Реінкарнація впливу: чи може Аваков стати новим главою ОП замість Єрмака

Хоч як би опирався чинний глава ОП Андрій Єрмак, котрому лише лінивий не закидав співпрацю з путінськими агресорами, він має звільнити своє місце.

Звісно, бажано, щоби наступником стала патріотична людина.

Ймовірно, Банкова і, власне, сам президент Володимир Зеленський наразі зважують ризики відставки Єрмака, а по суті — домовляються.

Маємо на увазі те, як би зробити так, щоб звільнений Андрій Єрмак не видав, бува, у пориві гнівної пристрасті через втрачене крісло те, про що можуть знати лише він та президент.

Водночас версії імен майбутніх кандидатів на посаду глави ОП уже крутяться, як барабан з лото.

Найсміливіші прогнози майбутнього нового очільника офісу президента звучать щодо кандидатури Арсена Авакова.

Піти, щоб повернутись

Нагадаємо, саме за глави ОП Андрія Єрмака Арсен Аваков позбувся свого довгограючого місця керівника МВС.
    

«УМ» уже писала, що Арсен Борисович так довго очолював МВС, що уявити його в іншій ролі було важко. Понад сім років на чолі Міністерства внутрішніх справ України — змінювались уряди й президенти, — Арсен Аваков незмінно керував внутрішньополітичним відомством.
    

Однак колишній міністр — багатогранна особистість, і його відставка не означала, що він виходить з великої політичної гри.
    

З перших днів відставки Авакову пророкували крісло віцеспікера в уряді. Однак збої бувають скрізь і в усьому. Подейкують, що тоді Арсену Авакову завадили «високі» взаємини з Михеїлом Саакашвілі, що означає негативний вплив тих, хто змусив президента знайти місце для харизматичного грузина, на подальшу ходу Арсена Борисовича лабіринтами великої політики.
    

Зазначимо, що Аваков в уряді був єдиним міністром, кордони можливостей котрого подекуди були ширші, ніж у президента Зеленського. Зрештою, ця причина й називалась серед мотивів його відставки.
    

Колишній генеральний прокурор України Руслан Рябошапка стверджував, що Арсен Аваков за період роботи міністром внутрішніх справ настільки наростив свій вплив, що став загрозою Банковій. Окрім того, він був єдиним в уряді, фактично незалежним від офісу президента.
    

Рівень його впливу на процеси у країні не надто відрізнявся від президентського. А подекуди навіть переважав. Чи остерігався Зеленський Авакова? Риторичне запитання. Коли якийсь чиновник реально контролює пів держави, а ти не можеш його позбутися, то таки варто остерігатися. Навіть більше: ймовірно, жодної заслуги Зеленського в тому, що Аваков вирішив піти, немає.
    

Усі ці чутки про те, що Володимир Олександрович особисто просив Арсена Борисовича про таку послугу, звучали як невміле виправдання ситуації. Аваков пішов сам. І зробив це тому, що так вирішив особисто, маючи певні причини на такий крок. Які саме — ймовірно, ми ніколи не дізнаємося, а можливо, вони випливуть уже найближчим часом.

Дежавю    
    

У будь-якому разі, на момент відставки Авакова іншого такого Зеленському точно не хотілося мати біля себе.

Однак за іронією долі існує реальна можливість отримати в коло наближених не іншого, а того самого Авакова. І як тут не згадати псевдо, яке вчепилось до Авакова у міністерські часи, — «чорт».
    

Наразі питання в тому, що в президента Володимира Зеленського склалася традиція сильного головного канцлера, котрий має необмежений плив на президента.

Так було за Андрія Богдана, так є і за чинного глави ОП, пана Єрмака. Хоча після всіх цих заяв про співпрацю з ворогом Зеленський дещо дистанціювався від Андрія Єрмака.
    

Чому такий вплив на Зеленського мають глави ОП? Тому що потрібно на когось опиратись у цьому нерівному бою між амбіціями й можливостями.

Це добре розумів «тато Карло» Володимира Зеленського Ігор Коломойський, підставивши своєму «Зе-дітищу» й у прямому, й у переносному сенсі плече Андрія Богдана.
    

Це зрозуміли й використали всі проросійські сили, підсунувши до вух, замість очей і голови, президенту всюдисущу тінь Андрія Єрмака.
    

І оскільки щодо Єрмака уже давно й відкрито звучать закиди у зраді, то якщо вже така лиха доля чинного президента, що ним має керувати глава офісу, то хай це буде Арсен Аваков.

Біль Авакова — «азовці»

Яскрава змістовна беззмістовність меседжів Зеленського контузить мізки реально мислячих громадян України. Тому Аваков поряд потрібен ще й для того, аби упосліджувати кроки, дії, вислови.

Й оскільки барвиста упаковка потрібна була, щоб приховати справжній зміст вчинків і реальність кроків, то за умови, що Арсен Аваков таки стає главою ОП, — можливо, лівих кроків, загорнутих у правильні папірці, буде менше.

Бо звання «смотрящєго» полку «Азов» апріорі наближає його для непосвячених у ранг патріотів, хоча є чимало запитань зі здачею в полон, де рашисти чекали «азовців» для втілення своїх сценаріїв, а не тих, що вимагає Україна.
    

Ну а колоритно смалити серця дієсловом він уміє не гірше спічрайтерів Зеленського.
    

Згадаймо, як Аваков, іще перебуваючи на посаді глави МВС, говорив про ймовірне вторгнення, причому не демонструючи святу наївність на межі фолу зради, або ж просто недалекоглядності, як це зробила Банкова.

