Політолог Ігор Лосєв: «Росія розпадеться, коли її армія зазнає величезної поразки в Україні»

Ігор Лосєв — відомий український політолог, кандидат філософських наук.

Війну росії з Україною він передбачав ще у 1994 році.

Як, власне, давно передбачав і розпад росії як колоніальної імперії.

Коли це станеться — говоримо в нашому інтерв’ю.

Розпад СРСР був доволі несподіваним

— Ігоре Васильовичу, зараз усе більше людей говорять про розпад росії. Яким чином він має відбуватися?

— В історичній перспективі це, безперечно, станеться. Але коли саме — ми не знаємо. Навряд чи це відбудеться в най­ближчій перспективі. Навряд чи це відбудеться в цьому році. В принципі, держави такого типу, як нинішня деспотична росія, можуть проіснувати дуже довго, а можуть розвалитися вже завтра, — цього ніхто не знає.

Наприклад, розпад радянського союзу був доволі несподіваним у 1991 році. От був радянський союз — і раптом розвалився. почалися процеси, які вже ніхто не зміг зупинити. І, скажімо, у 1917 році розпад російської імперії теж стався дуже швидко.

Важко сказати, коли розпадеться росія, але в історичній перспективі — так, бо час імперій пройшов. Вже сьогодні імперія — це щось на зразок динозавра, а динозаври існувати не можуть у сучасній природі.

Ті народи і нації, які були розумніші, свої імперії розпустили більш чи менш добровільно. Скажімо, Британія в 1950-1970-ті роки відпустила всі свої колонії, вона вже не воювала за те, щоб їх зберегти, й Індія, котра була «перлиною британської корони», пішла мирно.

1960 рік увійшов у історію як «рік Африки» — практично всі африканські колонії перестали бути колоніями європейських держав. Франція спробувала повоювати у В’єтнамі, там їй страшенно натовкли пику, потім вона ще намагалася повоювати в Алжирі, там такий же самий був результат, і після цього все, французька колоніальна імперія закінчилася.

Португалія була найдавнішою колоніальною імперією, яка виникла ще у ХVI столітті, і вона теж почала розвалюватися у 60-ті роки ХХ століття, коли від неї відділилися колонії в Індії: Гоа, Діу, Даман, — які виникли ще в період завоювань Васко да Гама.

І диктатор Салазар ніяк не міг повірити, що Португалія втратить ці колонії. Вона їх втратила, але Салазару ніхто про це не сказав, для нього видавали в одному примірнику газету, і він її читав і не хвилювався. І колонії в Африці — Ангола, Мозамбік і Гвінея-Бісау — також були Португалією втрачені.

Так що це така тенденція, що з цим уже нічого не вдієш: колоніальних імперій у сучасному світі бути не може. Росія намагається довести, що на неї не поширюються загальні правила, що вона взагалі не імперія, — це просто маніпуляція поняттями, річ у тім, що росія — беззаперечно колоніальна імперія.

Вона не мала заморських територій, усі території були компактні щодо метрополії, ніяких природних перешкод між метрополією та колоніями в росії не існує і не існувало, але зрозуміло, що можна ще довго за них воювати, боротися, втратити всі свої ресурси, дегенерувати, розпастися. Цим шляхом іде зараз росія.

Розумні країни самі від своїх колоній відмовилися — вони просто порахували, і виявилося, що колонії — це дуже дорого, щоб тримати там армію, якось сприяти їхньому розвитку, а реально метрополія вже більше витрачала на них, ніж від них отримувала.

І колоніальні імперії континентального типу в тій-таки Європі теж спокійно відійшли від цього, наприклад, та ж сама Австрія, маленька тепер, яка раніше була великою Австро-Угорщиною. Виявилося, що в сучасному світі існувати без колоній якось вигідніше, аніж із ними разом.

Люди такого типу, що ніяк не можуть відмовитися від свого колоніального минулого, залишилися тільки в росії і ще в деяких країнах, тому що це для них — велич, це відчуття власної самодостатності, вищості щодо інших. Це такі собі психічні патології, які поширюються на цілу націю.

