У Конотопі презентували книгу «Василь Різниченко. Нариси з історії Чернігово-Сіверщини»
Немов потаємні струни, що тягнуться крізь віки, історія рідного краю відлунює в серці кожного з нас. >>
Замок Дентевіль. XVII ст. Фото 2017 р.
Орлики та Розумовські — дві видатні гетьманські родини, діяльність яких на ствердження нашої державності заслуговує на належну шану України і кожного з нас.
Цьогоріч відзначається 320-та річниця від дня народження Григорія Орлика та 270-та — Андрія Розумовського.
Українські гетьманичі жили в одну епоху з різницею у пів століття, мешкали в різних країнах, представляли інтереси різних правителів, мали різне матеріальне становище, різні життєві обставини.
Утім, паралельно з цим вони мали чимало спільних рис, ідей, а найголовніше — місцем сили кожного з них була Чернігівщина, де розпочався їхній життєвий шлях.
Григорій Орлик та Андрій Розумовський народилися у гетьманських столицях. 16 листопада 1702 року в Батурині, у родині старшого канцеляриста Генеральної військової канцелярії Пилипа Орлика та Ганни Герцик, народився син Григорій. А 22 жовтня 1752-го в місті Глухів, у родині гетьмана України Кирила Розумовського та Катерини Наришкіної — син Андрій.
Перемога герцога де Броя під Бергеном, 13 квітня 1759 р. Автор невідомий. Національна
бібліотека Франції. Гравюра. ХVІІІ ст. Під №6 позначений Григорій Орлик. Передано електронну
версію фото історикинею Іриною Дмитришин у 2019 р.
Про початкову освіту Григорія Орлика згадок не збереглося. Очевидним є те, що батько Пилип Орлик дбав про освіту своїх дітей, адже й сам навчався в Києво-Могилянській академії.
Безсумнівно Григорій отримав домашню освіту. Та вже у 14-річному віці вступив до одного з найпрестижніших навчальних закладів Швеції, Лундського університету.
Вивчив і досконало володів вісьмома мовами: німецькою, французькою, польською, шведською, українською, російською, грецькою і турецькою.
Кирило Розумовський, як і Пилип Орлик, розумів вагому роль освіти у майбутньому житті власних дітей, тому забезпечив своєму сину Андрію прекрасну початкову освіту.
За рекомендаціями батька 12-річний Андрій продовжив навчання в Страсбурзькому університеті, де свого часу навчався і сам Кирило Розумовський.
Сучасники Андрія вирізняли його чудові знання французької, німецької, англійської, італійської, української та російської мов.
Видатні дипломати українського походження відігравали вирішальну роль у європейській політиці ХVІІІ століття. А як все в них починалося? Як вони досягли високого статусу — дипломата?
У 1708 році військо російського царя петра І жорстокою каральною операцією знищило гетьманську столицю Батурин, щоб залякати українців і не дати реалізувати прагнення гетьмана Івана Мазепи звільнитися з-під російського ярма.
Тоді Європа здригнулась від звірств москалів у Батурині, як сьогодні — у Бучі, Харкові, Маріуполі, Ізюмі... Саме та війна перекреслила безжурне життя нашого героя Григорія Орлика.
7-річний хлопчина разом з родиною змушений був емігрувати, так, як і багато українських діток сьогодні...
Віденський конгрес. Художник
Жан-Батист Ізабе. 1819 р. Виявлено
істориками Національного заповідника
«Гетьманська столиця» у зібранні
Британської королівської колекції.
У Бендерах 16 квітня 1710 року батька Григорія — Пилипа Орлика обрали гетьманом в еміграції. І він продовжував розпочату справу — боротьбу за незалежність України та її народу, до якої з часом приєднався і Григорій.
Бойове хрещення Григорія відбулося у 14 років. Він брав участь у битві під фортецею Штральзунд на боці шведського короля Карла XII.
У 28-річному віці Григорій перейшов на дипломатичну службу до однієї з найпотужніших європейських держав XVIII століття — Франції і впродовж 30 років на цій службі, маючи різнопланові дарування і знання, завжди вплітав у політику Франції інтереси Козацької нації.
Палац князя Розумовського. Художник Балтазар Віганд. 1818 р. Виявлено істориками
Національного заповідника «Гетьманська столиця» у Віденському музеї.
1733 рік для Григорія став піком відповідальності — саме йому було доручено високу таємну місію — забезпечити переїзд Станіслава Лещинського, який підтримував українське питання і наголошував:
«Без свободи козацької нації не буде спокою на сході Європи» (ми сьогодні добре розуміємо актуальність цих слів), з Франції через Німеччину до Польщі і зайняти королівський престол.
Нічого подібного за складністю та блискучістю виконання не знала історія! Унікальна експедиція тривала з 22 серпня до 8 вересня в умовах повної секретності, з перевдяганням та маскуванням, зміною карет та маршруту 1600 км — і Станіслава Лещинського було оголошено королем Польщі та Великим князем Литовським.
Кар’єра Андрія розпочалася з військової служби у морському флоті. Закінчивши студії у Страсбурзі, в 1768 році він вступив до англійського флоту, де 23 червня 1769 р. отримав звання лейтенанта.
Військова справа того часу була однією з важливих сходинок в побудові кар’єри. Він вправно проявив себе і швидко просувався по службі: камер-юнкер, капітан-лейтенант, бригадир, генерал-майор.
