Зеленський думає про вибори? Чому в Україні почали кошмарити справжніх волонтерів

Що відбувається насправді в закуліссі війни?

Що за підстави, навмисне пошкодження зброї, що доставляють на фронт і чому обшуками та судами кошмарять народних постачальників українського війська — тих, хто відповідально й суттєво допомагає фронту, — волонтерів?

Почнімо з хвилі обурення суспільства щодо обшуків у волонтерів.

Звісно, йдеться про справжніх, тих, хто має довіру та працює на перемогу України, допомагаючи ЗСУ.

Волонтерів — під ковпак

Днями правоохоронці проводили обшуки у двох львівських волонтерів Святослава Літинського та Назара Островського. Зазначимо, що йдеться про топових волонтерів, котрі мають довіру пересічних громадян і бійців ЗСУ.

Водночас Святослав Літинський відомий в Україні як один із найактивніших мовних активістів, котрий домігся, аби в паспорті українців не було сторінки московською мовою. Він разом зі своїми друзями доставив понад 250 автомобілів на потреби Збройних сил України.

«На своїй ФБ-сторінці правоохоронці написали, що вилучили техніку, яку волонтери отримали безкоштовно від іноземних компаній і продавали за гроші українським військовим, — каже Святослав Літинський. — Але, на жаль, немає жодної держави, яка б давала нам безкоштовно необхідні автомобілі. Ми збираємо ці гроші в наших людей, котрі хочуть і можуть допомогти. Їдемо за кордон, там шукаємо, купуємо, ввозимо в Україну, а потім передаємо хлопцям на фронт».

З того, що стало публічно відомо, у Святослава Літинського вилучили кілька тисяч гривень. Дружина потрапила в лікарню. Діти налякані.

Другого львівського волонтера — Назара Островського, як і Літинського, у день «відвідин» правоохоронцями не було в Україні — вони поїхали в Польщу по нову партію автомобілів.

Як волонтери вони обидва працюють із 2014 року. Це дуже важливий нюанс, тому що на волонтерів, котрі працюють із 2014 року, були численні атаки. Вони проходили різноманітні перевірки, але голов­ну — довіру людей — тримають до цього часу. Прийшли до них з обшуком за рішенням Голосіївського суду міста Києва.

У родинному будиночку Назара Островського проживають переселенці з постраждалих регіонів — там закошмарили й цих людей.

У всьому цьому проглядається нездорова закономірність. По-перше, пресують якісних волонтерів. Тих, хто має довіру. А це вказує на те, що основне завдання цих усіх перевірок і обшуків — не пошук правди, а дискредитація волонтерського руху в Україні.

По-друге, усе це чиниться в абсолютно безпринципний спосіб. Окрім львівських доброчинців, правоохоронці зацікавились і волонтерським цехом Галини Ярцевої із Закарпаття, який також працює з 2014 року. Їй перед обшуками не пред’явили жодних документів. А оскільки вручили підозру, то волонтерський цех Ярцевої не має права подаватися на жодні гранти і надавати будь-яку допомогу ЗСУ.

В івано-франківського волонтера Олега Яницького вилучили речі, що не були прописані в ухвалі. Зокрема, військове спорядження, турнікети, гомеостатичні губки, інклюзивні пов’язки, що мали б уже бути на передовій і рятувати життя нашим захисникам.

Єрмак кошмарить волонтерів?

То чому, за що кошмарять справжніх волонтерів?

«Мені здається, є певна вказівка центральної влади. І саме тому, що волонтерство викликає довіру в людей, його й намагаються дискредитувати, аби прибрати потенційних політичних конкурентів, — вважає Святослав Літинський. — Ці люди, високопосадовці, дбають про себе на три кроки наперед. Ми ж зараз не думаємо ні про якісь там вибори, ні про політичні дивіденди. У нас іде війна. Ми турбуємось про майбутнє — як вижити та перемогти. Я не хочу, щоб нас завоювали».

А тепер запитання: хто в нас очолює всі гуманітарні штаби? Хто контролює всі волонтерські потоки на державному рівні? Той самий, хто контролює збройні комісії. Той, хто контролює соціальні та інші сфери. Так, це – очільник офісу президента.

«Уся країна вважає, що це Єрмак віддав наказ «знищувати» тих волонтерів, котрі не підпорядковуються офісу президента, — каже народний депутат Софія Федина. — І якщо це неправда, я дуже прошу вас підняти на найвищому рівні питання, щоб перестали гнобити волонтерів, які допомагають армії… Хочу також наголосити, що більшість слідчих, котрі розслідують такі справи, ніколи не були на передовій. І якби держава забезпечувала наших воїнів на 300%, то, можливо, тоді й не потрібно було б волонтерського руху й потоків усієї цієї гуманітарної благодійної допомоги. Мені дуже хотілося б, аби зараз силовики разом із правоохоронними органами зібрали наради включно з волонтерами, аби знайти оптимальний варіант звітності й прозорості діяльності, тому що всі  волонтери хочуть працювати якісно на перемогу України. А в даному випадку, підриваючи волонтерський рух, ви працюєте на знищення Української держави».

Насправді наразі на волонтерах великою мірою тримається забезпечення Збройних сил України. Завдяки волонтерам усупереч державі відбувається забезпечення і на зимовий період. Але...

«Шакали» на постачанні зброї

Військові, політики, аналітики, експерти діляться кричущими фактами того, що завдає удару по основах нашої перемоги кривими коридорами посадовців, котрими йде постачання зброї.

