Рятуючи історію. Як у Чернігові відновлюють дерев’яне мереживо на будинках

У 2004 році 16-річний Станіслав Іващенко привіз зі США до Чернігова цифровий фотоапарат, жагу до волонтерства та новий світогляд.

А за 14 років — заснував проєкт «Дерев’яне мереживо Чернігова», який колекціонує, відновлює та популяризує в Україні та за кордоном специфічні дерев’яні візерунки на будинках міста. 

Такі будинки створювали з другої половини ХІХ — до початку ХХ століття. У місті були цілі квартали з мереживом.

Візерунки часто відрізнялися у мікрорайонах міста, а їх кількість та майстерність виконання залежали від статків господарів.

Мережива — то справжня душа міста, адже дозволяють «доторкнутися» до побуту чернігівців, які жили понад 100 років тому.

Якщо ці будиночки зникнуть, то місто втратить свою самобутність та частину історії. А вони зникають.

Багато маєтків зруйновано під час Другої світової війни, на місці інших виросли однотипні багатоповерхівки.

Ті будівлі, що залишилися, переважно не мають охоронного статусу. Тому власники, не розуміючи цінності свого помешкання, часто знімають візерунки і «зашивають» усе пластиком.

«Мереживо» намагається запобігти процесу руйнування, відновлюючи фасади та повертаючи моду на ажурне різьблення з дерева.

«Українська правда. Життя» розпитала Станіслава, як у нього вийшло врятувати частину «дерев’яної території» Чернігова.

А ще — виокремила кроки, які він зробив, щоб втілити цей проєкт у життя.

З дитинства мав пристрасть до ажурної архітектури

    Станіслав Іващенко народився у Чернігові і з дитинства усвідомлював, що дерев’яні будиночки з візерунками — це окремий вид архітектури, який виділяє його місто серед інших. Але світогляд значною мірою сформувало життя у США. У 16 він на рік поїхав туди за програмою обміну майбутніх лідерів (FLEX).
    

У Штатах Станіслав жив на батьківщині ковбоїв — на Дикому Заході. Серед безкрайньої дикої природи він щодня бачив оленів, койотів та інших диких тварин.
    

«Це та частина Америки, де люди носять шкіряні чоботи, ковбойські капелюхи, іноді навіть їздять верхи на конях. Там із кожного вікна лунає кантрі. Мені там страшенно сподобалося. У Штатах я вперше дізнався, що таке волонтерство і якою силою володіє громадянське суспільство», — згадує Станіслав.
    

Умови програми вимагали від хлопця назбирати 32 години волонтерських робіт упродовж року.  І йому подобалося це робити: готувати молочні коктейлі на ярмарках, допомагати в заготівлі дров, сортувати вживаний одяг, який потім відправляли як гуманітарну допомогу бідним родинам у Мексику.
    

Тож додому Стас повернувся з новим світоглядом, крутим волонтерським досвідом та цифровим фотоапаратом, які тоді тільки з’являлися в Україні. На нього хлопець міг робити сотні фотографій улюблених будинків.

Як створити власний проєкт: 5 кроків

    У робочий час Станіслав Іващенко — керівник дизайн-команди. А вільні години він присвячує «Дерев’яному мереживу Чернігова». Проєкт має три напрями:
    

— дослідницький — збирає та демонструє на сайті зразки мережива, розповідає історії будинків та вказує їх геолокацію;
    

— фізичне відновлення будинків — роботи проводять з весни до осені;
    

— популяризація чернігівської архітектури через відео, соціальні мережі, статті у ЗМІ та блоги.
    

Але, щоб повноцінно запустити цей процес, знадобилося 5 умовних кроків.

Крок 1: Заявити про себе
    

У 2017 році Станіслав створив сторінку в Instagram. Поки більшість користувачів постила там свої портрети та сніданки, він викладав архітектуру різних міст України. Згодом зосередився на фото чернігівських будинків з візерунками. Але акаунт не був популярним.
    

«До того в Чернігові навіть власних різьбярів не було. Поступово у заможної публіки з’явилося бажання прикрашати будинок не лише зсередини, а й демонструвати достаток зовні. За багатіями підтягнулися й менш заможні люди. Витоків у цієї моди два: з одного боку, це вплив значної кількості переселенців, які тікали від Никонівських реформ на територію Гетьманщини, так званих старовірів. Ці люди привезли традиції своїх країв. З іншого боку, свою роль відіграло підвищення матеріального благополуччя населення у зв’язку з науково-технічним прогресом та державними реформами. Тобто у людей банально з’явилися гроші, щоб платити за декор», — пояснює чернігівський історик і волонтер проєкту Анатолій Новак.
    

За його словами, у Чернігові ХІХ століття працювали артілі, згруповані довкола конкретних різьбярських майстерень. Наприклад, Бурдукалова, Якушевського, Малиновського. Вони виготовляли не тільки мережива, а й меблі, музичні інструменти тощо.
    

Імена талановитих столярів не збереглися, бо під час Жовтневої революції більшовики знищили розрахункові книги підприємців, де були відомості про робітників, їхні зарплати та борги.
    