Надалі Андрій майже все свідоме життя віддав дипломатії, присвятив їй близько 30 років.
Перше дипломатичне призначення отримав у 1777 році до Неаполітанського королівства в якості надзвичайного посланця і повноважного міністра російської імперії, яка у той час інкорпорувала не тільки Гетьманщину, а й видатних українців. Потім Андрій виконував дипломатичні місії при королівських дворах Копенгагена, Стокгольма та Відня.
Австрія стала другою батьківщиною для Андрія, саме тут він перебував на дипломатичній службі понад 15 років. І саме у Відні він досягнув вершини своєї кар’єри.
Андрій Розумовський організував і очолив один із найвагоміших самітів в історії міжнародної політики та світової дипломатії — Віденський конгрес 1814 — 1815 рр.
Він став підсумком розгрому армій Наполеона І Бонапарта, тривав 9 місяців і на нього прибуло понад 200 керівників і дипломатів європейських держав.
Провідну роль на конгресі відіграли Велика Британія, Австрія, росія, Пруссія та Франція. За його рішенням було створено нову систему міжнародних відносин, яка забезпечила у Європі тривалий мир та спокій.
Палац Кирила Розумовського у Батурині.
Урочисту атмосферу Віденського конгресу передав французький художник Жан-Батист Ізабе у своїй роботі з однойменною назвою, яка пропонується вашій увазі.
Істориками Національного заповідника «Гетьманська столиця» у травні цього року було виявлено місце зберігання зображення в зібранні Британської королівської колекції у ході активних наукових пошуків експонатів, пов’язаних з діяльністю родини Розумовських в інституціях Європи.
Григорій Орлик — представник козацької нації у європейських країнах, чесноти та дипломатичні таланти якого були високо поціновані трьома наймогутнішими країнами ХVІІІ ст.
Цьому є прямі підтвердження — нагороди. 18 липня 1744 р. Григорій Орлик отримав найвищу відзнаку Франції — орден Святого Людовіка. Один із орденів Його Величності короля Швеції — орден Меча, він отримав 4 грудня 1751 р.
А третім орденом і третьою коронованою особою, яка підкреслила і визнала його заслуги, була імператриця Австро-Угорщини — Марія-Терезія. Вона, після смерті Григорія Орлика, у травні 1765 р. надала орден Зоряного Хреста його дружині Луїзі-Елені Ле Брен де Дентевіль за заслуги чоловіка.
А чи знаєте ви, яка нагорода є найвагомішим орденом для Андрія Розумовського? Цю нагороду знає і цінує увесь світ! Це музична симфонія № 5 відомого композитора Людвіга ван Бетховена, яка присвячена сину гетьмана України Андрію Розумовському.
Він зміг розгледіти талант музичного генія, підтримував та надихав його. Зауважимо, симфонія, яка є сьогодні одним із найпопулярніших класичних творів у світі, в 1808 р. була присвячена не просто видатному дипломату і меценату, вона присвячена вже власнику батуринського палацу, який Андрій успадкував у 1803 р.!
Замок Дентевіль, посаг дружини Григорія, в якому він прожив 12 років і сьогодні зберігає пам’ять про нього. Розташований він за кілька сотень кілометрів від Парижа, на півдні провінції Шампань.
Маркіз Анрі де ла Віль Боже, який є непрямим нащадком дружини Григорія Орлика, та маркіза Антуанетта, власники замку, до сьогодні дбають про нього та зберігають приватний архів Григорія Орлика, який передається з покоління в покоління.
Пам’ять про Андрія в Європі зберігає прекрасний Віденський палац, зведений ним у 1806 р. за проєктом бельгійського архітектора Луї Монтойе.
А пам’ять в Україні про Андрія береже палац гетьмана Кирила Розумовського в Батурині, творіння визначного уродженця Лондона архітектора Чарльза Камерона. Батурин займав особливе місце в житті Андрія.
Сюди він неодноразово приїздив, певний час проживав та відвідував свого батька. І саме він впродовж 33 років був власником Батурина та палацово-паркового ансамблю.
Батурин є осередком вшанування українських гетьманичів. Їх поступ заслуговує визнання кожним свідомим українцем і є взірцем для наслідування.
Адже кожен з них завжди пам’ятав, що він українець, що треба відстоювати і продовжувати справу українського народу.
Ми в свою чергу на інформаційно-культурному фронті захищаємо історичну справедливість нашої країни та представляємо видатних історичних постатей.
Наталія ДРОБЯЗКО,
Альона ГРАБОВЕЦЬ,
історики Національного заповідника «Гетьманська столиця»
Немов потаємні струни, що тягнуться крізь віки, історія рідного краю відлунює в серці кожного з нас. >>
6 листопада 1994 року в родинному селі гетьмана України Івана Мазепи — Мазепинцях Білоцерківського району на Київщині з моєї ініціативи і під моїм керівництвом >>
Москва дуже боялася розголосу про свій страхітливий злочин у 1932—1933 роках — убивство українців голодом. >>
На острові Тайвань люди почали навмисно видаляти собі здорові зуби 4800 років тому. Звичай міг походити з півдня Китаю. Ймовірно, ця практика припинилася лише у XX столітті. >>
На продаж у Парижі виставлять листи та інші речі, які належали президенту Франції 1959–1969 років Шарлю де Голлю.. >>
Документальна стрічка «Новоприбулі | Newcomers» виходить в Канаді 16 листопада. >>