Імперія путінського тероризму має зникнути. Як нинішній перемозі над росією сприяє досвід АБН

Президент США Джо Байден заявив, що вперше з часів Карибської кризи кремль загрожує світові армагеддоном.

Того ж дня, 6 жовтня 2022 р., Верховна Рада України прийняла Постанову «Про Звернення до міжнародного співтовариства про підтримку права на самовизначення народів Російської Федерації».

Важливою складовою нашої Перемоги парламентарії вважають деімперіалізацію РФ і деколонізацію народів, уярмлених московією.

Щоб вдихнути в Заяву життя, важливо створити дієву горизонтально інтегровану структуру з представників національно-визвольних рухів для координації їхніх дій.

Адже історія українського визвольного руху ХХ ст. знає унікальний та успішний досвід міжнародної організованої антиімперської співпраці народів світу.

Таємний рапорт ЦРУ (1952)

У квітні 1941 року на ІІ Великому зборі ОУН у Кракові заманіфестовано, що «…шляхом до осягнення наших цілей є українська революція в московській імперії СССР в парі з визвольною боротьбою поневолених Москвою народів під гаслом: «Свобода народам і людині!».

Продуктивність цієї ідеї у далеких 1950-х оцінило ЦРУ. У таємному рапорті 1952 року (ВВС) не відомий нам аналітик наголошує, що УПА воювала не лише за незалежність України, а й за волю пригноблених в СССР народів, формуючи окремі автономні підрозділи з представників різних національностей — грузинів, азербайджанців, узбеків, татар, євреїв тощо.

Більшовицький режим створив совєцький союз і тим самим урятував від розпаду російську імперію, але не зміг у перспективі протистояти національній ідеї. Не допоміг навіть терор.

Західні демократії, резюмує аналітик ЦРУ, встановили б правильний баланс сил у Європі, якби врахували інтереси поневолених націй.

Антибільшовицький Блок Народів (АБН)

У 1943—1946 рр. за ініціативою ОУН було створено АБН — організований антиімперський та антикомуністичний рух, головою якого обрали заступника Степана Бандери — Ярослава Стецька.

Вже у 1949 р. організації АБН об’єднували Україну, Білорусь, народи Кавказу, Грузію, Вірменію, Азербайджан, Туркестан, Сибір, Ідиль-Урал, Донські землі, Литву, Латвію, Естонію, Словаччину, Чехію, Угорщину, Болгарію, Румунію, Сербію, Хорватію, Албанію.

З часом приєдналися В’єтнам та Куба. У наступні роки центри АБН були створені в країнах Африки, Південно-Східної Азії, Латинської Америки.

Активну участь узяла українська делегація АБН у створенні та діяльності Світової антикомуністичної ліги (ВАКЛ, Токіо, 1967 р.), до якої входили понад 60 країн світу.

Я. Стецько був обраний постійним членом керівного органу ВАКЛ. Українці домоглися входження в Лігу як рівноправні з американською, японською та іншими делегаціями, за якими стояли провідні світові держави.

Вражає обсяг контактів Я. Стецька та АБН зі світовими державно-політичними лідерами. Серед них голова Держави Ватикан Папа Іван Павло ІІ, голови УГКЦ — кардинал Йосиф Сліпий і кардинал Мирослав-Іван Любачівський, Патріарх Київський і Всієї України митрополит УАПЦ Мстислав (Скрипник), президент США Рональд Рейган, з яким у Я. Стецька було особливо тісне, довірливе, світоглядно та політично конструктивне співробітництво.

Серед інших: президенти США Річард Ніксон та Джордж Буш-старший, президенти Дієм (В’єтнам), Т’ю (В’єтнам), Фердинанд Маркос (Філіппіни), Сігман Рі (Корея), Чан-Кай-Ши (Китай), Шарль де Голль (Франція), федеральний канцлер Конрад Аденауер (ФРН); прем’єр-міністри: Джон Гордон (Австралія), Кітта Качорн (Таїланд), Джуліо Андріотті (Італія), Кіші (Японія), Геральд МакМілан (Велика Британія); генеральні секретарі НАТО: Джон Гекетт та Волтер Волкер (Велика Британія), Роберт Клозе (Бельгія) та багато інших.