«Коли в Чернігові зник черговий будинок із мереживом, я зробив три скріншоти з фотками зі свого Instagram. Просто відкрив і заскріншотив, вийшло десь 60 будинків. Я виклав це у своєму Facebook і написав щось типу:  «Коли ми нарешті почнемо шанувати, а не знищувати свою історію». Цей пост поширило багато людей. Отоді я зрозумів, що ці дерев’яні будинки цікаві не тільки мені», — згадує організатор проєкту.
    

У 2018-му Станіслав разом з друзями — веб-розробниками Олексієм Самойленком та Леонідом Скрипкою, а також Тетяною Романюк, яка взяла на себе збір історичної довідки, — створили онлайн-музей «Дерев’яне мереживо Чернігова».

Інформація на сайті доступна шістьма мовами. Крім фотографій, історій, геолокації будинків міста та області, там є прогулянкові маршрути різної довжини. Цими «стежками» користуються не тільки місцеві поціновувачі архітектури, а й закордонні тревел-блогери.

Крок 2: Діяти
    

Від моменту створення музею до першої відбудови минуло десять місяців. Станіслава знали у місті як людину, яка опікується збереженням дерев’яного мережива. Тому його запросили долучитися до толоки з відновлення такого будиночка в селі Старий Білоус поблизу Чернігова.

Колись він належав родині Березовських. А в 2019-му його в громади викупила Олена Малишко — одна зі спадкоємиць роду. Жінка створила у сімейній садибі музей.
    

Перший будинок, який відновлювали волонтери «Дерев’яного мережива Чернігова». Розташований у селі Старий Білоус, зараз там музей родини Березовських.         

«Я побачив цей дім і зрозумів, що треба починати діяти. Кажу: давайте буду допомагати з відновленням різьблення. Із вас — матеріал, з мене — робота», — згадує Станіслав.
    

Так почалася активна фаза проєкту. На тій же толоці Стас познайомився з Анатолієм Новаком, який також долучився до проєкту як волонтер.

Крок 3: Знайти однодумців та партнерів
    

У Чернігові десятки видів мережива. Поки що не існує якогось єдиного каталогу і ніхто їх не рахував. Найбільш поширені орнаменти — «сухарики», ромби з хрестом, зображення сонця, зірок, пальмова гілка, стилізовані символи безкінечності, оберіг «рожаниця» і багато інших.

Усі ці візерунки мали символічне значення для власників: захищали від «злого ока», обіцяли гарні врожаї, достаток у домі тощо.
    

Наступний будинок, який реставрував Станіслав із друзями, був у селищі Седнів за 30 км від Чернігова. Для цих двох будинків вирізали мереживо своїми руками.

Хоча за фахом він UX/UI дизайнер, але користуватися лобзиком умів зі шкільних уроків праці. Загалом, щоб вирізати 22 м мережива електролобзиком, для перших двох будинків знадобилося все літо.
    

Згодом Національний університет «Чернігівська Політехніка» підтримав проєкт: допомогу запропонував завідувач кафедрою технологій машинобудування та деревообробки.

Так, із 2020 року майже усе мереживо вирізають на станку в майстерні університету під керівництвом доцента кафедри Сергія Бойка, який горить проєктом не менше, ніж інші волонтери «Мережива». Перший будинок, який відновили в Чернігові, розташований на вулиці Зелена, 15.

Верстат вирізає мереживо

«Після відновлення мережива в селах я мріяв зробити повноцінний будинок у Чернігові. Він мав бути старим, дуже круто прикрашеним, капітально покоцаним часом і, в ідеалі, мав бути в центрі. Наш поточний об’єкт — будинок на вулиці Василя Стуса, 16 (до 28 липня 2022 року — вул. Чернишевського. — Авт.) — видався саме таким. Однак тоді, у 2020-му, я не зміг домовитися з власником. Тому ми відновили дім по сусідству — на Зеленій. Я бачив, що люди там дбають про мережива, фарбують їх. Це означало, що вони розуміють його цінність і погодяться на відновлення. Так зрештою і сталося», — згадує керівник проєкту.
    

Станіслав викладав фотографії з толок у соціальних мережах. Людям подобався результат, і багато хто з фейсбук-друзів захотів стати причетним до нього. Так і зібралася команда волонтерів. Наразі в ній близько 25 людей.

Крок 4: Подбати про фінанси
    

Станіслав упевнений, що гроші знайдуться для будь-якого проєкту. Головне — вкладатися у справу всією душею. У випадку «Дерев’яного мережива Чернігова» донати збирають на Патреоні та на банківську картку.
    

Також часто власники виступають фінансовими партнерами відновлення. Але тут усе залежить від можливостей господарів. Хтось інвестує 10% від суми, а хтось — майже всі 100%. Вартість відновлення залежить від виду деревини та кількості потрібного матеріалу. Ну а це вже впливає на те, скільки фарби треба придбати.
    

