Від Батурина — до Відня: Андрій Розумовський вписав гетьманське прізвище до світового музичного мистецтва

Цього року виповнилося 270 років від дня народження сина українського гетьмана — Андрія Розумовського, що є гарною нагодою вкотре згадати його зв’язки з Батурином та розвінчати міфи російської історіографії, яка постійно замовчує українське походження та сторінки життя Андрія Розумовського, що нерозривно пов’язані з Україною.

Андрій Розумовський — видатний європейський діяч другої половини ХVІІІ ст. Його особистість широко відома в мистецьких колах саме за вагому підтримку композиторів Й. Гайдна, А. Моцарта, Л. Бетховена.

Саме Андрію Розумовському, вже як власнику палацово-паркового ансамблю в Батурині, у 1808 році Людвіг ван Бетховен присвятив твір, який на сьогодні вважається одним із найпопулярніших класичних творів світу — свою П’яту симфонію.

Меценатська діяльність сина українського гетьмана — це найвагоміший внесок родини Розумовських у розвиток української та європейської культури.

Життєвий шлях Андрія розпочався 22 жовтня 1752 року в місті Глухові, що за 80 кілометрів від Батурина. Нині за браком багатьох джерел ми можемо лише здогадуватися, чи бував він маленьким хлопчиком на батуринській землі.

Достовірні відомості щодо його перебування у Батурині фіксуються 1776 роком, коли у свідомому 24-річному віці Андрій приїздить до гетьманської столиці. Його перебування в місті перш за все дало можливість побути в сімейному колі.

Знову до батьківської оселі його приводить доля 1799 року. В цей час батько, Кирило Розумовський, уже постійно проживав у Батурині, адже усвідомлено повернувся, щоб прожити тут останні роки і навіки спочити. Андрій та інші діти поважали це рішення і, звісно, підтримували батька у непростий період життя.

Портрет Андрія Розумовського.
Художник Олександр Рослін, 1776 р.
Зібрання Національної галереї Вікторії.

Довготривале перебування Андрія в Батурині дало йому можливість спілкуватися з батьком, близько ознайомитися з традиціями народу, оглянути Батуринську економію.

До прикладу, у листах Андрія до дружини ми знаходимо відомості, що кожної п’ятниці разом з батьком він відвідує церковну службу. Також зазначається, що постійно читає книги, зокрема Євангеліє.

У 1803 році гетьман Кирило Розумовський помер. Своїм місцем поховання він свідомо обрав Воскресенську церкву, яку збудував поряд з Мазепиною Цитаделлю — там, де навіки спочили борці за незалежність України 1708 року. Це був символічний вчинок гетьмана, тим самим він зробив це місце пам’ятним для багатьох наступних поколінь.

Навіть після смерті батька Андрій не втрачає зв’язку з Батурином. Адже, згідно з батьківським заповітом, він став повноцінним власником Батуринської економії та палацово-паркового ансамблю.

Одним з важливих кроків Андрія щодо пошанування пам’яті батька стало замовлення для нього у скульптора Івана Мартоса на виготовлення надгробного пам’ятника.

Батьківська спадщина дозволила Андрію реалізувати його давні плани. Так, на його замовлення за проєктом архітектора Луї Монтойе в 1806 році в центрі австрійської столиці був зведений розкішний палац.

Потяг до музики, прищеплений батьком, надав можливість Андрію у 1808 році організувати квартет, який називали квартетом Бехтовена, позаяк досить часто його репертуар складався зі щойно створених творів композитора. Можемо стверджувати, що саме батьківська спадщина допомогла Андрію вписати прізвище Розумовських у світове музичне мистецтво.

Перебуваючи далеко за межами України, Андрій Розумовський не забував цікавитися гетьманською столицею. У 1819 році він відвідав Батурин та познайомив свою нову дружину Константину з батьківщиною.

Палац Розумовського у Батурині.

Буденне життя в Батурині було розміреним, про що залишила відповідну інформацію у своїх мемуарах Лулу Тюргейм, сестра його дружини, що також відвідувала Батурин: «...життя у Батурині спокійне та мирне, ми постійно зайняті прогулянками...», «...о пів на третю ми обідаємо, ...після вечері супроводжуємо Розумовського на полюванні».

Окрім того, Андрій Розумовський оглядав стан справ суконної та свічкової мануфактури, кінного заводу, адже як власник був зацікавлений у належному функціонуванні цих підприємств.

Більше до Батурина він не приїздив, проте власником усіх цих підприємств Андрій Розумовський залишався до відходу в засвіти 1836 року.

Нерозривний зв’язок Андрія з Батурином прослідковується і нині. У гетьманському палаці, власником якого він був 33 роки, щорічно вшановується його пам’ять.

За ініціативи Національного заповідника «Гетьманська столиця» десять років тому, 2012-го, було організовано проведення Обласного музичного фестивалю-конкурсу молодих виконавців імені Андрія Розумовського. Таким чином щороку 22 жовтня гетьманський Батурин стає музичним осередком та прославляє імена видатних українців.

Юлія ФУРСОВА,
історик Національного заповідника «Гетьманська столиця»