Видатні сини гетьманів: до річниць від дня народження Григорія Орлика та Андрія Розумовського

Орлики та Розумовські — дві видатні гетьманські родини, діяльність яких на ствердження нашої державності заслуговує на належну шану України і кожного з нас.

Цьогоріч відзначається 320-та річниця від дня народження Григорія Орлика та 270-та — Андрія Розумовського.

Українські гетьманичі жили в одну епоху з різницею у пів століття, мешкали в різних країнах, представляли інтереси різних правителів, мали різне матеріальне становище, різні життєві обставини.

Утім, паралельно з цим вони мали чимало спільних рис, ідей, а найголовніше — місцем сили кожного з них була Чернігівщина, де розпочався їхній життєвий шлях.

Народжені в Гетьманщині. Навчання

Григорій Орлик та Андрій Розумовський народилися у гетьманських столицях. 16 листопада 1702 року в Батурині, у родині старшого канцеляриста Генеральної військової канцелярії Пилипа Орлика та Ганни Герцик, народився син Григорій. А 22 жовтня 1752-го в місті Глухів, у родині гетьмана України Кирила Розумовського та Катерини Наришкіної — син Андрій.

Перемога герцога де Броя під Бергеном, 13 квітня 1759 р. Автор невідомий. Національна
бібліотека Франції. Гравюра. ХVІІІ ст. Під №6 позначений Григорій Орлик. Передано електронну
версію фото історикинею Іриною Дмитришин у 2019 р.

Про початкову освіту Григорія Орлика згадок не збереглося. Очевидним є те, що батько Пилип Орлик дбав про освіту своїх дітей, адже й сам навчався в Києво-Могилянській академії.

Безсумнівно Григорій отримав домашню освіту. Та вже у 14-річному віці вступив до одного з найпрестижніших навчальних закладів Швеції, Лундського університету.

Вивчив і досконало володів вісьмома мовами: німецькою, французькою, польською, шведською, українською, російською, грецькою і турецькою.

Кирило Розумовський, як і Пилип Орлик, розумів вагому роль освіти у майбутньому житті власних дітей, тому забезпечив своєму сину Андрію прекрасну початкову освіту.

За рекомендаціями батька 12-річний Андрій продовжив навчання в Страсбурзькому університеті, де свого часу навчався і сам Кирило Розумовський.

Сучасники Андрія вирізняли його чудові знання французької, німецької, англійської, італійської, української та російської мов.

Становлення. Дипломатія

Видатні дипломати українського походження відігравали вирішальну роль у європейській політиці ХVІІІ століття. А як все в них починалося? Як вони досягли високого статусу — дипломата?

Григорій Орлик

У 1708 році військо російського царя петра І жорстокою каральною операцією знищило гетьманську столицю Батурин, щоб залякати українців і не дати реалізувати прагнення гетьмана Івана Мазепи звільнитися з-під російського ярма.

Тоді Європа здригнулась від звірств москалів у Батурині, як сьогодні — у Бучі, Харкові, Маріуполі, Ізюмі... Саме та війна перекреслила безжурне життя нашого героя Григорія Орлика.

7-річний хлопчина разом з родиною змушений був емігрувати, так, як і багато українських діток сьогодні...

Віденський конгрес. Художник
Жан-Батист Ізабе. 1819 р. Виявлено
істориками Національного заповідника
«Гетьманська столиця» у зібранні
Британської королівської колекції.

 У Бендерах 16 квітня 1710 року батька Григорія — Пилипа Орлика обрали гетьманом в еміграції. І він продовжував розпочату справу — боротьбу за незалежність України та її народу, до якої з часом приєднався і Григорій.

Бойове хрещення Григорія відбулося у 14 років. Він брав участь у битві під фортецею Штральзунд на боці шведського короля Карла XII.

У 28-річному віці Григорій перейшов на дипломатичну службу до однієї з найпотужніших європейських держав XVIII століття — Франції і впродовж 30 років на цій службі, маючи різнопланові дарування і знання, завжди вплітав у політику Франції інтереси Козацької нації.

Палац князя Розумовського. Художник Балтазар Віганд. 1818 р. Виявлено істориками
Національного заповідника «Гетьманська столиця» у Віденському музеї.

1733 рік для Григорія став піком відповідальності — саме йому було доручено високу таємну місію — забезпечити переїзд Станіслава Лещинського, який підтримував українське питання і наголошував:

«Без свободи козацької нації не буде спокою на сході Європи» (ми сьогодні добре розуміємо актуальність цих слів), з Франції через Німеччину до Польщі і зайняти королівський престол.

Нічого подібного за складністю та блискучістю виконання не знала історія! Унікальна експедиція тривала з 22 серпня до 8 вересня в умовах повної секретності, з перевдяганням та маскуванням, зміною карет та маршруту 1600 км — і Станіслава Лещинського було оголошено королем Польщі та Великим князем Литовським.