У 2021 році Станіслав з командою нарешті досягли мети — розпочалося відновлення будинку на вулиці Василя Стуса, 16. Це вдалося зробити, коли його частину придбали нові власники. До речі, там на межі ХІХ та ХХ століть жив лікар Йозеф-Франц Сікорський, який свого часу переїхав до Чернігова з Королівства Польського.
    

Роботи планують завершити цього серпня. Будинок дуже стильний за рахунок великої кількості та різноманіття мережива і вдалого поєднання кольорів — глибокий синій, білий та рожевий, що дуже нагадує пантонівський Pink Lemonade. Усього на будинку 15 видів мережива довжиною понад 80 м.
    

75-річний співвласник, який колись із недовірою поставився до пропозиції волонтерів відновити дім, тепер щасливий.
    

«Він рідко виходить кудись за межі подвір’я. Тепер дім нагадує йому дитинство. Він майже такий самий, навіть кращий. І це єдиний доступний йому архітектурний об’єкт, який дарує цьому чоловікові відчуття естетичного задоволення», — розповідає Станіслав.
    

У 2021 році волонтери «Дерев’яного мережива Чернігова» допомогли відновити також візерунки на фасаді родинного будинку співачки ONUKA на вулиці Фабрична, 12. А всього завдяки волонтерам нове життя отримали вже майже 7 будинків, і вже розпочалися роботи над восьмим.

Крок 5: Просувати проєкт у медіа
    

У соціальних мережах проєкту Стані­слав щоразу викладає новини, фотографії з толок, із процесу виробництва мережива.
    

У 2019 році проєкт переміг у Бюджеті участі Чернігова. Спільно з журналістами місцевого телеканала команда отримала гроші, щоб відзняти 20 відео про найцікавіші дерев’яні будинки Чернігова.

Реалізований у 2020 році проєкт називається «Дерев’яні історії». Переглянути відео можна на youtube-каналі, там історики та митці Чернігова розповіли про колишніх власників маєтків та розібрали символізм деяких орнаментів.

Усі ролики додали у фонд Національної асоціації медіа, аби будь-який телеканал України міг безплатно використати ці матеріали у своєму ефірі.
    

Завдяки відкритості та послідовній комунікації про «Дерев’яне мереживо Чернігова» написали більшість місцевих та всеукраїнських ЗМІ.
    

«Ми стали учасниками передачі «Ле Маршрутка» з Лесею Нікітюк, проєктів Ukraїner, «По калабанях» та конференції TEDx Chernihiv. Про нас знімали BBC Україна, 1+1, Deutsche Welle і багато інших каналів, були численні публікації на різних онлайн-ресурсах, в журналах та газетах. ЗМІ не просто написали про наш проєкт, вони популяризували чернігівські будиночки на весь світ. І наше мереживо вже стало візитівкою Чернігова нарівні з Антонієвими печерами та тисячолітніми церквами», — вважає автор проєкту.

«Не чекайте, що хтось зробить це за вас...»

«Якщо ви маєте ідею, як зробити своє середовище кращим, — не чекайте, що хтось це зробить: влада, благодійники, хто б то не був. Просто беріть і робіть. Гроші насправді — не проблема. Вони знаходяться завжди. Є багато небайдужих людей, які готові допомогти або ділом, або підтримати фінансово. Коли очі горять і руки роблять, то ти здобуваєш досвід по ходу. Ти знаходиш потрібних людей і ресурси», — рекомендує Станіслав Іващенко.    
    

Також він застерігає від дій, які можуть перешкоджати на шляху до вашої мрії:
    

— не беріть на себе забагато, щоб не перегоріти;
    

— будьте готовими іноді розчаровуватися;
    

— не працюйте з неприємними людьми, бо вони відбивають бажання робити щось для інших.
    

«Наш проєкт — не для конкретних власників будинків, він для Чернігова загалом. Мереживо створює атмосферу і робить місто унікальним, кристалізуючись у додатковий туристичний бренд. У концепції нового Чернігова, того, яким він буде після повоєнної відбудови, дерев’яні будинки йдуть окремим блоком. І це насамперед заслуга нашого проєкту, того, що ми свого часу почали не просто говорити, а діяти», — підсумовує Стас.
    

А своєю метою ставить не відновлення фасадів усіх будинків із мереживом силами проєкту, а запуск масового тренду до такого відновлення самими власниками будинків та міською владою. Автор проєкту мріє, щоб люди цінували і пишалися тією спадщиною, яку понад сто років тому залишили предки.

* * *
    

Білі, рожеві, зелені, сині, жовті... На щастя, бомби та снаряди росіян не пошкодили відновлені волонтерами фасади «ажурних будинків» Чернігова. Зараз мережива грають яскравими барвами, а роботи з відновлення тривають. Якщо ви можете підтримати проєкт, це можна зробити на Патреоні або переказати зручну для вас суму на карту: 4149 6293 8738 7897 з призначенням платежу: «на відновлення мережива», видана на ім’я Станіслава Іващенка. Усі кошти йдуть на відбудову «дерев’яної території» Чернігова.

Наталія НАЙДЮК, спеціально для «УП. Життя»