Важко переоцінити роль АБН у згортанні холодної війни, дез­інтеграції Варшавського договору та СССР.

Рф — держава-фантом

Суть Біловезьких угод, підписаних 8 грудня 1991 року, вкладається в одну фразу: «Союз РСР як суб’єкт міжнародного права та геополітична реальність припиняє своє існування».

З Україною та Білоруссю все зрозуміло. Україна 24 серпня прийняла Акт проголошення незалежності України, підтверджений понад 90% голосів на Всеукраїнському референдумі.

А що не так з рф? Десятки автономних республік, областей, округів також опинилися в новій геополітичній реальності — де-юре стали незалежними державами згідно з принципами міжнародного права. Перед ними стояв вибір: створити свої суверенні держави чи ввійти до складу рф.

21 грудня 1991 року на зустрічі в Алма-Аті керівники Росії, України, Білорусі, Азербайджану, Вірменії, Молдови, Казахстану, Киргизстану, Туркменістану, Узбекистану та Таджикистану підписали Декларацію про утворення СНД.

На цій зустрічі глави держав-учасниць погодилися, що рф продовжить представляти СССР у Раді Безпеки ООН, нагадав нам міністр закордонних справ 2007—2009 рр. Володимир Огризко.

Таким чином президент Леонід Кравчук перевищив свої повноваження, делегувавши без згоди українського народу суверенні права члена-засновника ООН — України.

Уже 13 січня 1992 року МЗС росії інформувало нотою диппредставництва у Москві, що рф продовжує виконувати зобов’язання за договорами, укладеними СССР.

Президент рф Єльцин направив «цидулку» Генсеку ООН про згоду держав СНГ на виконання рф у Раді Безпеки функцій СССР. У такий спосіб провідні країни світу створили монстра, який шантажує весь світ ядерною війною.

СССР, Україна та Білорусь стали членами-засновниками ООН. Однак рф ніколи не була членом ООН. Її підпису немає під статутом Організації. Рф не пройшла традиційної процедури для кожної нової країни, яка набуває членства в ООН.

Однак постійні члени Радбезу прийняли волюнтаристське, позаправове рішення. Вони визнали російську федерацію державою-наступником СССР у питаннях ядерного потенціалу та зовнішнього боргу. А членство в Раді Безпеки ООН з правом вето? Нам не відомий жоден офіційний документ ООН із цього приводу.

Мудрим рішенням було б надати також Білорусі та Україні як засновникам організації аналогічного статусу в Раді Безпеки для формування системи протидій та противаг.

Однак усі взялися за ядерне роззброєння України, яка нікому не загрожувала. Впродовж тридцяти років ядерну зброю набули Індія, Пакистан, КНДР, певно, Ізраїль... Кілька місяців відділяє від ядерної зброї Іран. Система нерозповсюдження ядерної зброї демонтується на очах.

Ціна Свободи

Реалізації права на самовизначення народів рф жорстко перешкоджав кремль та комуністичні керівники, які ще залишалися при владі. В колишніх суб’єктах федерації після розпаду СССР здебільшого не були проведені вибори чи референдуми.

Ніхто не цікавився думкою народів. Комуністичні керівники, виконуючи волю кремля, сепаратно підписали федеративний договір, уярмили свої народи, запрограмувавши їхнє нинішнє жебрацьке існування.

Інгушетію «приписали» до федерації законом, який, усупереч волі інгуського народу, проголосував московський «парламент».

Дорого за відновлення національної держави платили і платять українська, чеченська, грузинська, молдовська, азербайджанська нації.

25 листопада 1990-го чеченці, прагнучи незалежності, організували в Грозному традиційний Мехк-кхел — своєрідні установчі збори, які зібрали делегатів-чеченців з усіх континентів, кожен представляючи тисячу з народу.