 У нас час краще відмовлятися від імперського шляху розвитку держави, тому що імперський шлях — це постійні війни, внутрішні вибухи і скандали, громадянські війни.

— Хто відділятиметься першим?

— Нам важко зараз сказати, хто саме першим вийде і як це буде. Скажімо, є там республіки, де найбільш потужний розквіт національного руху: Татарстан, Дагестан, Чечня. Є такі республіки, що нібито сплять досі, але може статися, що саме там щось почнеться. Бо багато народів відчувають себе у ролі підлеглих територій, яким нічого не світить.

Тут такі дуже цікаві речі, дуже глибинні процеси. У росії багато кричали про сепаратизм України, Литви, Грузії. Потім зійшло все нанівець, почали кричати про сепаратизм Дагестану, Чечні, Татарстану. Але ж вони забули, що є ще могутній сепаратизм російських областей.

Бо вся історія росії ХV—XVI століть є історія боротьби проти сепаратизму російських князівств. Та сама боротьба москви проти Твері, боротьба москви проти Новгорода і Пскова, проти інших територій, і там був потужний сепаратизм.

Виявляється, необов’язково він повинен мати якусь етнічну основу. Він може мати основу просто територіальну. І коли почнеться парад справжнього російського сепаратизму, з Далекого Сходу, Сибіру, Уралу, Поволжя тощо, от тоді москві буде непереливки.

Це виглядатиме так, що якась територія, яка має природні ресурси, відмовиться їх віддавати москві, а буде працювати тільки на себе. Уявіть собі, що Урал перестає працювати на москву, що тоді робити москві? Це крах, катастрофа.

І так само природні ресурси Сибіру, Далекого Сходу не будуть працювати на москву, що тоді робити москві? Це кінець. Це вийде так, що тулуб відмовиться працювати на голову. В росії ж абсолютна більшість її територій — на схід від москви.

Так що територіальний сепаратизм для москви може виявитися навіть гіршим і страшнішим, ніж етнічний. Бо скільки можна жити без усякої надії на покращення, без усякого розвитку, без усякого поступу, і все, що є найкращого, віддавати до москви?

Якщо взяти територію росії до Уралу, то там нічого з корисних копалин і немає, всі багатства росії знаходяться за межами етнічної росії.

Росіяни на це якось не звертають увагу, але це може стати для них дуже неприємним сюрпризом. У росії є національно-державні території практично всіх її народів, але немає національно-державної території «етнічних русскіх».

Русскіє своєї «русскої республіки» не мають. Вони все це робили для того, щоб усе було їхнє, все було росія. З хитрою метою: якщо у росіян немає своєї національно-державної території, значить, уся територія росії є територія етнічних русскіх.

І Адигея — це росія, і Дагестан — це росія, і Татарстан — це росія. А от тепер, коли почнуться процеси розпаду, росіянам скажуть, слухайте, ви взагалі ніхто, ви перекотиполе. У вас тут немає ніякої землі, ви тут ніхто і звати вас ніяк.

«Перекреслена» країна

— Очевидно, що росія розвалюватиметься не лише з економічних причин, та й під ними завжди ґрунтується політика.

— Причини, я вважаю, будуть різні. Економічні причини, адже чому дуже багаті природно території повинні бути жебраками москви? Чому все те, що вони виробляють, вони повинні віддавати москві, а москва на ті гроші жирує?

От якщо зараз москву залишити без Якутії, без Уралу, без Поволжя, без Північного Кавказу, москва просто припинить існування, їй не буде на що жити. З політичних причин — практично повне безправ’я цих територій, їх абсолютна нездатність якось впливати на політику, яку проводить москва.

Ми ж пам’ятаємо, як у 2014 році на Донбасі з’являлося багато осетинів, дагестанців, кадирівців, і вони проходили обкатку, тільки москва не розуміла, що то була за обкатка: сьогоднішній осетин,який воює на чолі свого підрозділу на Донбасі, набуває бойового досвіду, який потім він застосовуватиме, вже будучи міністром оборони незалежної Осетії. Адже колись іще російський цар Микола II сказав: «Пребывание инородцев под знаменами россии не сделает их верными империи, но научит владеть оружием».

