На початку вересня в приміщенні Ірпінської біблійної церкви відбулося прощання з Назарієм Драшпулем, який загинув, захищаючи Україну на Донбасі.
Він був правдолюбом, якщо треба — критикував керівництво. Але водночас він — дисциплінований солдат, виконував накази командирів. Наполегливо вчився, мав почуття гумору. У 2014–2017 роках брав участь в АТО.
Батько пропонував йому поїхати вчитися за кордон. Адже юнак уже захищав Україну. «Якщо всі виїдуть, то хто захищатиме Україну і українців?» — відповів Назарій. Він тримав напоготові рюкзак із необхідним на війні спорядженням.
Коли 24 лютого розпочалось повномасштабне вторгнення російських військ, Назарій того ж дня пішов у військкомат.
Драшпуль воював у складі першої роти першого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Брав участь у вигнанні окупантів з рідної землі. Якщо доводилося відступати, то підрозділ, у якому служив Драшпуль, ішов останнім.
Окупанти засипали позиції наших бійців десятками тисяч снарядів і мін. 28 серпня було поранено кількох українських воїнів. Назарій Драшпуль зголосився рятувати побратимів. Але вибух міни обірвав життя 27-річного героя, єдиного сина у батьків.
Юнака поховали на Алеї героїв ірпінського кладовища.