Загальнонаціональний з’їзд ухвалив декларацію про державний суверенітет Чеченської Республіки. 27 листопада Декларацію про державний суверенітет прийняв парламент Чечено-Інгуської Республіки.

Через рік, 27 жовтня 1991 р., у Чеченській Республіці відбулися демократичні вибори. Обрано парламент ЧР та президента — Джохара Дудаєва. 12 березня 1992 р. набула чинності Конституція ЧР. Ст. 1 оголошує Чеченську Республіку суверенною та незалежною демократичною правовою державою, створеною в результаті самовизначення чеченського народу. 13 березня ЧР визнала Грузія.

Природно, що 31 березня ЧР відмовилася підписувати федеративний договір. У відповідь Москва вдалася до фальсифікацій. Після розстрілу російського парламенту в жовтні 1993 року 12 грудня 1993-го шляхом опитування громадян було прийнято нову конституцію рф.

Всупереч рішенням законно обраних органів влади та волі народу ЧР була зарахована до суб’єктів федерації. Через це президент Джохар Дудаєв видав указ про перейменування ЧР у Чеченську Республіку Ічкерія, щоб вивести державу з-під дії конституційного фальсифікату кремля.

Усвідомлюючи, що чеченці твердо обрали незалежність та виконали всі правові формальності, москва безпричинно напала на Чечню, як потім на Україну. Президент Борис Єльцин, а згодом Путін вирішили через агресію та геноцид загнати гордих ічкерійців у рф. Дві московські війни проти ЧРІ (1994—1997, 1999—2009) тривали майже п’ятнадцять років. Загинули сотні тисяч безневинних дітей, жінок та літніх людей.

Незважаючи на те, що чеченці в 1997 році вибили окупантів зі своєї землі, москва в 2009-му насильно привела до влади маріонетковий клан Кадирова, який нині проти волі більшості чеченців жене їх на війну проти українців. Справжні чеченські патріоти воюють проти кремлівських агресорів у батальйонах ім. Джохара Дудаєва та Шейха Мансура ЗСУ.

Щоб переконати громадян у необхідності другої агресії проти ЧРІ, путін у компанії з патрушевим (тогочасним головою ФСБ) вирішили підривати житлові будинки в Москві, Буйнакську, Волгодонську, звинувачуючи в цьому міфічних «чеченських терористів». Через теракти, організовані ФСБ, загинуло 307 людей, понад 1 тис. 700 було поранено.

Нинішня російська федерація залишається імперією, створеною всупереч принципам міжнародного права, статуту та іншим документам ООН, загальній декларації прав людини. З правової точки зору, рф є державою-фантомом, а не членом ООН, державою-агресором, державою-терористом.

Державою, що чинить геноцид в Україні, Чечні, Сирії, Лівії, розв’язала проти українців найбільшу після Другої світової війну в центрі Європи, погрожує світові ядерною війною. Тому рф де-юре і де-факто не має права посідати членство в Раді Безпеки ООН.

Разом до Перемоги!

Деокупація України в межах кордонів 1991 р. може стати лише проміжною переможною ланкою. Адже збереження московії в імперській формі дасть лише короткий перепочинок Україні, Європі та світу в очікуванні на черговий кривавий імперський рецидив.

Забезпечити сталу безпеку у світі можна лише через деімперіалізацію рф, деколонізацію поневолених народів, демілітаризацію та повне ядерне роззброєння московщини.

«Кожен народ має право жити у своїй державі, а з іншими — як рівний з рівними незалежно від чисельності та величини території розселення», — за такий справедливий світопорядок змагалися ОУН, Степан Бандера, Ярослав Стецько, всі дієві українці.

Детонатором та рушієм встановлення справедливого світопорядку, знищення «імперії зла» може стати Україна та національно-визвольні рухи уярмлених народів за підтримки всього цивілізованого світу. Тому сьогодні особливо актуальним є написане Ярославом Стецьком: «Російська загроза є універсальна, тому до боротьби проти неї мусить стати весь світ!»

Тарас ПРОЦЕВ’ЯТ, кандидат історичних наук, народний депутат України 2-го скликання,