Георгій Тука, ексзаступник міністра з питань тимчасово окупованих територій, повідомляє, що на передовій хлопці отримали запломбовані вже в Україні вітчизняними пломбами гуманітарні «Джавеліни» та іншу зброю. І в кожному з ящиків були відсутні акумуляторні батареї, без яких ці пристрої — просто іграшки.

Далі. «Бійці 95-ї бригади проходили навчання у Великій Британії, де їх навчали керувати великими потужними бронетранспортерами, що ми отримали як воєнну допомогу, — розповів Георгій Тука. — І коли вони відкрили отримані машини, то побачили, що там вирвані пристрої нічного бачення. Один із наших навчених бійців не витримав і написав про це на своїй сторінці у ФБ. Судячи з усього, британські спецслужби моніторять усе. Через два дні надійшли ці пристрої з вибаченням від наших та ще й із докором: «Навіщо так?».

Ще одна ганебна історія про те, як вивели на певний час із ладу цілий батальйон — 300 бійців — неякісною питною водою, котрою забезпечує Міністерство оборони».

Розпил грошей замість внеску в перемогу

Не секрет, що на фронті не вистачає боєприпасів. Чому так відбувається, якщо наші західні партнери надають нам зброю — на мільярди доларів? На такі ж суми й Україна закуповує зброю. Однак усе одно її не вистачає.

«Відповідь проста: ці гроші просто розкрадають, — вважає народний депутат Гео Лерос. — Замість належної кількості закуповують у декілька разів дорожче — меншу кількість, і через це наша армія катастрофічно недоотримує боєприпасів, а за це ми платимо людськими життями. Ці «вилупки» не можуть зрозуміти, що питання оснащення боєприпасами нашої армії рівнозначне людським життям.
Наводжу приклад. 29 липня Міністерство оборони України уклало контракт із румунською компанією «Румтехніка» на 64 млн євро.

Фантастична цифра, особливо для бюджету України в стані війни. Згідно з контрактом, Міноборони закупило 20 тисяч боєприпасів для систем залпового вогню «Град» вартістю 3 тис. 240 євро за 1 штуку. Але за місяць до того вони закупили ці ж снаряди по 2 тис. 290 євро за один, про що свідчить митна декларація. Тобто різниця — 950 євро. У кишеню ділкам лише з одного контракту пішло 700 мільйонів гривень.

Отже, коли нам укотре закриватимуть роти, мовляв, «зараз війна, не на часі розбиратись, обурюватись безчинствами влади», може, нехай спочатку розкажуть, як так виходить, що в такій ситуації, не без відома влади, наші захисники недоотримують боєприпасів».

І ще один приклад із власного розслідування Гео Лероса.

«У квітні за контрактом з чеською компанією Excalibur Army наш «Спецтехноекспорт» імпортував для Міноборони України 23-міліметрові бронебійно-запалювальні трасуючі патрони за ціною 38 євро за штуку, водночас Міноборони такі ж патрони отримувало з Польщі вартістю по 19 євро за штуку, — розповідає народний депутат.

— Отже, лише на одній 20-тонній машині 23-міліметрових патронів Міноборони переплатило «Спецтехноекспорту» 600 тисяч євро — 24 мільйони гривень. «Зелені» мародери упаковуються грошима на крові, доки нормальні люди захищають наші і їхні життя».

Нагадаємо, коли уродженка України, американська конгресменка Вікторія Спартц закидала про масові відкати в оборонній сфері, президент Зеленський не придумав нічого кращого, як випустити своїх дворових собак, що накинулись і обгавкали її.

І, на жаль, чимала обойма фактів є і від посла у США Оксани Маркарової, котра обурювалась, що Пентагон закуповує для нас певні позиції за гроші американських платників податків, а від України безпосередньо до виробників зброї звертаються перемовники з вимогою продати їм дорожче і якнайшвидше. А Пентагон — поставити в другу чергу.

Зрозуміло, що без «мандату» офісу президента ніхто від України не поїхав би на перемовини з виробниками зброї. Отже, ту зброю, котру Пентагон нам віддає безоплатно, вітчизняні «мародери» хочуть купити якнайдорожче і отримати відкати.

Нагадаємо, все це — фактори, від котрих залежить прискорення нашої перемоги.

ОП усе влаштовує?

На цьому тлі народжується ще одне риторичне запитання: чому складається враження, що Зеленський та його оточення зовсім не зацікавлені у швидкій перемозі?

Їх що, абсолютно влаштовує те, що відбувається у країні? Тому що лише так реалізовується мрія Зеленського про сильну диктаторську руку?

З одного боку, зброя десь тане по дорозі на фронт, з іншого — намагаються розчавити волонтерський рух.

Єрмак мовчатиме. Йому комфортно. Зеленський, схоже, також. Щоправда, пообіцяв розібратись із ситуацією тиску на волонтерів. Який буде результат? Усе залежатиме від того, які козирі проти нього має головний кнопочник і скріпочник ОП.

Що нам із цим усім робити? Ми не маємо юридичних можливостей вимагати відставки чинного президента у воєнний час, ВР і з цих причин, і за наявності ЗЕ-монобільшості не може оголосити імпічмент.

Тому в нас немає іншого виходу, як здійснювати суспільно-інформаційний тиск на Зеленського, аби він позбувся гієн та шакалів у власному оточенні. Також важливо, аби вся ця інформація надійшла до наших західних партнерів. Хоча вони самі чимало знають. Інакше скандинавські країни не відмовилися б допомагати нам через центральні органи влади, вони домовляються про співпрацю з керівництвом армії та військовими, але з власним контролем та логістикою.