Терор і жорстокість є ментальністю московії. Приклади з історії України
Війна московії проти українського народу триває, відколи існує український народ і його сусід — народ дикої московії. >>
Виставковий проєкт «Прапори Незалежності» зібрав символи й емоції. (Фото надані НМІУ та з архіву.)
Унікальні для становлення Української держави прапори періоду з кінця ХХ століття і до нинішніх днів представляють у новому проєкті Національного музею історії України.
Серед найближчих у часі експонатів виставки «Прапори Незалежності» — стяг, який підняли 1990 року біля Київської адміністрації, що символізував уже чітко задекларований початок краху радянського комуністичного «єднання» у тоталітарно-колонізаторському за змістом утворенні срср, де завжди головувала москва.
У столиці України тоді у присутності тисяч людей, на Хрещатику, підняли стяг на щоглі.
В експозиції показують і попередника — ще не такого сильного, але упевненого у своєму прагненні до відновлення самостійності — синьо-жовтого прапорця 1988 року з київського мітингу, який передав музею дисидент Олесь Шевченко.
Нині 82-літній чоловік ще у 1960-х організовував студентські протести проти дискримінації української мови в Україні, а 1980-го за «антирадянську агітацію та пропаганду» був позбавлений волі на 5 років у таборах суворого режиму та 3 роки заслання.
Серед 17 виставкових прапорів України у Києві представляють і той, який уперше підняли над Антарктидою 6 лютого 1996 року.
І синьо-жовтий символ нашої країни, представники якої завжди були в авангарді найвизначніших досягнень, — особливий стяг, хоч і не найбільших розмірів, який астронавт Незалежної України Леонід Каденюк наприкінці 1997 року брав на навколоземну орбіту.

Свідченням того, що знамена — це особливі символи для справжніх українців, є фрагменти українського прапора зі зруйнованої окупантами телевежі на горі Карачун біля Слов’янська у 2014-му.
І прапор, підписаний захисниками Донецького аеропорту, які за стійкість отримали звання кіборгів. І знамено, яке волонтерка Вікторія Кононова врятувала та вивезла з окупованого росіянами Луганська…
Із 2004 року у виставковому проєкті можна оглянути полотнище, яке несе енергію перемоги співачки Руслани Лижичко. Вона його драйвово тримала, коли у Стамбулі пролунали слова про перемогу України на пісенному Євробаченні.
Нагадаємо, 23 серпня в Україні відзначають День Державного прапора. Офіційне свято започатковано 23 серпня 2004 року. Згодом, за часів президентства Віктора Ющенка, до документа внесли зміни, що встановлювали урочисте підняття національного прапора цього дня.
У Національному музеї історії України детально розповідають про державні символи країни. Синьо-жовті кольори здавна використовували на прапорах українських земель.
На стягах Галицько-Волинської держави в XIV столітті зображували золотого лева на синьому тлі. На козацьких знаменах наступних XVII-XVIII століть теж трапляється поєднання кольорів стиглої пшениці та неба.

«Історія створення сучасної версії українського прапора сягає XIX століття, коли на засіданні Руської Ради у Львові прийняли рішення про використання синьо-жовтої символіки як національної. Під час подій Української революції 1917-1921 років стяг із цими кольорами обрано офіційним державним символом Української Народної Республіки та Української Держави гетьмана Скоропадського», — коментує співкуратор виставки, старший науковий співробітник музею Олександр Лук’янов.
Після періоду, коли в срср за жовто-блакитні саморобні прапори карали тривалими термінами ув’язнення, уже наприкінці 1980-х синьо-жовта символіка замайоріла на перших публічних акціях національно-демократичних сил.
1990 року прапори з означеними барвами знову підняли на будівлях державних установ. Перший такий встановили у Стрию Львівської області 14 березня 1990-го. А вже 3 квітня того ж року національний стяг підняли над Львівською ратушею.
Війна московії проти українського народу триває, відколи існує український народ і його сусід — народ дикої московії. >>
Поблизу Києва, де була президентська резиденція «Межигір’я», відкрилася вулична виставка «Справи Майдану: на шляху до правосуддя та історії». >>
Український інститут національної пам'яті (УІНП) впродовж 2025 року реабілітував 560 осіб, які були репресовані комуністичним режимом. >>
У Харкові навесні 1934-го чекісти заарештували Степана Ярославенка. В на той час 41-шу річницю педагог втратив професорську посаду в інституті, а згодом опинився на Соловках — у тюрмі ГУГБ НКВД (я свідомо не перекладаю абревіатури репресивних органів, запроваджених окупаційним московським режимом). >>
У Берлінському бункері історій 24 лютого в четверту річницю повномасштабного вторгнення росії в Україну відкриють «Музей України». >>
Кабмін вилучив із Державного реєстру нерухомих пам'яток України "Пам'ятне місце, де відбувалася Переяславська рада", розташоване у місті Переяслав на Київщині >>