Гонки владною вертикаллю: в Україні стартував запаморочливий сезон забігу за крісло прем'єра

Уже понад два місяці тема відставки уряду живе своїм, захованим від широкого загалу, окремим життям.

Хоч про це й не кажуть відкрито офіційні особи, не натякають у «зомбоящику», однак це тихо переповідають посвячені в посадові маршрути рухів офіційних осіб на найвищих щаблях влади.

Те, що уряд Шмигаля своє відслужив, підтверджують певні джерела в офісі президента і в Кабміні, а дехто вже готується до майбутньої посади міністра.

Російське «не дати» сильніше, ніж наше «взяти»?

Зміна уряду, окрім політичної складової, вказує на те, що Захід має виділити кошти. Але гроші дадуть під новий уряд. До чинного довіра під питанням.

Звісно, ситуація потребує нових людей. До того ж і нам необхідно відслідковувати, чи отримаємо ми свої — заморожені — російські кошти, на котрі маємо і моральне, і юридичне, і політичне, й дипломатичне право.

Ці гроші вже належать Україні. Тому дуже важливо не «пропустити гол у власні ворота», бо російське лобі впливу, аби не віддати чи 200, чи 500 млрд доларів, тисне в рази сильніше, ніж зараз діє наш Мінфін. І виходить, що вони вмотивованіші не віддавати, ніж ми забрати.

Отже, вже є список прізвищ на посади міністрів, і Кабмін мали розпустити два місяці тому. Однак уряд саме тоді не відправили у відставку, мотивуючи тим, що напередодні отримання кандидатства в члени Євросоюзу Захід міг нас не зрозуміти і сприйняти зміну Кабміну як політичну кризу.

Політичний експерт Микола Давидюк зазначив: «Цікаве в перезавантаженні уряду те, що там будуть нові прізвища й кількість міністерств скоротиться. Точної інформації немає, але в середньо­му, можливо, залишиться 10-12 міністерств. Щодо того, хто які посади може посісти, дискусії тривають усередині владної команди. І, зрозуміло, що людей, які хочуть цих посад, у рази більше, ніж самих посад».

Ще однією причиною гальмування перезавантаження уряду для влади стала проблема політичної стабільності, мовляв, країна в режимі війни, і буде важко пояснювати людям, чому міняють Кабмін. Але це звучить як банальна відмовка, бо чинний уряд припустився стількох помилок, що навряд чи в пересічних українців виникнуть якісь запитання чи подив.
Кабмін не встигає за ситуацією, що в країні.

Не зміг вирішити питання щодо газу. Не повністю вирішив проблему з дизпаливом, великі проблеми з іншими секторами економіки, проблеми з наповненням бюджету тощо.

Першу серйозну кризу з пальним на початку війни досить довго не вирішували. У цей кризовий час на наш ринок хотіла зайти польська компанія з пропозицією викупити заправки Медведчука. Їй відмовили. Цікаво, а кому наразі належать заправки кума путіна Віктора Медведчука?

Зрозуміло, що в проєкції майбутньої зміни уряду збільшується кількість політичних «хотілок». У цих політичних чергах є й нові люди, є нові інтереси, є нові сфери впливу. І хоча поки не відома сакральна дата перезавантаження Кабміну, сезон кадрових змін відкрився звільненням глави СБУ Баканова та генеральної прокурорки Венедіктової.

А хто ж наступний прем’єр?

Тепер питання питань: а хто ж очолить майбутній уряд? У президента назбиралось чимало різних сценаріїв щодо прізвища нового очільника Кабміну.

Сценарій перший — урахування побажань міжнародних партнерів. Захід стверджує, що весь Кабмін міняти не варто, можна обійтись точковими змінами. Мовляв, система й так не стійка: війна, постійні пертурбації, обстріли, напівпрацююча Верховна Рада, в якій багато «регіоналів», ОПЗЖшників, інших російських кадрів, і за такої ситуації, якщо Кабмін повним складом відправити у відставку, то потім можна не зібрати.

Другий сценарій — скорочення Кабміну з частковою заміною міністрів. І найголовніше тут — скільки, кого й з ким можуть злити.
Третій варіант — повна заміна Кабміну, прем’єра разом із переформатуванням міністерств.

Захисників Батьківщини проблемами міністерства не годують

Західні партнери бачать новим керівником уряду (вони це вже неодноразово озвучували на Банковій) чинного міністра оборони Олексія Резнікова. Мовляв, він непогано допомагає Головнокомандувачу Валерію Залужному керувати армією. Президенту Володимиру Зеленському ця ідея не дуже подобається, тому що в нього є свої фаворити.

Водночас Резніков «підмочив» свою репутацію наїздами на генерал-майора Збройних сил України Сергія Кривоноса, під чиїм керівництвом відбулась оборона Києва, й орки не взяли столицю за три дні. Як відомо, проти Кривоноса порушили кримінальну справу. Напевне, за те, що не здав Київ окупантам.

Сергій Кривонос у боргу не залишився. Він також публічно розкритикував міністра оборони Олексія Резнікова та звинуватив його в проблемах армії.

«Міністр Резніков може розповісти, чому так «хрєново» організоване постачання військово-технічної допомоги, чому в нас у цьому так багато перепон і чому цим займається не Міністерство оборони, а чому це все відбувається під кураторством Головного управління розвідки? — запитав генерал-майор Сергій Кривонос. — Міністр незадовільно займається забезпеченням армії. І так виходить, що в певних моментах військових немає в що одягнути, взути, чим годувати, та й зарплатню військовослужбовцям дають невчасно. А коли ідуть бої, то військові мають отримувати зарплату день у день, а не слухати розповіді, що є якісь збої. Людину, яка зі зброєю в руках захищає країну в окопі, абсолютно не мають цікавити проблеми Міністерства оборони».