Андрій Розумовський

Кар’єра Андрія розпочалася з військової служби у морському флоті. Закінчивши студії у Страсбурзі, в 1768 році він вступив до англійського флоту, де 23 червня 1769 р. отримав звання лейтенанта.

Військова справа того часу була однією з важливих сходинок в побудові кар’єри. Він вправно проявив себе і швидко просувався по службі: камер-юнкер, капітан-лейтенант, бригадир, генерал-майор.
Надалі Андрій майже все свідоме життя віддав дипломатії, присвятив їй близько 30 років.

Перше дипломатичне призначення отримав у 1777 році до Неаполітанського королівства в якості надзвичайного посланця і повноважного міністра російської імперії, яка у той час інкорпорувала не тільки Гетьманщину, а й видатних українців. Потім Андрій виконував дипломатичні місії при королівських дворах Копенгагена, Стокгольма та Відня.

Австрія стала другою батьківщиною для Андрія, саме тут він перебував на дипломатичній службі понад 15 років. І саме у Відні він досягнув вершини своєї кар’єри.

Андрій Розумовський організував і очолив один із найвагоміших самітів в історії міжнародної політики та світової дипломатії — Віденський конгрес 1814 — 1815 рр.

Він став підсумком розгрому армій Наполеона І Бонапарта, тривав 9 місяців і на нього прибуло понад 200 керівників і дипломатів європейських держав.

Провідну роль на конгресі відіграли Велика Британія, Австрія, росія, Пруссія та Франція. За його рішенням було створено нову систему міжнародних відносин, яка забезпечила у Європі тривалий мир та спокій.

Палац Кирила Розумовського у Батурині.

Урочисту атмосферу Віденського конгресу передав французький художник Жан-Батист Ізабе у своїй роботі з однойменною назвою, яка пропонується вашій увазі.

Істориками Національного заповідника «Гетьманська столиця» у травні цього року було виявлено місце зберігання зображення в зібранні Британської королівської колекції у ході активних наукових пошуків експонатів, пов’язаних з діяльністю родини Розумовських в інституціях Європи.

Європейське визнання відомих українців

Григорій Орлик — представник козацької нації у європейських країнах, чесноти та дипломатичні таланти якого були високо поціновані трьома наймогутнішими країнами ХVІІІ ст.

Цьому є прямі підтвердження — нагороди. 18 липня 1744 р. Григорій Орлик отримав найвищу відзнаку Франції — орден Святого Людовіка. Один із орденів Його Величності короля Швеції — орден Меча, він отримав 4 грудня 1751 р.

А третім орденом і третьою коронованою особою, яка підкреслила і визнала його заслуги, була імператриця Австро-Угорщини — Марія-Терезія. Вона, після смерті Григорія Орлика, у травні 1765 р. надала орден Зоряного Хреста його дружині Луїзі-Елені Ле Брен де Дентевіль за заслуги чоловіка.

А чи знаєте ви, яка нагорода є найвагомішим орденом для Андрія Розумовського? Цю нагороду знає і цінує увесь світ! Це музична симфонія № 5 відомого композитора Людвіга ван Бетховена, яка присвячена сину гетьмана України Андрію Розумовському.

Він зміг розгледіти талант музичного генія, підтримував та надихав його. Зауважимо, симфонія, яка є сьогодні одним із найпопулярніших класичних творів у світі, в 1808 р. була присвячена не просто видатному дипломату і меценату, вона присвячена вже власнику батуринського палацу, який Андрій успадкував у 1803 р.!

Збережена пам’ять

Замок Дентевіль, посаг дружини Григорія, в якому він прожив 12 років і сьогодні зберігає пам’ять про нього. Розташований він за кілька сотень кілометрів від Парижа, на півдні провінції Шампань.

Маркіз Анрі де ла Віль Боже, який є непрямим нащадком дружини Григорія Орлика, та маркіза Антуанетта, власники замку, до сьогодні дбають про нього та зберігають приватний архів Григорія Орлика, який передається з покоління в покоління.

Пам’ять про Андрія в Європі зберігає прекрасний Віденський палац, зведений ним у 1806 р. за проєктом бельгійського архітектора Луї Монтойе.

А пам’ять в Україні про Андрія береже палац гетьмана Кирила Розумовського в Батурині, творіння визначного уродженця Лондона архітектора Чарльза Камерона. Батурин займав особливе місце в житті Андрія.

Сюди він неодноразово приїздив, певний час проживав та відвідував свого батька. І саме він впродовж 33 років був власником Батурина та палацово-паркового ансамблю.

Батурин є осередком вшанування українських гетьманичів. Їх поступ заслуговує визнання кожним свідомим українцем і є взірцем для наслідування.

Адже кожен з них завжди пам’ятав, що він українець, що треба відстоювати і продовжувати справу українського народу.

Ми в свою чергу на інформаційно-культурному фронті захищаємо історичну справедливість нашої країни та представляємо видатних історичних постатей.

Наталія ДРОБЯЗКО,
Альона ГРАБОВЕЦЬ,
історики Національного заповідника «Гетьманська столиця»