Фактично росія, кидаючи національні меншини в Україну зі зброєю в руках, формує майбутні армії незалежних держав на території росії. Вони поступово починають розуміти, що вони здатні воювати і без російських генералів, самостійно.

Крім того, кидають до нас сюди переважно не жителів москви і пітера, а саме бурятів, кадирівців, дагестанців, і вони тут гинуть. Звичайно, у них виникає запитання: а чому, за що, за які інтереси ми маємо тут гинути? Чому москва і пітер тут не гинуть?

 Є й причини культурні, причини релігійні, є історична пам’ять — і народи Північного Кавказу, і народи Далекого Сходу і Сибіру пам’ятають, що з ними робила росія кілька століть тому, пам’ять у них дуже хороша, особливо що стосується геноциду щодо них.

У кремлі сидять малоосвічені люди. Інакше вони би знали, що на тому самому юридичному факультеті санкт-петербурзького університету, пізніше ленінградського, де вони вчилися, вчився і Дмитро Донцов, найвидатніший ідеолог і теоретик українського націоналізму. Якби вони це знали, то знали би, хто такий справжній український націоналіст.

— Я відрізала для себе росію у 2014 році, тепер для мене там існує просто якась занедбана територія. І так це виглядає для дуже багатьох українців. За соціологічними дослідженнями групи «Рейтинг», 80% наших громадян вважають, що наші стосунки з росією ніколи не відновляться або відновляться в межах одного покоління, тобто двадцяти-тридцяти років.

— Я думаю, що найкращі відносини між Україною і росією — це відсутність будь-яких відносин. І будь-які відносини з росією можуть бути на користь росії, але вони не будуть на користь України. Тому краще нам узагалі забути про цю країну, тільки відстежувати її стосовно можливої шкоди Україні. Тому наша розвідка має активно займатися росією, а більше там нічого цікавого для нас немає.

— А чи є «хорошиє русскіє»?

— Може, і є, але їх можна перерахувати на пальцях двох рук. Навіть серед російських так званих демократів та лібералів є одиниці людей,які адекватно розуміють Україну. Але навіть у тих колах, ліберально-демократичних, вони не мають впливу й до них ставляться різко негативно інші ліберали та демократи.

Колишній польський міністр оборони Радослав Сікорський нагадав дуже слушно фразу Юзефа Пілсудського: «В росії навіть анархісти є імперіалістами». І це справді так, і тому майже в усіх сидить той імперський дух, дух царювання, у будь-якій формі, над іншими народами, і дух глибокої зневаги до всіх неросіян.

Говорити про розпад росії через бунти в Дагестані зарано

— Події в Дагестані ще прямо не вказують на розпад росії, але надія є.

— Зараз у Дагестані йдуть процеси національної сепарації. Дагестан завжди був обмежено лояльним регіоном до москви. А тепер, після рішення путіна про мобілізацію, мобілізують представників національних меншин, а не москви та пітера.

За загибель москвича чи пітерця в рф сплачують 5 мільйонів рублів, а за загибель інородця — 3,5 мільйона. Так що дагестанське життя значно дешевше. Серед представників національних меншин зростає підозра, що всі ці мобілізації існують для того, щоб зменшити кількість російських народів.

Чечня вустами кадирова заявила про те, що вони в цій мобілізації не братимуть участі, бо виконали і перевиконали російські плани. Дагестанці думають: чому Чечня може, а ми ні? Ці етноси мають старі традиції боротьби проти росії: знаменитий Шаміль був дагестанцем, а потрапив він у полон у чеченській фортеці Ведено.

Розпад росії пророкувати у зв’язку з бунтами у Дагестані та й узагалі по росії зарано. Він почнеться тоді, коли російська армія зазнає величезної поразки в Україні, коли кількість російських жертв буде вимірюватися не десятками, а сотнями тисяч.