити в цей «чорний» список, працівник має бути дуже лояльним до керівника.

Окрім того, а хто буде перевіряти підприємство — там 10% знецінених робітників чи більше?
    

То до чого під час війни підштовхує влада «слуг» тих, кому вона обіцяла служити? І які ще треба аргументи, щоб відкрились очі?