Освіта триває: НУБіП за два тижні до 1 вересня розпочав новий навчальний рік

Цьогоріч усе життя українців змінилося: свої суворі корективи в нього внесла війна.

Не став винятком і початок нового 2022/2023 навчального року, який в університетах стартував у серпні замість традиційного 1 вересня.

І одним із закладів вищої освіти, який розпочав його у змішаному очно-дистанційному форматі, став Національний університет біоресурсів і природокористування України.
    

— Умови воєнного стану та карантинні обмеження вимагають від студентів та викладачів чіткого дотримання правил поведінки та певного напруження. Тому, поки тепло, університет, окрім аудиторного фонду, використовує читальні зали корпусів та гуртожитків і можливості свого ботанічного саду – аудиторії на відкритому повітрі та екокласи, — розповідає ректор університету Станіслав Ніколаєнко.

– Заняття у нас очно розпочали студенти других–третіх курсів бакалаврату і другого року навчання магістратури: це майже 4 тисячі осіб. Ще близько 5 тисяч навчаються дистанційно. Наприкінці вересня ті, хто вчаться очно, поступляться місцем в аудиторіях і лабораторіях іншим, зокрема першокурсникам бакалаврату та магістрам першого року навчання, зарахування яких цьогоріч відтерміновано.

Краще один раз побачити, ніж сто разів почути онлайн.

І в кожного з цих молодих людей – своя історія випробування воєнним станом. Хто волонтерив, хто пережив окупацію, хто вдома, хто подався в ЗСУ.
    

Для третьокурсника ННІ лісового і садово-паркового господарства Євгена Ярового – це час у столичній тер­обороні, з якої і повернувся до навчання.

Для майбутнього агронома Семена Коваленка, рідний край якого — Мар’їнський район Донецької області, — будні людини, рідну домівку якої розбили рашистські снаряди і для якої університет в прямому сенсі став другим домом.

Як і для майбут­ньої землевпорядниці Олесі Гурецької зі Слов’янська, по якому зараз рашисти гатять з усіх видів зброї: вникнувши в проблеми великої родини Гурецьких, ректор університету дозволив виділити їм кімнату в одному з гуртожитків кампуса НУБіП.

Для студента 3-го курсу факультету землевпорядкування Микити Кулькова – випробування страшною ситуацією в Маріуполі, звідки зрештою йому разом з великою родиною двома машинами вдалося вибратися: жінки і малеча подалися за кордон, чоловіки облаштувалися в Дніпрі і на заході України, а сам хлопець із середини червня, коли розпочалася виробнича практика, — в університеті.
    

Студенти навчаються очно ось уже кілька днів.

— Настрій не те що святковий, бо що святкувати, коли виють сирени повітряної тривоги, але піднесений: давно не бачилися – не було для того ні часу, ні можливостей, — ділиться враженнями Євген Яровий. — І саме тому так цінується цей час, проведений в аудиторіях і лабораторіях, щоб стати класними фахівцями.
    

Особливою популярністю користуються різноманітні тренінги та майстер-класи.

Студенти навчаються очно ось уже кілька днів.

— В умовах війни кожна людина – незалежно, військова чи цивільна — має знати основні правила поводження під час надзвичайної ситуації, — переконаний бойовий медик батальйону спеціального призначення, сертифікований парамедик навчально-тренувального центру домедичної підготовки Національної гвардії України Ігор Канчалаба, який приїхав до університету прочитати молоді тренінг Praemonitus, praemunitus (хто попереджений, той озброєний).
    

Та не всім із нинішніх студентів пощастило повернутися до навчання: полягли за Україну в боях із російськими загарбниками. І їх, на жаль, немало.

Буквально два місяці тому загинув другокурсник гуманітарно-педагогічного факультету Вадим Вінничук: мріючи бути педагогом, він став розвідником і загинув, підірвавшись на ворожому фугасі.
    

— Все було б чудово, якби не відчуття щоденної тривоги, — говорить майбутня психологиня, третьокурсниця гуманітарно-педагогічного факультету Ганна Єфремова. — В такий час особливо гостро розумієш, який необхідний фах обрала...
    

Здається, то у царя Соломона на персні було викарбувано: «Все проходить, це теж пройде». А залишиться вільна Україна з вільним народом і пам’яттю про тих, хто цю волю здобував.