На початку 2022 року він написав на своїй сторінці  у фейсбуці:

«Путінський режим знов накопичує військові сили біля кордонів України, погрожуючи новою агресією! Скажений собака знову біля наших воріт... Нам не звикати — ми на своїй землі і будемо захищатися!.. Сьогодні вкрай важливо відповісти на загрозу зібрано й адекватно: концентрацією всіх патріотичних сил України навколо спільної мети — дати рішучу відсіч можливим провокаціям та агресії!
    

Консолідовані сили державників та цивільних патріотів-ветеранів — регулярні сили ЗСУ, МВС та резервісти — повинні, об’єднавшись, стати на захист своєї країни. Так було в 2014-му. Так буде і зараз, якщо доведеться! Нині ж Україна є сильнішою і боєздатнішою, ніж у 2014 році. Дякую кожному бійцю добробатів за гідну службу в зоні АТО! Закликаю вас, побратими, якщо Батьківщина покличе — знову об’єднатися і стати на захист рідної землі!».
    

Наразі відомо, що Арсен Борисович і волонтерствує, і коментує, й аналізує, і видає певну інсайдерську інформацію. Щоправда, у активних і поінформованих громадян іноді з’являються запитання щодо певних даних, але, зрештою, хоч що б там казав Арсен Аваков, на їхню думку, все на користь Україні.
    

Скажімо, нещодавно користувач соцмереж зауважив: «Тут Аваков видав свої дані стосовно втрат ворога. За його джерелами, виходить уже під 55 000 двохсотих. Я колись повторював його фразу, що це інсайди Авакова з раші. Але мене розкритикували, що насправді він просто переписує повідомлення одного рашистського телеграм-канала.

Але притому погодилися, що фактаж на ньому схожий на правду. Ще в квітні я мав якісь власні джерела й міг порівнювати. Зараз обсіклося, тому просто оприлюднюю це повідомлення. А скільки їх насправді утилізовано, може, після війни й дізнаємось. Або й ні...»
    

Однак, якби наразі Арсен Аваков переймався долею лише «азовців», уже цього було б достатньо, щоб розуміти, що Аваков як глава ОП, без сумніву, кращий за Єрмака.
Класово — якісна невідповідність
    

Звісно, ремонт підломленої розчаруванням певної частини електорату Зеленського опори не буде єдиною роботою у лагодженні конструкції стійкості президента і для збереження іміджу, і на перспективу майбутніх виборів.
    

Окрім зміни векторів внутрішньої політики, гадаємо, Арсен Борисович частково міг би взяти на себе перезавантаження взаємин із Заходом. Ну, принаймні, притягнуте за вуха кримінальне провадження проти чинного президента США Джо Байдена пора б і закрити.
    

Якщо ж дивитись із позицій значимості не крісел, а персон, то Аваков — це взагалі інший клас. Відповідності з командою Зеленського не може бути жодної. І річ не у віці, а в багатому й цікавому досвіді. Його долею певний час розпоря­джались інші, ніж у «зелених», люди. Його політична мета знайшла своє відображення в правоцентристських, патріотичних партіях «Наша Україна», «Батьківщина», «Народний фронт». У нього інші шляхи — дев’яностими вимірювались і мозок, і живіт.
    

Створена ним іще 1990 року акціонерна компанія «Інвестор» за свою 30-річну історію вкладала гроші у виробництво чаю і в горілчаний бізнес, у супермаркети і теплоелектростанцію. Мала власний банк, до якого за часів «губернаторства» на Харківщині Арсен Аваков перевів рахунки держкомпанії «Турбоатом». А ще входила до закритого клубу приватних видобувачів українського природного газу.
    

У 2011 році журнал «Фокус» оцінював статки Авакова у 283 мільйони доларів США. Тоді ж політик потрапив у немилість режиму Віктора Януковича та харківської влади і змушений був продати частину бізнесу, зокрема й газовидобувний. Та 2014-го «Інвестор» через суди почав повернення активів.
    

Арсен Аваков не любить розкиданості, розгнузданості й уміє вибудовувати систему.
    

А президент Зеленський — абсолютно випадкова людина у високій владі, але якщо вже і його міряти політичним лекалом, то він — яскравий представник перехідної форми, що заполонила простір між політичним класом, народженим епохою первинного накопичення капіталу та альтернативою, що народжується у цій важкій воєнній реальності — майбутньою політичною елітою.

Останні роки країна перебувала в стані здуття, змилення Великих і бурхливого хаотичного росту Малих. До влади дорвались останні. І, попри всі перед­виборчі заяви про нові підходи управління, як і раніше, в більшості випадків важливо не те, що роблять люди, а чиї вони й кого будуть слухати.
    

А оскільки на декількох найвірніших клевретах президента клейма ніде ставити, то й сюрпризи для досвідченого силовика від делегованих напіввірних цілком прогнозовані й зчитувані.

Тим більше що представники другого й третього ряду довірених Зе-осіб лише пару років тому в’їхали на базар, тоді як Аваков іще до відставки повернув звідти голоблі назад.
    

Але це все можливо за умови, що Арсен Аваков насправді посяде крісло головного в канцелярії президента по швидкозшивачах програм і намірів; скріпках потрібних думок; кнопках на стільцях ворогів.
    

Чи відповідає посада глави офісу президента амбіціям Арсена Авакова — політика, якого називали «не першим, але й не другим» у країні? Напевне.
    

Окрім того, час узяти реванш. За відставку. Як вказували поінформовані джерела, звільнення Арсена Авакова з посади очільника МВС — справа рук глави офісу президента Андрія Єрмака, оскільки Аваков відкрито й категорично виступав проти зближення з російською федерацією. Мовляв, на звільненні Авакова наполягала росія. З позицій сьогоднішнього дня у це віриться на тисячу відсотків.
    

Тож пора починати відповідну ходу важкими чобітьми по чутливих місцях Єрмака і його сателітів та ламати рашистські схеми у найвищих коридорах влади.