Тому, ймовірно, ще й воюючі військові будуть проти призначення Резнікова на посаду прем’єр-міністра.

Головний фаворит — інфраструктурник Кубраков

То хто ж фаворити самого Зеленського? Чимало джерел вказують на міністра інфраструктури Олександра Кубракова. У перші дні війни він нікуди не поїхав, а залишався в бункері з президентом. З ним була й частина його команди.

І зараз, як вважає Банкова, демонструє непогану ефективність: швидко відбудовуються і мости, і зірвані кацапнею ділянки залізничних колій, зруйновані будівлі. Однак є певна проблема. Не всі в структурі влади підтримують кандидатуру Кубракова.

Суспільство досі не отримало відповідь на запитання, чи для рашистських танків була збудована асфальтова дорога до Чорнобильської АЕС? Не всі бенефіціари уряду погоджуються з цією кандидатурою. І Захід також не визначився, чи готові вони бачити Кубракова прем’єр-міністром.

Також розглядається кандидатура талановитого айтішника, міністра цифрової трансформації Михайла Федорова. Він впорався з діджиталізацією, блискуче розв’язав задачу виведення західних ІТ-компаній із російського ринку.

Але знову ж таки, не всі бенефіціари вважають, що у свій молодий вік, без набутого необхідного досвіду Федоров «витягне» посаду прем’єр-міністра, враховуючи всі сьогоднішні виклики. Хоча водночас Заходу подобається цей некорумпований молодий чиновник, котрий, імовірно, зміг би реформувати Кабмін. Зеленський вагається. Але важливо, що взагалі така кандидатура розглядається.

Ідеться й про можливе прем’єрство міністра економіки Юлії Свириденко. Однак розмови ці не аргументовані.

Чи Ахметовський Шурма?

Ще один претендент — заступник глави ОП Ростислав Шурма. Його вважають людиною Ахметова, хоча за останні пів року він намагається стати людиною і Єрмака, і Зеленського. Він позиціонує себе як ліберальний економіст.

Нагадаємо, Шурма запропонував зміну податкової системи, що повністю змогли б форматувати цю сферу. Але досвідчені кадри здебільшого проти такого переформатування. Це, наприклад, міністри фінансів та економіки Сергій Марченко і Юлія Свириденко, також голова Податкового комітету ВР Данило Гетьманцев.

Водночас чималій кількості високопосадовців ця ідея сподобалась, хоча вона має свої мінуси. До них зараховують зникнення банківської таємниці та введення кримінальної відповідальності за несплату податків.

Але найбільша перепона — це спайка з Ахметовим, що апріорі відсовує Шурму від омріяного крісла. Хоча він і каже, що вони з Ахметовим посварились, ніхто в це не вірить. Однак Шурма веде паралельну гру, намагаючись у разі невдачі з прем’єрським кріслом очолити «Нафтогаз».

Адже керівнику «Нафтогазу» Юрію Вітренку також відкривають двері на вихід через борги, банкрутство, неефективну діяльність. Словом, до Вітренка сотні претензій, він обіцяв, що все буде в золоті, а по факту — все далеко не так. Однак водночас причиною може бути так, як і зі Шмигалем, якого вважали людиною Ахметова, так і за кріслом Вітренка видніються вуха Коломойського та «товаріщєй соціалістів».

Шурма ж, збудувавши, ще будучи гендиректором «Запоріжсталі», швидкими темпами аеропорт у Запоріжжі, вважає, що має право на таку реалізацію власних амбіцій.

У бій ідуть майстри апаратних ігор

Ще один давній претендент на прем’єрське крісло — міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов. Хоча він каже, що прем’єр-міністром бути не хоче і в перегонах участі не бере, водночас з Єрмаком і Зеленським спілкується особисто.

І якщо хтось починає грати один проти одного, то він на цьому також може зіграти з користю для себе, демонструючи добротну апаратну хватку. Саме цього не вистачає багатьом­ кандидатам. І наразі найгостріше протистояння між Чернишовим і Кубраковим.

Кандидатом на посаду прем’єр-міністра є й чинний глава уряду Денис Шмигаль. Його аргументація для Зеленського виглядає досить привабливою. Шмигаль пропонує себе як людину, яка не заважає рейтингу Зеленського, ніде не відсвічує на президентський образ і, як мінімум, нижче середнього, але виконує свою роботу.

Він каже, що чує всі застороги Заходу, виконує всі прохання ОП, тому заслужив ще з пів року покермувати Кабміном. І нібито навіть погоджується, щоб потім на нього списали поганий опалювальний сезон (це означає, що взимку ми будемо мерзнути?), економічну ситуацію (значить, має бути ще гірше?), будь що інше...

Подейкують, Зеленському це подобається, але він розглядає й інші кандидатури. І знавці хитросплетінь із Банкової—Грушевського кажуть, що саме Шмигаль може виграти цю апаратну боротьбу, й тому в нього найбільше шансів. Від такого критерію лояльності стає ще сумніше. Хоча, ймовірно, цю інсайдерську з надр Кабміну інформацію треба ділити, як мінімум, на два. Оскільки, повертаючись на початок тексту, Захід проти не просто цього уряду, а його очільника.

Ми побіжно оглянули потенційні сценарії та кандидатів. Насправді може бути хтось і не згаданий наразі, а може, насправді Кубраков. На цей момент, схоже, і Зеленський не знає остаточно. Адже на рішення і загалом на ситуацію оновлення уряду впливає чимало факторів: підтримка Заходу, атака росіян та наша перемога на всіх фронтах.